«У таких умовах щось планувати просто неможливо» — слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати
Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Поліція — відомство, яке не може піти на карантин, але коронавірус усе одно вплинув на його роботу. Слідчий відділу розслідування вбивств головного слідчого управління Нацполіції Києва розповів «Ґратам», як епідемія заважає розслідуванню особливо тяжких злочинів, і що роблять поліцейські, щоб не заразитися самим.

Наш співрозмовник побажав залишитися анонімним, оскільки не отримував дозволу на інтерв’ю від пресслужби поліції.

 

«Можна на пів дня засісти в кабінеті або цілий день провести на ногах»

Вбивства, викрадення людей, взяття заручників, торгівля людьми, тяжкі тілесні ушкодження. Такі злочини ми розслідуємо в моєму відділі. Основна маса справ — це вбивства. Викрадення і торгівля людьми — на другому місці, але теж вистачає.

У головному слідчому управлінні я вже рік. До цього п’ять років пропрацював у забійному відділі іншої області.

Зараз у середньому на одного слідчого в нас припадає 14-17 справ. До карантину мій робочий день проходив так. О 9 ранку ми прибували в управління. Нас збирав керівник, і близько пів години тривала нарада. Кожен повідомляв, які слідчі дії за якими кримінальними провадженнями запланував на день.

Після цього переходили до виконання запланованого. Це могла бути чисто кабінетна робота. Наприклад, я допитував свідків або підозрюваних. Або сідав за комп’ютер набирати клопотання: про запобіжний захід, арешт майна, проведення експертиз або тимчасових доступів.

Тимчасовий доступ — це клопотання, в якому ми просимо суд дати доступ до конфіденційної інформації про ту чи іншу людину, яка потрібна нам для розслідування. Наприклад, це може бути інформація від операторів мобільного зв’язку з приводу дзвінків осіб, які нас цікавлять: місце перебування під час дзвінків, номери, за якими вони телефонували. Також ми запитуємо тимчасовий доступ, наприклад, до історії хвороби або документів про фінансову діяльність підприємців.

Після того як набрав клопотання, я їх роздруковував і йшов до прокуратури. При розслідуванні справи слідчий працює в парі з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво й перевіряє документи на відповідність законодавству.

У прокуратурі мене приймав прокурор, вичитував матеріали, ставив підписи та печатки, а потім я з ними летів до суду. Зі справами, яке розслідує наше управління, працюють, як правило, слідчі судді Шевченківського суду. Від прокурора я гнав туди на метро, ​​а далі на трамвайчику або ж пішки.

На відміну від інших судів, Шевченківський брав клопотання від слідчих тільки до 12 години. Не встиг до цього часу — твої проблеми. Майже така ж фішка була в Печерському суді. Тільки там приймали не до певного часу, а за кількістю. Набрали, припустимо, 40 тимчасових доступів, а всім іншим казали: «Вибачте, друзі, ви вільні».

У Шевченківському, після того як подав клопотання, можна було почекати до другої-третьої години, поки розпишуть клопотання на певного слідчого суддю, а потім дізнаватися в судді про час розгляду. Якщо це клопотання на обшук, утримання під вартою, суддя призначав засідання того ж дня, якщо арешт майна — протягом двох днів. Засідання щодо експертиз і тимчасового доступу призначали як через тиждень, так і через три. А готові ухвали на руки ми, бувало, отримували взагалі через два місяці.

Трохи інакше ми отримуємо дозвіл суду на негласні слідчі дії — прослушку або зовнішнє спостереження. Клопотання для їхнього проведення ми набираємо не в себе в відділі, а в режимно-секретній частині. Вона розташована в головному управлінні — іншій будівлі на Володимирській.

Їдеш у Главк, там набираєш клопотання, потім везеш у прокуратуру. Після узгодження з прокурором знову везеш клопотання у Главк, там їм присвоюються ідентифікаційні номери.

Клопотання про негласні дії розглядає апеляційний суд. Везти їх туди потрібно рано вранці — там величезна черга. У кого є можливість, приїжджають із ночі — з четвертої ранку. Іноді, якщо дуже треба, просимо там почергувати оперативних працівників, і вони сплять у машині під апеляційним судом із півночі, щоб записатися першим у чергу.

Подаєш клопотання, і наступного дня суддя його розглядає. Ухвалу забираєш ще через день. Тобто для отримання дозволу на негласні слідчі дії, при найбільш оперативному розкладі, треба витратити щонайменше чотири дні.

Взагалі, кожен день проходив по-різному. Буває, закинеш клопотання до суду, і звідти їдеш у СІЗО. Якщо в мене підозрювані під вартою, я їх допитував або ознайомлював із матеріалами справи, або ж проводив інші слідчі дії. Прямо зранку я міг поїхати на обшук, а міг розвозити повістки на допити. Можна як на півдня засісти в кабінеті з паперовою роботою, так і цілий день провести на ногах.

Містом ми подорожуємо багато, але на відділ є тільки один автомобіль, виробництва вітчизняного автопрому. Це старенька машина, яка розсипається на ходу. Двері треба закривати з ноги, а заводити з гірки — з такого розряду. Вам смішно, але для нас це сміх крізь сльози.

Машину використовують тільки якщо, наприклад, треба перевезти речові докази на зберігання: зброя, патрони, наркотики тощо. Як правило, це об’ємні речі, з такими баулами в метро не поїдеш. Одна справа везти, що в портфель помістилося — поїхав і здав. А решту треба перевозити в машині.

Якщо нічого такого не перевозимо, вона просто стоїть, тому що, по-перше, це питання бензину, а, по-друге, працівників багато, а машина одна — на кожного не напасешся. Кому треба — є громадський транспорт або особистий автомобіль. Я пересуваюся двома видами транспорту: це метро і мої ноги, ось і все.

Наприкінці робочого дня, о шостій годині, ми поверталися в управління. Там на нараді доповідали про виконання плану. А далі, хто впорався — їхав додому. Той, у кого щось термінове — залишається і допрацьовує. Ось так і працювали до карантину, але через епідемію все змінилося.

 

«Через вірус розслідування уповільнилися»

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Із початком карантину обов’язки в нас залишилися ті ж, а ось режим роботи сильно змінився. По-перше, одразу ж прибрали наради, тому що це скупчення людей. Тепер взаємодіємо з допомогою, так би мовити, благ науки і техніки. Приїжджаємо в управління і скидаємо керівництву свій план роботи — хто через електронну пошту, хто через месенджер.

На роботу ми, як і раніше, приходимо на 9 ранку. Але хоча, як на 9 ранку… У кого як виходить. Перші три дні карантину мені вдавалося приїхати на роботу в кращому випадку об 11, а в гіршому — о першій годині дня.

У перший день я стояв у черзі на кінцевій зупинці у своєму мікрорайоні під сотим номером. Тоді ще водії пускали в салон усіх скопом — скільки помістилося, стільки і їдуть.

А потім люди просікли, що автобуси не зупиняються на шляху проходження, і всі пішли на кінцеву. На другий день у черзі я був уже 350-й, а на третій — 450-й. Щоб потрапити в автобус, я чекав десь дві-дві з половиною години. Доїхавши до зупинки, я ще йшов до роботи пішки близько пів години.

Тому карантин одразу позначився на роботі дуже сильно. В таких умовах щось планувати було просто неможливо.

Згодом у маршрутки почали пускати тільки за спецперепустками, ми, звісно, теж їх отримали. З одного боку це вирішило проблему, таких черг уже не було. Але з іншого — кількість транспорту урізали. І якщо раніше на кінцеву приходило 500 людей, то тепер — 100. А замість 10 автобусів ходить два, в які пускають строго не більше 10 осіб. І вийшло, що на дорогу витрачається той же час, що і до спецперепусток. Тобто нічого не змінилося.

У якийсь момент я зрозумів: добиратися автобусом в управління — це не діло. Пів дня потрібно їхати в один кінець, щоб попрацювати кілька годин, і потім пів дня їхати назад. А назад навіть довше, тому що їдеш не з кінцевої, а посеред маршруту, де не завжди підберуть.

Зараз мене підвозить на роботу колега на своєму автомобілі. Для цього зранку я йду в сусідній мікрорайон — це, в принципі недалеко — близько чотирьох кілометрів. Там він мене підбирає.

У перші дні карантину в місті не вистачало патрульних для контролю за порядком у транспорті. І тоді туди почали ставити всіх: оперів, криміналістів, слідчих, у тому числі й мене.

До 5 ранку ми приїжджали в автопарк, там нас розподіляли на маршрут. Перша зміна каталася до обіду, друга — з обіду й до ночі. І знову ж таки — в автопарк і назад кожен мав добиратися своїм ходом: треба було в таксі або з друзями кооперуватися.

Я чергував в автобусі двічі. А потім у начальника Главку і декількох поліцейських в області виявили коронавірус, і керівництво вирішило відправити половину особового складу на двотижневу самоізоляцію. Я сидів удома і працював віддалено.

У деяких відділах керівництво взяло на себе відповідальність і відпустило 100% складу на віддалену роботу, деякі — по черзі по 50%. А в окремих областях і райуправліннях слідчі відділи працюють у звичайному режимі повним складом і навіть наради проводять, хоча був наказ не збиратися.

Коли тільки оголосили карантин, почався весь цей бардак із транспортом, суди також перейшли на закритий режим роботи. Наш Шевченківський суд на час припинив розгляд клопотань, крім термінових. Розглядалися тільки клопотання про запобіжний захід, продовження термінів досудового розслідування і запобіжних заходів, а також про проведення обшуків та арешту майна.

А тимчасові доступи Шевченківський суд узагалі припинив розглядати. Слава богу, до карантину вступили в силу поправки до Кримінально-процесуального кодексу, за якими ми можемо самі призначати хоча б проведення експертиз.

Спочатку суди скасували, а через кілька днів прокуратура теж припинила особисті прийоми. Тепер так: приносиш документи, спускається хтось із прокурорів і забирає, або ж відправляєш усе через канцелярію. Особистий контакт мінімізований і більше спілкуємося дистанційно — через пошту, телефон і месенджери. Якщо, наприклад, якісь процесуальні документи не вимагають пояснення, то проблем немає: подзвонив, приніс або відправив, отримав підпис. А ось збори, обговорення в кабінетах — це припинилося.

Також був наказ звести до мінімуму особистий контакт із громадянами. Тепер зі свідків допитуємо тільки «горящих». Наприклад, якщо справа до суду направляється і не вистачає цього допиту, або якщо це невідкладна робота з підозрюваним або адвокатом.

У зв’язку з карантином експертні установи теж перейшли на віддалений режим роботи. Тобто експерт проводить дослідження на роботі, а результати він може описувати вже вдома. Якщо раніше будь-яку експертизу закинув і вони роблять, то тепер кожну треба попередньо узгодити з начальником відділення експертної установи.

Плюс нещодавно один із відділів експертно-криміналістичних центрів віддав свою апаратуру в МОЗ для боротьби з коронавірусом. Установ, які проводять, наприклад, ДНК-експертизи, стало менше, навантаження на них збільшилася. Так що з урахуванням карантину і віддаленої роботи експерта, експертизи тепер робитимуть довше.

Тобто у всіх наших структурах — судах, прокуратурі, експертних центрах — через епідемію робота сповільнилася. А про громадянські і приватні структури, в які ми направляємо запити, я взагалі мовчу. Вони всі на карантині.

Наприклад МТС, Лайфсел і Київстар надіслали лист, що тимчасовий доступ до їхніх даних ми можемо отримати тільки в певні дні та час. Тобто тепер узяти у них потрібну інформацію просто нереально, враховуючи, що навіть до карантину я міг простояти в черзі у мобільного оператора цілий день і нічого не вилучити.

Виходить, що через епідемію розслідування злочинів уповільнилися. Через карантин у судах і приватних компаніях отримати будь-яку інформацію стало складніше. Наприклад, у мене була ухвала про отримання документів у держпідприємстві. Воно на карантині, термін рішення закінчився, інформацію мені ніхто так і не видав. Тепер потрібно знову втрачати час, знову подавати клопотання, щоб отримати ці дані.

Плюс дуже багато часу витрачається на дорогу. Тепер, щоб потрапити в Главк, наприклад, поставити на документах печатки та підписи, мені потрібно витратити годину. Та ж проблема, якщо потрібно потрапити в СІЗО або суд. Наприклад, від Главку до СІЗО йти теж годину, навіть більше. І всі ці відстані я переважно долаю пішки.

 

«Нещодавно накрутив, що заразився коронавірусом»

Я багато переміщаюся і контактую з людьми, тому перебуваю в зоні ризику. У мене немає панічного страху заразитися коронавірусом, але хвилювання, звичайно, є.

Зараз нас уже не ставлять на тролейбуси, але відправляють патрулювати парки і сквери. Пара слідчих у середньому патрулює кожен п’ятий день. Стежимо, щоб люди не скупчувалися, щоб не смажили шашлики, не ходили без масок, не ходили без необхідності у громадських місцях.

Звісно, самі ми всі ходимо в масках і рукавичках. До речі, перші дезінфектори ми закупили за свій рахунок. Скинулися і кожному слідчому видали по санітайзеру. Потім уже, коли заступили на чергування в автобусах, видали по дві маски й парі рукавичок.

Маски — звичайні, ті, що змінюються кожні дві години. На цілий день видавалося всього дві маски. Зараз уже простіше — всього вистачає вдосталь. Я вийшов після двотижневої самоізоляції, є і маски, і дезінфектори, і респіратори. А в перші дні карантину респіратор я замовляв через інтернет, бо масок в аптеках не було.

Коли я приходжу додому після чергування, з дверей знімаю весь одяг і одразу закидаю в прання. Весь обливаюся спиртом. Всі речі, які приношу додому, опшикую спиртом і протираю. Після цього йду в душ, і тільки потім можу вийти до своєї сім’ї і взяти дитину на руки.

Кожен день перевіряю дихання, чи немає задишки, болів. Із харчуванням теж зараз проблема. Раніше можна було зайти куди завгодно перекусити, а тепер ніде, і буває, що з дому не встигаєш захопити. Нещодавно страшна печія почала мучити, і я вже почав накручувати, а що це, може в грудях болить, і я заразився.

Переживаю я більше не за себе, а за сім’ю. Бо вдома чекає дружина і дитина. Звісно, коли приходиш, думаєш, а чи можна їх поцілувати, могло ж щось на одязі застрягти або на волоссі.

Чесно скажу, головні убори в житті не носив, не переварюю. А зараз розумію, що волосся найбільше притягує бактерії, і почав носити кепку.

Звичайно, побоювання є, але що поробиш? Від служби ж не відмовишся.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств «У таких умовах щось планувати просто неможливо»

«У таких умовах щось планувати просто неможливо»

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів