Із 24 лютого, за даними ВДА Донецької області, понад 300 тисяч людей уже евакуювали поїздами з Донецької області. Спочатку основним центром евакуації був Краматорськ — щодня з вокзалу відправлялося до семи поїздів. Ситуація змінилася, коли російські війська вдарили по ньому ракетами «Іскандер». Трагедія сталася 8 квітня і забрала життя понад 50 людей, понад 100 — отримали поранення. Після цього єдиним залізничним шляхом евакуації стала дорога з Покровська. Звідси поїздом або електричкою можна дістатися до Дніпра і Львова. Евакуація – безкоштовна.
До подачі поїзда на вокзал з’їжджаються автобуси з місцевими мешканцями, яких з-під обстрілу евакуювали військові, поліцейські та волонтери.
«Вчора між сусідами та мною на межі вдарило добре так, — розповідає пенсіонер, колишній коваль-металург із селища Райгородок про те, чому вирішив виїжджати. — Та скільки ж можна чекати! Я тільки пішов звідти, збирався розсаду посадити. Перечекати не вдасться: там таке літає, що страшно подивитися!»
Так як транспорту, щоб вибратися немає, він відправив заявку волонтерам по телефону, йому повідомили, що вранці до 9 години прибуде автобус і призначили місце.
«Я думаю, що нікуди буде повертатися», — каже він після того, що побачив дорогою.
Сам він прямує до рідних у Харків.
«Страшно досиджувати. Боїмося, щоб не дійшло до того, що з льоху не вилізеш», — каже Наталя. Вона з чоловіком, дітьми та іншими родичами – всього семеро людей – виїжджають зі Слов’янська. Після того, як російські війська закріпилися в Лимані, вони все частіше стали обстрілювати Слов’янськ із артилерії та авіації. Потерпають як околиці, так і центр міста.
«Ми до останнього чекали, поки через три вулиці не прилетіло», — каже Наталя.
Для її родини ситуація повторюється: 2014 року, коли місто захоплювали бойовики росіянина Ігоря Гіркіна, їй також довелося виїхати. У Слов’янську залишився будинок із городом, засадженим картоплею та помідорами. Вже дорослі діти планували навчатися тут, у регіоні. Війна зруйнувала усі плани.
«Я нічого не знаю, що буде. Ми їдемо на тиждень: все налагодиться — і ми вже додому», — жінка намагається себе підбадьорити.
Через Покровськ відбувається евакуація маломобільних людей. Для них у поїзді є спецвагони з платформами, за допомогою яких здебільшого людей похилого віку на колясках або на ношах піднімають у вагон. Волонтерам допомагають працівники місцевої поліції.
https://graty.me/uk/monologue/lyudi-boyatsya-shho-ukraїna-pide-monolog-policzejskogo-z-doneczkoї-oblasti-pro-te-yak-praczyuvati-koli-dovkola-vijna/
«Бабуся не знає, що війна. Вона думає, що ми просто їдемо до брата», — каже Володимир зі Слов’янська, поки його бабусю перекладають із нош на платформу, щоб занести у вагон.
«Вона лежача, я один не можу впоратися. У Слов’янську одна аптека працює – там черги. Слава богу, хоч світло є — ще жити можна», — пояснює він, чому відправляє жінку до брата в Дніпро.
Володимир залишається у Слов’янську і хоче допомагати волонтерам. Багато хто з них — це місцеві мешканці, які вже втратили або так само ризикують втратити свій будинок. Вони працюють або під егідою правозахисних організацій або від церков.
Деяких людей похилого віку з інвалідністю привозять без родичів. Після прибуття в Дніпро їх відправляють або в лікарню, якщо є необхідність у медичній допомозі, або ж в безпечніші міста і селять в геріатричні пансіонати та спецустанови, де їх доглядатимуть. Волонтери забезпечують їм харчування у дорозі.
«Укрзалізниця» заявила, що збільшить кількість вагонів в евакуаційному поїзді, після того, як бойові дії на Донеччині стали ще інтенсивнішими. Місцева влада закликає мешканців залишати зони обстрілів.
Фото: Тетяна Козак, Ґрати