«Крик сина в мене в голові кожен день». Монолог матері вбитого активіста Євромайдану Василя Сергієнка

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати
Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

На 93-му році з життя пішла Ніна Нища — мати активіста Євромайдану з Черкаської області Василя Сергієнка, вбитого у квітні 2014 року. У неї на очах побили й викрали сина у дворі власного будинку в місті Корсунь-Шевченківський, а наступного дня тіло з численними ножовими пораненнями знайшли закопаним у лісі.

«Ґрати» публікують її розповідь, яку ми записали пів року тому.

 

Увечері 4 квітня 2014 року лідер «Самооборони Майдану» з Корсунь-Шевченківського Василь Сергієнко вийшов у двір закрити хвіртку і зазнав нападу. Незнайомці накинулися на нього й потягли до машини, що стоїть за парканом.

У цей момент у будинку перебувала його 87-річна мати Ніна Андріївна. Вона тяжко хворіла й майже не рухалася. Жінка намагалася перешкодити викрадачам, але в неї нічого не вийшло. Нападники заволокли Сергієнка до автомобіля й поїхали. Наступного дня тіло активіста знайшли закопаним у лісі за 15 кілометрів від будинку.

Із 2015 по 2017 роки поліція затримала п’ятьох підозрюваних у викраденні й убивстві Сергієнка. Організатором злочину слідство вважає власника київського спортклубу «Тай» Вадима Мельника. Трьом затриманим — спортсменам Віктору Горбенку, Валентину Завражину й Роману Недибалюку — прокуратура висунула підозри у викраденні Сергієнка. Ще одному затриманому, раніше судимому за аналогічний злочин Володимиру Воронкову, оголосили підозру у вбивстві.

Більшість із них — люди з оточення бізнесмена з Корсунь-Шевченківського й народного депутата минулого скликання Геннадія Бобова, з яким Сергієнко конфліктував. Соратники й родичі загиблого вважають його замовником убивства, але прокуратура не оголошувала йому підозри. Слідство досі не назвало замовника. Сам Бобов, як і всі підозрювані, заперечує провину.

Суди вже понад три роки не можуть розглянути справу Сергієнка. Через численні відводи суддів і з інших причин, її кілька разів передавали з одного районного суду Черкаської області до іншого. У справі змінилося вже аж 12 колегій, і процес досі перебуває на початковій стадії. За цей час майже всі підозрювані вийшли з СІЗО під домашній арешт або заставу.

«Вбивця героя Небесної сотні тут». Як розслідують смерть районного лідера Майдану з Черкащини

Мати Сергієнка Ніна Андріївна проходила як потерпіла у справі. Після смерті сина її здоров’я погіршилося, вона не вставала з ліжка. За нею доглядала вдова Сергієнка Валентина. Одного разу, коли невістка поїхала до Києва, Ніна Андріївна не витримала горя, що на неї звалилося, і випила отруту. Медики її відкачали, й після чотирьох днів реанімації вона повернулася додому.

Але закінчення суду над обвинуваченими у вбивстві сина вона все-таки не дочекалася. 2 березня 2020 року Ніни Андріївни не стало. Вона була єдиним свідком викрадення Василя Сергієнка й повинна була свідчити, але не встигла.

Пів року тому журналіст «Ґрат» готував статтю про розслідування вбивства Сергієнка, побував вдома у Ніни Нищої й записав її розповідь про те, що вона побачила і як переживає втрату. Наводимо її повністю.

 

Мені 92 роки. Може, я щось не так скажу, тоді вибачте. Того дня Вася приїхав із товаришем із Черкас. Тільки він приїхав, тільки він вийшов на подвір’я, я почула страшний крик. Такого крику ніколи ніде не чула. Це закричав мій син. Цей крик у мене в голові кожен день. А потім я вийшла, і троє в чорному над ним схилилися й давили його.

Він закричав, а вони йому розбили череп і вбили його. Більше я від нього жодного звуку не чула. А потім, видно, вони давили його. Потім узяли під руки й потягли, тягнули його бідненького, він і тапочки загубив. Через вулицю перетягнули й поклали біля машини. Машина з того боку вулиці стояла, не з нашого, а з того. Поклали його біля машини, а самі зникли.

А я кричала, скільки духу було. Думала, може, і мене вб’ють. А вони мене не вбили. Навіщо вони мене залишили? Я жити не хочу, я не хочу жити… Я хочу померти, а смерті немає.

Що я думаю про суд? Щоб засудили їх по справедливості. Це ж такий злочин! Вони його замучили, вони його… Боже мій… Я на цвинтарі його помацала, а в нього і руки не було. Вони йому й руки пообрубали, і ноги…

Потрібно, щоб їх засудили справедливо. Але скільки ці суди будуть? Уже давно можна було засудити. Знайти ж їх було набагато складніше, ніж засудити. А їх ніяк не засудять. Не знаю, що це за суди.

На суді я теж повинна дати свідчення, переказати те, що я вам уже розповіла. Більше я нічого й не бачила. Бачила, як його потягнули, бідненького… Вся ця доріжка була в крові. Вони йому череп розбили. Мені складно це згадувати…

Спасибі, що ви пам’ятаєте мого сина. Він віддав життя за справедливість, а чи буде вона коли-небудь?

 

214  осіб незаконно позбавлені волі на непідконтрольних територіях
214

осіб незаконно позбавлені волі на непідконтрольних територіях

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств «У таких умовах щось планувати просто неможливо»

«У таких умовах щось планувати просто неможливо»

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів