«Я і мій народ не робили нічого, про що повинні шкодувати. Крим – наш дім і нам нікуди втікати». Останнє слово кримського татарина Енвера Омерова в російському військовому суді

Енвер Омеров в суді. Фото: «Кримська солідарність»
Енвер Омеров в суді. Фото: «Кримська солідарність»

У Південному окружному військовому суді російського Ростова-на-Дону кримські татари, обвинувачені у справі Білогірської групи Хізб ут-Тахрір, виступили з останнім словом перед винесенням вироку. Одним з тих, хто виступав, був 59-річний Енвер Омеров. «Ґрати» публікують текст його виступу в суді.

Минулого засідання прокурор попросив для Енвера Омерова 19 років колонії суворого режиму. Для його сина Ризи Омерова – 13 років. Для інженера Айдера Джаппарова звинувачення просило 18 років ув’язнення.

Всі троє були затримані співробітниками ФСБ 10 червня 2019 року. Енвер Омеров і його син Риза – родичі ще одного фігуранта справи Хізб ут-Тахрір – Рустема Ісмаїлова, затриманого в жовтні 2016 року в Сімферополі. Таким чином, в одній сім’ї за звинуваченням в участі в терористичній організації, переслідуванню піддалися батько, син і зять.

Енверу Омерову пред’явлено звинувачення в організації діяльності терористичної організації (частина 1 статті 205.5 Кримінального кодексу РФ). Ризі Омерову і Айдеру Джаппарову інкримінують участь у терористичній організації (частина 2 тієї ж статті 205.5 КК РФ). Пізніше всім додали звинувачення в підготовці до насильницького захоплення влади організованою групою (частина 1 статті 30 і стаття 278 КК РФ).

Всі троє заперечують причетність до терористичної і будь-якої насильницької діяльності. Російський правозахисний центр «Меморіал» визнав їх політв’язнями.

 

Перед початком своєї промови хочу звернути увагу суду, що мій виступ буде емоційним. Ви повинні розуміти наше стан, що у нас на душі. Хоча зрозуміти нас зможе тільки той, хто знаходиться тут – за ґратами.

Несправедливість щодо нас і всі ці звинувачення, до яких ми не маємо ні найменшого стосунку, викликають у нас гнів і обурення. Нас просто не чують або не хочуть чути.

Ваш досвід роботи суддею і професійне чуття, я впевнений, підказує вам про нашу непричетність до злочинів. Навіть слідчий управління ФСБ по Криму і Севастополю Сергій Босієв в перший день арешту на підвищених тонах звинувачував мене, кажучи: «Як вам не соромно, ви створили терористичний осередок!». На що я відповідав: «Ви що з глузду з’їхали, що ви таке говорите?». Однак слухати нас ніхто не хотів. А через вісім місяців, коли він вивчив справу, прослухав аудіофайли, він при всіх сказав: «Енвере Вікторовичу! Пробачте мене». Я запитав: «За що?». Він сказав: «Виявляється, це я помилявся. Ви ніяких зборів не проводили і ніякий ви не організатор!». Я сказав: «І ось, що мені тепер робити, коли справа вже заведена». Він відповів: «Було б добре якщо б вас Україна обміняла».

Звичайно було б добре, однак мене позбавляють моєї батьківщини, мого дому і моїх рідних і моєї хворої мами.

Я це кажу до того, що як би там не було, але я в своїй промові нікого не ображаю. Ми себе так не поводимо. Ми – мусульмани, і нам забороняє це наша релігія і наша богобоязливість.

І як сказав Посланець Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає): «Життя мусульманина – це його релігія», «Наказуйте (чинити) добро і забороняйте зло».

Іслам – це релігія добра і справедливості.

Статистика каже, що терористичні акції роблять і християнські організації. Однак ніхто не говорить про християнський тероризм. І я вважаю, це дуже правильно. Так само і в стосунку нашої релігії – Ісламу неприйнятні поняття «ісламський тероризм», «войовнича ідеологія» і т.д. Тому що у тероризму немає ні релігії, ні національності.

Іслам в Корані забороняє подібні злочинні дії. І це вважається найбільшим гріхом.

Сказав Аллах: «Той, хто вбив одну людину все одно, що вбив все людство. А хто врятував життя одній людині все одно, що врятував все людство».

Бісмілляхі-р-рахмані-р-рахім.

Наш невеликий кримськотатарський народ дуже довго відчував утиски й ігнорування своїх громадянських прав після депортації з Криму 18 травня 1944 року на Урал і в Середню Азію через звинувачення в зраді батьківщини, незважаючи на те, що 30 тисяч кримських татар воювали на всіх фронтах у складі Червоної армії. Серед них – двічі герой Радянського Союзу, льотчик-винищувач Амет-Хан Султан, три герої Радянського Союзу, два генерали, багато кавалерів орденів. Всі партизанські загони в Криму, в основному, складали кримські татари, і командири загонів були кримські татари. Одна з них – Аліме Абденанова – по-звірячому замучена фашистами, їй присвоєно звання героя.

Я з дитинства ріс в становищі, коли кримських татар не впускали до Криму, не пускали за кордон, не давали вступати у Вище Морське училище, вішаючи на наш народ ярлик – зрадники. Я довго прожив біля моря в Новоросійську. Мріяв стати капітаном далекого плавання. Успішно закінчив школу. Спортсмен, кандидат в майстри спорту. Але вступити в Новоросійське Вища морське училище мені не дали. Тоді я вступив до училища на моториста-матроса, закінчив його з червоним дипломом, але в закордон мене так і не пустили: сказали прямо – тому що кримський татарин. Потім армія, після армії – радгосп. Вступив до технікуму, призначили бригадиром. Потім -переїзд в Крим. Я дорослішав і розумів, що на той момент була така політика держави щодо нашого народу. Але це мене не озлобило і не підштовхнуло до протиправних дій. Я розумів, що прийде час і все встане на свої місця.

Енвер Омеров з внуком. Фото: «Кримська солідарність»

Ми довго домагалися переїзду на свою батьківщину в Крим. Але коли в кінці 90-х років наш народ став масово переїжджати до Криму, місцеве населення зустріло нас дуже насторожено і навіть агресивно. Спрацювала пропаганда, люди чекали нас, як дикунів, які будуть всіх різати і вбивати, а побачили в нас чесний і працьовитий народ. Ті, хто жив в Криму поруч з татарами ще до депортації, навіть зраділи, бо знали нас, жили з нами завжди в дружбі. І до сих пір в Криму є російські бабусі, які чисто говорять кримськотатарською мовою і згадують нас добрим словом.

Після повернення теж було не все гладко: ділянок під будівництво будинків не давали, колишні будинки повернути було неможливо. Але минав час, і всі ці питання потихеньку вирішувалися, ми стали облаштовуватися на рідній землі. Після довгих поневірянь ми відчули себе вдома. Почала повертатися наша культура, наша мова, стали відкриватися кримськотатарські школи, дитсадки, університети. Почала повертатися наша релігія. Народ став повертатися до витоків своєї віри, моральності, до відмови від гріховних діянь. Як і інші народи наш народ заразився хворобою гріховності. Бич нашого суспільства сьогодні – це пияцтво, наркотики, перелюб, злодійство і навіть вбивство. Іслам, як бальзам для хворої душі, став виправляти наш народ. Ми стали на шлях виправлення шляхом релігійної освіти, так виховали своїх дітей, і так само виховуємо своїх онуків.

Ми дуже раділи, що ми на батьківщині. Нас стали визнавати, як народ, з усіма національностями ми жили дружно і без всяких конфліктів. Міжнаціональні шлюби – свідчення цьому.

У Криму стали відкриватися Медресе – релігійні мусульманські навчальні заклади, проводити халка – уроки з читання Корану, вивчення арабської мови. З Туреччини різні релігійні мусульманські організації відправляли до Криму вчителів в наші мечеті, щоб навчати нас релігії. Ми вивчали її, а вона – основа всього нашого життя, не тільки молитва – намаз і піст, – а й питання виховання дітей, одруження, стосунки між людьми і т.д.

І здавалося, що основні проблеми народу вирішені, хоча, звичайно, залишалася ще купа всяких питань, але не всі відразу, як то кажуть.

І ось – березень 2014 року. У Криму в різних населених пунктах стали з’являтися БТРи, військові, озброєні до зубів, верховну раду захопив спецназ – 100 осіб, через паромну переправу стали переправлятися солдати, військова техніка. Росія захопила Крим. Як проходив «референдум», ми бачили і знаємо.

Наш народ знову стали утискати. Спочатку заборонили і оголосили народний орган – Меджліс екстремістською організацією, забороненою в Росії.

Потім стали кримськотатарських бізнесменів гнобити. А потім взялися за нас – віруючих і всіх нас в Криму оголосили в «терористичній діяльності проти РФ». Безпідставно, не переймаючись в наведенні фактів. Пара прихованих свідків і вирішено. Переслідування поставили на конвеєр і вже понад сто осіб – кримських татар проходять по цій справі.

Енвер Омеров бере участь в акції на підтримку адвоката Еміля Курбедінова, після відкриття адміністративної справи проти нього. Фото: «Кримська солідарність»

Коли в кримінальних справах відсутні чіткі і ясні докази, коли сторона обвинувачення – прокурор, при допиті прихованих свідків навідними питаннями допомагає їм відповідати так, як потрібно обвинуваченню, коли ігноруються всі позитивні характеристики, покази свідків захисту, коли співробітники ФСБ і приховані свідки плутаються у своїх показах, тому що брешуть, але це ніяк не впливає на результат судового процесу, – це все свідчить про те, що кримінальну справу сфабриковано, побудовано на брехні і явно політично мотивовано.

Мабуть, комусь дуже потрібно, щоб нас посадили в тюрми на довгі строки. Нікого не хвилює чужа доля, багатодітні сім’ї, здоров’я. Головне, таким способом можна піднятися по службі, отримати нове звання, премії – все це видаючи за боротьбу з тероризмом.

У мене немає до вас особистої неприязні, та й не може бути, ми з вами не друзі і не знайомі. Я хочу використовувати своє законне право на захист себе і всього свого народу. Це моє останнє слово в рамках даного суду, але, ін ша’а Ллах, не останнє слово істини перед очевидною і, на жаль, повторюваною тиранією і геноцидом кримськотатарського народу і Ісламу.

Хочу звернути увагу, що ви самі порушуєте закон Російської Федерації, а також всі норми міжнародного права.

Конституція РФ гарантує верховенство міжнародного права над національними законами. Згідно четвертої Женевської конвенції, яку РФ прийняла і підписала, то, що мене – громадянина України, вимушено насильно вивезли з території Криму, піддали російському правосуддю і військовому трибуналу РФ, – є грубим порушенням багаторазових рішень міжнародних інститутів, які не визнають Крим російським, але визнають дії РФ агресивними, вивезення громадян з Криму на територію Росії – порушенням гуманітарного права і гібридною депортацією, а всі кримінальні справи в Криму політично мотивованими репресіями за національною і релігійною ознакою і боротьбою з переконаннями і інакомисленням.

Це злочин і порушення, в яких опинилася вся система РФ. А сьогодні вашими руками намагаються показово в особі нас стратити і засудити всіх кримських татар. При цьому нахабним чином говорять про законність, змагальність та презумпцію невинуватості, вдаючи, що суд ретельно розглядає кожен доказ, при цьому ігноруючи і не даючи нам можливості, викрити брехню, на якій побудована вся кримінальна справа.

Ми бачимо, як ігнорується міжнародне право і гарантії по відношенню до людей і народів.

Подивіться, за що судять нас і десятки інших моїх співвітчизників, в особі яких – весь кримськотатарський народ. Всі кримінальні справи – це упереджені експертизи псевдоекспертів, які не витримують жодної критики – про це заявляють всі правозахисні організації, залякані приховані свідки, пропаганда розбрату і конфлікту в суспільстві, – ось основа, побудована на брехні під тиском політичного режиму, яка є приводом садити невинних людей на великі терміни, позбавляти дітей – батьків, матерів – синів, а суспільство – творчих і корисних особистостей.

Розмови про політику, історію, ісламську спадщину, про норми своєї релігії Іслам, про те, що є милістю, милосердям і миром, – стали злочином. А конституційні права на свободу слова, думки, віросповідання – перестали існувати. Так, ці права просто ігноруються. Наші кримінальні справи – це призначення злочинців без злочинів.

Незаконне рішення Верховного суду РФ від 2003 року заборона в Росії і визнання терористичною ісламської партії Хізб ут-Тахрір в 2003 році стало приводом для порушення таких кримінальних справ. Для переслідувань за наші думки, погляди, озвучені вдома за чаюванням, в той час як лише мала частина потрапили на сторінки ЗМІ спійманих на корупції і крадіжках полковників і генералів ФСБ, а також чиновників усіх рангів, фактично розвалюють Росію і її конституційний лад.

Може здатися політизованим порівняння сучасних переслідувань і кримінальних справ в Криму з геноцидом 1944 року і царським періодом Росії в 1783 році, але факти і методи цих дій говорять краще, ніж слова і пропаганда ЗМІ.

  • 90% кримінальних справ – проти кримських татар,
  • 90% місць проведення профілактичних робіт і операцій – місця проживання кримських татар,
  • факти тиску на людей похилого віку – це верх безкарності силовиків в придушенні інакомислення,
  • арешти цілими сім’ями, так би мовити «сімейні підряди»: Абдуллаєви, Куламетові, Салієві і моя власна сім’я,
  • тиск з метою залякування на жінок, включно з дружинами політв’язнів і матерів: Зудієва, Салієва, Мамедова, Умерова та інші,
  • висловлювання чиновників: «кому не подобається – нехай їдуть, в Криму вас чекає тільки в’язниця».

Це тільки мала частина того, що відбувається сьогодні в Криму і що повністю ідентично минулому в історії мого народу.

Змінилися лише форми і ярлики.

  • НКВС, ГУЛАГ, КДБ – ФСБ, ЦПЕ, ФСВП
  • зрадники – терористи і екстремісти
  • депортація – гібридна депортація

Я не плекаю ілюзій щодо результату цього судового засідання. Ви – лише гвинтики в цій системі влади, виконуєте накази і вписуєте свої імена підписами в злочинних вироках в сучасну історію кримських татар. Але на вас велика відповідальність у винесенні рішення суду, від якого залежать долі людей. Вам доведеться нести відповідь за скоєне перед судом, як у цьому житті, так і перед Богом, від якого ніщо не втаїться. Пам’ятайте про це.

А скільки нам належить відсидіти з призначених вами гігантських термінів відомо лише Богу.

Скільки б брехнею не прагнули затьмарити істину, обманом і наклепом – правду, цього не станеться. Аллах кидає істину в брехню і вона зникає. Брехня і несправедливість приречені на провал і смерть.

Як в минулому ні народ, ні весь світ не прийняв ярлики зрадників, так і сьогодні мій мудрий народ не прийме ярлики терористів і екстремістів. Як би не прагнули демонізувати кримських татар і радикалізувати Іслам в Криму – цього не було, немає і не буде. Багатовіковий ненасильницький досвід боротьби за свої права мого народу цьому очевидний доказ.

А сьогоднішні масові арешти активістів, цивільних журналістів, які висвітлюють події, пов’язані з арештами, тортурами, викраденням, масові операції по залякуванню народу – показник слабкості й кричущого беззаконня, репресій і боротьби з інакомисленням. І мене самого заарештували по дорозі в Ростов-на-Дону на судове засідання, які я часто відвідував.

Я пишаюся, що я син цього нескореного мусульманського народу, пишаюся стійкістю і єдністю народу, відвагою і героїзмом дідів і прадідів, які показали приклади в минулому, дружинами, що стали горою за дітей, сімейне вогнище і гідність чоловіків. Безмежно вдячний всьому джемаату, який, як в минулому, так і сьогодні, завжди поруч і не залишає нас, наших дітей і сімей. Саме в єдності наша сила, в незмінності нашим світоглядним цінностям – наша сила і порятунок.

Я і мій народ не робили нічого, про що повинні шкодувати. Крим – наш дім і нам нікуди втікати. Кримські татари – це наша національність, Іслам – наша релігія.

Я, Омеров Енвер Вікторович, 1961 року народження. Корінний житель Криму, мусульманин, кримський татарин, політв’язень, громадянин України, який незаконно утримується під вартою з 10 липня 2019 року, нічого спільного з пред’явленим обвинуваченням не маю. Ніколи не був причетний до терористичної діяльності і не буду. Це суперечить моїй релігії Іслам і є злочином проти людяності. Я мусульманин сунітського толку і Ханафітського мазхабу.

Обвинувачені у справі Білогорської групи Хізб ут-Тахрір в суді. Фото: «Кримська солідарність»

Всі звинувачення проти мене, мого сина Ризи Омерова і Айдера Джеппарова – огульні і сфабриковані.

Строки, які просив прокурор і які присудить суд, це терміни, які ви призначили самі собі. І в Судний День перед Аллахом Господом світів всі даватимуть відповідь, а ви тим більше.

«Думаєте Аллах не знає, що творять зрадники. Аллах їм дав відстрочку до тих пір, поки закотяться їх погляди», – Коран.

Чекайте і ми почекаємо, а Аллах швидкий в розрахунку. І Хвала Аллаху Господу Світів.

І в кінці хочу зачитати уривок з повісті Максима Горького «Мати».

Минуло сто років і нічого не змінилося. Це мова Павла на суді, який судив людей і засилав на заслання за розмови про справедливість, критику влади і т.д.

«Образити особисто вас я не хотів, навпаки, коли присутній мимоволі при цій комедії, яку ви називаєте судом, я відчуваю нотки співчуття до вас. Все-таки ви люди, а нам завжди прикро бачити людей, хоча і ворожих до нас, але так ганебно принижених служінням насильству, до такої міри втративших свідомість своєї людської гідності».

І від вас залежить – чи стосуватимуться ці слова вас чи ні. Сторона обвинувачення вже показала своє ставлення до нас: упередженість, ігнорування всіх доводів сторони захисту, відсутність бажання детально вивчити і розібратися в нашій справі; а лише бажання запроторити нас в колонію на великі терміни. Терміни прокурор вже запросив, не обтяжуючи себе в приведенні доказів.

Незаперечна репутація, виключно позитивні характеристики, чесний і добропорядний спосіб життя, члени багатодітних сімей, все, як то кажуть, – по цимбалах. Як у байці: «Ти винен лише тому, що хочеться мені їсти».

Ми готові до будь-якого вироку.

Ми мусульмани і сподіваємося лиш тільки на Аллаха.

І досить нам Аллаха як Опікуна і Захисника.

І вас закликаємо до богобоязливості. Бійтеся Всевишнього Господа Світів. Від людини залежить: чи отримає вона достаток і нагороду Всевишнього або прокляття людей і Бога і покарання.

І в кінці своєї промови ще раз заявляю:

Ми не винні.

Ми не терористи.

Вся справа сфабрикована.

Провину не визнаємо.

Вимагаємо застосування до нас норм міжнародного права.

Будемо домагатися справедливості всіма законними способами.

Ми, наш народ і весь світ ніколи не прийме звинувачення нас в тероризмі. Вимагаємо зняти з нас всі звинувачення, припинити кримінальне переслідування, виправдати і звільнити з-під варти. Невинуваті не повинні сидіти в тюрмі. А ви знаєте прекрасно, що ми не винні. І нехай справедливість восторжествує.

«О люди свідчіть і виносьте рішення по справедливості, щоб в Судний день не довелося сильно шкодувати про скоєне і коли вже ніколи, нічого неможливо буде змінити».

77 нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році
77

нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів