«Моя вина лише в тому, що я не готовий бути вашим рабом». Останнє слово в російському суді кримського татарина Арсена Абхаірова, обвинуваченого у справі Хізб ут-Тахрір

Обвинувачені у справі «Красногвардійської групи Хізб ут-Тахрір». Фото: Кримська солідарність
Обвинувачені у справі «Красногвардійської групи Хізб ут-Тахрір». Фото: Кримська солідарність

У Південному окружному військовому суді в російському Ростові-на-Дону закінчується черговий процес проти кримських татар, обвинувачених у приналежності до ісламської партії Хізб ут-Тахрір. Організація визнана терористичною в Росії у 2003 році, але в Україні та більшості європейських країн не заборонена.

Під час дебатів сторін держобвинувачення попросило для Рустема Емірусеінова 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму та півтора року нагляду, Арсена Абхаірова — 15 років, Ескендера Абдулганієва — 16 років.

Обвинувачення стверджує, що причетність обвинувачених до Хізб ут-Тахрір доводять брошури і книги, нібито знайдені під час обшуку, а також файли, виявлені на вилучених комп’ютерах. Слідство замовило лінгво-релігієзнавчу експертизу, в якій аналізувалися також розмови зборів мусульман, записані агентами ФСБ.

Усі обвинувачені заперечують причетність до терористичної діяльності і стверджують, що заборонену літературу підкинули їм оперативники російської спецслужби, які проводили обшук. Судовий процес вони називають політичним.

«Ґрати» публікують повний текст виступу одного з підсудних — Арсена Абхаірова з останнім словом у суді.

 

Я, Абхаіров Арсен Ремзієвич, народився в місцях депортації — Узбекистані, в місцях минулої агресії проти мого кримськотатарського народу. Я громадянин України, політв’язень, в’язень совісті — таким мене визнає і вважає весь світ, неодноразово заявляючи про це в своїх резолюціях. Хоч ви й не хочете цього визнавати!

Я батько двох малолітніх дітей, годувальник літньої матері. До моменту мого незаконного арешту я займав активну громадянську позицію, мав тісні соціальні зв’язки. Самостійно утримував сім’ю. Виріс у повноцінній сім’ї, будучи вихованим у дусі звичаїв, культури й релігії свого багатостраждального, але незламного й нескореного кримськотатарського народу. Людська честь і гідність, справедливість і слово істини проти наклепу та брехні — стали нашими цінностями. Саме тому, починаючи зі збройного насильницького захоплення влади і зміни конституційного ладу в Криму 2014 року Російською Федерацією і подальших терористичних агресій ФСБ щодо кримськотатарського народу, всього кримського активізму, інакомислення, нахабно прикривши народним волевиявленням під назвою «Референдум» і ісламофобним, антитерористичним, антиекстремістським законодавством, я не міг залишатися осторонь чергових бід і репресій, які принесла фраза «повернення в рідну гавань».

Арсен Абхаіров. Фото: «Кримська солідарність»

Я, як і весь народ, ніколи не прийму неправдиві ярлики «терористів», «екстремістів», «диверсантів», «місіонерів», якими в одну мить РФ обізвала кримчан, незгодних із подіями «Кримської весни». Ще не висохли сльози на обличчях свідків з-поміж мого народу, свідків геноциду, вчиненого 1944 року, коли також в одну мить їх обізвали «зрадниками».

Моя незгода і моя позиція виражалися в нашій традиційній ненасильницькій боротьбі за права й інтереси всіх несправедливо звинувачених і обмовлених.

Нескінченні, дикі за своєю формою проведення обшуки; формальні, несправедливі суди; широкомасштабна упереджена антиісламська пропаганда кишенькового російського ЗМІ. Сотні осиротілих при живих батьках дітей. Десятки овдовілих при живих чоловіках дружин і розбитих сердець матерів. Тортури, викрадення, вбивства й багато іншого стали нашими щоденними турботами і тривогами. Свою незгоду з вищеописаним і діяльність щодо припиненню цього, вважаю основою порушення кримінальної справи і переслідування мене та інших фігурантів, які перебувають у залі суду й усіх інших в’язнів Кремля.

Я усвідомлено, відвідуючи аналогічні суди, підтримував і опікав сім’ї, як сьогодні опікуються нашими сім’ї, висловлював свою думку й обурення стосовно подій, що відбуваються в Криму, за що і потрапив у поле зору й оперативну розробку силових структур РФ. На жаль, усі сили влади в Криму спрямовані на придушення «інакомислення», що ще раз підтверджує спроби приховати «гірку правду» злочинів 2014 року і справжню картину життя в сучасному Криму.

 Вдома в Арсена Абхаірова. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Слідство, обвинувачення і суд очікували й чекають наших зізнань у винуватості! У сьогоднішньому черговому слові я хочу зізнатися:

 

моя вина лише в тому, що я не готовий бути вашим рабом,

я винен, що з молоком матері нам прищеплені почуття єдності, відповідальності один за одного, справедливості,

я винен, що полюбив і вивчав релігію, що лежить в основі появи мого народу, і культуру мого народу, що з неї слідує.

 

Напевно, суд на цій стадії хотів почути про мою згоду в скоєному.

Я шкодую, що зробив так мало, в той час, коли потрібно було зробити більше на шляху, який я обрав. Мені шкода, що ви й ваші заступники повторюєте помилки минулого, пригнічуючи та репресуючи народи. Я не збираюся виправдовуватися перед огульними звинуваченнями, які суд протягом цих місяців намагався знайти, щоб довести звинувачення.

Стороною захисту і нами було наведено більш ніж достатньо доказів фальсифікації, підміни понять, упереджених експертиз, направлених на показове залякування народу та викорінення інакомислення. Найкращим свідченням нашої невинуватості є світове визнання нас «політв’язнями Кремля» та безперервна народна підтримка нас і наших сімей. Неможливо показати сліпому, почути глухому й донести дурню його очевидне злочинне служіння тиранічного режиму.

Скільки завгодно ви можете звинувачувати й доводити нашу фанатичність, агресивність і войовничість, але саме дії Росії, яка брехливо прикривається національним законодавством, ігноруючи міжнародне право і норми, з використанням силових структур і незаконних вироків судів, яскраво доводять зворотне. Спроби задобрити населення будівництвом мечетей, шкіл і доріг не зможуть стати предметом торгу замість розбитих сімей і покалічених доль.

Після обшуку в будинку Абхаірових. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Чи ви будуєте ці дороги, щоб гібридно депортувати мій народ? А сім’ї могли їздити на суди й у в’язниці! Як ви думаєте, саджаючи мусульман на ув’язнення, хто буде відвідувати побудовані вами мечеті? Примусово видаючи свої «аусвайси», ви нахабно репресуєте нас, викорінюючи нелояльне місцеве населення, вчергове анексувавши Крим.

 

Неможливо обманом нести правду через сльози і кров, приносити радість, наклепом, і силою встановлювати мир.

 

Саме такою є ідеологія вашої держави в Криму і всюди, де є присутність РФ. Мій народ і я ніколи не приймемо цього. Кримські татари, мусульмани Криму — не терористи. Ваші драконівські терміни не зламають нас. Для всіх очевидно, що наші вироки показові, щоб залякати інших.

У Криму не було й немає тероризму і насильства.

 

Ми злочинці без злочину! А ви злочинці без покарання!

 

Але це тимчасово. Наша ненасильницька боротьба — сповідувати свою релігію, відроджувати свою культуру, бути вільним і жити у вільному від анексії Криму, не закінчиться з вашим уже готовим вироком.

Користуючись можливістю, хочу сказати кілька слів для тих, хто не піддався вашій брехливій пропаганді, всі ці роки перебуває поруч із нами і підтримує нас. Безліч людей, солідарних із сім’ями та дітьми в’язнів, сотні людей — підтримка проти конвеєрних обшуків і судів. Тисячі людей на похоронах рідних і близьких політв’язнів, пікети, що не припиняються, колективні молитви й інші мирні форми обурення твореним свавіллям — нас надихають і окриляють.

Оточення навколо Київського райсуду Сімферополя під час арешту у справі Красногвардійської групи Хізб ут-Тахрір. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Я пишаюся і захоплююся вами — мій мужній, незламний джамаат, а також усі ті, хто продовжує боротися з нами й за нас. Численні та нескінченні листи з волі, з різних куточків Криму, України та світу — ковтки чистого повітря, що надихають і дають нам силу. Це те, що посильно кожному, і знайте, що це важливо для нас. Численні молебні ми відчуваємо на відстані. Кожна акція правозахисників на підтримку політв’язнів доноситься до наших стін. Систематичні резолюції міжнародних інститутів на підтримку нас і ноти МЗС України, Туреччини — змушують виправдовуватися і здригатися агресора і його рабів.

І хай не висохне чорнило і не втомиться перо всіх солідарних із нами журналістів: вносите свій колосальний внесок у це праве діло, розкриваючи все те, що намагається приховати і підмінити російська пропаганда.

«Мамо, ФСБ!». Колишній український дільничний, секретні свідки і прослушка — що ми дізналися з перших засідань «Красногвардійської справи Хізб ут-Тахрір»

Окрема подяка омбудсменам, консульському відділу України, моніторинговим групам за те, що тримаєте руку на пульсі, постійно говорите про нас і відвідуєте нас. Багато хто вважає, що їхня думка не важлива, їхні дії не дають результатів. Насправді, сьогодні, як і завжди, важливі кожна думка, слово та благий вчинок. Сьогодні не може бути половинчастих позицій. Багатьом непросто висловити свою позицію з тим, що відбувається. Ми розуміємо, що людині властивий страх, і нехай страх перед судом Всевишнього, страх опинитися безтурботним і байдужим до несправедливості довкола, а також страх втратити людське обличчя, стануть вище за страх втрати свого комфорту та матеріальних благ.

Таким є моє, дай Боже, не останнє, а чергове слово гіркої правди для агресора, і солодкої істини для нас і тих, хто в здоровому глузді.

Свободу всім політв’язням Кремля!

Скасуйте злочинне рішення Верховного суду РФ 2003 року і почуйте здоровий глузд, до якого вас закликають слова істини, поки не закотилися ваші погляди!

 

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів