Кернес вмер, але справа його живе. Колишнього мера Харкова та його охоронців судять за звинуваченням у викраденні та тортурах активістів Євромайдану

Обвинувачені Євген Сміцький та Віталій Блинник (позаду) у Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати
Обвинувачені Євген Сміцький та Віталій Блинник (позаду) у Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Мер Харкова Геннадій Кернес помер у грудні минулого року від наслідків COVID-19. Попри це, Київський райсуд Полтави й надалі слухає справу екс-мера і двох його охоронців — Євгена Сміцького та Віталія Блинника, обвинувачених у викраденні й тортурах активістів Євромайдану у 2014 році.

21 липня суд допитав перших свідків обвинувачення — працівниць готелю, де жив Кернес, його охоронців і слідчого, який забезпечив йому державну охорону.

Чому родичі покійного Кернеса наполягли на продовженні процесу, потерпілі перестали ходити до суду, а перші свідки обвинувачення дали виправдувальні свідчення — у репортажі «Ґрат».

 

Перші семеро свідків, яких викликала прокуратура, фактично виступили як свідки захисту — замість того, щоби підтвердити версію обвинувачення, вони відгукувалися про обвинувачених лише позитивно. За їхніми словами, мер Харкова не міг наказати кого-небудь викрасти й катувати, а охоронці — Євген Сміцький та Віталій Блинник взагалі не підкорялися «об’єкту охорони».

Прокурор Дмитро Москаленко намагався довести зворотне.

— Ви тільки що сказали «шеф», — звертався він до одного зі свідків, охоронця Олександра Власенка. — Шеф — це хто?

— Геннадій Адольфович, — впевнено відповідав Власенко.

— Чому ви його так називаєте? — було очевидно, що прокурор намагається показати підпорядкування охоронців Кернесу.

— З великої поваги. Ще я його називаю імператором, — віджартовувався охоронець.

Але в залі суду ніхто не сміявся.

 

«Все це вигадка, наклеп»

25 січня 2014 року в Харкові відбулися сутички між прихильниками Євромайдану та їхніми опонентами. Увечері з’явилися повідомлення про викрадення двох активістів Євромайдану — Олександра Кутяніна й Сергія Ряполова. Водночас обласне управління МВС стверджувало, що активістів ніхто не викрадав, а Кутянін сам поскаржився міліції, що двоє знайомих втягували його в «хуліганські дії» — пропонували сфотографувати номери автомобілів біля готелю «Національ», де жив мер Харкова Геннадій Кернес.

Через три місяці, уже після перемоги Євромайдану, Кутянін сказав, що написав цю заяву під тиском міліції. А насправді біля готелю він разом з іншими активістами — Андрієм Васильєвим та Антоном Геращенком (який через місяць став позаштатним радником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова) намагався зняти на телефон автомобільні номери з російською реєстрацією. Активістів це збентежило через активність опонентів Євромайдану того дня. За словами очевидців, «тітушки» приїжджали на автобусах, схожих на ті, що працюють на маршрутах громадського транспорту.

Обвинувачений Віталій Блинник у Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

За словами Кутяніна, активістів, що фотографують автомобілі, побачили охоронці Кернеса, серед яких були Євген Сміцький та Віталій Блинник, і влаштували за ними погоню. Васильєву й Геращенку вдалося втекти. Кутяніна затримали, побили і змусили домовитися про зустріч ще з одним активістом — Васильєвим у McDonald’s на вулиці Пушкінській. Васильєв побоявся йти на зустріч і попросив про це свого друга — Сергія Ряполова. За версією обвинувачення, охоронці побили Ряполова й Кутяніна, посадили їх до своєї машини і привезли в готель, де знову побили, утримували й погрожували вбивством. А Кернес нібито сам ударив Ряполова в ніс і погрожував вбити його, якщо той заллє кров’ю підлогу.

У березні 2015 року прокуратура оголосила Кернесу підозру у викраденні людини, тортурах і погрозі вбивством. Двом охоронцям — Сміцькому і Блиннику — за тими ж статтями, крім співучасті.

Обвинувальний акт передали до Дзержинського райсуду Харкова, а потім — до Київського райсуду Полтави. Прокуратура звинуватила охоронців Кернеса в тому, що вони незаконно затримали двох активістів, погрожували їм вбивством і катували, а Кернеса — у тому, що він дав охоронцям такий наказ. Кернес заявляв, що справа сфальсифікована. Його охоронці також заперечували провину.

«Все це вигадка, наклеп», — через сім років у коментарі «Ґратам» повторюють Сміцький і Блинник.

Процес тривав близько трьох років, але так і не закінчився. У 2018 році, коли суд мав перейти до дебатів, прокурори перестали з’являтися на засіданнях. Суддя Андрій Антонов потрактував це як відмову від обвинувачення та закрив справу. Того ж дня прокуратура відкрила проти Антонова справу про ухвалення ним завідомо неправосудного рішення. Суддя заявив про тиск із боку прокуратури і звільнився.

Закриття справи Кернеса і його охоронців оскаржила прокуратура й потерпілий Сергій Ряполов, і в лютому 2020 року суд у Полтаві почав слухати справу ще раз. Однак підготовче засідання постійно переносилося — то через карантин, то через лікування Кернеса від COVID-19.

 

«Не бачу можливості правосуддя»

17 грудня Геннадій Кернес помер у німецькій клініці, де лікувався від наслідків COVID-19. Через це суд міг закрити справу щодо нього, але родичі покійного наполягли на продовженні процесу.

Адвокат Олександр Гунченко в Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

«Ми будемо наполягати на подальшій посмертній реабілітації Кернеса», — говорив «Ґратам» адвокат сім’ї Кернеса Олександр Гунченко.

У січні цього року суд вирішив продовжити процес. У квітні почалися слухання по суті, прокурор оголосив обвинувальний акт. Планувалося, що під час наступних засідань суд допитає потерпілих — Сергія Ряполова й Олександра Кутяніна. Але вони кілька разів не з’явилися до суду.

«Я їздив туди шість років, на кожне засідання. Тепер не бачу в цьому сенсу: Кернес помер, охоронці — пішаки. Я не бачу можливості правосуддя», — пояснював «Ґратам» Ряполов, який усе ж планує свідчити у вересні.

Другий потерпілий — Кутянін, сказав «Ґратам», що справа перестала його цікавити ще до смерті Кернеса.

«Пересічну кримінальну справу перетворили на політичний майданчик та інструмент політичного торгу, у чому я категорично не хочу брати участь. Нікого не цікавить суть справи й докази сторін», — зазначив Кутянін.

Через неявку потерпілих суд змінив порядок вивчення доказів — вирішив спочатку допитати свідків. Прокурор Дмитро Москаленко викликав перших десятьох.

На засідання 21 липня з’явилися семеро свідків обвинувачення, чотирьох із них привіз сам адвокат сім’ї Кернеса Олександр Гунченко. У коментарі «Ґратам» він пояснив це тим, що свідки, яких викликав прокурор, також є свідками захисту.

«Ми готові підвезти своїм транспортом будь-якого учасника процесу, включно з прокурором, хто б до нас не звернувся, — виправдовувався Гунченко. — Наша мета — швидкий, об’єктивний та неупереджений розгляд цього кримінального провадження».

Водночас захист дорікнув потерпілим щодо неявки.

«Їхній інтерес до цієї справи був зумовлений особистістю самого Кернеса. У них було політичне завдання — дискредитувати його», — заявила «Ґратам» адвокатка Лідія Ізовітова.

 

«Я його називаю імператором» — охоронець Олександр Власенко

«Не згоден з обвинуваченням», — ще не почувши питання судді, відповідав свідок — охоронець Олександр Власенко.

Він працював у спецпідрозділі МВС «Грифон» і охороняв Кернеса і його сім’ю з 2000-х років. Так Власенко познайомився з обвинуваченими Євгеном Сміцьким із приватного охоронного агентства «Кратос» і Віталієм Блинником — колегою з «Грифону».

Свідок Олександр Власенко в Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Власенко про всіх трьох обвинувачених відгукувався лише позитивно. Він ніколи не бачив, щоби Кернес, Сміцький або Блинник застосовували б до когось силу.

«У моїй присутності ніколи цього не було», — говорив Власенко.

25 січня 2014 року він займався «забезпеченням особистої безпеки» Кернеса. Близько восьмої ранку супроводжував його до джерела в Саржиному Яру, вдень — до міськради, а ввечері, близько дев’ятої — знову до джерела. Після купання Кернес, за словами Власенка, працював у своєму кабінеті, розташованому в ресторані готелю.

Того вечора Власенко нікуди не відходив. А його колеги Сміцький і Блинник після 21:00 перевіряли проїзд до будинку на вулиці Манізера, де жила цивільна дружина Кернеса — Оксана Гайсинська. За словами свідка, охорона робила це двічі на день. Дорога від готелю «Національ» до цього будинку схожа на маршрут, яким, за версією слідства, рухалися Сміцький і Блинник, везучи Олександра Кутяніна в McDonald’s на зустріч з Андрієм Васильєвим, замість якого прийшов Сергій Ряполов.

Відповідаючи на уточнення прокурора Дмитра Москаленка, Власенко сказав, що зазвичай охорона користувалася мікроавтобусом Volkswagen Multivan або іншими робочими машинами, серед яких не було Toyota Land Cruiser. Проте він підтвердив, що в Сміцького був такий особистий автомобіль. За версією обвинувачення, охоронці спочатку переслідували активістів на Volkswagen Transporter, а на зустріч в McDonald’s їхали на Toyota Land Cruiser.

За словами Власенка, Сміцького і Блинника не було близько півгодини. Жодних надзвичайних подій не було, ніхто нікого не затримував і не викликав міліцію, сказав Власенко. Він також заперечував, що на першому поверсі готелю є конференц-зал. Саме там, за версією обвинувачення, катували Кутяніна й Ряполова.

Прокурор звертав увагу на чіткість свідчень Власенка.

«Судовий процес йде вже сім років. І взагалі пам’ять у мене хороша», — відповідав на це Власенко.

Він заявив, що в його присутності Кернес не давав охоронцям наказу кого-небудь викрасти й катувати. До того ж, за словами Власенка, Кернес як «об’єкт охорони» не міг наказувати своїм охоронцям, які працювали «за внутрішніми інструкціями».

Говорячи про Кернеса, Власенко кілька разів назвав його шефом. Прокурор Москаленко звернув на це увагу й нагадав свідкові його слова про те, що Кернес не керує охороною.

«Я його ще називаю імператором», — пожартував у відповідь Власенко.

 

«Він не міг нам наказувати» — охоронець Сергій Власенко

На тому, що Кернес не віддавав охороні накази, наполягав й інший свідок — теж охоронець, брат-близнюк Олександра Власенка — Сергій.

«Він не міг давати нам якісь вказівки. Він міг звернутися з проханням, яке стосувалася його особистої безпеки, не більше», — говорив охоронець.

Він теж охороняв Кернеса з 2000-х років як представник «Грифона». На роботі він познайомився з обвинуваченими — Євгеном Сміцьким і Віталієм Блинником.

Свідок Сергій Власенко в Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

25 січня 2014 року Сергій Власенко супроводжував Кернеса разом із братом Олександром, а також Сміцьким і Блинником. Згадав, що ввечері, орієнтовно о 21:00, Кернес купався в джерелі в Саржиному Яру. Після купання Кернес працював у кабінеті, а охоронці були за дверима.

Сергій Власенко підтвердив, що в цей час Сміцький і Блинник їздили перевіряти будинок Оксани Гайсинської. Сам він теж від’їздив — у магазині за кілометр від будинку Гайсинської купив торт до дня народження своєї дружини.

Дорогою з магазину його підібрали Сміцький і Блинник — вони їхали на Toyota Land Cruiser, і разом вони повернулися в готель. Чи викликали до готелю міліцію, яка, як стверджує обвинувачення, відвезла активістів до міськуправління і змусила написати заяву про вчинення хуліганства, Власенко не пам’ятає.

— Можливо. Точно не скажу. Не пам’ятаю. Можливо, але не точно, — нервував він.

— А чому можливо? — уточнював прокурор.

— Тоді був такий складний час, — відповідав охоронець.

Чи є на першому поверсі готелю конференц-зал, де, за версією обвинувачення, катували активістів, Власенко не знає.

Адвокат сім’ї Кернеса Олександр Гунченко уточнив у свідка, чи бачив він того дня начальника міської міліції Ігоря Болюха й начальника відділу карного розшуку Валерія Горбунова.

Охоронець відповідав, що Болюха він міг бачити в готелі.

«З початку Революції гідності ми, природно, за нашими посадовими обов’язками контролювали оперативну ситуацію в місті для забезпечення особистої безпеки Кернеса й тому ми періодично зідзвонювалися з керівництвом МВС, СБУ, дізнавалися оперативну ситуацію», — пояснював суду Сергій.

— Чи правильно я розумію, що це була звичайна рутинна робота, нічого незвичайного? — уточнював адвокат Гунченко.

— На той час — взагалі немає, — відповідав Сергій.

— У будь-який час, це могло бути цілодобово, так?

— Звичайно.

Власенко не бачив, щоби Сміцький і Блинник кого-небудь катували, а Кернес давав їм таке розпорядження.

«Це неможливо. Мені це невідомо і я навіть такого не допускаю. Геннадій Адольфович — це мер міста, досить серйозна людина», — переконував суд свідок.

 

«Охоронець не може бути агресивним» — охоронець Сергій Марчук

Сергій Марчук — ще один свідок обвинувачення — охороняв Кернеса і його сім’ю від приватного охоронного агентства «Кратос» приблизно з 2010 року.

«Надійні, правильні, чесні…», — характеризував він своїх колег, обвинувачених Євгена Сміцького і Віталія Блинника.

— Агресивні? — питав прокурор Дмитро Москаленко.

— Відповідальні, — відповідав Марчук. — Охоронець не може бути агресивним.

Свідок Сергій Марчук у Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

25 січня 2014 року Марчук охороняв Кернеса: «Де був Геннадій Адольфович — там і я». Ввечері Кернес був у готелі, охоронці Сміцький і Блинник — на посту. Чи покидали вони пост, Марчук не пам’ятає.

За його словами, того дня не відбулося нічого незвичайного.

«Єдине, що було — гучність на площі. Там якісь… Я не пам’ятаю», — говорив Марчук.

Ніхто з охоронців не затримував людей і не чинив щодо них насильства, стверджував Марчук.

«Навіщо?» — свідок демонстрував, що не розуміє уточнюючого питання.

 

«Був звичайний спокійний день» — охоронець Дмитро Старостенко

«Нічого не відбувалося, був звичайний спокійний день», — переконував суд ще один свідок з охорони — Дмитро Старостенко.

Він працював у службі безпеки готелю «Національ». Охороняв її та навколишню територію з 20:00 до 8:00. Зазвичай обходив її раз на дві години. Але 25 січня 2014 року він працював у посиленому режимі, тому обходив готель раз на годину.

Свідок Дмитро Старостенко в Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

«Було свято (День студента — Ґ), молодь гуляла. Були й напідпитку. Нічого такого, на що можна було б серйозно звертати увагу я не пам’ятаю», — говорив Старостенко.

Того вечора він бачив Кернеса, коли той, як завжди, виїздив купатися до джерела в Саржиному Яру. За спостереженнями Старостенка, охоронці Євген Сміцький і Віталій Блинник були біля «їхнього керівника».

— Ви вважаєте, що Кернес їхній керівник? — уточнював прокурор Дмитро Москаленко.

— Я не знаю. Вони ж його охороняли, — відповідав свідок.

Він теж не чув, щоби Кернес давав охоронцям наказ кого-небудь викрасти й катувати.

«Така звичка була в Геннадія Адольфовича — він розмовляв дуже тихо. Навіть якби він якісь [накази] віддавав, я б їх не почув», — говорив Старостенко.

 

«Я діяв у межах правил» — слідчий Олександр Колесник

Рішення про виділення Геннадію Кернесу державної охорони орієнтовно після 2007 року ухвалив слідчий Олександр Колесник. Він заявив суду, що вирішив так після двох замахів на Кернеса — вибухів біля готелю й біля міськвиконкому.

У січні 2007 року спрацював вибуховий пристрій, захований на ялинці біля входу в готель «Національ», коли в будівлю входив Кернес — тоді ще секретар міськради. Через кілька місяців стався вибух на даху будинку навпроти будівлі міськвиконкому, коли Кернес і мер Михайло Добкін виходили з неї. Тоді ніхто не постраждав. В організації цих замахів підозрювали депутата Московської райради Харкова Олега Медведєва. Через три роки його засудили до десяти років позбавлення волі, а ще через рік Верховний суд зменшив покарання, і Медведєв вийшов на волю.

Свідок Олександр Колесник у Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

«Я пам’ятаю, що була його [Кернеса] заява про забезпечення безпеки, оскільки він вважав, що є загроза його життю і здоров’ю. Я ухвалив таку постанову», — пояснював Колесник.

Прокурор Дмитро Москаленко звернув увагу, що в справах про замах у Кернеса був статус свідка, а не потерпілого і вочевидь натякав на незаконність рішення про держохорону.

«Якщо цілеспрямовано вибухає вибуховий пристрій, пошкоджується автомобіль, у який мав сідати покійний Кернес зі своїм помічником, по-вашому, немає загрози? — обурювався на це Колесник. — Я вважав, що я діяв у межах правил».

Адвокат сім’ї Кернеса Олександр Гунченко заперечував прокурору, стверджуючи, що правомірність дій слідчого не має стосунку до справи, яка зараз розглядається. Прокурор у відповідь наполягав, що надання Кернесу державної охорони «розходиться з чинним законодавством».

Сторони сперечалися, поки суддя Володимир Шиян уточнив, чи знає свідок, у якій справі його допитують.

«Я вам поясню просто і зрозуміло. Приїхав слідчий, викликав мене, я прийшов. Він сказав, що в нього є доручення посадити мене. Він допитував мене, щоби посадити. Я не знаю, чому протокол мого допиту взагалі в цій справі. Я про цю справу взагалі нічого не знаю», — відповідав Колесник.

Після цих слів суддя закінчив допит свідка.

 

«Він був нашим постійним клієнтом» — працівниці ресторану в готелі

25 січня 2014 року в готелі «Національ» нічого незвичайного не відбувалося, заявили суду співробітниці ресторану, де працював Кернес — директорка Вікторія Морозова й чергова офіціантка Тетяна Кострицька.

Морозова займалася організацією весілля в ресторані. Кернеса бачила кілька разів — коли він їв у закладі і йшов до Саржиного Яру купатися. Вона запам’ятала це, тому що Кернес був із рушником, а молодята побачили його й хотіли з ним сфотографуватися: «для них це легенда».

 

Свідкиня Тетяна Кострицька в Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Чергова офіціантка Тетяна Кострицька того дня сиділа під кабінетом Кернеса й обслуговувала його упродовж усього дня.

«Він був нашим постійним клієнтом», — пояснювала Кострицька.

Прокурор Москаленко здивувався, чому офіціантка обслуговувала одного Кернеса, коли в ресторані святкували весілля. Захист намагався перешкодити реплікам прокурора.

«Це була традиція. Так склалося», — спокійно відповідала офіціантка.

Вона бачила, як вдень до Кернеса приходив його заступник — Ігор Терехов. Під кабінетом були охоронці Олександр і Сергій Власенки. Потерпілих Сергія Ряполова й Олександра Кутяніна не бачила.

Після купання в джерелі Тетяна принесла Кернесу чай. Потім вона бачила, як до мера прийшла манікюрниця. Офіціантка працювала до півночі, і весь цей час Кернес не виходив зі свого кабінету, стверджувала вона.

 

«Ефективніше викликати на судове засідання»

Прокурор Дмитро Москаленко намагався пояснити суду, чому не з’явилися інші троє свідків, але адвокат Олександр Гунченко перебив його й сам почав говорити. За його інформацією, колишній начальник міської міліції Ігор Болюх живе в іншій країні, колишній заступник Кернеса й теперішній секретар міськради, виконуючий обов’язки мера, Ігор Терехов не отримав повістку, а тодішній фахівець із безпеки готелю «Національ» Юрій Гурін — у відпустці.

Прокурор Дмитро Москаленко в Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

— Це спільні свідки? — відреагував на активність адвоката суддя Володимир Шиян.

— Всі ці свідки — з боку обвинувачення. Я просто надав суду інформацію, щоб ефективніше викликати їх на судове засідання, — сказав Гунченко й додав, що списки свідків обвинувачення й захисту дійсно частково збігаються.

Прокурор просив суд направити до Держприкордонслужби запит про місце перебування Болюха і викликати на наступне засідання Терехова, Гуріна й ще вісьмох свідків.

Разом у справі понад 70 свідків із боку обвинувачення і близько десяти — з боку захисту, сказали «Ґратам» адвокати обвинувачених.

«У нас перегукуються свідки, — підтвердила адвокатка Лідія Ізовітова. — Коли ми знайомилися з матеріалами справи, прочитали всі свідчення, то раптом подумали, що прокуратура відмовиться від свідків, які по суті нічого не знають. А вони фактично дають свідчення, які захищають. Тому ми відразу ж заявили їх як свідків захисту».

Так само потерпілий Сергій Ряполов зазначив, що в справі не залишилося свідків, які б доводили провину Кернеса та його охоронців. За його словами, такі свідчення ще на етапі досудового розслідування дав лише випадковий свідок затримання й побиття активістів біля McDonald’s. Охоронці нібито прийняли його за ще одного активіста, намагалися затримати, розбили машину і стріляли вслід. Однак у суді свідок нічого не згадав.

Суддя Володимир Шиян у Київському райсуді Полтави, 21 липня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Крім того, за словами Ряполова, під час слідства обвинувальні свідчення дав колишній директор департаменту сім’ї, молоді та спорту Харківської міськради Андрій Хижняк, який нібито був свідком катувань у готелі. Але в суді він так і не виступив. Де він зараз перебуває — невідомо.

Уже після засідання Ряполов сказав «Ґратам», що хоче запросити до суду своїх свідків, які нібито були очевидцями злочину й не були допитані слідством, але хвилюється за їхню безпеку.

80 відсотків українців вважають, що в суді виграє багатший або більш впливовий
80

відсотків українців вважають, що в суді виграє багатший або більш впливовий

Монолог голови Ради суддів Богдана Моніча «В Україні сформувалася традиція — в усіх проблемах звинувачують суди»

«В Україні сформувалася традиція — в усіх проблемах звинувачують суди»

Монолог голови Ради суддів Богдана Моніча

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів