«Якщо раптом скресне крига в державі — всі відповідатимуть за свої дії». Монолог учасника мітингу на підтримку Олексія Навального в Севастополі після семи діб арешту

Мітинг на підтримку Олексія Навального в Севастополі, 23 січня 2021 року. На дальньому плані з телефоном в руці — Максим Розум. Фото: Севкор
Мітинг на підтримку Олексія Навального в Севастополі, 23 січня 2021 року. На дальньому плані з телефоном в руці — Максим Розум. Фото: Севкор

В суботу 23 січня в Сімферополі і Севастополі пройшли мітинги прихильників російського опозиційного політика Олексія Навального. Незадовго перед тим він повернувся з Німеччини, де лікувався від отруєння, в якому підозрює російські спецслужби. У московському аеропорту його затримали і після цього в регіонах Росії і Криму пройшли мітинги на його підтримку.

Перед протестами поліцейські і чиновники в Криму спробували налякати його можливих учасників. Кримськотатарським активістам, які раніше були поміченими в акціях проти переслідувань кримських мусульман, принесли попередження про неприпустимість порушення законодавства про масові заходи. У шкільних чатах вчителі залякували учнів і їх батьків наслідками за участь в несанкціонованих владою акціях, а чиновники міносвіти погрожували директорам шкіл, учні яких будуть помічені серед мітингувальників.

Проте, в суботу на площу Леніна в Сімферополі прийшли близько ста осіб — в основному, студенти. Більше 15 з них затримала поліція. У Севастополі в центрі міста також зібралося кілька десятків людей, 12 з яких затримали, деяким довелося провести ніч у відділку поліції, чекаючи суду. Якщо в Сімферополі проти мітингувальників склали протоколи про порушення карантину і суди обмежувалися штрафом, то в Севастополі майже всі були заарештовані і провели в ізоляторі від доби до семи.

«Ґрати» поговорили з одним із заарештованих у Севастополі — 30-річним Максимом Розумом, якого суддя Ленінського райсуду Андрій Грачов відправив в ізолятор на сім діб. Ми зв’язалися з Розумом після його звільнення, і він розповів навіщо вийшов мітингувати, кого зустрів у автозаку, за якими документами його судили і хто виступив єдиним свідком проти всіх затриманих.

 

Я туди прийшов, щоб дізнатися у всіх цих людей — чому вони, власне, вийшли протестувати. Я діяв приблизно, як журналіст: хотів завести диспут, подивитися, про що думають люди. Старше покоління пасивне — воно залишилося вдома і не прийшло. Зібралася в основному молодь, яка, як я помітив, часто ще не має своєї точки зору. Там були 18-річні, яких закрили в ІТТ ізолятор тимчасового тримання , я їх питав, навіщо вони прийшли. Вони кажуть: «Ну, так треба було». Моя думка — люди зібралися на площі не стільки на захист Навального, як окремої особистості, а скільки … Через всю ситуацію, яка склалася.

Почнемо з екології. У 20-му році серйозних екологічних катастроф було як мінімум дві: це розлив палива в Норильську і загибель морської фауни на Камчатці, за які знову ніхто не відповів.

Я народився і виріс в Севастополі, тобто Крим для мене — моя рідна діляночка, за яку я готовий … до останньої краплі крові. У Балаклаві теж зараз відбувається екологічна катастрофа: весь пляж всіяний медузами, безліччю загиблої риби, дельфінів.

Яке надбання ми залишимо своїм дітям та онукам? Мало хто думає про це. І навіть мої друзі, які, в принципі, приймають мою сторону, такі: «Ну екологія, ну чувак, ну нам же тут прожити потрібно трошки».

Мітинг на підтримку Олексія Навального в Севастополі, 23 січня 2021 року. Фото: Севкор

Я прийшов на площу, щоб з’ясувати, можливо там виявляться мої однодумці — я їх там не знайшов. Це трішечки пригнічує.

Чому ще люди зібралися? Ну я особисто прийшов через корумповане чиновництво, судові органи, через нахабство правоохоронних органів. Я давно за цим стежу і це обурює, кров кипить. Постійно посилюють закони. І добре посилюють, але вони зі своїми ж законами взагалі не рахуються.

Ще одна причина вийти на площу — політв’язні.

Про яку свободу слова можна говорити, якщо я прийшов на площу і не можу нічого сказати? Я фактично не брав участі в мітингу, не кричав «Свободу Навальному — Путін злодій!», я взагалі ніяких протиправних дій не вчиняв. У мене був в руках скручений чистий аркуш ватману, я його навіть не діставав. Коли мене затримали, розкрили — а він чистий. Вони хотіли на ньому щось написати, але перед цим я виклав в мережу відеозапис, де видно, що він порожній, і вони не стали.

Вони просто підбігли до мене, схопили за руки і повели. Мені нічого не пояснили, не показали документів — хто вони такі взагалі і чому мене затримують.

І в підсумку мене садять на сім діб без жодного доказу. З дев’яти відеозаписів поліцейських, я промайнув лише на двох. Зате там було дуже багато провокаторів. Їх було більше, ніж тих, що зібралися, насправді, підставних з органів.

Коли мене затримували, я зрозумів, що опиратися — дорожче буде. Потім вони можуть це проти мене ж використати. Я може і хотів би застосувати силу, але подумав, що краще не варто. Вони мене намагалися залякувати. Я відповів, що скільки треба відсиджу — правда ж все одно буде на моєму боці. І мені здається, їм було неприємно це чути.

Хтось на площі виступав за чинну владу, говорив: «Це не Путін винен, це винна Конституція, всього лише потрібно пару законів поміняти». Ну як змінюється Конституція ми вже помітили — на  раз-два Йдеться про зміни до Конституції РФ, внесені в минулому році, які дозволили Володимиру Путіну брати участь у виборах до 2036 року. Крім того, поправки поставили національне законодавство Росії вище міжнародного права, в тому числі в питанні дотримання прав людини  і типу на благо суспільства. Це дуже обурює, насправді.

Політики постійно говорять: ми не будемо підвищувати ПДВ, ми не будемо підвищувати пенсійний податок, не будемо збільшувати пенсійний вік, але вони нахабно брешуть і роблять це. Про корумпованість влади навіть не варто говорити, про це вже всі, напевно, знають.

Це те, чому я вийшов на площу.

Які люди там були? Різні, в основному молодь 18-19 років. Одну 17-річну дівчинку забрали. Я, напевно, як найстарший отримав більше за інших.

Затримання Анастасії Глущенко на акції на підтримку Олексія Навального в Севастополі. Фото: Севкор

Діти, які там зібралися, я можу їх називати дітьми насправді, сиділи потім зі мною в ІТТ. Вони відчувають, що відбувається щось протиправне, проти народу. Був з нами хлопець, який сидів зі своїм батьком, у якого своя фірма. Тобто вийшли не тільки ті, хто нічого не має за душею, а й ті, хто має. Вони зібралися не просто, тому що не бояться і сміливі, а тому що набридло, тому що батько хоче для свого сина 18-и років нормального майбутнього. А син хоче стати викладачем. А у вчителя зарплата — 15 тисяч [рублів]. Цій державі не потрібні розумні люди, які знають свої права. Тому і йде відтік кадрів. Росії потрібні слухняні люди: овець пасти, корів доїти.

Звичайно, я стежу за Навальним: як журналіст, як політик, як блогер, як детектив — він мені дуже подобається. Я не можу сказати, що бачу за ним майбутнє — він мало буває з народом. Але я б хотів, щоб у нього була свобода слова і щоб він завжди міг засудити владу за її дії, неправомірні, що стосуються народу.

Але я ж кажу, не стільки за свободу Навального, хоча і за нього теж і всіх політв’язнів вийшли, скільки вже осточортіло, грубо кажучи. З кожним роком все важче і важче дихати стає.

Безліч молоді вчать мову [щоб виїхати]. Мені теж ФСБшники говорили: «Якщо тобі тут не сидиться, їдь в Україну — ти ж кримчанин, у тебе є паспорт. Можеш там залишатися, можеш в Одесу, — я штурман за освітою. — Можеш там в море ходити». Я кажу: «Ну як я можу залишити цей мій клаптик землі, якщо у мене є позиція, я заради цієї землі готовий йти до останнього, я не можу її залишити».

Власне, всі допити переверталися так, що це я вже ставив питання. Їм вже навіть було соромно говорити мені щось. Були і з розвідки — дорослі чоловіки, вони, напевно, мій психологічний портрет складали, щоб визначити — чи готовий я йти далі. Я говорив все як є, по правді, що я за народ вийшов. І нехай цей народ повертається до мене спиною: зараз дуже багато в інтернеті з приводу мене і молоді, яка там були присутня, пишуть — я намагаюся не вестися. Але завтра збираюся в Апеляційний суд подавати скаргу, буду сам себе захищати — новий досвід.

І якщо раптом скресне крига в державі — всі відповідатимуть за свої дії. Я вірю в це. Я взагалі агностик, але в це вірю. Я думаю, що все в мене, в нас вийде, і крига скресне, і ми доб’ємося свого, і станемо дихати як … Не тільки Російська Федерація, а й Україна, Білорусь. Вже емоції починають переповнювати …

Максим Розум на мітингу на підтримку Олексія Навального в Севастополі, 23 січня 2021 року. Фото: група INFOTOWN — Новости Севастополя в ВКонтакті

Знаєте, легендарний Севастополь, місто-герой — я очікував, що людей більше прийде і вийде щось більше, ніж 12 затриманих «друзів Навального».

У мене не було до цього політичного досвіду: я ні в яких групах не перебуваю, нікого не агітував. Я йшов, щоб подивитися, що відбуватиметься. Поліцейські кажуть в мегафон — несанкціоновані збори! А там ще влада організувала виставку машин. Я питаю поліцейського: «Якщо я прийшов подивитися, ви мене затримаєте?». Він такий: «Ні». А через 10 хвилин я вже в автозаку. Я йшов з камерою, записував відеоблог: «Я йду на площу Нахімова, щоб подивитися на правомірність дій органів, які там присутні. Як вони відреагують?». Через 30 хвилин я вже був у відділку поліції — ось як відреагували. І, власне, проти цього всього, я думаю, і виходив народ.

Після затримання на мене не тиснули. Я був в ІТТ ізолятор тимчасового тримання  один. Мені дали матрац, до якого навіть доторкатися не хотілося. Холодно було дуже, не опалювалося. В перші два дні я змерз дуже сильно.

Наступного дня — суд. Десь на початку першої ночі закінчився, уявляєте? Мене довго оформити не могли — в мене немає громадянства Російської Федерації. Але і документи України у мене не продовжені. Російський [паспорт] я принципово перший час не брав, а потім, коли поїхав в Москву на заробітки, довелося почати оформляти. Але я його так і не отримав, і по факту я не є громадянином Російської Федерації.

Мене судили за формою РАЦС Органи реєстрації актів цивільного стану - органи влади, які реєструють акти народження, смерті і т.д.  якоюсь нашвидкуруч: рішення щодо мене вже було роздруковане до того, як я зайшов на засідання. Я не встиг слова сказати — вони видаляються і через хвилину повертаються з вже роздрукованим рішенням.

В суді був свідок, який нібито бачив, що я кричав «Свободу Навальному!», «Путін злодій». Але я цього не робив. На відео в них цього не було. Але на свідченнях цього єдиного свідка ґрунтувалося рішення по мені. Цей єдиний свідок виступав щодо всіх затриманих.


Спочатку поліція намагалася приховати особистість свідка і навіть не вказала його ім’я в протоколі про правопорушення. Однак суд не став розглядати протокол без цих даних і повернув його назад поліції для виправлення.

«Ґрати» з’ясували, що свідком виявився керівник воєнізованого формування «Народна дружина «Рубіж» Кирило Коміссар. Бійці організації, судячи з фотографій на сайті, брали участь в захопленні українських кораблів і допомагали російським військовим під час окупації. 23 січня на площі Нахімова в Севастополі, де проходив мітинг, вони були разом з поліцією.

Кирило Коміссар (в камуфляжній формі) на площі в Севастополі разом з поліцією. Фото: Сайт організації «Народна дружина «Рубіж»

«Ґрати» звернулись до Коміссара за поясненнями, як сталося так, що він виступав єдиним свідком обвинувачення на суді у всіх затриманих, однак він відмовився відповідати на питання.


Після суду мене повезли в ІТТ. Там — нічого особливого: годують, постійні допити. ФСБ, розвідка — ніхто не представлявся, хоча я запитував. Зателефонувати мені звичайно не дали. Матір дізналася, де я перебуваю, від дядька, у неї стався нервовий зрив і її госпіталізували.

На допитах просили розповісти про когось, щось підписати. Вони збирали психологічний портрет, — я так зрозумів. Тиснути на мене не тиснули, але на хлопців — було напевно. Вони не розповідали, але складно не зрозуміти, коли після допиту 18-річний хлопець приходить, а він сам на себе не схожий, мовчить і курить тільки, хоча раніше не курив. Тільки що був товариський, а повернувся — ні слова, на шконку заліз і мовчить. Я припускаю, що це через тиск, можливо вони намагалися вербувати їх. Мені здається, що вони і зараз мене слухають і ведуть. Навіть впевнений, насправді.

Хлопцям погрожували навчанням, що батьки роботи позбудуться. На мене теж перший час намагалися. Але я тримався так, що вони припиняли зі мною розмови. Я собою задоволений.

31 січня я вже не виходив на площу. Тому що, якби я вийшов, мене б вже чекали, я б сів і не встиг подати скаргу в Апеляційний суд. Я більше зроблю, якщо не вийду зараз і створю більше проблем.

77 нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році
77

нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів