«Ми йдемо в тиші». Чому звільнення полонених перетворилося на угоду за невідомим обмінним курсом

«Великодній обмін» ув’язненими між Україною та «Л/ДНР». КПВВ Майорськ, Донецька область. Фото: Офіс президента України
«Великодній обмін» ув’язненими між Україною та «Л/ДНР». КПВВ Майорськ, Донецька область. Фото: Офіс президента України

«Великодній обмін» відбувся, але багато родичів ув’язнених так і не дочекалися звільнення своїх близьких, а до списку на обмін потрапили люди, про яких майже нічого не відомо. Питання ціни та прозорості обміну, який виник після звільнення ув’язнених 29 грудня, стало ще актуальнішим.

«Ґрати» розбиралися в тому, хто складає обмінні списки та про що хочуть говорити з президентом родичі ув’язнених.

 

У травні минулого року 49-річний прапорщик Віктор Шайда та ще семеро бійців мотопіхотного батальйону «Патріот» 53-ї бригади ЗСУ потрапили в полон. Військовослужбовці відхилилися від маршруту й заїхали на вантажівці на територію, підконтрольну «ДНР», де їх затримали.

Трьох із цієї групи — Олександра Геймура, Кіма Дуванова й Бориса Пундора — бойовики звільнили в рамках обміну 29 грудня 2019 року. Ще один — старший солдат Максим Горяєв — повернувся додому 28 червня 2019 року за домовленістю між народним депутатом Віктором Медведчуком і лідерами бойовиків. Старший сержант Роман Безпалий до свого звільнення не дожив. У жовтні 2019 року бойовики заявили, що під арештом він наклав на себе руки, але його дружина в це не вірить. ЗСУ передали його тіло через місяць — понівечене й без нутрощів.

Шайда повернувся додому живим, майже рік по тому, в результаті обміну 16 квітня. Двоє його товаришів за службою — Павло Корсун і Юрій Гордейчук — до списку не потрапили.

«Великодній обмін» ув’язненими між Україною та «Л/ДНР». Фото: телеграм-канал омбудсмена Людмили Денисової

Всього під час «великоднього обміну» сторони звільнили 34 людини. Києву передали 20 ув’язнених: із них тільки двоє військовослужбовців, один правоохоронець, інші — цивільні. Тільки кілька прізвищ були на слуху.

Кампанію за звільнення студента луганського коледжу культури і мистецтв Сергія Русинова вела «Східна правозахисна група». Його затримали в «ЛНР» у 2018 році і звинуватили у створенні терористичної групи й розпалюванні ворожнечі за активність у соцмережах. ВКонтакте він підписаний на проукраїнські патріотичні пабліки, а про себе написав: «Люблю маму, хардкор і Україну». Суд «ЛНР» засудив його до 6 років ув’язнення.

Прізвище Олександра Садовського родичі намагалися внести до списків на обмін із 2018 року. У в’язниці «ДНР» він перебував шість років — із кінця травня 2014 року. За даними «Медійної ініціативи за права людини» (МІПЛ), групи, що збирає й перевіряє дані про затриманих на непідконтрольних територіях, Садовський працював охоронцем пунктів обміну валют, один із них 22 квітня 2014 року пограбували, при цьому загинула жінка. Розслідування почали, коли Донецьк був ще під контролем України — Садовського підозрювали в убивстві, — але судили вже після того, як частина Донецької області перейшла під контроль проросійських бойовиків. Суд «ДНР» засудив його до довічного ув’язнення.

Але про більшість в’язнів «ДНР» і «ЛНР» зі списку «великоднього обміну» майже нічого не відомо. Хто ці люди і за якими критеріями їх запросили на обмін ні в Службі безпеки України, ні у президента не поспішають пояснювати.

 

Хто і як формує списки на обмін

Перші роки війни на Донбасі про звільнення людей домовлялися напряму з бойовиками. У переговорах багато в чому вирішували особисті зв’язки, тоді ж з’явилися волонтерські організації, які займалися питаннями обміну. З 2016-го переговори остаточно перенесли в Мінськ, а з української сторони питання обміну перейшли під контроль СБУ.

Зустріч лідерів країн-учасниць «Нормандського формату». Фото: Офіс Президента України

Зараз усі дані про затриманих на непідконтрольних територіях збирають в Об’єднаному центрі звільнення заручників у СБУ. Хто в цих списках — закрита інформація. Тільки родичі затриманих мають можливість дізнатися, чи є там прізвища їхніх рідних. Вони також можуть повідомити про затримання. Для цього є певна процедура: спершу необхідно заявити про зникнення людини в поліцію, де повинні відкрити кримінальне провадження, номер справи родичі передають в СБУ разом із будь-якою іншою інформацією, що підтверджує затримання. Це може бути відео допиту, повідомлення з сепаратистських сайтів, документи, видані владою «республік» або рішення місцевих судів. Але на цьому комунікація з СБУ закінчується — родичам не повідомляють, коли і як їхні близькі потраплять на обмін та чи потраплять узагалі.

За даними, озвученими президентом Володимиром Зеленським у інтерв’ю турецькому телеканалу «ТRT» на початку березня, українська сторона передала росіянам у Мінську перелік із «понад 200 осіб» для обміну. Але прізвища й точна кількість людей, яких Україна запрошує на обмін, публічно не розголошуються. При цьому в «республіках» регулярно повідомляють про нових затриманих.

У відкритому доступі є списки українських громадян, заарештованих із політичних причин на території Росії і в Криму, на який Росія поширює свою юрисдикцію. Їх ведуть правозахисні організації, такі як Amnesty International, «Меморіал» у Росії, «Центр громадянських свобод» в Україні та інші. На ці списки спираються уряди країн Європи, США й Канади в своїх офіційних зверненнях до Росії з вимогами звільнити політичних ув’язнених. Списки використовують для міжнародних громадських адвокаційних кампаній.

 «Великий обмін» ув’язненими 7 вересня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

На сьогодні в списку політв’язнів «Центру громадянських свобод» (ЦМС) 89 осіб. Ще нещодавно там були прізвища Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Романа Сущенка, Павла Гриба й інших українців, звільнених 7 вересня минулого року.

Олександра Матвійчук, голова правління ЦГЗ, вважає, що вересневий обмін став унікальним у своєму роді: Російська Федерація до цього довго відмовлялася пов’язувати Мінські угоди щодо Донбасу і звільнення людей із цього списку. Це позиція особисто президента Володимира Путіна: він стверджував, що ці люди жодного відношення до війни на Донбасі не мають, а значить, і до домовленостей, досягнутих у 2015 році в Мінську. Фактично російська сторона підтверджує цю позицію й зараз — «великодній обмін» не зачепив ув’язнених у Криму й Росії.

Один із пунктів угод, які були підписані з метою деескалації конфлікту на сході України, — звільнення й обмін усіх заручників і незаконно утримуваних осіб на основі принципу «всіх на всіх». У реальності — це обмін «всіх підтверджених на всіх підтверджених». Підтверджують списки в Мінську під час переговорів робочої підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої контактної групи.

Учасники переговорів від української сторони також отримують дані про затримання на непідконтрольних територіях, які збирають і перевіряють правозахисні організації. Тетяна Катриченко, координаторка «Медійної ініціативи за права людини» (МІПЛ), розповіла «Ґратам», що аж до грудневого обміну передавала конкретні кейси полону Валерії Лутковській, представниці від України з питань обміну в Мінську. У лютому замість неї головним переговірником у Мінську президент Володимир Зеленський призначив генерала-майора СБУ Геннадія Кузнєцова.

«Великодній обмін» залишив громадських активістів у нерозумінні.

«Якщо раніше в обмінах брали участь або військовослужбовці, або «шпигуни», то зараз складно сказати, яких людей повертає українська сторона», — каже Катриченко.

Список людей, яких передали Україні 16 квітня представники «ЛНР» і «ДНР» з’явився на сайті Офісу президента тільки після закінчення обміну. У ньому 20 прізвищ, хоча ще напередодні в ОП заявляли, що готуються прийняти 19 осіб. У списку опинилися майже всі ті ж люди, імена яких опублікували уповноважена з прав людини в «ДНР» Дар’я Морозова і керівниця робочої групи з обміну військовополонених при парламенті «ЛНР» Ольга Кобцева ще на початку квітня — так вони публічно підтвердили, що «республіки» готові проводити обмін. У їхньому списку не було тільки Вадима Сірика. Але 16 квітня «ЛНР» передала його Україні. 39-річний житель Запорізької області — це все, що про нього відомо. Про багатьох інших у списку відомо не набагато більше.

Помилованные и освобожденные. Кого и как Украина обменяла на заключенных из сепаратистских «республик»

«Бойовики з власної ініціативи намагаються передати людей під виглядом шпигунів і диверсантів, людей, які скоювали інші злочини на непідконтрольних територіях. Обмін для них — єдина можливість вийти на свободу», — впевнена Тетяна Катриченко з МІПЛ.

Вона висловила припущення, що люди в списках бойовиків могли опинитися за гроші. Цю можливість підтверджують учасники попередніх обмінів. Наприклад, луганський бізнесмен Денис Секацький, якого «ЛНР» звільнила 29 грудня, говорив в інтерв’ю «Цензор.НЕТ», що «республіки» вимагають гроші у в’язнів, обіцяючи натомість внести їх до списків на обмін. Свобода обійшлася йому в 32 тисячі доларів, розповів він.

 

Родичі ув’язнених просять поговорити

Коли родичі ув’язнених побачили в списку на обмін 16 квітня прізвища невідомих людей замість прізвищ їхніх близьких, за яких вони борються багато місяців, вони записали звернення до Володимира Зеленського.

«Ми раді, що проводиться черговий обмін, але нам набридло бачити, як у списки на обмін потрапляють люди, що не мають відношення до конфлікту на Донбасі. І після чергового обміну заливатися сльозами. Пане президенте, ви знаєте, що в нелюдських умовах перебувають сотні відданих Україні людей. Може вам варто звернути увагу саме на таких людей», — звернулася дружина Валерія Матюшенка до Зеленського.

Її чоловік у полоні в «ДНР» із 2017 року — його затримали за звинуваченням у шпигунстві на користь України, катували й засудили до 10 років позбавлення волі. Разом із нею звернулися до Зеленського родичі ще сімох ув’язнених.

 

Оксана Захтей із дочкою — сім’я ув’язненого Андрія Захтея проводить флешмоб #ПоговорітьЗНами. Фото: сторінка Оксани Захтей у фейсбуці

#ПоговорітьЗНами, — закликають президента за допомогою флешмобу в фейсбуці і сім’ї політв’язнів. За словами Іллі Кавернікова, сина Володимира Дудки, засудженого в Росії у справі «українських диверсантів», спілкування припинилося після обміну в вересні. Дружина ще одного засудженого у справі «українських диверсантів» в Криму Андрія Захтея — Оксана стверджує, що якщо Офіс президента не почує їх і тепер, родичі ув’язнених пікетуватимуть Банкову після скасування карантину.

В організації родичів ув’язнених «Українська асоціація полонених» вважають, що при складанні списків на обмін потрібно враховувати різні фактори: брала людина участь у захисті суверенітету України або була засуджена за кримінальними статтями, чи була учасником незаконних збройних формувань, вік, стан здоров’я та час перебування в полоні.

«Сьогодні повинна бути пріоритетність, градація громадян, які перебувають у полоні», — каже в коментарі «Ґратам» голова асоціації Анатолій Поляков, колишній в’язень у «ЛНР».

Журналіст Станіслав Асєєв після звільнення з полону. Фото: Стас Юрченко, Радіо Свобода

Із ним згоден журналіст Станіслав Асєєв, якого звільнили після двох років у в’язниці в «ДНР». Він вважає, що принцип — «ми не ділимо наших громадян на категорії, тому забираємо всіх, кого віддають» — неприпустимий у питанні обміну. Коли 29 грудня разом із ним був звільнений Євген Бражников, який брав участь у побитті й тортурах українських в’язнів у тюрмі на території колишнього заводу «Ізоляція», Асєєв разом із іншими колишніми полоненими дали про це свідчення правоохоронним органам. 4 березня СБУ пред’явила Бражникову підозру в тортурах і участі в терористичній організації та затримала його.

«Є гуманітарні критерії. Рідні, що записали звернення, говорять про те, що критерії такі повинні бути», — пояснює правозахисниця Олександра Матвійчук. Йдеться про випадки, коли люди можуть просто не дожити до наступних раундів переговорів — це ув’язнені зі складними хворобами, які не одержують медичної допомоги, які пройшли через тортури або у важкому психологічному стані, тому що перебувають в ув’язненні вже не один рік.

 

Банкова хоче тиші

Голова Офісу президента Андрій Єрмак запевняє, що всі заяви родичів перевіряються і враховуються в роботі погоджувальних комісій.

«Усе це — заради українців, яких повинні витягти з пекла полону», — йдеться в заяві Єрмака на сайті Офісу президента.

При цьому, на Банковій вважають, що публічність шкодить процесу звільнення. Після «великоднього обміну» там заявили, що «публікація в ЗМІ імен тих, кого Україна намагається повернути, ускладнює процес їхнього включення у списки на звільнення» і прямо попросили журналістів цього не робити. Обмін 16 квітня на Донбасі на лінії зіткнення висвітлювали тільки російські журналісти. Українські були змушені задовольнятися інформацією тільки від Офісу президента.

У день обміну президент Зеленський, який перебував у той момент із робочою поїздкою в Закарпатській області, спробував згладити претензії до списку звільнених.

 Володимир Зеленський на злітній смузі під час грудневого обміну ув’язненими. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Я радію кожного разу, коли ми повертаємо і наших військових, і героїв, і політв’язнів, і простих громадян України. Тому що для нас прості громадяни такі ж самі герої, тому що вони були за ґратами, вони захищали саме нашу країну, Україну, наш суверенітет, нашу територіальну цілісність», — сказав президент.

«Ми звільняємо всіх і будемо боротися, поки кожен українець не повернеться додому», — заявив він.

Президент назвав обмін 16 квітня «третім етапом взаємного звільнення утримуваних осіб у рамках формату «всіх на всіх». Він стверджував, що українська сторона наполягла на ньому, незважаючи на карантин і пандемію коронавірусу.

«Ми можемо чекати закінчення карантину й потім робити більший обмін, але наша сторона тиснула, що не потрібно нічого чекати. Нам підтвердили 20 осіб — давайте повертати 20 осіб. Якщо завтра буде ще дві людини — будемо двох людей повертати, післязавтра буде 100 — повертатимемо 100», — сказав голова держави.

В ефірі ток-шоу Савіка Шустера 17 квітня Зеленський повідомив, що наступний крок — звільнення ув’язнених, які утримуються в Росії і Криму. Тристороння контактна група продовжить зустрічі в відеоформаті.

«У Мінських (домовленостях — Ґ) не йдеться про обмін, а про одночасне звільнення всіх незаконно утримуваних осіб. Там не говориться, що ми будемо партіями звільняти, домовлятися, хто потрапить в першу, другу і третю партію і хто скільки чекатиме й за якими критеріями. Все це порушення Мінських домовленостей, за яким байдуже спостерігають в ОБСЄ і члени Нормандського формату Франція й Німеччина», — вважає правозахисниця Олександра Матвійчук.

 

«Ґрати» звернулися до Офісу президента та CБУ за коментарями. На момент виходу статті відповіді ми не отримали.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів