СБУ і прокуратура стверджують, що в Україні незаконно діяла «приватна військова компанія», створена ветеранами АТО з батальйону «Донбас» під керівництвом Семена Семенченка. Він і його соратники це заперечують. Але це не завадило суду заарештувати Семенченка та його колишнього помічника, а інших підозрюваних відправити під домашній арешт.

Минулого тижня Служба безпеки повідомила про викриття «приватної військової компанії», яку організували ветерани АТО. В Україні немає закону, який би регулював діяльність приватних армій і військового консалтингу, тому такі організації вважаються незаконними.

Спецслужба поспішила розкрити прізвища організаторів. Це нардеп восьмого скликання й екскомбат добровольчого батальйону «Донбас» Семен Семенченко. Йому допомагав Євген Шевченко, відомий своєю співпрацею з НАБУ як позаштатний агент в антикорупційних розслідуваннях проти топчиновників і олігархів. Обом інкримінували статтю, по якій зазвичай судять бойовиків «ДНР» і «ЛНР» — створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Шевченка до того ж підозрюють в контрабанді російських військових запчастин частина 2 статті 333 Кримінального кодексу і перепродажу їх в Україні за завищеною ціною держпідприємствам оборонної сфери.

26 березня їх заарештував суд. Під домашній арешт відправили й ветеранів батальйону «Донбас» Олександра Новикова, Ігоря Орленка та Сергія Акимовича. А також другого екскомбата батальйону Анатолія Виногродського. Слідство вважає, що вони були співорганізаторами ПВК.

«Ґрати» стежили за судами, поговорили з підозрюваними та зібрали все, що відомо про «справу ПВК» на цей час.

«Приватна військова компанія»

Справа проти Семенченка та інших «донбасівців» з’явилася влітку минулого року. Це сталося після того, як в Київській області СБУ викрило три «злочинних угруповання», які під виглядом детективних агентств вели незаконне відеоспостереження і стеження, торгували конфіденційною інформацією з баз даних правоохоронців і зброєю. В ході розслідування спецслужба й отримала інформацію про ПВК.

За версією слідства, у 2018 році Семенченко створив і очолив незаконне збройне формування під виглядом охоронного бізнесу і громадських організацій. Крім нього в схемі брали участь колишні військовослужбовці батальйону «Донбас»: екскомбат Анатолій Виногродський, начальник штабу батальйону Сергій Акимович і доброволець Євген Шевченко.

У липні 2018 року в США у штаті Делавер зареєстрували Donbass Battalion Corporation — її власник і керівник колишній підлеглий Семенченка, начальник штабу батальйону «Донбас» Сергій Акимович. В Україні для прикриття діяльності «приватної військової компанії» на Акимовича та ще одного «донбасівця» Ігоря Орленка у жовтні 2019 року зареєстрували охоронну фірму «Донкорп Україна». Її керівником став Сергій Ружицький.

Серед бенефіціарів та засновників цих компаній Семенченка немає. Відповідно до відкритої бази даних з державних реєстрів OpenDataUa, він керує тільки однією громадською організацією — «Рух визволення». Разом з ним рух заснували Єгор Соболєв та Павло Костенко, але слідство не називає їх прізвища серед підозрюваних. Як і Марину Прохорович і Наталю Музику — цивільну дружину Семенченка, які разом з ним вказані власниками благодійного «Фонду допомоги добровольцям і членам їх сімей». Благодійною діяльністю, відповідно до OpenDataUa, керує Сергій Акимович.

Прокурор Офісу генпрокурора Андрій Синюк на засіданні Печерського райсуду Києва по обранню запобіжного заходу Семену Семенченку, 26 березня 2021. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Слідство встановило, що 15 осіб контролюють і координують «приватну військову компанію», а до її складу входить лише 150 осіб. З тексту підозри відомі прізвища ще двох учасників — Боровика і Лозицького. Решту, судячи з усього, слідство все ще встановлює.

Ролі в керівництві воєнізованого формування були розписані таким чином: керівник — Семенченко; перший заступник керівника і головний інструктор з військового вишколу — Виногродський; заступник керівника і начальник штабу — Акимович; співзасновник, інвестор і довірена особа керівника, відповідальний за матеріальне і фінансове забезпечення, постачання військового обладнання і зброї — Шевченко; начальник охорони — Ружицький; заступник керівника начальника внутрішньої служби — Новіков.

Акимович за дорученням Семенченка розробляв логотип, форму Donbass Battalion Corporation і «Донкорп Україна».

У ПВК діяв статут за зразком Збройних сил України. Ті, хто приєднувався до компанії, підписували зобов’язання про нерозголошення інформації. Їм надавали звання й оформляли особові справи. Співробітників компанії забезпечували засобами індивідуального захисту: щитами, касками, бронежилетами та військовою формою. Вони проходили військовий вишкіл, в тому числі відпрацьовували навички поводження з вогнепальною зброєю, вибухівкою і мінами, штурм, зачистку й оборону будівель, а також бойові дії в умовах міста.

В Україні підготовку проводили в селі Сувид Київської області — там організували тренувальний табір з військовим розпорядком. СБУ оприлюднила відео затримання чоловіків у військовій формі на території табору, а також виявлену там зброю. За версією слідства, Семенченко організував і забезпечив військово-тактичний спецвишкіл на базі одного з найбільших тренувальних центрів у Європі в польському місті Познань — European Security Academy.

Для забезпечення ПВК Семенченко за допомогою Виногродського та Шевченка знайшов інвестора — бізнесмена з Казахстану Сергія Борисенка. Йому представили бізнес-проєкт, спрямований на працевлаштування ветеранів АТО в приватній охоронній фірмі Donbass Battalion Corporation. Планувалося отримати приватні й державні контракти на охорону об’єктів в Сирії, Іраку, Афганістані, Алжирі та інших країнах.

Але, як стверджує слідство, Борисенку не розповіли, що ветерани насправді створюють воєнізоване формування, незаконне в Україні. В переговорах з Борисенком брав участь Євген Шевченко. Він повинен був використовувати свій імідж успішного підприємця і переконати Борисенка в прибутковості бізнес-проєкту, підтвердивши свою фінансову участь в ньому.

Зустрічі з казахстанським підприємцем відбулися в травні й липні 2018 року в одному з київських готелів. Після цього Борисенко і його син Ілля передали Семенченку близько 1 мільйона доларів готівкою і за безготівковим розрахунком. Слідство надало суду виписку з рахунків, згідно з якою, в рамках домовленостей, Борисенко перевів на рахунок Шевченка в «ПриватБанку» 95 тисяч доларів: 1 листопада 2018 року — 10 тисяч доларів, 26 листопада — 30 тисяч доларів, 6 грудня — 30 тисяч доларів, 7 грудня — 25 тисяч доларів.

Суддя Крістіна Константінова під час засідання Печерського райсуду Києва щодо обрання запобіжного заходу Семену Семенченку, 26 березня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Семенченко і Шевченко вели переговори з урядами та неурядовими організаціями Іраку, Афганістану, щоб отримати контракти на роботу співробітників Donbass Battalion Corporation як інструкторів з військового вишколу та охоронців об’єктів військової й цивільної інфраструктури в цих країнах, а також в Сирії, Алжирі та інших точках з підвищеною небезпекою — стверджує слідство. З 25 вересня по 1 жовтня 2018 року Семенченко і Шевченко, який виступав в поїздках як помічник-консультант Семенченка, відвідали Афганістан. З 7 жовтня по 12 жовтня вони були з візитом в Іраку.

Діяльність Donbass Battalion Corporation і «Донкорп Україна», як стверджує слідство, є незаконною, оскільки порушує Конституцію і закони України про оборону, громадські об’єднання та охоронну діяльність. Закону, який дозволяє діяльність «приватних військових компаній», в Україні немає. Тому питання захисту суверенітету і територіальної цілісності, економічної та інформаційної безпеки в країні забезпечує тільки держава, її армія та правоохоронні органи. А єдині збройні формування, які можуть офіційно діяти в Україні, — ВСУ, військові формування СБУ і Нацгвардія.

Докази слідство отримало в результаті негласних слідчо-розшукових дій, а також в ході вивчення соцмереж і сайтів. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз вже зробив висновок про те, що зареєстровані організації діють як незаконне воєнізоване формування.

Проти Семенченка і Шевченка дав свідчення інвестор Борисенко, а також два інших свідки — Боровик і Макаренко.

Як з’ясували «Ґрати», 1 березня Боровику пред’явили підозру в участі в тому ж незаконному воєнізованому формуванню. Через два дні справа пішла до суду, але вже 5 березня Боровика звільнили від кримінальної відповідальності за клопотанням прокурора Сергія Труша. Підставою для цього стала заява Боровика в органи ще 18 січня. У неї він детально описав діяльність ПВК і її учасників. «Чим сприяв припиненню протиправної діяльності та встановлення кола причетних до цієї діяльності осіб», — наголошується в рішенні суду.

Бізнесмен Борисенко розповів про зустрічі з Шевченком і Семенченком та передачу грошей. Від нього СБУ отримала листування з Шевченком в телеграмі, в якому той скидає Борисенку фото своєї банківської картки для переказу грошей.

В матеріалах справи також є листування між Семенченком і Шевченком, в якому комбат звертається до Шевченка з проханням дістати зброю, боєприпаси й форму. Зокрема, Семенченко просить знайти для нього 600 комплектів військової форми російського зразка.

Постачання військових запчастин з РФ українським оборонним підприємствам

За версією слідства, Шевченко і ще один підозрюваний Андрій Рогоза — засновник підприємства «Оптімумспецдеталь» і один з підозрюваних в корупції в «Укроборонпромі», а також інші невстановлені особи, закупили в Росії дві лінійки клістронів — запчастини до систем протиповітряної оборони ЗРК С-300. Їх ввезли в Україну через Білорусь контрабандою під виглядом запчастин до техніки.

4 березня 2021 року Шевченко зустрівся з керівником одного з оборонних підприємств держкорпорації «Укроборонпром» і запропонував купити ці клістрони. Угода повинна була пройти через електронну систему державних закупівель Prozorro, але була засекречена. Він також розповів, що контактує з російськими генералами, зустрічався з їх представниками в Україні. Наступного дня після зустрічі, Шевченко в телеграмі надіслав директору держкомпанії комерційну пропозицію від товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпром ЮА». Вартість одного комплекту в пропозиції — 6 млн 700 тисяч гривень без податку на додану вартість.

Слідство зазначає, що Шевченко не має офіційного стосунку до компанії, але по факту він її контролює разом з Рогозою. Товари завозили з допомогою білоруського перевізника для фірми «Скайлайн логістик», в реєстраційних документах якої Шевченка також не вказано.

За версією слідства, своїми діями Шевченко і Рогоза порушили ряд законів: про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та про санкції, а також розпорядження Кабміну з пропозицією застосувати персональні спеціальні санкції. Такі порушення несуть не тільки економічну загрозу інтересам держави, а й дають економічну вигоду країні-агресору, з якою Україна знаходиться в стані конфлікту — стверджує слідство. Оскільки на прилади немає ніякої документації, це ставить під загрозу життя людей, збереження обладнання і проведення спецоперацій в зоні бойових дій на Донбасі. До того ж оскільки товари поставляються з Росії в Україну, і російські продавці це знають, слід очікувати від них провокацій.

«Якщо Євген Шевченко хотів бути розвідником або іншою особою, яка доставляє з території Росії, нехай для потреб України, для цього потрібно йти працювати в спеціальні органи», — зазначив прокурор у суді.

Проти Шевченка дали свідчення троє свідків, в тому числі батько і син Борисенки. В матеріалах справи також є інтерв’ю Шевченка програмі «Бігус Інфо», де він повідомляє, що бере участь в створенні воєнізованого формування. А також листування Шевченка і Семенченка, отримане в ході стеження за ними, і фото Семенченка і Шевченка з представниками урядів країн Близького Сходу.

«Це не солдати удачі, не найманці» — версія Семенченка

На засіданні щодо міри обрання запобіжного заходу в Печерському райсуді Києва Семенченко заперечував усі звинувачення і розповів свою версію того, що відбувається.

Екскомбат назвав справу проти нього і його бойових товаришів — провокацією російських спецслужб, «які за допомогою спеціальних людей ввели в оману СБУ».

Він зазначив, що єдине незаконне воєнізоване формування, яке він очолював в Україні — це батальйон «Донбас», створений у квітні 2014 році для протистояння російським силам в Донецькій і Луганській областях. Пізніше батальйон став частиною Нацгвардії.

Семен Семенченко в залі Печерського райсуду Києва, 26 березня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Donbass Battalion Corporation Семенченко називає міжнародним агентством безпеки. Його мета, повідомив він, — протидіяти Росії в особі «ПВК Вагнер» (Російська приватна військова компанія, яку очолює полковник у відставці ЗС РФ Дмитро Уткін. Брала участь у військових діях в Україні на боці бойовиків «ДНР» і в Сирії серед союзників президента Башара Асада. Діє неофіційно, оскільки в Росії діяльність ПВК також незаконна) в Сирії, Лівії, Африці й у всіх країнах, де РФ розхитує ситуацію, як і в Україні. Семенченко зазначив, що США і Польща не вважають діяльність компанії незаконною.

«Це не солдати удачі, не найманці, — сказав він про співробітників української ПВК. — Це хлопці, які відповідно до міжнародного законодавства, разом з урядами тих країн, які, як і Україна, страждають від присутності незаконних збройних формувань РФ, виконують свої обов’язки з організації безпеки».

Семенченко також повідомив суду, що у 2020 році керівництво Donbass Battalion Corporation звернулося до СБУ і розповіло про свою діяльність. На доказ він надав суду офіційного листа в спецслужбу від 8 березня 2020 року. У листі, зокрема, повідомляється про офіційні зустрічі Семенченка в США й Іраку, на яких він розповідав про діяльність Donbass Battalion Corporation. Зустрічі він проводив як народний депутат і член групи міжпарламентських зв’язків з цими країнами.

Рік тому, сказав суду Семенченко, в СБУ на допиті був Сергій Ружицький, і він повністю розповів про діяльність компанії, а також запропонував співпрацю, але спецслужба ніяк не відреагувала. У якій справі проводили допит — Семенченко не пояснив, але зазначив, що в ході допиту Ружицький повідомив «важливу для слідства інформацію»: Борисенко та інші особи, які виступають тепер свідками обвинувачення у «справі ПВК», працюють на російські спецслужби. Їх мета в тому числі отримати контроль над «подібними структурами, які працюють в інтересах України за її межами».

Семенченко доводив суду, що його проєкт насправді — соціальний. Він допомагає ветеранам працевлаштуватися і застосовувати навички, отримані на війні, щоб їм не довелося «їхати збирати полуницю в Польщі». Семенченко бачить в цьому важливу місію для людей і країни.

Затриманий в рамках справи колишній комбат «Донбасу» Анатолій Виногродський, якого так само підозрюють в організації ПВК, в коментарі «Ґратам» підтвердив версію Семенченка про зареєстровану в США Donbass Battalion Corporation, але уточнив, що приватна військова компанія «не відбулася». За його словами, вони планували підписати контракт з американською військовою компанією Academi та урядом США на охорону будівництва трубопроводу в Афганістані. Але контракт зірвався після того, як президент США Дональд Трамп почав скорочення американського військового контингенту в Афганістані  наприкінці 2020 року. На цьому діяльність Donbass Battalion Corporation припинилася. Проте організація все ще зареєстрована, а її голова Сергій Акимович подає «порожні звіти» до органів контролю в США.

Другий колишній комбат батальйону «Донбас» Анатолій Виногродський на засіданні в Печерському райсуді Києва, 29 березня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Що стосується компанії «Донкорп Україна» — Семенченко заперечував свій зв’язок з нею. Він наполягав, що охоронна фірма діє в Україні законно. Семенченко пояснив, що охоронні структури також можуть мати статутну дисципліну і систему підпорядкування, не тільки військові.

«Це і є ознака нормальних професійних людей, які за кордоном України здійснюють міжнародну функцію безпеки, всередині країни — функцію охоронної компанії», — сказав підозрюваний.

Семенченко заперечував свій стосунок і до зброї, знайденої СБУ. На базі зброї не було, сказав він. А на відео знято, як її знаходять не на базі, а викопують десь в лісі, за її межами.

У суді Семенченко стверджував, що Євген Шевченко також не має жодного стосунку до злочину. Він підтвердив, що той дійсно зустрічався з владою Іраку, Афганістану і США як його помічник, коли Семенченко був народним депутатом.

«Ми не вороги державі», — заявив комбат і додав, що готовий співпрацювати зі слідством, щоб СБУ розібралася в ситуації.

«Я — як лобіст» — версія Шевченка

Шевченко також заперечував свою провину в суді по обранню запобіжного заходу. Він заявив, що не має стосунку ні до Donbass Battalion Corporation, ні до охоронної компанії, ні до контрабанди військових запчастин і їх продажу за завищеними цінами.

«Займався мирною діяльністю, не порушував закон», — стверджував Шевченко в суді. Він заявив, що готовий пройти поліграф і надати відбитки й свої біоматеріали, щоб підтвердити невинуватість.

Євген Шевченко відомий співпрацею з Національним антикорупційним бюро. Зокрема, він написав заяву про спробу пропозиції хабаря в 10 тисяч доларів за працевлаштування в НАБУ від колишнього прокурора Генпрокуратури Олександра Матюшка у 2016 році. Також Шевченко свідчив у справі про спробу дати хабар у 800 тисяч доларів співробітнику бюро з боку одеського бізнесмена Вадима Альперіна, підозрюваного у створенні злочинної організації й ухиленні від податків. Найбільш великою справою за посередництва Шевченка була пропозиція хабаря в 6 млн доларів керівництву антикорупційних органів для закриття кримінального провадження проти Миколи Злочевського — міністра охорони навколишнього природного середовища (липень — грудень 2010 року) — так званої «справи Бурісми» Кримінальна справа, яку розслідує Національне антикорупційне бюро, про можливі порушення чиновників Мінекології часів президента Віктора Януковича під час видачі дозволів на користування надрами ряду підприємств, засновником яких є Burisma Limited, а кінцевим бенефіціарним власником - Микола Злочевський .

Коментуючи обвинувачення, Шевченко підтвердив, що знайомий з головним свідком Борисенком: їх познайомив Семенченко після того, як вони домовилися співпрацювати щодо організації охоронної компанії й вже почали набирати людей. Шевченко підтвердив і факт передачі йому грошей від Борисенка. Але це відбувалося, стверджував підозрюваний, на прохання самого бізнесмена.

«Він набрав мене по телефону, сказав, що йому потрібно передати гроші Семенченку для якихось там цілей, я не знаю точно. І попросив, щоб я прийняв їх на свій рахунок і передав Семенченку. Я це зробив», — пояснив свою роль суду Шевченко.

Листування, яке передав Борисенко слідству, за версією Шевченка, — не повне.

В інтерв’ю, яке бізнесмен дав “Цензор.нет” перед своїм арештом, він розповів, що саме Борисенко написав заяву на Семенченка та інших підозрюваних в СБУ, бо вважав, що вони його обікрали. При цьому Шевченко стверджував, що фінансовим директором охоронної фірми був син Борисенка. На суді ця інформація не звучала.

Підозрюваний сказав, що вперше побачив назву «Донкорп Україна» тільки в тексті підозри. У 2019 році, коли компанія була заснована, Шевченко жодного разу не перетинався з організаторами. У 2019 році він не бачився і з Семенченком, а у 2020 році бачився з ним всього лише кілька разів, восени. На базі в Сувиді, стверджував Шевченко, він був тільки у 2018 році та провів там 5 хвилин.

«Мені треба було поговорити з Семеном, я летів до Афганістану, і поспішав в аеропорт, заїхав на 5 хвилин на цю базу і все», — говорив підозрюваний суду.

Він заперечував, що закуповував для компанії форму і біноклі, які інкримінує йому слідство. І ніколи не поставляв зброю, і не має ніякого стосунку до знайдених на базі вибухівки та зброї.

Шевченко сказав, що після 2014 року він жодного разу не був в Росії та Білорусі, а також на кордоні з цими країнами. Що, на його думку, доводить його непричетність до контрабанди військових запчастин.

Євген Шевченко в Печерському райсуді Києва, 26 березня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

СБУ опублікувала частину доказів, в тому числі розмову Шевченка з потенційним покупцем в «Укроборонпромі». Шевченко підтвердив, що голос на записах його — розмова відбулася в «Укроборонсервісі» на початку місяця. За словами Шевченка, він з’ясовував потребу підприємства в клістронах. Коли її підтвердили, він повідомив «друзям», у яких ці клістрони були.

«Вони привезли їх на перевірку. Їх головний інженер підтвердив, що дійсно вони потрібні, вони готові їх купити. І далі ми зупинилися на ситуації проведення тендеру, тендерних закупівель. Але не дійшли до цього. Лише 23 березня їх доставили на «Укроборонсервіс», і 24 березня їх вилучили», — розповів Шевченко «Ґратам».

В суді він пояснив своє прохання засекретити дані продавця при покупці клістронів через систему закупівель Prozorro. Він стверджує, що це було необхідно, оскільки ФСБ Росії «полює» на людей, які продають клістрони. Шевченко нагадав, як в Москві в серпні 2014 року затримали 72-річного колишнього директора українського заводу «Знам’я» Юрія Солошенка за купівлю клістронів і засудили до 10 років позбавлення волі. Солошенко повернувся в Україну раніше в результаті обміну ув’язненими. У 2019 при спробі купити клістрони затримали в Москві громадянина Польщі Маріана Радзаєвського — його засудили до 14 років в’язниці.

Шевченко підтвердив і те, що частина листувань в телеграмі, які показала СБУ як докази щодо звинувачення в продажі клістронів, — оригінальна. Але вважає, що інші листування сфальсифікували.

«По клістронах — оригінальні. А що стосується вибухівки або мін… Час від часу Семен [Семенченко] питав про можливість постачання таких чи інших запчастин і пристроїв з РФ. Я йому казав, що, напевно, це можна дістати, але реальність така, що тут, якщо говорити про зброю і вибухівку, я ніколи йому цього не привозив і не збирався», — сказав Шевченко «Ґратам».

Він також спростував, що завищував ціну на клістрони, а зазначена в підозрі ціна у 200 тисяч доларів — за комплект, а не одиницю товару. За таку ж ціну, стверджує Шевченко, «Укроборонсервіс» закуповував ці запчастини протягом останніх років.

«Моя функція була проста: я — як лобіст, просто мене знайомі попросили знайти клієнтів, можливість продати ці клістрони, і я шукав ринок збуту, клієнтів для цих клістронів», — стверджував у суді Шевченко.

На його думку, клістрони — досі дефіцитний товар в країні. Ці запчастини необхідні для роботи систем ППО, які забезпечують стратегічний захист від ракетних ударів по атомних і гідроелектростанціях, урядовому кварталу, стратегічних спорудах, життєво важливих для країни підприємствах.

Шевченко запевнив суд, що держпідприємство, яке купує клістрони, може самостійно перевірити їх якість: спочатку їх оцінюють інженери, потім запчастини перевіряють на спеціальному стенді. Також якість перевіряють у військах, які отримують ЗРК. Ще одна перевірка здійснюється під час тестових стрільб на полігоні.

«Слідство щодо мене розпочалося пів року тому. Мене прослуховували та стежили за мною. Чому за пів року не зафіксували жодного злочину тоді? Покажіть у суді фото або відео цього факту? Немає його в природі. Немає свідків цього», — стверджував Шевченко.

Суд, однак, під час обрання запобіжного заходу не оцінював докази, але вважав обґрунтованими підозри проти Шевченка і Семенченка, а також інших заарештованих. Очевидно, це ще не всі виявлені фігуранти справи — слідство триває.