«П’ять діб мене катували». Монолог колишнього капітана українського ВМФ, що оголосив голодування у кримському СІЗО після катувань із застосуванням струму

Олексій Кисельов. Фото надане його сім
Олексій Кисельов. Фото надане його сім'єю

Колишній капітан корабля ВМС України «Славутич» Олексій Кисельов, який зараз перебуває в сімферопольському СІЗО №2, оголосив голодування — про це «Ґратам» повідомив адвокат Олексій Ларін, який відвідав Кисельова сьогодні. До колишнього капітана застосовували тортури, і вже кілька місяців він вимагає, щоб його оглянув медпрацівник ізолятора, проте його прохання ігнорують. Голодування Кисельова підтримали ув’язнені ще шести камер спецблоку ізолятора. У них перебувають затримані на окупованих територіях.

Розслідування у справі Кисельова, якого обвинувачують в участі в незаконному збройному формуванні частина 2 статті 208 Кримінального кодексу РФ — кримськотатарському добровольчому загоні імені Номана Челебіджихана, закінчене. Тепер справу передадуть у суд.

 

Олексія Кисельова затримали 22 липня у Генічеську. Через чотири дні його перевезли в Крим. Кисельов розповів адвокату Олексію Ларіну, що у Генічеську його катували із застосуванням електричного струму в камері, обладнаній у професійному техучилищі №17, де базується підрозділ Росгвардії. У Криму його привезли в управління ФСБ у Сімферополі, де знову катували, вимагаючи свідчень.

За версією російських спецслужб, Олексій Кисельов у травні 2016 року вступив до Кримськотатарського добровольчого батальйону імені Номана Челебіджихана, який влада РФ називає «незаконним збройним формуванням».

У Генічеську затримали колишнього капітана українських ВМС. У Криму його заарештували за обвинуваченням у причетності до кримськотатарського загону імені Номана Челебіджихана

ФСБ Криму вважає, що Кисельов забезпечував продуктами інших учасників батальйону і готував їх до морської блокади Кримського півострова — вчив управлінню морськими суднами, які нібито мали розмістити вздовж кримського узбережжя канати і тим самим заблокувати рух кораблів.

Кисельов заперечує вину і стверджує, що нічого не знає про зброю, учасників та цілі добровольчого загону. Він визнав, що знайомий із засновником загону — бізнесменом Ленуром Іслямовим, але жодних відносин із ним не підтримує. Біля адмінкордону в 2015 році Кисельов перебував як голова громадської організації «Переселенець-СОС», яка займалася допомогою вимушеним переселенцям. Тоді ж там перебували бійці загону та Ленур Іслямов. Кисельов також заперечував, що готував морську блокаду півострова, стверджуючи, що лише навчав рибалок, як краще швартуватися і виходити в море.

Ленур Іслямов сказав «Ґратам», що Олексій Кисельов жодного відношення до загону не має.

«Ґрати» вже повідомляли про катування Кисельова під час затримання і згодом у Криму, але лише зі слів адвоката. Тепер ми публікуємо монолог його самого.

 


 

О 14:30 22 липня 2022 року за наведенням мера ВТГ Геніческа — Олександра Тулупова мене захопили невідомі люди в масках на порозі офісу Червоного Хреста. Силою посадили в мікроавтобус марки Хендай чорного кольору без номерних знаків і зв’язали руки капроновою стяжкою, одягли на голову мішок і приставили пістолет до лівого коліна. Мені ставили питання про те, де знаходиться партизанський загін, яким я нібито «командую» — паролі, явки, адреси, позивні. Де знаходиться схрон зброї для загону, і коли збирається. Їх також цікавив мій позивний, мої куратори у ЗСУ та Службі Безпеки України — їхні позивні, адреси і телефони. Під час затримання мені вивихнули суглоб правого передпліччя.

Ми їхали до будинку, де я жив. Дорогою мені зняли мішок з голови, сфотографували і надіслали кудись моє фото. Отримавши підтвердження від невідомого, знову одягли мені мішок, ми продовжили їхати. Мої викрадачі перебували у балаклавах, їх було близько 5-6 осіб. Двоє сіли з обох боків. Попереду були водій і, думаю, їхній старший. Позаду мене, в салоні, я також чув голоси.

Приїхавши до мого дому, ми піднялися в квартиру. Весь цей час я перебував зі зв’язаними руками і мішком на голові. Один із викрадачів витяг ключі з моєї кишені і відчинив вхідні двері. Ми зайшли усередину. Вони зачинили за собою вхідні двері. Посадивши мене на стілець на кухні, один із викрадачів став дзвонити комусь і по телефону почав вимагати приїзду додаткових людей для проведення обшуку в моїй квартирі. Я сидів з мішком на голові і зі зв’язаними руками. Жодних документів на обшук квартири та моє затримання мені не дали. Незабаром прибула ще група. Скільки було людей, — я не бачив. Під час обшуку, спілкуючись між собою, вони назвали два позивних — «Байкер» і «Шаман».

Паралельно обшукували мій гараж й автомобіль, ключі від якого забрали у мене. Вже після обшуку дізнався, що в мене зникла сума готівкою 40 000 гривень та дві банківські картки — ОЩАД Банку та Приват Банку із 41 000 гривень на них, дві кредитні картки цих же банків та 100 доларів США. У результаті викрадачі не знайшли нічого, що могло б їх зацікавити, окрім моїх особистих речей і грошей. Мій автомобіль Кайрон вони викрали. Поки відбувалося захоплення та обшук, бандити жодного разу не представилися, не показали жодних документів, були одягнені в цивільний одяг із масками на головах.

Затриманого в Генічеську колишнього капітана українських ВМС били і катували струмом

Після мого пограбування старший групи наказав везти мене в підвалу 17-го ПТУ Генічеська. Перебував я у підвалі з 22 до 10 ранку 27 липня 2022 року. Весь цей час — п’ять діб мене били і жорстоко катували електричним струмом. У мене продовжували запитувати про партизанський рух і мою участь у ньому, а також про схованку зі зброєю. Потім додали ще два питання — про мою участь у блокаді Криму, і про будинки для учасників батальйону імені Номана Челебіджихана, що будуються, і в цілому для переселенців із Криму.

О 10:00 27 липня мене відвезли у супроводі двох людей на автомобілі. Мені знову зв’язали руки і надягли мішок на голову. Приблизно через годину ми зупинилися і з розмови я дізнався, що ми прибули на КПП «Чонгар». Мене везли в Крим.

Прикордонник підняв мішок на рівень чола і почав звірятися з фотографією у моєму закордонному паспорті. Після цього поставив штамп у паспорті про перетин адмінкордону. Ми поїхали далі, і один із супроводжуючих сказав, що ми їдемо до кримського управління ФСБ. Мені знову опустили мішок, він був зроблений із моєї футболки. Ми знову продовжили рух. Приблизно через трохи більше години, я зрозумів, що ми прибули в Сімферополь, де мене передали іншим незнайомим людям, які не представились і не надали жодних документів.

Мене підняли на верхній поверх, побиття та тортури струмом продовжились. Вимога залишилася одна: зізнатися, що я учасник блокади Криму й учасник батальйону імені Номана Челебіджихана. Жодних вимог, які висуваються мені в Генічеську та в місті Сімферополі, я не виконував, жодних зізнань я так і не підписав.

Приблизно о 19.00 мене спустили на перший поверх, зняли футболку-мішок і передали слідчому. Із цього моменту розпочалися так звані слідчі дії і підготовка матеріалів кримінальної справи проти мене.

Зараз я потребую медичної допомоги. У мене зламані ребра, є вивихи суглобів рук і ніг, а також зламаний зуб. Ми направили скаргу до військово-слідчого управління Південного округу. Результат перевірки — нульовий. Слідчі заходи щодо моєї скарги на тортури не проводяться.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів