«Кожен із нас ризикує і сподівається, що пронесе» — патрульний поліції про роботу під час епідемії, страх заразитися і штрафи за порушення карантину

«На моїх змінах наші патрулі поки не виписували протоколи за 44-3... Просили піти зі спортмайданчиків, розійтися по домівках, якщо без маски». Ілюстрація: Анна Щербина, Ґрати
«На моїх змінах наші патрулі поки не виписували протоколи за 44-3... Просили піти зі спортмайданчиків, розійтися по домівках, якщо без маски». Ілюстрація: Анна Щербина, Ґрати

Поліція — одне з небагатьох відомств, яке під час епідемії не згорнуло роботу, а навпаки — перейшло на посилений режим. Крім звичайних функцій у поліцейських з’явилися нові: тепер вони патрулюють автобуси, стежать за носінням медичних масок і контролюють тих, хто дав розписку про самоізоляцію.

Інспектор батальйону «ТОР» патрульної поліції Києва розповів «Ґратам», що змінилося в його роботі, як він разом із колегами стежить за дотриманням карантину, і що робить сам, щоб захиститися від зараження. Наш співрозмовник побажав залишитися анонімним, оскільки не отримував дозволу на інтерв’ю від пресслужби поліції.

 

Я прийняв присягу 2017 року. Перший час працював звичайним патрульним. Виїжджав на різні виклики: від кота на дереві до стрільби й поножовщини.

Через кілька місяців пройшов відбір у «ТОР», де працюю донині. Це загін патрульної поліції, який несе службу на масових заходах і реагує на виклики підвищеної небезпеки — розбої, грабежі, наркозлочини. Звичайні патрулі на них теж виїжджають. Але коли там опиняємося ми, їм спокійніше. Тому що нас щонайменше чотири людини в екіпажі, у нас краще екіпірування. Є хлопці, які заступають із довгим стволом — автоматом.

Працюємо ми за графіком «доба через три». Зараз перейшли на посилений режим несення служби. Годині о восьмій прибуваємо на базу. Вдень у нас може бути фізо — фізпідготовка. На території управління є стадіон, там можемо побігати, на турніках підтягуватися, віджиматися на брусах.

До 16 години ми або там, або в кабінеті — кімнаті відпочинку. За графіком у нас чотири години сну, і там ми відпочиваємо, для цього є дивани й ліжка. У приміщенні перебуває людей 15 стабільно. Під час епідемії це погано, але нічого не поробиш, кімната одна.

О четвертій дня отримуємо зброю й виїжджаємо на патрулювання. З початком карантину на нас поклали обов’язок стежити за дотриманням постанови Кабміну. Якщо хтось її порушує, ми можемо виписувати протокол за статтею Кодексу про адміністративні правопорушення 44-3 (порушення правил щодо карантину людей — Ґ).

Викликів щодо порушень карантину дуже багато. Вони стосуються чого завгодно: починаючи від режиму порушення самоізоляції тих, хто приїхав з-за кордону, закінчуючи тим, що, наприклад, люди без масок розпивають алкоголь на зупинці.

Дуже багато викликів а-ля хтось не там сів, не там встав. З одного боку добре, а з іншого — ми повинні реагувати на все, а патрулям це дуже сильно захаращує ефір.

На моїх змінах наші патрулі поки не виписували протоколи за 44-3, тільки робили усні зауваження, якщо бачили, що хтось порушує. Просили піти зі спортмайданчиків, розійтися по домівках, якщо без маски.

Все-таки мінімальна санкція — штраф 17 тисяч. Кажемо: і так непрості часи, навіщо вам такі проблеми? Зазвичай люди розуміють і слухаються. Буває, що хтось намагається щось довести. У таких випадках, може й варто складати протокол, але ми ще не писали, принаймні за статтею 44-3. Якщо бачили п’яних, могли виписати постанову за 178-ю — перебування у стані алкогольного сп’яніння.

Поки ми жаліємо людей, тим більше, якщо вони на першу вимогу слухаються, наприклад, одягають маску. Ніхто ще не відмовлявся виконувати наші прохання. Ми сказали одягнути маску, вони одягли.

Плюс це нова стаття. Ми звикли писати постанови і протоколи по пам’яті, коли не потрібно морочитися. А з цією статтею доріжка ще не протоптана. Ось як наб’ють руку патрульні, так почнеться ажіотаж і жах.

Із заборон, які ввів Кабмін, складно контролювати заборону на переміщення групами більше двох. Багато ходять у масках, але по три-чотири людини. Надвечір часто ходять напідпитку. І, як мені розповідають інші патрульні, починаються всі ці розмови: штрафуйте, я все одно платити не буду. Наче ми сильно переживаємо, буде він платити чи ні.

А багато хто боїться цього штрафу. Можна просто налякати і на цьому все закінчиться, людина піде на сприяння.

З нововведень у зв’язку з епідемією згадуються події в Нових Санжарах, я в них теж брав участь. Ми повинні були зустрічати літак із Ухані в Борисполі, але він перелетів до Харкова. Ніхто цього не знав, усе трималось у таємниці.

Потім поїхали в самі Санжари, брали участь у розблокуванні дороги, супроводжували тих, хто прилетів із Китаю. Ситуація була безглуздою абсолютно. Місцевих жителів налякали, нічого не пояснили, вони ходили з переляканими очима. Але коли вони протверезіли на наступний день, і з ними нормально поговорили, все вже було в порядку.

Робота українських правоохоронців під час карантину через епідемію коронавірусу. Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Ми стежимо за дотриманням карантину, але самі ризикуємо. На вихідних я нікуди не виходжу, я реально намагаюся сидіти вдома. Я розумію, що коронавірус — це не звичайне захворювання. Статистично він нього вмирають частіше, ніж від інших подібних хвороб.

Ми сподіваємося, що пронесе, але намагаємося за можливості вжити заходів. Завжди працюємо в рукавичках і масках. Зараз нам видають один респіратор на добу, раніше давали маски — десь по три-чотири штуки на зміну. Респіратори виглядають надійніше.

Я розумію, що, спілкуючись із людьми, не завжди можна вберегтися: хтось плюне, почнеться метушня, затримання. При нашій роботі виключити близький контакт не вийде.

Всі наші розраховують, що якщо й захворіли, перенесемо вірус у легкій формі. Може, ми вже ним перехворіли безсимптомно й отримали імунітет, хто знає.

Ми намагаємося тримати дистанцію один від одного. Перестали тиснути руки при зустрічі, вітаємося ліктями або кулаками в рукавичках.

Із громадянами, звичайно, теж дотримуємося дистанції, і не тільки через коронавірус. Ми повинні це робити для власної безпеки. Повинно бути мінімум добрих два метри, чим більше — тим краще. Тому що всі зі зброєю, спецзасобами, нам не можна наближатися, якщо це не затримання.

А щодо дистанції серед своїх, часто пишуть, чому менти стоять близько один до одного? Вони не розуміють, що є поняття службової необхідності. Наприклад, на масових заходах ми не можемо стояти на відстані півтора метра, це буде неефективно. Тобто ми повинні відхилятися від норм безпеки через службові завдання.

Звичайно, за можливості, ми намагаємося зайвий раз не наражати себе на небезпеку, але через саму специфіку роботи це не виходить.

Кожного разу на зміну я одягаю тактичні рукавички, вони шкіряні й повністю закривають руку. Відпрацювали виклик, зняв рукавички, взяв санітайзер і обробив руки. Завжди дотримуюся такої процедури. Руки, звичайно, пересушені, але нікуди від цього не дінешся.

Антисептиками ми забезпечені. Нещодавно ось працювали на акції біля посольства Росії. Там усім видали по красивому санітайзеру з наклейкою патрульної поліції, в фейсбуці ходили ці фоточки. Потім вони зрозуміли, що не потягнуть видавати такі всім, і тепер видають один великий флакон на екіпаж.

Санітайзер лежить у машині. Коли закінчується, старшина доливає. Він відповідає за те, щоб антисептик завжди був у наявності. Ми його особливо не економимо. За зміну половина пляшки вилітає аж бігом.

Транспорт теж дезінфікують справно. При заїзді на плац, там, де стоять машини, виходять двоє хлопців у захисних костюмах і якимось, як я розумію, хлористим розчином обробляють усі поверхні: сидушки, ручки, кермо, панель. У нас є ззаду клітка — так званий стакан. Його теж повністю заливають.

Виходить, нове відділення заступає вже з дезінфікованими машинами. Процедура дотримується. Наскільки вона ефективна, я не скажу, але думаю краще ніж нічого.

На випадок, якщо хтось захворіє, наскільки я знаю, тести начебто в нашому госпіталі є. Хто їх проходив, не скажу. Але ті, хто погано почуваються, можуть спокійно не вийти на зміну без лікарняного. Перед зміною можна попередити старшого, що нездоровий і залишитися вдома.

Ніхто цим не зловживає. У нашому підрозділі служать не ті, хто бігтимуть від служби. В цьому просто немає сенсу, всім подобається працювати, всі в своїй двіжусі певній перебувають. Якщо ти можеш вийти на службу — ти вийдеш. Якщо потрібен вихідний — напишеш рапорт, і все буде в порядку.

У нас із цим проблем немає. Наш підрозділ — один із небагатьох в Україні, де людей вистачає за штатним розкладом. Поки ніби ніхто не захворів, і всі в строю.

У головному управлінні є хворі, але ми в іншій будівлі перебуваємо. А великих масових заходів, куди приїжджає начальство, не було, ми з ними не контактували. Хоча через якісь треті руки легко могли, але від цього ніде не застрахуєшся.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств «У таких умовах щось планувати просто неможливо»

«У таких умовах щось планувати просто неможливо»

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів