«Ходитимеш стільки разів, поки не проголосуєш» — розповідь Османа Аріфмеметова про те, як у Сімферопольському СІЗО відбувався референдум щодо поправок до Конституції РФ

Сімферопольське СІЗО. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати
Сімферопольське СІЗО. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Російська влада провела референдум щодо поправок до Конституції. Голосування, в тому числі в Криму, тривало тиждень і закінчилося 1 липня. «Ґрати» вже повідомляли про примушування до участі в референдумі ув’язнених кримських татар у Сімферопольському СІЗО і психіатричній клініці, де деякі з них проходять примусову експертизу.

У СІЗО для голосування 2019 року створили окрему виборчу дільницю №319. Офіційний ліміт наповнення ізолятора — 743 людини, але зараз у ньому перебуває 1308 ув’язнених. За словами заступника начальника Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) у Криму Олексія Пікіна, в списку на голосування 1 липня було 970 людей. Ще 32 людини, голоси яких зарахували на цій ділянці, — засуджені на виправні роботи. Всього, за даними виборчої комісії Криму, на ділянці №319 проголосувало 1002 людини, з них двадцятеро зіпсували бюлетені. Інформації про тих, хто відмовився голосувати, комісія не наводить.

«Відмовлятися сенсу немає. Якщо хтось проти Конституції, то для цього є галочка в бюлетені — можна поставити «ні» й тим самим висловити свою волю», — прокоментував голосування Олексій Пікін. Він стверджує, що особисто опитував ув’язнених: «Вас змушували голосувати? Ні, ми з радістю йдемо голосувати».

Спостерігав за виборами на дільниці голова Громадської спостережної комісії, яка створена для контролю за дотриманням прав людини в місцях позбавлення волі, Андрій Козар. Порушень він не виявив.

«Із трохи більш ніж 600 осіб, які перебувають у Слідчому ізоляторі Сімферополя й мають права участі у виборах, проголосували майже всі, залишилися одиниці. Відмов від голосування не було», — цитує повідомлення кримського управління ФСВП «РИА Новости Крым».

Ми публікуємо розповідь ув’язненого СІЗО Османа Аріфмеметова про те, як відбувалося голосування у слідчому ізоляторі. Аріфмеметов також повідомляє про примус до голосування, незважаючи на відмову через релігійні переконання й через українське громадянство.

Адвокат Олексій Ладін сказав «Ґратам», що збирається подати скаргу в наглядові органи на примус Аріфмеметова до участі в референдумі.

Підсумки голосування на референдумі на виборчій дільниці №319. Скріншот із сайту виборчої комісії Криму

27 червня в камеру принесли документ про згоду в участі в голосуванні, — я спав. Співкамерники вже за тиждень були в курсі моєї позиції, тому мене навіть не стали будити. Наступного дня до камери ввійшов оперативник Максим. Перебираючи наші картки, перерахував прізвища й завершив словами: «Це ті, хто йдуть на голосування».

Я підійшов до опера і, щоб не бентежити, запропонував поговорити наодинці, в коридорі. Однак той відмовився, пославшись на брак часу. Мабуть, ще багато камер треба було пройти. Спокійно я повідомив йому про те, що хотів би утриматися від голосування.

«Це покаже твоє ставлення до мене», — відреагував співробітник.

«Я не хочу конфлікту», — відповідаю.

«Чому ти не хочеш іти?».

«З релігійних мотивів…» — почав я пояснювати, але він перебив мене: «Якщо буде вибір між Кораном і Біблією, що вибереш?».

Я вже понад рік сиджу й розумію, що оперу не цікаво слухати, а тим більш зрозуміти арештанта. Зараз він працював на публіку, на інших мешканців камери номер 119.

«Звичайно Коран. Я ж мусульманин».

«Ось бачиш. А в Конституції прописано, що немає різниці в релігії, ми — багатонаціональна країна. Ти читав буклет щодо поправок?».

«Так. Звісно. Нам роздали. Однак до чого тут поділ. У Кримському ханстві багато народів жили в благополуччі…».

«У поправках більше говориться про чиновників, їхнє становище погіршується», — знову перебив мене опер. Про чиновників він сказав, намагаючись задовольнити почуття ненависті простого народу.

«Справа не в цьому. Справа в тому, що це продукт розуму людського — не втрачаючи надії, розтлумачую йому. — Через це стільки несправедливості в країні. Коли ми поставимо Божі закони вище людських, тоді буде справедливість».

«Я тебе чесно не розумію. Свої переконання будеш роз’яснювати оперативнику з Дагестану», — таким чином Максим натякнув на переведення, якщо не вийду голосувати.

«Я нікому нав’язувати не хочу. Це мій внутрішній світ».

«Ти можеш залишитися. Ти можеш залишитися, — коли опер двічі повторює і не договорює, значить є «але», про яке він замовчує і це «але» не на мою користь. — До тебе не звертаюся. Звертаюся до решти».

«Будь ласка, ми можемо поговорити в коридорі».

«У мене часу немає, — зморщивши обличчя, сказав опер. — Йдемо голосувати», — продовжив він, кидаючи погляд через моє плече. «Вибираємо конституцію, а не людину», — підсумував він. Ця остання фраза була заздалегідь підготовлена ​​для арештантів, ніби дійсно це було особисте переконання. Оперативник пішов, я сів на нару підвести підсумок розмови.

Осман Аріфмеметов із дружиною й сином. Фото: Тарас Ібрагімов

Після прогулянки, приблизно до 11 дня, відчинилися двері. Назвали прізвища. Я не вийшов. Не вийшов ще один сусід із камери. Максим не полінувався й увійшов до камери. Мені нічого не сказав. Підійшов до лежачого співкамерника. «Мені погано», — сказав він оперу. Двері зачинилися, я залишився. Через хвилину заходить сусід і пропонує просто спуститися вниз, якщо навіть голосувати не буду. На моє запитання, чи відправив його опер, відповів ствердно і додав: «Інакше влаштують шмони». Тобто через мене можуть постраждати інші співкамерники. Цього, звичайно, ніхто не хотів. Я вийшов. У коридорі стояв опер і ще один співробітник із паперами.

«Я нічого підписувати не буду», — кажу співробітнику, який простягає папір.

«Ти просто спустися і все», — відповів оперативник.

Спустилися на другий поверх. При вході — столик із масками й рукавичками. Одягнув маску й рукавички, пройшов праворуч коридором. Наприкінці, уздовж стіни стоять кабінки, туди заходили арештанти з бюлетенями й виходили. На підлозі жовта розмітка з дистанцією в 1 метр. Бюлетень видавали в кімнаті навпроти кабінок. Перед входом до цієї кімнати утворилася черга. Коли черга дійшла до мене, сказав, що заходити не буду і голосувати відмовляюся.

«Я туди не піду. Оперу повідомив уже. Я громадянин України!» — розмову зі старшиною зауважив підполковник Станіслав Суховєєв — заступник начальника СІЗО, який стояв перед кабінками і контролював процес.

Суховєєв підійшов: «У чому справа? Проходимо».

«Я відмовляюся».

«Назвіться».

«Аріфмеметов Осман Фератович». Як мені до вас звертатися?».

«Станіслав Сергійович».

«Станіславе Сергійовичу, справа в тому, що нас утримують незаконно. Ми політв’язні».

Суховєєв перебив мене: «Яка камера? Який поверх? Мій? Четвертий?».

«Так. Четвертий».

«У нас немає політв’язнів», — заявляє підполковник.

Голосування в СІЗО. Скріншот із відеосюжету телеканалу «Крым 24»Намагаюся пояснити, в чому мене звинувачують і абсурдність ситуації. Підполковник, не дослухавши, наблизився й каже: «Ти що тут на камеру влаштовуєш?», і відходить на пів кроку назад. «Проходимо», — махнув він опущеною рукою.

«Я не піду». Весь цей час поруч стояв Енвер Аметов. Замначальника подивився на нього. «Я теж», — ствердно сказав Енвер аг’а.

«Усе. Проводьте їх і запишіть їхні прізвища», — зневірившись, віддав наказ старшині Суховєєв. Старшина записав наші прізвища, потім із виряченими очима видавив, долаючи гнів: «Ви не тим боком повернулись». Цю фразу він повторив кілька разів. «Постійте там, — показує в бік столу з масками. — І добре подумайте». За столом, далі по коридору — клітка, де стояли співкамерники і чекали на мене. Звичайно, вони бачили, що Суховєєв спілкувався зі мною. На четвертий поверх піднялися іншими дубльованими сходами, світлими й доглянутими. На відміну від тих — похмурими, якими арештантів виводять на поверх і якими сьогодні спустилися. Одним словом, похмурі сходи для постійного використання, а дубльовані, кажуть, для перевірки. Піднявся на поверх, де все ще стояв опер.

«Ну що, Османе?» — звернувся він до мене.

«Спустився. Там Станіслав Сергійович. Сказав, що не голосуватиму. Записав моє прізвище».

«Ну я головне вас вивів», — задоволено сказав Кисельов. Для мене стало зрозуміло: від нього вимагали явку. Як завгодно, але свою роботу він повинен був виконати.

Зайшов у камеру, ліг спати. Прокинувся через скрегіт дверей, що відкриваються.

«Аріфмеметов», — почувся голос з-за дверей.

Одягнув футболку й вийшов, подумав ведуть на бесіду в старшинку.

«Що трапилося?».

«Голосувати».

«Я там уже був. Я відмовляюся», — хотів було застрибнути в камеру, але двері зачинилися.

«Ходитимеш стільки разів, поки не проголосуєш», — ці слова супроводжувалися лайкою.

Вивели Енвер аг’а. Перед сходами зустрів Абдурахманова Меджит аг’а. Він також не проголосував. На другому поверсі, біля входу в кімнату — видачі бюлетенів уздовж стінки. Майори, капітани, старшини — більш ніж десять працівників зібрались у цьому місці. Замполіт Віктор Валерійович (заступник начальника СІЗО Віктор Язеп — Ґ), підполковник за званням, підійшов із питанням: «Ви відмовляєтесь?».

«Так. Вислухайте, будь ласка».

«Я слухаю», — не піднімаючи очей сказав підполковник. У руках у нього — листок зі списками прізвищ. Навпроти мого написано — «відмова». Серед прізвищ були знайомі мені. Це був список тих, хто відмовився голосувати.

«Ми громадяни України. Чому ви нас змушуєте голосувати за Конституцію?».

Втрутився капітан: «Паспорти ж у вас є?».

«Вимушено отримали», — відповів Меджит аг’а.

Не звертаючи уваги на випад капітана, я продовжив роз’яснювати підполковнику, який по-черзі підходив до «відмовників»: Енвер аг’а, Меджит аг’а і ще один незнайомий мені мусульманин.

«Мене звинувачують за статтею 278 (Насильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади — Ґ). Я — простий учитель математики — нібито хотів поміняти конституційний лад. Чому я сиджу за те, що не скоював, а людина змінює Конституцію, ходить на свободі і мене змушує його підтримати? Чому ви нас змушуєте?».

«Це Хізб ут-Тахрір? Так? Ви в ньому перебуваєте?» — знову втрутився капітан.

«У справі — 51 стаття (51 стаття Конституції РФ, яка дозволяє не свідчити проти себе — Ґ)».

«Це що?».

«У справі нічого не кажу».

«Чому у вас борода? Ви знаєте, що за режимом не дозволено?» — пустив у хід хитрість капітан. Але я знаю, що дозволено. Про бороду були розмови в Ростовському Централі, ну й ми не засуджені. Однак я не став розвивати цю тему. Віктор Валерійович уже пішов із паперами.

«Навіщо ви це говорите? Для чого? За режимом у вас тут теж багато порушень. Ви ж знаєте, що наша справа політична? Ви розумієте, що міжнародне співтовариство дивиться за нами? Якщо прийде перевірка, прокурор із нагляду, я мовчати не буду», — кажу капітану.

«Це ключове, що ти хотів сказати, так?» — посміхаючись, підкреслив майор в окулярах з-поміж співробітників, що нас оточили.

«Ну, а як ви хотіли? Давайте — ви нас не чіпайте і ми вас не чіпаємо. Дайте спокійно сидіти. У суді довести невинуватість».

«Ти розумієш? Тут комісія. Вони кажуть, що ми вас не вивели», — знову втрутився капітан.

«Добре. Давайте, щоб у вас проблеми не було, ми напишемо відмовну», — на мою пропозицію вони не відреагували. Лише старшина сказав: «Ви не хочете голосувати?».

«Ні».

«Ну ось зайдіть і напишіть «ні».

«Не треба з мене дурну людину робити. У мене 5 років вищої освіти. Я розумію, чого ви добиваєтеся. На які хитрощі не йдуть, аби взяли участь». Підійшли арештанти з іншої камери, нас відвели в бік. Розмови пішли про Ростовський Централ, штани та інше. Я відповідав неохоче. Під час розмови кілька разів нав’язливо питав капітан: «Ну ви ж з Хізб ут-Тахрір?». На таке нахабне і незграбне витягування я відповідав: «Мене затримали за мою журналістську діяльність, займався висвітленням свавілля фейсів».

Голосування в СІЗО. Скріншот із відеосюжету телеканалу «Крым 24»

Через деякий час майор в окулярах повів нас на четвертий поверх. Там прапорщик, прямо в коридорі, на нагрудний відеореєстратор записав нашу відмову. Перед записом на відео прапорщик уточнив у нас, як процедурно правильно називається сьогоднішній захід.

«Голосування за поправки до Конституції РФ», — підказав я.

Увімкнули камеру: «Назвіться».

«Політв’язень Аріфмеметов Осман Фератович».

«Ви відмовляєтеся брати участь у голосуванні за поправки до Конституції РФ?» — невпевнено сказав прапорщик про голосування.

«Відмовляюся. Хочу скористатися своїм правом».

Таку ж процедуру провели з Енвер аг’а, Меджит аг’а та ще одним мусульманином — відмовником із четвертого поверху.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств «У таких умовах щось планувати просто неможливо»

«У таких умовах щось планувати просто неможливо»

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів