Червоно-чорні чортенята. Поліція шукає анархістів-диверсантів, але поки що трапляються не ті

Ілюстрації: Анна Щербина, Ґрати
Ілюстрації: Анна Щербина, Ґрати

За останні декілька років в околицях Києва відбулося більше десятка підпалів, відповідальність за які беруть на себе групи радикальних анархістів. Головний об’єкт диверсій — поліцейське майно, але правоохоронцям поки що не вдалося навіть повністю заблокувати медіа-ресурс радикалів, що закликає до боротьби проти свавілля силовиків.

 «Ґрати» розповідають, як поліція намагається зловити активістів повстанського анархізму чому ловлять не тих, а пожеж не стає менше.

 

Карти на стіл

Раннього липневого ранку столичні поліцейські з департаменту внутрішньої безпеки приїхали в тихе селище на околиці Львова. Сюди їх привела справа про зухвалий підпал: за місяць до цього, в ніч на 10 червня 2020 року, невідомі кинули пляшку із горючою сумішшю у вікно будівлі Головного слідчого управління Нацполіціі на Набережному шосе в Києві.

Відповідальність за «анархістську акцію прямої дії» взяла на себе анонімна група «Сміливці». Вкрай нерозбірливе відео, на якому ймовірно знято момент підпалу, опублікував в той же день телеграм-канал «Боєць-Анархіст».

«Своїми діями ми даємо ляпаса знахабнілим поліцаям. Ми звертаємося до суспільства і до кожної людини із закликом не залишатися байдужими, організовуватися і активно чинити опір», — писали «Сміливці» в своєму комюніке.

Правоохоронців вони звинувачували у зґвалтуванні в Кагарлику, вбивстві Кирила Тлявова, посиленні контролю під час карантину, обшуках перехожих і вимаганні хабарів на столичному Подолі. Поліцію радикальні анархісти називали «інструментом насильства над суспільством», а злочини її співробітників — «крайнім проявом монополії на насильство».

Поліцейські готувалися до того, що у львівському передмісті за цегляним парканом, прикрашеним на розі статуєю Діви Марії, їх зустрінуть небезпечні екстремісти. За двоповерховим особняком стежили вже кілька днів: всередині разом з батьками жили 28-річний патрульний і його молодший брат.

«Мене розбудила мама, запитує: чому увесь будинок повний поліції? Спускаюся вниз, а там — повна вітальня. Виглядали грізно: в бронежилетах, з пістолетами», — згадує 21-річний Михайло Л Співрозмовник назвав «Ґратам» своє повне ім'я, але просив не публікувати його, посилаючись на статус свідка в кримінальній справі через півроку .

Причину візиту він зрозумів тільки ознайомившись з постановою Печерського райсуду Києва про обшук. Поліцейські прийшли до нього в будинок за сім-картою, на номер якої був зареєстрований той самий телеграм-канал «Боєць Анархіст». Сім-карта дійсно була у Михайла — в його кімнаті на другому поверсі. Правоохоронці піднялися разом з ним.

«Коли я відкрив двері, у них просто шайби на очах вилізли. Відразу почали все розглядати: а що у тебе тут, а що тут? Викликали львівську кіберполіцію», — розповідає юнак.

Вже чотири роки він працював оператором інтернет-сервісу VirtualSim — той надавав своїм клієнтам в оренду мобільні номери для реєстрації на різних інтернет платформах. В кімнаті зберігалося кілька тисяч сім-карт, частина з них була підключена до модемів — в автоматичному режимі вони відправляли коди підтвердження користувачам. Решта оператор вставляв в телефони за запитом клієнтів і вручну пересилав отримані смс-повідомлення — по 10-15 за день.

Відеоінструкцію з описом роботи сервісу довелося показати поліцейським під час обшуку, але вони все одно припустили, що стільки сім-карт і модемів потрібні для обслуговування шахрайських операцій або незаконної маршрутизації телефонного трафіку. У розмові з «Ґратами» колишній оператор стверджував, що клієнти VirtualSim реєструвалися на абсолютно легальних сервісах: в соціальних мережах — фейсбуці та інстаграмі, ігровій платформі Steam, месенджері телеграм, фінансових сервісах EasyPay і Qiwi.

«Цінність конфіденційної інформації зростає. Особливо з таким ставленням правоохоронних органів», — міркує Михайло.

Санкція суду (копія є в розпорядженні «Ґрат») дозволяла правоохоронцям вилучити у нього вдома всі жорсткі диски, флешки та сім-карти. Опис затягнувся до вечора, сервіс VirtualSim призупинив роботу і сповістив клієнтів про збої. Михайлу не оголосили офіційно про підозру в якомусь злочині, але ще кілька разів викликали на допити як свідка.

Кіберспеціалісти поліції вразили оператора своїм непрофесіоналізмом.

«Якби вони не відключили сервіс, то могли б відправити цим анархістам невірний код, відстежити їх по платежах або просто спробувати зламати їх телеграм з цієї ж сім-картою. А замість цього від безвиході почали кошмарити мене своїми підозрами», — скаржиться він.

Михайло був готовим співпрацювати з поліцією. Вже після обшуку, почитавши сайт «Боєць Анархіст», молодий технік зрозумів, що автори підтримують ідеї, які він сам «не хотів би бачити в цьому світі».

 

Бойовий листок

«Ми вважаємо універсальними лібертарні цінності і визнаємо революційну боротьбу за її втілення в життя одного з найважливіших завдань людства», — йдеться в програмній статті «Бійця Анархіста» під назвою «Основи нашого світогляду».

Далі автори коротко викладають основні положення анархо-комунізму, сформульовані ще в XIX столітті: заміна органів держуправління самоорганізованими радами громад, рівноправність, відмова від приватної власності на засоби виробництва, вільний розподіл благ, інтернаціоналізм і антимілітаризм, розвиток творчого потенціалу людства і гармонійний союз з природою .

«Зараз наш формат — транслятор анархічного призову як всередині анархістського руху, так і за його межами, — описує «Ґратам» концепцію один з редакторів «Бійця Анархіста». — В майбутньому, коли революційний рух вже дійсно голосно заявить про себе, ми плануємо стати важливою частиною його інформаційного поля».

Заснований у 2018 році «Боєць Анархіст» являє собою типове ліворадикальне медіа: новини про протести в Росії і Білорусі чергуються філософсько-політичними статтями, добірками фільмів, інструкціями з виготовлення вибухівки, тактичної медицини і кібербезпеки. У заблокованих в РФ і Білорусі сторінках «Бійця» у «ВКонтакті» близько тисячі підписників, у каналу в телеграмі — майже дві з половиною тисячі. Колектив видання воліє зберігати анонімність.

«Можливо тільки тому ми і залишаємося досі на волі», — припустив в листуванні з «Ґратами» один з редакторів, який представився як Філ Кузнєцов «Ґрати» не можуть стверджувати, що це справжнє ім'я співрозмовника .

Комюніке групи «Сміливці» — ймовірних паліїв будівлі ГСУ Нацполіціі — колектив «Бійця Анархіста» отримав через кілька годин після пожежі електронною поштою. За словами Кузнєцова, ні раніше, ні пізніше ніхто не зв’язувався з виданням з цієї email-адреси. Однак повідомлення супроводжувалося відеозаписом підпалу, тому редакція визнала його достовірним.

Ілюстрації: Анна Щербина, Ґрати

«Ми публікуємо це і подібні повідомлення, оскільки переконані, що факти опору свавіллю державних органів і капіталістів повинні піддаватися розголосу. В тому числі, якщо цей опір здійснюється радикальними методами», — пише Кузнєцов.

«Подібні повідомлення» про акції прямої дії в різних містах України, Росії та Білорусі редакція отримувала практично з перших місяців своєї роботи. З Києва перше прийшло 19 вересня 2018 року. У своєму пресрелізі «Анархо — осередок імені Іллі Романова Російський анархіст, суджений в Росії і Україні за підготовку терактів і виправдання тероризму, звільнений з мордовської колонії минулого року за станом здоров'я » повідомляв про підпал навчального центру поліції на вулиці Бориспільській і долучав відео, на якому чоловіки в масках обливають горючою рідиною а потім підпалюють два приміщення, схожі на тир і спортзал.

«Понад чотири місяці ми спостерігали за цим мусорським об’єктом. Якраз за цей час у вищезазначеній будівлі був проведений дорогий ремонт і закуплено електрообладнання. Для підпалу нам знадобилося 17 літрів запальної суміші, 10 автомобільних шин і старі речі, знайдені на вулиці. Ми зробили два вогнища в різних місцях. Також на стіні було залишено послання: руйнуй МВС. Охоронець і дві собаки ні про що не підозрювали…», — описували подробиці радикали.

Свою атаку вони називали символічною, в пресрелізі міркували про репресивну природу поліції і МВС, а також визначали напади, підпали, вибухи і збройні дії, що стосуються ворогів, як невід’ємну частину революційної боротьби. Комюніке опублікували і інші анархістські медіа, але сама пожежа в Києві виявилася практично непоміченою.

Філ Кузнєцов звертає увагу, що в підписі «осередок Романова» позначав свою приналежність до «Неформальної анархічної федерації» (FAI).

«Цією назвою зазвичай користуються люди, які відносять себе до повстанського анархізму», — пояснює він і одразу ж додає, що це досить розмите поняття.

 

Революційний заклик

Для України, де традиції збройних анархістських повстань сягають своїм корінням ще в початок минулого століття, повстанський анархізм — відносно нова революційна тактика. Якщо відкинути всі внутрішні дискусії серед невеликих автономних груп, принципом, що об’єднує їх, можна назвати пропаганду дією — підпали і диверсії проти репресивних, на думку самих анархістів, державних органів і капіталістичного майна повинні не тільки принести матеріальні збитки, але й сприяти поширенню революційних ідей, залучати до боротьби за анархію все нових учасників. Можливо тому комюніке інсуррекціоністів Ще одна назва повстанського анархізму такі багатослівні.

Особливої популярності ідеї повстанського анархізму за останнє десятиліття набули в Білорусі, де режим Олександра Лукашенка практично не залишив анархістам можливостей для мирної політичної діяльності. Після хвилі репресій частина білоруських революційних анархістів перебралася до Києва, тут з’явився місцевий осередок організації «Революційна дія». Сайт «Революційної дії» повідомляв як про мирні демонстрації, пікети, розклеювання анархістської агітації, так і про «акції прямої дії» ще у 2016 році — також з посиланням на анонімні електронні листи.

У червні-липні 2020 року «Боєць Анархіст» опублікував свого роду рейтинг 10 атак, скоєних анархістами в Києві. Перше місце в ньому займає підпал Головного слідчого управління. Поліцейське майно було об’єктом ще трьох нападів: крім підпалу навчального центру у 2018 році анонімні анархісти брали на себе відповідальність за згорілу Toyota Prius патрульних і пожежу на поліцейській парковці у Вишневому в жовтні 2019 року.

Ще одна атака, здійснена за півроку до цього потрапила навіть в національні ЗМІ — в ніч на 12 березня невідомі обстріляли з вогнепальної зброї будівлю Голосіївського райсуду Києва. Поліція спочатку кваліфікувала інцидент як хуліганство частина 4 статті 296 Кримінального кодексу , але в суді назвали те, що сталося, втручанням у правосуддя.

«Постраждали два кабінети, в яких працювали судді Оксана Мірошниченко та Олександр Бойко — в них пошкодили вікна і стіни», — розповіла «Ґратам» заступниця керівника апарату суду Дарина Гайдамака.

Причину атаки на Голосіївський суд анонімним анархістам довелося пояснювати двічі. У своєму першому повідомленні вони висловлювали солідарність із затриманим в Москві анархістом Азатом Міфтаховим У січні 2021 засуджений на шість років колонії за причетність до нападу, під час якого в офіс «Єдиної Росії» кинули димову гранату .

«Що може бути приємнішим для ідейного товариша, ніж усвідомлювати, що репресії лише радикалізували та згуртували рух, а його перебування в полоні не марне і, незважаючи ні на що, його справа буде жити до повної перемоги соціальної революції», — писали автори комюніке.

Через два тижні вони надіслали листа з уточненнями з приводу об’єкту атаки: «Суди України мало чим відрізняються від судів Росії. У всі часи державні судді були ворогами борців за свободу. Вони проти нас — ми проти них».

Філ Кузнєцов розповідає: ці та інші повідомлення про акції приходили з різних електронних адрес, з унікальними підписами, зворотного зв’язку з авторами не було.

«Тому у нас немає підстав стверджувати, є чи ні будь-який зв’язок між групами, які здійснили ці акції», — каже редактор «Бійця Анархіста».

Однак поліція вважає, що за підпалами в Києві та околицях стоїть одна радикальна організація — судячи з усього, сам «Боєць Анархіст».

 

На зв’язку Курдистан

Вранці 11 жовтня 2019 року близько двох десятків київських лівих активістів зібралися під посольством Туреччини на вулиці Панаса Мирного на антивоєнний мітинг. Напередодні озброєні сили Турецької республіки спільно з протурецьким збройним формуванням «Сирійська національна армія» почали на півночі Сирії операцію «Джерело миру» і незабаром захопили кілька прикордонних районів. Операція була спрямована проти збройних загонів Рожави — самопроголошеної автономії сирійського Курдистану, яку турецька влада вважає терористичною організацією.

Для багатьох сучасних лівих Курдська автономія, яка закріпила в Конституції принципи демократичного самоврядування, рівноправності і соціалізму — приклад успішного революційного проєкту. Тому жовтневого ранку під турецьким посольством зібралися активісти різних поглядів з плакатами і «Свободу Рожаві», і «Fuck off Erdogan». Близько 11 ранку невідомі чоловіки, які вийшли з будівлі посольства, спробували відняти у мітингувальників транспарант з прізвищем президента Туреччини, один з них вдарив по лиці 30-річну арт-менеджерку Анну Цибу.

Ілюстрації: Анна Щербина, ҐратиВ турецькому посольстві «Ґратам» назвали подію «короткою сваркою» між учасниками акції і «громадянами Туреччини, які прийшли до посольства у своїх справах». У поліції кримінальне провадження про нанесення легких тілесних ушкоджень відкрили лише через кілька днів під тиском правозахисників.

Через два місяці анонімні анархісти вирішили помститися за напад на Анну Цибу. 10 грудня «Боєць Анархіст» опублікував повідомлення групи «Махновці», яка взяла на себе відповідальність за підпал вишки мобільного оператора Lifecell Контролюється турецькою компанією Turkcell .

«Насильство не повинно залишатися без відповіді. Курдські партизани, які знищують вишки Turkcell — ми з радістю приймаємо факел боротьби з їх рук», — писали «Махновці», супроводжуючи своє комюніке відеозаписом пожежі на Гостомельському шосе під Києвом.

Незабаром з’ясувалося, що анархісти промахнулися. Об’єктом їх атаки стала не телекомунікаційна вежа Lifecell, а обладнання іншого мобільного оператора — Vodafone.

«Якщо вірити ЗМІ, то кінцевої мети — завдати шкоди турецькому бізнесу — ми не досягли. У будь-якому випадку постраждало майно однієї з корпорацій, про що ми не шкодуємо», — мовилося в наступному повідомленні «Махновців».

Восени 2019 — навесні 2020 року «Боєць Анархіст» повідомляв про цілу серію підпалів мобільного обладнання. Частина з них були спрямовані проти Lifecell в якості помсти за військову операцію в Курдистані, деякі — наприклад, вибух вишки оператора «Фенікс» в Донецьку — були, очевидно, відповіддю на революційний заклик.

«У ніч з 8 на 9 березня передаємо вогняний привіт всім жінкам-бійцям в Рожаві, Бакур і Башура», — буо сказано в останньому повідомленні, підписаному групою «Діти Мами-Анархії».

На той час Анна Циба вже кілька разів давала в поліції свідчення і навіть передала інформацію про особу мужчини-нападника. Але правоохоронці не поспішали оголошувати комусь підозру. Незабаром з’ясувалося, що і саму активістку поліцейські вважають причетною до злочинів.

В лютому 2020 року вона виявила, що хтось зламав її переписку в телеграмі, і, очевидно, намагався отримати доступ до фейсбука.

«А через тиждень мене запросив поспілкуватися слідчий по моїй справі Володимир Швидкий і обмовився, що я «поки що потерпіла». Зустріч була дивна», — згадувала Анна Циба в бесіді з правозахисниками з Української Гельсінкої спілки з прав людини (УГСПЛ).

Навесні 2020 року до учасників акції під турецьким посольством з власних джерел потрапив в руки внутрішній документ поліції — схема з кримінальними розслідуваннями про підпали телекомобладнання. З неї випливало, що правоохоронці ведуть кілька кримінальних справ про навмисні пошкодження майна, за якими, на їхню думку, стоїть організація «Боєць Анархіст».

Ілюстрації: Анна Щербина, Ґрати

На причетність до підпалів поліція перевіряла і учасників мітингу. У документі (копія є в розпорядженні Ґрат) була інформація зі зламаного телеграм-акаунту Анни Циби, а також зазначалося, що правоохоронці вели негласні заходи спостереження за нею, її чоловіком — художником Давидом Чичканом («Ґрати» співпрацювали з Давидом Чичканом, як з ілюстратором) і інженером Іллею Власюком, які також пікетували посольство Туреччини.

Ілля Власюк розповів «Ґратам», що не помічав за собою стеження, поки не побачив поліцейську схему. Але вже опісля згадав чиюсь невдалу спробу зламати його телеграм-акаунт. Активіст почав звертати увагу на підвищений інтерес до себе з боку поліцейських під час різних акцій — наприклад, на пікеті проти поліцейського свавілля.

 

Зайві запитання

Адвокат УГСПЛ Євген Чекарьов називав стеження за активістами навмисним залякуванням, а правозахисний центр ZMINA у своєму звіті за 2020 рік приводить її як приклад порушення приватності з боку поліції.

«Я не думаю, що це сплановане переслідування. Я вважаю, що співробітники поліції просто настільки некомпетентні і невмотивовані, не можуть розслідувати підпал вишок, але повинні щось робити, імітувати діяльність, а тому стежать за нами, публічними активістами, оскільки мають наші номери телефону і дані, щоб якось звітувати перед керівництвом і, ймовірно, турецькою стороною», — вважає Давид Чичкан.

В управлінні Нацполіції поки що (і вже протягом декількох місяців) не відповіли на питання «Ґрат» про розслідування підпалів поліцейського майна, вишок мобільного зв’язку та Голосіївського райсуду. Однак старший слідчий Бородяньского відділення поліції Костянтин През, розповів, що ці «резонансні події» знаходяться на особливому контролі Головного слідчого управління.

«Останній раз ми збиралися восени, були запрошені всі можливі структури. У нашого відділу було досить напрацювань», — згадував поліцейський.

Сам він веде розслідування про підпали телекомунікаційного обладнання в селах Загальці і Пісківка, а також поліцейської парковки у Вишневому. В рамках цієї справи в лютому минулого року слідчий През отримував санкцію на доступ до даних електронної пошти, зареєстрованої на українському ресурсі Meta.UA. В розмові з «Ґратами» він назвав «зайвими» питання про стеження за учасниками антивоєнного мітингу і причетність до злочинів колективу «Бійця Анархіста».

«Потенційні підозрювані є», — запевнив він.

У редакції «Бійця Анархіста» вважають, що постраждали за свої публікації про радикальний анархістський опір. Філ Кузнєцов розповів «Ґратам»: поліція не намагалася зв’язатися з виданням безпосередньо, але незабаром після підпалу Головного слідчого управління на електронну пошту стали приходити фішингові повідомлення. У вересні сайт «Бійця Анархіста» похитнула DDOS-атака, з того часу він переїхав в даркнет.

«Якби ми отримали будь-який офіційний запит то, зрозуміло, не повідомили б репресивним органам ніякої інформації, — визнає Кузнєцов. — З пригнобленими проти гнобителів завжди, як то кажуть»

Співвласник сервісу VirtualSim 46-річний Олександр Щ. (співрозмовник назвав «Ґратам» своє повне ім’я, але просив не вказувати його, посилаючись на нез’ясований статус у кримінальній справі про підпал ГСУ Нацполіціі) теж не був готовий здавати редакцію «Бійця Анархіста» — своїх клієнтів, в причетності яких до підпалів не впевнений. Принаймні без санкції суду.

Він розповів «Ґратам», що після обшуків в передмісті Львова з ним зв’язалися поліцейські і запропонували виманити анархістів на зустріч або розкрити їх платіжні дані в обмін на вилучене обладнання. Коли бізнесмен зажадав судових рішень, то отримав повідомлення голосової пошти — йому погрожували статусом співучасника замаху на вбивство у справі про підпал Головного слідчого управління і спробували зламати акаунт у фейсбуці. Поліцейські провели обшуки у ще одного оператора VirtualSim в Тернополі, у постачальника сім-карт і у компанії, яка здала сервісу в оренду модемні потужності.

«Все це було зроблено вже як помста, — впевнений Олександр Щ. — Знищити нас не вийшло, але завдали величезної шкоди».

Він відмовився від співпраці з українською поліцією, оскільки, за його словами, не хотів «бути таким же бандитом, як влада». Бізнесмену чужі ідеї анархо-комуністів, себе він вважає швидше лібертаріанцем, ідейним прихильником анонімності і свободи слова в інтернеті. «Ґратам» підприємець розповів, що вже піддавався переслідуванням в Росії через публікацію екстремістських матеріалів і останні роки живе в Південно-Східній Азії.

«Але тут країна трохи авторитарна. Якщо хтось напише погане про уряд в фейсбуці — це надзвичайна ситуація», — скаржиться він.

Останнє повідомлення про «акції прямої дії» в Києві редакція «Бійця Анархіста» отримала наприкінці липня минулого року. Група «Нова Молодь» інформувала про підпал ще однієї поліцейської стоянки — на Залізничному шосе в Києві.

«Цією атакою ми хочемо привернути увагу до того, що поліцейський терор не можна перемогти, не перемігши існуючу суспільну систему», — писали чергові радикальні анархісти.

Про доцільність подібних атак і тактики «пропаганди дією» в останні роки велися дискусії і серед підписників «Бійця Анархіста», і в середовищі столичних лівих активістів.

Ілля Власюк впевнений, що велика частина анархістів в Києві зосереджена на участі в мирних протестах або розвитку самоорганізованої інфраструктури.

«І, звичайно, коли люди приходять на мирні акції, вони не очікують, що за ними почнуть стежити як за злочинцями», — скаржиться він.

Наприкінці січня МВС Білорусі звинуватило у створенні міжнародної злочинної організації «Революційна дія» 26-річну правозахисницю Марфу Рабкову і ще трьох місцевих анархістів, раніше заарештованих за участь в антипрезидентських акціях протесту. Серед інкримінованих їм злочинів — підпали російського посольства в Мінську За цей злочин у 2011 році були засуджені анархісти Ігор Аліневіч, Микола Дідок, Олександр Францкевич і Максим Вєткін , управління КДБ в Бобруйську, податкової в Гомелі, а також будівлі Голосіївського райсуду Києва у 2016 році. Білоруські правоохоронці скаржаться, що українська поліція не співпрацювала з ними в розслідуванні діяльності групи.

Львів’янин Михайло Л., хоч і не перейнявся ідеями збройних анархістів, все ж запам’ятав деякі думки. Юнак стверджує, що після обшуків і допитів у справі про підпал слідчого управління його стали регулярно зупиняти і обшукувати патрульні. Наприкінці минулого року Михайло покинув країну.

«Мені здається, Україна все-таки рухається в бік поліцейської держави», — зізнався він «Ґратам».

 

 

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів