«Хибно зрозумілі інтереси служби». Суд визнав працівника СБУ винним у викраденні та вбивстві жителя Авдіївки

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати
Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

У березні 2017 року на узбіччі біля прифронтової Красногорівки знайшли мертвим жителя сусідньої Авдіївки Володимира Єрьоміна. У його вбивстві звинуватили працівника Служби безпеки майора Вадима Федорчука. За версією слідства, він викрав чоловіка та вибивав із нього свідчення про торгівлю наркотиками.

Влітку цього року суд визнав Федорчука винним та призначив йому 12 років позбавлення волі. Сам він заперечував причетність до злочину. Поки тривав процес, СБУ підвищила його до підполковника.

«Прошу вас зберегти свободу людини, батька та чоловіка, честь офіцера та захисника українського народу — скасувати вирок та визнати мене невинним», — звертався він до суддів уже в апеляції.

Але апеляційний суд підтвердив вирок, і в грудні він набув чинності.

 

У березні 2017 року військові, яких тимчасово поселили в медпункті в Красногорівці, знайшли в посадці біля дороги тіло чоловіка — із закривавленою головою та піднятими вгору руками, обмотаними скотчем. Вони розповіли про це завідувачці фельдшерського пункту, а та викликала поліцію та голову сільради — для впізнання. Чоловіка не впізнали, він виявився немісцевим — це був Володимир Єрьомін із сусідньої Авдіївки. Він був одружений, виховував сина, працював у місцевому універмазі. З військовими не конфліктував — продавав їм рюкзаки за знижкою та частував кавою.

Увечері 3 березня Володимир разом із друзями відпочивав у кафе «Аут» у центрі Авдіївки. Пив пиво, час від часу виходив курити на вулицю. Після чергового перекуру до кафе не повернувся.

Наступного ранку Володимир не прийшов на роботу. Рідні та друзі почали шукати його. Мати занепокоїлася — вона чула, що в місті зникають люди. А за кілька днів жінку викликали на впізнання тіла, яке знайшли біля Красногорівки.

 

«Для штучного підвищення показників»

За версією слідства, ввечері 3 березня 2017 року працівник контррозвідки СБУ майор Вадим Федорчук випивав на території військової частини в Авдіївці. Він узяв із собою двох військових і на службовому «Фольксвагені Транспортері» вирушив до місцевого кафе «Аут».

Біля кафе він підійшов до незнайомого чоловіка Володимира Єрьоміна й попросив продати йому будь-який наркотик. На думку слідства, майор робив це «для штучного нарощування показників оперативно-розшукової діяльності». Єрьомін нібито погодився і приніс Федорчуку пакунок із «невідомою речовиною рослинного походження». Хоча наркоторгівлею Єрьомін ніколи не займався, запевняють його рідні та друзі.

Потім майор, «діючи з хибно зрозумілих інтересів служби», заштовхав чоловіка до салону автомобіля та повіз у бік Очеретиного. Дорогою зупинився на узбіччі, витягнув Єрьоміна з машини, повалив на землю й почав бити — щоби той зізнався, де купив наркотики. Залякуючи Єрьоміна, він стріляв у повітря та в землю біля голови чоловіка.

«Не отримавши належної відповіді», майор скотчем зв’язав Єрьоміну руки й обмотав голову, затяг у машину і знову побив. Потім поїхав у бік Донецька. Слідство вважає, що дорогою майор вирішив убити Єрьоміна — «щоб уникнути відповідальності за застосування незаконних методів впливу».

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Він зупинив машину на узбіччі біля Красногорівки, витягнув Єрьоміна з машини і знову почав бити. Чоловік отримав численні травми всього тіла, зокрема закриту черепно-мозкову травму, й невдовзі помер.

«Біологічна смерть перебуває в прямому причинному зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями», — зробили пізніше висновки експерти слідства.

 

«Алкоголю не пив, до кафе не їздив»

Під час розслідування та в суді Вадим Федорчук заперечував свою причетність до викрадення та вбивства Єрьоміна. За його словами, вранці 3 березня він разом із колегою з СБУ та двома військовими їздив на службовому «Фольксвагені Транспортері» у Верхньоторецьке. Туди його викликали для опитування бойовика «першого батальйону територіальної оборони Горлівки», якого затримали на позиціях українських військових.

Із Верхньоторецького Федорчук повертався вже ввечері — було темно, почався обстріл. На території частини він пішов до себе в кімнату, вмився й ліг спати.

Вночі кілька разів дзвонив старшому групи — доповідав про черговий обстріл. Але зв’язок був поганий, і вони не чули одне одного.

Алкоголь не пив, до кафе «Аут» не їздив, запевняв Федорчук. У службовому «Фольксвагені Транспортері» знайшли кров загиблого, але Федорчук стверджував, що машиною міг користуватися будь-хто — «у зв’язку з неспокійною ситуацією та обстрілами всі ключі перебували в замках запалювання автомобілів». До того ж, під час служби йому не ставили завдань «з виявлення осіб, причетних до незаконного збуту наркотичних засобів».

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Вранці 4 березня Федорчук прокинувся від дзвінка колеги — той просив доповісти про обстановку. Федорчук прозвітував і повернувся до ліжка.

Його алібі частково підтвердили двоє свідків — сусід по кімнаті та колега, з яким він зідзвонювався.

 

«Добрий свідок краще за поганого підозрюваного»

Під час розслідування двоє військових підтвердили, що пили з Вадимом Федорчуком та їздили з ним до кафе «Аут». Один із них думав, що майор планує купити там горілки. Біля кафе вони бачили, як Федорчук підійшов до незнайомого чоловіка — це був Володимир Єрьомін, після чого показав їм якийсь пакунок.

Військові сиділи в машині — вони були свідками побиття Єрьоміна й детально це описали. За їхніми словами, коли Федорчук залишив чоловіка на узбіччі біля Красногорівки, той був ще живий.

Після повернення до Авдіївки майор наказав одному з військових знищити куртку та телефон Єрьоміна. Той віддав куртку своєму сусідові по кімнаті, а телефоном користувався кілька днів, після чого сховав його.

Свідки не перешкоджали Федорчуку — працівник СБУ був вищим за званням. Проте до відповідальності військових не було притягнуто.

«Гарний свідок кращий за поганого підозрюваного, — прокоментував «Ґратам» адвокат сім’ї загиблого Валентин Рибін. — Коли почалося розслідування, цих двох солдатів вивели до складу свідків, щоби використати їхні свідчення як доказ у суді».

Обидва свідки подали заяви про гарантування їхньої безпеки, побоюючись переслідувань із боку СБУ.

Однак у суді свої свідчення підтвердив лише один із них. Другий сказав, що свідчив під психологічним та фізичним тиском — поліція розслідувала його заяву як перевищення службових повноважень стаття 365 Кримінального кодексу , але згодом закрила справу через відсутність складу злочину.

У суді він сказав, що того вечора нікуди з Федорчуком не їздив. Суд вирішив не брати до уваги його слова, а в поліції розпочали розслідування в справі про свідомо неправдиві свідчення стаття 384 КК , що триває досі.

 

«Спроба СБУ вплинути на суд»

16 березня 2017 року Вадима Федорчука затримали та відправили до СІЗО з можливістю вийти під заставу в майже 300 тисяч гривень. На початку квітня він вніс суму та вийшов на волю.

За справою стежила Моніторингова місія ООН із прав людини. У ній припускали, що Федорчук міг тиснути на ключових свідків, але військова прокуратура на поверненні його під варту не наполягала — розповіли «Ґратам» у місії.

Крім того, військовий, який підтвердив провину Федорчука, зізнався, що під час особистої зустрічі працівник СБУ та його адвокатка просили нічого не говорити. Федорчук це заперечував.

Через пів року справу за звинуваченням Федорчука в перевищенні повноважень частина 3 статті 365 КК та умисному вбивстві пункт 3 та 4 частина 2 статті 115 КК передали до Дружківського міського суду Донецької області.

«Ми регулярно відвідували судові засідання й були свідками того, як суд часто відкладав засідання, зокрема через неявку адвоката, а також через те, що військова прокуратура не забезпечувала явку ключових свідків, — розповіли в Місії ООН. — Водночас Федорчук кілька разів не прийшов до суду в Києві для участі в судовому розгляді в режимі відеоконференції. Крім того, коли мінялися прокурори в справі, вони клопотали про відкладення засідань, щоби мати більше часу для ознайомлення з матеріалами справи, що призводило до ще більших затримок у судовому розгляді».

У 2019 році справу передали до Краматорського міськсуду Донецької області. А у 2020-му колегія суддів узяла самовідвід, і справу почали розглядати наново.

У суді Федорчук та його адвокат Павло Агапов обурювалися, що на лаві підсудних немає двох військових, які, за версією слідства, були на місці злочину. А коли суд почав вивчати докази, адвокат просив визнати їх неприпустимими через процедурні порушення.

Під час дебатів потерпілі — родичі загиблого Володимира Єрьоміна — дізналися, що СБУ підвищила Федорчука у званні. Адвокат обвинуваченого просив суд долучити до справи наказ про надання йому звання підполковника.

«Ми були в шоці! Швидше за все, це була відчайдушна спроба керівництва СБУ якимось чином вплинути на суд — показати, що ця людина важлива», — припустив адвокат сім’ї загиблого Валентин Рибін.

У СБУ «Ґратам» не надали інформацію про можливе службове розслідування щодо Федорчука, його усунення від роботи та поновлення на службі.

«Відомості, що запитуються, є інформацією з обмеженим доступом», — відповіли на запит у СБУ.

У судовому реєстрі є рішення, згідно з якими Федорчука усунули від роботи за клопотанням військової прокуратури лише на два місяці — з лютого до квітня 2020 року.

«Після закінчення цього терміну військова прокуратура вирішила не клопотати перед судом про продовження заходу забезпечення кримінального провадження, і Федорчук, незважаючи на оголошені йому звинувачення, повернувся до виконання службових обов’язків», — констатували в Місії ООН.

Вислухавши сторони та дослідивши матеріал справи, у липні цього року суд виніс вирок — визнав Федорчука винним за обома статтями та призначив йому покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки.

«Суд переконався, що своїми діями Федорчук вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки до функціональних обов’язків оперативного працівника оперативної групи Головного Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ не входило виявлення цивільних осіб, які займалися протиправною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів», — зробив висновок суд.

Він частково задовольнив цивільні позови матері та дружини загиблого та стягнув із Федорчука по 300 тисяч гривень моральної шкоди. Крім того, зобов’язав його компенсувати матері загиблого майже дев’ять тисяч гривень матеріальних збитків.

Федорчука позбавили звання підполковника і взяли під варту в залі суду — «у зв’язку з призначенням обвинуваченому покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства, для забезпечення виконання покарання, а також з огляду на те, що обвинувачений є чинним працівником правоохоронного органу».

 

«Зберегти волю людини й честь офіцера»

Обвинувачений, потерпілі та прокурор подали апеляційні скарги на вирок.

Адвокат сім’ї загиблого Валентин Рибін та прокурор Михайло Савватєєв просили призначити Вадиму Федорчуку довічне ув’язнення. До того ж, Рибін вимагав повного задоволення цивільних позовів матері та дружини — стягнути більші компенсації не лише з засудженого, а й зі СБУ, «оскільки Федорчук скоїв злочин, виконуючи службові обов’язки».

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Адвокат Федорчука Павло Агапов просив апеляційний суд скасувати вирок.

«Федорчук не мав на меті штучно створити показники розкриття злочинів у сфері обігу наркотичних речовин, оскільки ці повноваження не входять до його компетенції», — аргументував адвокат.

Він також нагадав про військового, який у суді відмовився від своїх свідчень, та двох інших свідків, які нібито підтвердили алібі Федорчука. Крім того, адвокат просив суд не брати до уваги низку доказів. Він назвав незаконним склад суду першої інстанції та поскаржився на прокурорів, які, на його думку, порушили презумпцію невинуватості — коли стверджували в клопотанні про арешт, що Федорчук скоїв злочин.

«Прошу вас, як може просити людина, яка не чинила у своєму житті жодного злочину, зберегти волю людини, батька, чоловіка, честь офіцера та захисника українського народу, — звертався до суддів сам Федорчук. — Скасувати незаконний, необґрунтований та невмотивований вирок суду першої інстанції, визнати мене невинним, а кримінальну справу щодо мене закрити».

У грудні апеляційний суд ухвалив рішення — частково задовольнив скаргу прокурора, але фактично підтвердив вирок.

«Докази повністю між собою узгоджуються, у них немає жодних суперечностей, і вони разом доводять провину Федорчука», — зробив висновок суд.

Покарання не змінилося — 12 років позбавлення волі, позбавлення звання підполковника та права працювати в правоохоронних органах строком на три роки. Розмір компенсації збитків залишився незмінним.

Упродовж трьох місяців засуджений може звернутися до Верховного суду із касаційною скаргою. Чи буде він це робити, адвокат Агапов ще не знає.

«Наразі я не можу нічого прокоментувати. Я хочу ознайомитися з рішенням — таким, як воно є, а не електронним», — сказав він.

Адвокат сім’ї загиблого Валентин Рибін у свою чергу схвалив рішення апеляції.

«Мама Єрьоміна, уже літня жінка, задоволена тим, що людина, яка вчинила вбивство, притягнута державою до відповідальності. Вона задоволена, що дожила до цього моменту, — прокоментував він. — Кінцевою метою було довести всьому суспільству, що ніхто не може безкарно розпоряджатися життям іншої людини. Якщо є злочин, то держава зобов’язана притягти до відповідальності».

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів