«Повернемось в Крим, коли цього повалять». Монолог Олександра Кольченка

Александр Кольченко. Фото: Антон Наумлюк
Александр Кольченко. Фото: Антон Наумлюк

Після повернення до України анархіст Олександр Кольченко разом зі всіма звільненими в’язнями вирушили до лікарні. Там він зустрівся з журналістами «Ґрат» і розповів про те, як відбувався обмін зсередини та про свої плани на майбутнє.

Про повернення

Трохи розгублений був. Так багато людей, журналістів, всі обступили. Ну, приблизно так (уявляв собі — ред.). Але без деталей.

Перед обміном

Я здогадувався. Мене викликали до оперів, сказали, що приїхав адвокат, але звісно жодного адвоката не було. Я спустився, вийшов з будівлі, там вже стоять мої баули. Мені сказали, що я їду на суд. Зрозуміло було, що ні. Але я думав, що або в іншій табір, або на обмін. Два варіанта було.

Спочатку доїхав до СІЗО. Там пробув вечір, звідти літаком до Москви. Там вже був 16 серпня.

Коли приїхав, мене завели в кабінет, зайшов співробітник… Сказав мені «Ви напевно уявляєте, навіщо ви сюди приїхали».

Дістає папку з папірцями і говорить: «Ось взірець, пишіть».

Я читаю — там прохання про помилування: «Я такий-то, такий-то, визнаю свою провину».

Я кажу: «Я нічого не буду писати».

Він: «Ви хочете повернутись назад?»

Я кажу «Мені байдуже».

Він такий: «Гаразд, ви вже написали». І все, і пішов.

Він мені в кінці пропонує: «Покажіть свій розпис». Він на мене дивиться як на ідіота. Я на нього теж. Ось. Я відмовився.

(У камері Лєфортово — ред.) всі по одному сиділи. Повна заморозка, повна ізоляція. Я знав, що Клих є ми з ним разом їхали. Ну і знав, що моряки там. Вони там давно вже.

Александр Кольченко. Фото: Антон Наумлюк

День обміну

Вранці прийшли за підйомом, принесли там папку з документами. Я розписався. Там справка про звільнення, видали кошти, ще щось. І все. Принесли баули і все. Я зібрався і потім чекав там, не знаю, годину-дві-три.

По одному заходили (в автобус — ред.) і побачив всіх там. Ми спілкувались. Поряд с кожним ФСБшнік їхав.

Ані адвокатів, ані членів, ані членкинь Громадської наглядової комісії (до нас не допускали — ред.). Мені цей співробітник пропонував написати відмову від візиту і з адвокатом, і з Громадською наглядовую комісією, але я відмовився. Він сказав, що ми там щось придумаємо. Скажемо, що ви захворіли, чи там в бані. Аби ізолювати.

Коли нас везли вже в автобусі до аеропорту, представник колонії оголосив кожному указ про помилування.

(Про те, на кого міняють, скільки людей — ред.) я не чув нічого. (Не знав — ред.) хто в списках.

Про плани на майбутнє

Нічого не планував ще. Продовжити навчання на заочній формі і влаштуватись працювати кудись. Куди, я не знаю, подумаю ще.

Сподіваюсь, що (в Крим — ред.) потім повернемось. Коли цього повалять.