Національний природний корпус. Як екологи, бізнесмени й націоналісти воюють за ліс на півдні Одеської області

Урочище «Лебедівка». Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Урочище «Лебедівка». Фото: Олексій Арунян, Ґрати

На узбережжі Одеської області розгорівся конфлікт навколо лісу, розташованого на території національного природного парку «Тузловські лимани». Останні 12 років місцеві підприємці влаштовують там платний кемпінг для туристів. Керівництво природного парку не давало дозволу на табір і заявляє, що бізнесмени самовільно захопили ділянку. Поліція не втручається в конфлікт, і екологи спробували вижити кемпінг за допомогою праворадикалів із «Національного корпусу». «Ґрати» розповідають, що з цього вийшло.

 

Дві машини їдуть ґрунтовою дорогою через ліс і зупиняються біля закритого шлагбаума. Праворуч від загородження — стенд із написом «Наметове містечко групового дитячого оздоровлення».

Із машин виходять жінка й бородань у крислатих панамах — директорка національного природного парку «Тузловські лимани» Ірина Вихристюк і її колега, начальник науково-дослідного відділу парку Іван Русєв. Ліс розташований на території їхнього парку.

Поруч із ними — троє активістів праворадикальної партії «Національний корпус»: міцні хлопці в обтягуючих футболках і з сумками-бананками. Керівники парку приїхали до лісу, щоб передати їм ділянку під організацію «дитячого патріотичного табору».

Назустріч вибігають кілька чоловіків, роздягнених до пояса, і двоє крупних брюнеток. Вони стають уздовж шлагбаума й відмовляються пропускати машини. Це сім’я Саченків — організаторів наметового містечка.

Директорка парку Вихристюк телефонує в поліцію і скаржиться в слухавку, що її не пускають на власне робоче місце. Під час розмови вона заходить за шлагбаум. Їй перегороджує шлях господиня кемпінгу Світлана Саченко.

«Вийди звідси за територію! — кричить вона й виштовхує директорку. — Я тебе зараз вдарю! Я тебе вже не буду боятися!».

Починається штовханина, яка швидко переростає у велику бійку.

 

«Платите налоги, и мы двумя руками за»

Карта території парку Тузловські лимани. Фото: Віталій Атанасов, Ґрати

Ці події відбувалися 29 червня 2020 року в урочищі «Лебедівка», розташованому поруч із однойменним курортним селищем у Татарбунарському районі Одеської області. Звідси на захід тягнеться піщана коса, що відокремлює Чорне море від лиманів — мілководних заток. Місцеві водно-болотні угіддя унікальні тим, що тут живуть понад 200 видів птахів, зокрема пелікани й рожеві фламінго.

Для захисту навколишнього середовища в 2010 році президент Віктор Ющенко підписав указ про створення тут національного природного парку «Тузловські лимани». Крім самих лиманів до його складу увійшла коса, озера, прибережна частина моря і вже згаданий ліс.

За законодавством України, національний природний парк — це природоохоронна територія, де обмежена господарська діяльність, але можуть вільно перебувати туристи. Наукові обґрунтування для створення «Тузловських лиманів» ще з середини 90-х готував Іван Русєв — вчений, еколог і учасник нещодавньої бійки в лебедівському лісі. З 2015 по 2017 рік він керував парком, а зараз очолює тут науковий відділ.

«Ґрати» зустрілися з Русєвим через кілька днів після бійки на віддаленій базі парку «Тузловська Амазонія». Тут є офіс — акуратний дерев’яний будинок на березі озера Малий Сасик, кілька старих альтанок і бунгало для спостереження за птахами.

Русєв ходить базою, накульгуючи, з синцем під оком. Після подій у лісі лікарі діагностували в нього струс мозку, перелом ребра й кісток носа. За словами Русєва, ці травми він отримав від господаря кемпінгу Сергія Саченка. «Тузловські лимани» конфліктують із ним із 2016 року.

Иван Русев. Фото: Виталий Атанасов, Ґрати

Тоді Русєв тільки очолив парк. Після призначення він першим ділом об’їхав усю територію, зокрема урочище «Лебедівка». Там еколог побачив, що Сергій Саченко разом із дружиною Світланою й дітьми облаштували територію для кемпінгу та беруть із туристів гроші за стоянку.

«Побачив, що люди займаються рекреацією, запрошують інших людей. Я кажу: а є у вас документи, договір із парком? А вони мені: «У нас є договір із лісництвом. А який парк? Нам парк не потрібен!» — згадує Русєв.

До того, як був створений парк, лебедівський ліс розташовувався на території держпідприємства «Саратське лісове господарство». У 2010 році урочище перейшло до складу «Тузловських лиманів» без вилучення в лісництва. З того часу в лісу два господаря. Урочище розташоване на території парку, але її землекористувачем є також і лісгосп.

Сім’я Саченків орендувала 28,8 гектара в лісництва під кемпінг у 2008 році — до появи парку. Під час першої зустрічі з підприємцями Русєв запропонував укласти договір також із «Тузловськими лиманами», ділитися частиною виручки з кожної палатки й пустити на територію екологічного інспектора.

«Укладайте договір, платіть податки, і ми двома руками за! — переказує свої умови Русєв. — Науковий відділ вів би моніторинг. Наприклад, якщо рекреаційне навантаження підвищується, зникають рослини або птахи лякаються, то ми говоримо: менше приймайте людей, розосередьте їх в інших місцях.

Саченко укладати договір відмовився. Тоді парк зажадав від них залишити територію, але підприємці не підкорилися.

 

Чотири роки протистоянь

Узбережжя парку «Тузловські лимани». Фото: Олексій Арунян, Ґрати

«Тузловські лимани» подали на Саченка заяви в поліцію та прокуратуру з проханням порушити кримінальну справу про самовільне зайняття земельної ділянки, але отримали відмову.

«Татарбунарська поліція повністю самоусунулася, вона корумпована! З ними неможливо довести до кінця жодного розслідування. Вони все просто саботують. Зрозуміло, що вони не одні, є слідчий прокурор, і це теж темний ліс», — злиться Русєв.

Парк також поскаржився в «Саратський лісгосп» та попросив розірвати договір із Саченком. За контрактом 2008 року, організатори кемпінгу платили лісництву 2880 гривень на місяць, але 2013 року сторони прибрали цей рядок із договору. Відтоді Саченки беруть із туристів гроші за стоянку, але самі нічого не платять ні парку, ні лісгоспу.

Попри прохання «Тузловських лиманів», лісгосп щороку продовжував договір. Тільки в травні 2019 року лісництво все ж відправило Саченкам лист про розірвання контракту, але ті все одно з лісу не пішли.

«Ми їм направляли кілька листів (з вимогою — Ґ) звільнити територію, — сказав «Ґратам» директор «Саратського держлісгоспу» Леонтій Юреско. — Зараз ми направили листи в прокуратуру й поліцію, самі ми не будемо з ними битися».

У 2019 році на бік парку в конфлікті з Саченками стало ще одне відомство — Держгеокадастр. Це головний державний орган, який відає питаннями картографії та земельних відносин. У березні 2019 року інспектор Держгеокадастру направив Сергію Саченку припис, у якому вказав, що орендована ним ділянка лісу розташована на території парку, і зобов’язав укласти договір із «Тузловськими лиманами».

Саченко не став виконувати припис і подав позов про визнання його незаконним. 5 березня 2020 року Одеський адміністративний суд відхилив вимоги підприємця. Влітку сім’я Саченків усе одно знову розбила в лісі кемпінг без дозволу «Тузловських лиманів».

Поліція так і не відкрила справу про самозахоплення, і тоді парк залучив до боротьби з господарями кемпінгу активістів праворадикальної партії «Національний корпус». Екологи давно з ними знайомі й кілька разів влаштовували спільні рейди проти браконьєрів.

Кемпінг в урочищі «Лебедівка». Фото: Олексій Арунян, Ґрати

«Тузловські лимани» й лісгосп уклали договір оренди одного гектара лісу з організацією «Одеський контроль», якою керують активісти «Нацкорпусу». За контрактом, праворадикали отримують для проведення дитячого табору ділянку лісу, на якій розташований кемпінг Саченків.

29 липня керівники парку приїхали до лісу передати ділянку «Нацкорпусу», але це закінчилося бійкою. Русєв стверджує, що її почав Сергій Саченко.

«Він підійшов до мене з криком — «Я вас прикінчу, йдіть звідси», і вдарив мене в пах. Я нахилився, а він коліном ударив мене в перенісся, у мене кров пішла, і зірочки полетіли. Я, звісно, замахнувся в його сторону, не знаю, кого я там вдарив, але після цього почалася жорстока сутичка», — згадує Русєв.

Під час бійки постраждала й директорка парку Ірина Вихристюк. За словами Русєва, її сильно побила Світлана Саченко. Бійка тривала, поки не прибула поліція. Після цього працівники парку разом із «Нацкорпусом» сіли в машини й роз’їхалися.

Наступного дня вони вирушили в Одесу пікетувати прокуратуру області, щоб змусити її діяти. Після резонансу в ЗМІ правоохоронці все ж відкрили щодо Саченка кримінальне провадження за статтею «самоуправство».

 

«Плотнячком тиснуть, але ми опираємося»

Світлана Саченко. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Урочище «Лебедівка» тягнеться уздовж узбережжя чотири кілометри. Від моря ліс відокремлює крутий піщаний обрив. У розпал сезону тут усе під зав’язку забито «дикунами». У більшій частині лісу можна ставити намети безкоштовно. Кемпінг Саченків бере з людини 85 гривень за добу.

У таборі є літній душ, туалети, технічна вода, сміттєві баки, можна підзарядити телефони. Господарі табору живуть у невеликих будиночках, збитих із фанери. «Ґрати» зустріли в таборі тільки жіночу половину родини Саченків: Світлану та її дочку. Її чоловік Сергій після бійки з Русєвим ліг у лікарню зі струсом мозку.

Господині кемпінгу запевняють, що їхній бізнес легальний, а претензії парку — необґрунтовані.

«Нас тиснуть уже третій рік, плотнячком тиснуть, але ми опираємося. Нас за законодавством вижити не змогли, і тиснуть, щоб ми пішли», — скаржиться Світлана Саченко.

Вона дістає товсту папку з документами і показує договір із лісгоспом 2008 року. Там зазначено, що оренда автоматично продовжується на рік, якщо одна із сторін письмово не повідомить про розірвання за 30 днів до закінчення терміну.

«Вони надіслали нам це за один день до закінчення договору… Тому ми вважаємо, що наш договір не закінчений, він діє. Наш адвокат написав лист у лісгосп: якщо ви не згодні — подавайте до суду. Якщо суд нам скаже піти звідси, ми, як законослухняні громадяни, підемо», — каже Світлана Саченко.

З парком, на її думку, вони взагалі не повинні укладати договір, оскільки це не територія «Тузловських лиманів». За версією Саченко, за 10 років існування парку Міністерство природи остаточно не затвердило його межі, тому екологи не можуть пред’являти права на ділянку лісу, де розташований кемпінг. На цих аргументах адвокат Саченко будував позицію, коли оскаржував припис Держгеокадастру. Суддя відхилив позов, але рішення ще не вступило в силу, у господарів кемпінгу є час на подачу апеляції.

Те, як Саченки описують бійку, що сталася днями, теж відрізняється від версії парку. За їхніми словами, все почалося з того, що Русєв і Вихристюк закрили машинами проїзд і не давали виїхати туристам. І тоді, за версією Саченко, одна з обурених відпочивальниць накинулася на Вихристюк. Світлана заперечує також і те, що її чоловік першим вдарив Русєва.

— Вони ось тут стояли, говорили на підвищених тонах, і тут Русєв каже: я тобі, Сергію, зараз втащу. У цей момент він чіпляється за Сергія, б’є його, і вони падають у кущі. Підлітають хлопці з «Нацкорпусу» бризкають балончиками в очі Ксюші, — розповідає Світлана.

— Я алергік, міг бути напад, і все — зупинка дихання, — додає Ксенія. — Добре, відпочивальники надали першу допомогу.

Поліція опитує учасників бійки. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Нашу розмову перериває поліцейська машина — приїхала опергрупа опитати учасників і свідків бійки.

«А ти чого знімаєш? Будеш десь публікувати? — звертається до журналіста «Ґрат» незадоволений поліцейський років 30-ти. — Якщо будеш, ти скажи, я маску одягну».

Після бійки в лісі поліція відкрила за заявами Русєва й Вихристюк кримінальне провадження за трьома статтями: нанесення легких тілесних ушкоджень, втручання в діяльність і насильство щодо правоохоронця. Підозру ще нікому не оголошували.

Туристи на поліцію не звертають уваги і спокійно відпочивають під тентами. Багато заїхали вже після бійки, і не знають про конфлікт між господарями кемпінгу й парком. А ті, хто в курсі — на боці Саченків. Один із них — киянин Володимир. У таборі йому все подобається, він приїжджає сюди з дружиною і дітьми вже вісім років поспіль.

«Екологи з «Тузловських лиманів» спотворюють ситуацію, — вважає Володимир. — Кажуть, що Саченки вирубують ліси, погіршують екологічну ситуацію. Це все неправда! Тут усе цивілізовано, ніхто нічого не ламає. Саченки просто комусь стоять поперек горла, тому починаються наїзди».

 

«Держава не захищає тих, хто захищає державу»

 Узбережжя парку «Тузловські лимани». Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Через кілька днів, 8 липня, до будівлі Татарбунарського управління поліції під’їхали керівники «Тузловських лиманів» і близько 50-ти активістів «Нацкорпусу». Їхні делегати вирушили до начальника райвідділу й зажадали прибрати кемпінг Саченків. Одразу після зустрічі поліцейські, «Нацкорпус», працівники парку та лісництва разом виїхали в лебедівський ліс.

У кемпінгу з родини Саченків вони застали Світлану з донькою. Бійці «Нацкорпусу» встали навпроти них і зажадали, щоб ті покликали своїх чоловіків.

«Твій син мені говорив, що скине з обриву. Де він?! Що нам весь ліс прочесати?!» — кричить хлопець у спортивних штанях.

Натовп накидається на товариша Саченків, який стояв поряд зі Світланою. Поліція бере його в кільце, і він ховається в будиночку. Праворадикали намагаються туди прорватися, але поліцейські блокують вхід.

«Нацкорпус» береться громити кемпінг: зривають інформаційні стенди, рвуть екран літнього кінотеатру і дроти для підзарядки телефонів. Тим часом, працівники парку запустили генератор і зрізають шлагбаум болгаркою. Світлана Саченко з дочкою розгублено дивляться на те, що відбувається, і не втручаються.

На шум із наметів вискочили туристи. Двоє жінок у легких сорочках і купальниках обурюються тим, що відбувається, і знімають погром на телефони. До них підходить активіст «Нацкорпусу» в масці й розпорошує в обличчя газ із балончика. Жінки корчаться і стогнуть. На допомогу підбігають інші туристи. Вони лаються з «Нацкорпусом», поліцейські намагаються всіх заспокоїти, справа ледь не доходить до бійки.

Коли пристрасті вщухають, директорка «Тузловських лиманів» Ірина Вихристюк підходить до старшого поліцейського і просить, щоб той утихомирив туристів і пояснив, що працівники парку й «Нацкорпус» тут перебувають законно, а Саченки — ні.

— Я їм уже це говорив. Не ставте мені завдання, краще займайтеся цивільними особами! Поясніть їм, чому вони потрапили під струмінь, — відповідає поліцейський.

— А я пояснила жінці. Якщо вона тут відпочиває, вона засмагає, купається в морі, сидить собі в наметі. Чого вона прийшла і почала бігати за хлопцями, тикати в обличчя телефоном і погрожувати? — сперечається директорка.

Вихристюк разом із працівником лісгоспу відходять убік і відміряють гектар лісу, який повинні передати «Нацкорпусу» для дитячого табору. На кордонах ділянки вони вкопують дерев’яні кілочки.

Директорка, лісник і нові орендарі тут же склали акт передачі ділянки, однак свій табір «Нацкорпус» розбивати не став. Через кілька годин праворадикали і працівники парку сіли в машини й поїхали. Поліція опечатала будиночок і госпбудівлі табору й теж залишила ліс.

У кемпінгу залишилися тільки туристи і Світлана Саченко з дочкою. Наступного дня вони відновили зруйновані об’єкти і поставили новий шлагбаум.

«Ми продовжуємо працювати, надаємо послуги. Люди ж заїхали. Даємо воду, вивозимо сміття», — сказала Світлана Саченко «Ґратам» через кілька днів.

«Нацкорпус» у «лебедівський ліс» так і не повернувся, і не став організовувати свій табір. Поліція не висувала Саченкам підозри у справі про самоправство і не вимагає від підприємців покинути дільницю.

Кемпінг в урочищі «Лебедівка». Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Виходить, що спільний рейд праворадикалів і «Тузловських лиманів» виявився для них безрезультатним. Кемпінг працює, як і працював, зате постраждали двоє туристок, за напад на яких ніхто не поніс відповідальність.

За тиждень до цих подій Русєв скаржився «Ґратам», що їхній парк молодий, і їм важко боротися з Саченками й іншими місцевими жителями, які звикли використовувати тутешні ресурси для особистого заробітку. За словами еколога, керівництво парку розуміє, що «Нацкорпус» — організація з неоднозначною репутацією, але змушений до неї звертатися. Русєв виправдовує це тим, що поліція не діє, а більше їм ніхто не допомагає.

Еколог зізнається, що іноді вони запрошують на операції проти браконьєрів ультраправих, оскільки в них, на відміну від парку, є зброя. Завдяки цьому інспектори почуваються в безпеці та можуть спокійно виконувати обов’язки.

«Якби їх не було, Нацкорпусу, незрозуміло, який був би результат. Часто це закінчується побиттям інспекторів, а потім поліція, суди нічого не роблять, — поскаржився Русєв. — Виходить, що держава не захищає тих, хто захищає державу».

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів