Фальсифікації з пробігом. Як через поїздку Автомайдану в «Межигір’я» прогнулася правоохоронна система, і чому вона не може випрямитися шість років по тому

Протести під час Євромайдану в Києві. Фото: Євген Фельдман, Ґрати
Протести під час Євромайдану в Києві. Фото: Євген Фельдман, Ґрати

Останньої неділі 2013 року на Євромайдані вп’яте зібралося Народне віче. Тривав другий місяць протестів, відсутність прогресу в переговорах лідерів опозиції і влади вже викликала в таборі мітингувальників гомін невдоволення політиками. А жорстокий напад на журналістку Тетяну Чорновол напередодні знову змусив говорити про репресії й непримиренність режиму Віктора Януковича.

В Автомайдані – неформальному позапартійному крилі протесту, що об’єднував здебільшого автовласників, – вирішили перенести мітинг ближче до президента, під стіни його заміської резиденції. До автопробігу з центру Києва до села Нові Петрівці того дня приєдналася понад тисяча машин. Віктору Януковичу привезли в «Межигір’я» яйця, ананас і навіть труну.

Акція мала мирний характер, але не могла залишитися безкарною – вже після Нового року її учасників почали масово позбавляти водійських прав. Для цього довелося підробити понад тисячу документів, залучити 400 міліціонерів із усієї країни й «нагнути» десятки суддів.

У рамках спецпроєкту до шостих роковин Євромайдану «Ґрати» розповідають, як «справа про автопробіг» призвела до ліквідації ДАІ й реформи судів, і чому при цьому більшість учасників масштабної фальсифікації уникла покарання.

 

Актор

Близько опівдня 26 грудня 2019 року з будівлі Солом’янського райсуду Києва впевненим кроком виходить високий бритоголовий чоловік із трохи приплюснутим, боксерським носом. Це 50-річний Олег Гусєв – капітан міліції, екскомандир взводу супроводу дорожньо-патрульної служби ДАІ Київської області.

Колишній міліціонер виглядає збудженим, хоча, здавалося б, тепер, після п’яти з гаком років слідства й суду, має право зітхнути з полегшенням. Тільки що суддя Сергій Агафонов визнав його невинним у підробці службових документів – десяти рапортів про те, що автомобілі протестувальників, що під’їжджали до Нових Петрівців, не зупинилися за сигналом його жезла і свистка. Надалі ці рапорти лягли в основу протоколів про порушення правил дорожнього руху, за які щонайменше двох громадян суди тимчасово позбавили водійських прав.

Учасник Автомайдану Арсеній Толстих. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

43-річний Арсеній Толстих із Вишгорода – єдиний потерпілий від дій Гусєва, хто продовжував стежити за розслідуванням усі шість років. До кінця грудня 2013 року він, менеджер із продажу в компанії-дистриб’юторі електроніки, вже встиг узяти участь у декількох мітингах опозиції під Межигір’ям, але з Автомайданом себе не асоціював. Після акції 29 грудня міліціонери – Олег Гусєв і його підлеглий Олександр Міяль – склали на Толстих два рапорти про невиконання зупинки за сигналом ДАІ. Правда, водійських прав його в результаті так і не позбавили – розгляд справи затягнувся, і Вишгородський районний суд закрив її вже після втечі Віктора Януковича з країни.

 

Але це не скасовує того факту, що Олег Гусєв вчинив службову підробку, впевнений Толстих.

«29 грудня він не тільки не зупиняв мій «Сітроен», але навіть не міг його бачити. Ми з друзями приїхали в Нові Петрівці ще раніше Автомайдану й зупинилися біля заднього в’їзду в Межигір’я. А коли дізналися, що їде така велика колона, вирішили допомогти й пішли туди пішки», – пояснює потерпілий.

Майже протягом усього того дня він дійсно провів поруч із обвинуваченим біля повороту до південного в’їзду в резиденцію Януковича – проїзд був перегороджений КАМАЗом, який протестувальники прибрали після довгих суперечок із ДАІ.

«Ця людина мене провокувала того дня, ображала, смикала за форму. А коли колона рушила, він зник», – згадував сам Гусєв спілкування з Толстих у фінальних дебатах 24 грудня 2019 року.

Того дня він уперше заговорив у суді, до цього відмовляючись свідчити на підставі 63-ї статті Конституції. Колишній міліціонер узагалі заперечує, що писав рапорт про невиконання зупинки «Сітроеном» Толстих, стверджуючи, що документ написаний не його почерком. «Це неправда. Експертиза показала, що і текст рапорту, і підпис виконані рукою Гусєва», – каже адвокат Толстих Павло Дикань.

Утім, експертиза почерку виявилася зайвою – витративши на розгляд справи понад чотири роки, суддя Агафонов дійшов висновку, що рапорт працівника ДАІ не є офіційним документом, так як складений у довільній формі. А значить судити за його фальсифікацію колишнього міліціонера не можна.

Вже після оголошення вироку Олег Гусєв у розмові з «Ґратами» обурюється таким формулюванням судді: «Несправедливо, я стільки років витратив… Виходить, давно міг сказати, що рапорт мій, і мене все одно виправдали б. Але, що я можу підробити, якщо він не мій, ну правда ж, Вово?»

Прокурор Киевской областной прокуратуры Владимир Новохацкий. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Прокурор Київської обласної прокуратури Володимир Новохацький, який чекає під судом на свою копію вироку, киває, погоджуючись із виправданим обвинуваченим. У фінальних дебатах він стверджував, що міліціонер підробив рапорти, виконуючи явно злочинний наказ керівництва, з метою залякування учасників протесту, й тим самим підірвав довіру громадян до правоохоронних органів і системи державної влади загалом. Утім, жодних доказів наявності такого злочинного наказу обвинувачення не надало, як і інших аргументів на користь політичного переслідування учасників автопробігу. В результаті Новохацький сам попросив звільнити підсудного від покарання.

«Прокуратура провалила цю справу, як і багато аналогічних», – вважає адвокат потерпілого Павло Дикань. Інтереси Арсенія Толстих він представляє і в аналогічній справі проти ексдаішника Олександра Міяля у Вишгородському районному суді.

Толстих і Дикань готуються оскаржити виправдувальний вирок Гусєву. Прокурор Новохацький у свою чергу повідомив «Ґратам», що питання про подачу апеляції «вирішуватиме начальство».

 Учасник Автомайдану Арсеній Толстих. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Розговорившись після багатьох років мовчання, Олег Гусєв запевняє «Ґрати», що й сам тепер «готуватиме хорошу відповідь».

«Я, блядь, 15 років пропрацював на одній посаді, – заводиться колишній капітан міліції. – А через цю справу втратив здоров’я, роботу, кар’єру. Тепер я віддам усе, щоб довести, що мене опустили ні за що. Я хочу повернути свій авторитет!»

Тут же вибачаючись за мат і зайву емоційність, він, здається, щосили намагається справити хороше враження. Ні, особисто він не був противником Євромайдану – в країні багато що робилося неправильно, й народ мав право на протест. Так, у правоохоронних органах було багато корупції, але особисто він ніколи не брав ні копійки, хоча даішникам не давали ні бензину, ні форми.

«Так я, бувало, машину на трасі зупиняв, просто, щоб доброго ранку побажати, цукеркою пригостити, приємне щось зробити людині, – Гусєв явно захоплюється. – А своїм хлопцям завжди говорив: дав тобі водій сто рублів, віддай назад 50 і поцілуй руку – не будь «беркутівцем».

2015 року, напередодні масштабної переатестації в МВС, він вийшов на пенсію за вислугою років. Останні роки грає в театрі й серіалах ролі другого плану – в основному силовиків, охоронців і бандитів.

Премьера спектакля "Ну, СдрАстє…"#НуСдрАстеЦентральний будинок офіцерів Збройних Cил України🎯 26 февраля 2020 г,…

Posted by Roman Panchenko Theatre Company on Saturday, December 7, 2019

Олег Гусєв скаржиться на нестабільні заробітки, мізерну пенсію у 2400 гривень, судовий процес і хвороби, які витягли з нього всі кошти. Втім, у декларації його дружини, працівниці Національної суспільної телерадіокомпанії, сказано, що ще у 2018 році він зберігав $90 тисяч готівкою.

 

Ексміліціонер Олег Гусєв. Під час судового засідання Гусєв не хотів, щоб його знімали. При цьому не протестував проти фотозйомки під час суду й не просив суддю обмежити право фотографів знімати його. Просто відвертався й сидів так усе засідання. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Через годину після інтерв’ю Гусєв зателефонував кореспондентові «Ґрат» із проханням допомогти йому поновитися на роботі в органах МВС. Отримавши відмову, він розчаровано погодився:

«Гаразд, сам впораюся. Ви тільки передайте Ромі, нехай не тримає на мене зла».

 

Адвокат

Рома – 39-річний адвокат і член правління всеукраїнського об’єднання «Автомайдан» Роман Маселко – стверджує, що на Гусєва зла не тримає. Як, утім, і на інших 450 даішників, які брали участь у масштабній фальсифікації, викритій ним шість років тому.

Адвокат Роман Маселко. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Сам Маселко навіть не водить машину. Він згадує, як тієї останньої неділі 2013 року просто прийшов до станції метро «Героїв Дніпра», де збиралися учасники протесту, підсів у «Славуту» до трьох незнайомих дівчат і разом із ними поїхав пікетувати резиденцію Януковича. Деякі водії в колоні тоді дійсно порушували ПДР, визнає адвокат: заклеювали номерні знаки й сигналили без причини. Але на двох постах ДАІ по дорозі – на вулиці Богатирській і на в’їзді до Межигір’я – міліціонери навіть не намагалися зупинити їхній автомобіль. Того дня він обмінявся з дівчатами номерами телефонів, а до Києва повертався вже з іншими знайомими.

Напередодні Різдва на мобільний Маселка зателефонувала власниця «Славути» Ольга і стривожено розповіла, що за місцем її реєстрації в Черкасах даішники принесли якісь документи і кажуть про порушення під Межигір’ям. Юрист запропонував дівчині написати пояснення й погодився виступити свідком того, що правила дорожнього руху вона не порушувала.

На той момент за плечима Романа Маселка була успішна кар’єра в комерційному банку з іноземним капіталом – за 10 років він пройшов шлях від юрисконсульта львівського відділення до начальника юридичного відділу головного офісу.

«Звичайно, ми з друзями були за Євромайдан, але займалися якимось низовим активізмом: ходили на демонстрації, клеїли агітки проти «Партії регіонів». А потім я подумав: адже можна допомагати протестам тим, що я вмію найкраще – правовим захистом», – згадує він.

Адвокат Роман Маселко. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Займаючись справою своєї попутниці Ольги, адвокат почав натикатися на схожі випадки – до учасників автопробігу приходили даішники за поясненнями про порушення ПДР, складали протоколи, передавали справи до суду. Тоді Маселко разом із товаришем-юристом створив у фейсбуці групу «Юридичний захист Автомайдану», де одночасно давав юридичні консультації й накопичував інформацію про переслідування протестувальників.

У ДАІ заявляли – велика кількість протоколів пов’язана з дійсно масовими порушеннями ПДР 29 грудня. Але вже 7 лютого адвокат зібрав пресконференцію, на якій представив докази фальсифікацій справ проти учасників автопробігу.

По-перше, безліч свідчень того, що міліціонери насправді не зупиняли автомобілі, й дані відеореєстраторів, що підтверджують, що на момент, зафіксований у протоколі, автомобіль перебував у зовсім іншому місці. По-друге, з аналізу документів випливало, що одні й ті ж даішники чергували одночасно на різних ділянках, використовували різні підписи, а іноді й зовсім не підписували документи.

Автомайдан під час протестів Євромайдану. Фото: Євген Фельдман, Ґрати

Маселко стверджує, що 100% із 603 складених на учасників поїздки в Межигір’я рапортів були сфальсифікованими. Проте вони лягли в основу протоколів про порушення ПДР, за якими суди по всій Україні продовжували забирати водійські права. На той час Автомайдан страждав і від дій «тітушок» – машини протестувальників у Києві вже неодноразово підпалювали.

Після втечі Віктора Януковича, активісти, які захопили Межигір’я, виявили ще один документ. Він свідчить, на їхню думку, про організоване переслідування Автомайдану – інформаційний звіт про автопробіг на сто з гаком сторінок, у якому детально зафіксовані всі подробиці акції, а також довгий список автомобілів, що брали участь у ньому, з інформацією про їхніх власників і місця реєстрації.

Все це дозволило Автомайдану ініціювати розслідування протиправних дій міліції. Через рік організація відзвітувала вже про понад 250 кримінальних проваджень, пов’язаних із переслідуванням правоохоронців. І хоча перший же вирок підтвердив провину начальника Києво-Святошинського райвідділу ДАІ Ігоря Турчина в фальсифікації документів, Маселко залишився незадоволеним.

«Прокурори розслідували справи про службові підробки або перевищення влади кожного окремого даішника й не хотіли бачити всієї картини – організованого на самому верху політичного переслідування. Не завжди позбавлені прав Автомайданівці могли отримати статус потерпілих. Деякі справи закривалися через відсутність складу злочину – як і в справі Гусєва, рапорт працівника ДАІ в них не вважався службовим документом. Їх відкривали заново вже після мітингів і акцій під Генпрокуратурою», – згадує він.

«Реальним знущанням і насмішкою» над учасниками революції він називає рішення Богунського райсуду Житомира, який у листопаді 2019 року присудив виплатити виправданому інспектору ДАІ 300 тисяч гривень компенсації за моральну шкоду за переслідування.

Втім, деякі розслідування приводили до прогресу. В результаті одного з них з’ясувалося, що 6 січня 2014 року в обласні управління ДАІ надійшов так званий «Алгоритм дій», який, хоч і не містив прямих вказівок на учасників автопробігу, але вимагав складати адмінпротоколи про порушення ПДР за кожним рапортом, що надійшов із Києва. Документ не був підписаний, проте надійшов із електронної пошти департаменту ДАІ МВС, тому був прийнятий місцевим начальством як офіційний.

«Алгоритм дій». Скріншот із матеріалів справи

Автомайдан звинувачував у невдачах і МВС, яке вже під керівництвом Арсена Авакова продовжувало саботувати розслідування щодо своїх працівників. Міліціонери здебільшого не свідчили проти начальства, а без цього не можна було довести організований характер переслідування.

Винятків небагато – наприклад, справа начальника адмінпрактики управління ДАІ у Дніпропетровській області Дмитра Іванюка. Його підлеглий старший інспектор В’ячеслав Бардаченко під час слідства й суду стверджував, що Іванюк наполегливо переконував його складати адмінпротоколи на власників автомобілів за надісланими з Києва рапортами про порушення під час акції Автомайдану. Як випливає зі свідчень Бардаченка, який почав давати їх уже після звільнення з ДАІ 2015 року за підробку тих самих протоколів, його начальник то погрожував звільненням, то обіцяв прикрити тих підлеглих, які не погоджувалися йти на фальсифікацію.У червні 2016 року Бабушкінський райсуд Дніпра визнав Іванюка винним у незаконному втручанні в роботу правоохоронного органу й засудив його до двох років обмеження волі. У вересні 2018 року Верховний суд підтвердив вирок, але за клопотанням прокуратури звільнив обвинуваченого від покарання.

 

Велика Справа

І все ж Маселко домігся розслідування політичного переслідування протестувальників міліцією. У грудні 2014 року новостворене управління спецрозслідувань Генпрокуратури відкрило кримінальне провадження «про можливу організацію вищими посадовими особами МВС масових зловживань службовим становищем, перевищення влади працівниками правоохоронних органів і винесення неправосудних рішень суддями з метою незаконного переслідування Автомайдану.

Автомайдан під час протестів Євромайдану. Фото: Євген Фельдман, Ґрати

Через два роки ГПУ звинуватила у службовій підробці й перешкоджанні мирним зібранням 17 колишніх інспекторів полку дорожньо-постової служби столичного управління ДАІ, колишнього заступника командира полку Віктора Тищенка й колишнього заступника начальника управління Ігоря Опанасенка. Ексначальнику київського управління ДАІ Анатолія Курінному теж повідомили про підозру, але заочно – він був оголошений у розшук.

Із травня 2017 року «справу 19 даішників» у Святошинському райсуді Києва розглядає суддя Андрій Скорин. Тільки на читання обвинувального акту на 400 з гаком сторінок пішло понад два роки – зібрати на засідання всіх обвинувачених, захисників і 44 потерпілих було непросто.

У документі, який є в розпорядженні «Ґрат», слідчий Микола Прибіга визначив загальну фабулу злочину: з метою залякування і переслідування учасників протестів президент Віктор Янукович і керівництво МВС розробили злочинний план, для його реалізації ексміністр Віталій Захарченко залучив свого заступника Віктора Ратушняка, відповідального за роботу автоінспекції, і інших невстановлених осіб. За цим планом керівники центрального департаменту й місцевих управлінь ДАІ повинні були організувати складання неправдивих рапортів про невиконання зупинки транспортними засобами і протоколів про порушення ПДР. Надалі невстановлені чиновники Адміністрації президента давали незаконні вказівки суддям: позбавляти учасників Автомайдану водійських прав. Утім, доказів змови вищих посадових осіб у цій справі прокуратура не надала.

На думку слідства, Анатолій Курінний залучив до цієї змови Віктора Тищенка, Ігоря Опанасенка й інших невстановлених осіб. 29 грудня, вже після акції Автомайдану, він зібрав підлеглих у будівлі столичного ДАІ на вулиці Богдана Хмельницького і, з’ясувавши, скільки рапортів склали на протестувальників, зажадав ще. 2 січня через Опанасенка він передав Тищенку список номерів автомобілів, зафіксованих камерами спостереження. Тищенко, в свою чергу, через невстановлених командирів батальйонів і рот залучив до злочину щонайменше 20 інспекторів, які склали як мінімум 50 завідомо неправдивих рапортів про невиконання зупинок транспортними засобами.

Колишній начальник київського управління ДАІ Анатолій Курінний. Скріншот: Volodymyr Ariev / YouTube

У січні-лютому Курінний і Опанасенко нібито щодня вимагали звіту про складені на основі рапортів протоколи, а міліціонерам, які не хотіли брати участь у фальсифікаціях, погрожували звільненням. У результаті міліціонери склали щонайменше 49 протоколів про порушення ПДР.

Підсудні – керівники й рядові інспектори – не визнають своєї провини. Максимальне покарання, яке чекає на них за перешкоджання протестам – п’ять років позбавлення волі. Деякі інспектори просили суд звільнити їх від кримінальної відповідальності – адже терміни давності за нетяжкими злочинами давно минули. Але безрезультатно – суддя Скорин вважає, що спершу потрібно з’ясувати всі обставини можливого злочину. На скільки затягнеться розгляд справи – невідомо. Всі обвинувачені перебувають на свободі, а колишній заступник командира взводу ДАІ Андрій Зеваєв навіть продовжує службу в патрульній поліції.

Ще 24 лютого 2014 року «Автомайдан» вимагав від новопризначеного голови МВС Арсена Авакова розігнати ДАІ, «справжньою метою існування якої є не безпека на дорогах, а вимагання грошей із водіїв». Їхнє побажання виповнилося лише в листопаді 2015 року.

Активісти Автомайдану протестують за відставку Авакова з посади міністра внутрішніх справ України, 21 грудня 2016 року. Фото: Сергій Нужненко, Радіо Свобода

На той час революційний рух автомобілістів встиг пережити кілька розколів. Частина його колишніх лідерів, зокрема й Роман Маселко, створили однойменну громадську організацію, яка проголосила боротьбу за реформу правоохоронних органів однією зі своїх основних цілей. 2016 року багато автомайданівців брали участь у масштабній переатестації міліціонерів, прагнучи не допустити до нової поліції тих, хто переслідував учасників протестів. Але незабаром зі скандалом вийшли з комісій, і досі звинувачують керівництво МВС у саботажі реформ.

 

Судді

«Якщо подумати, то вина кожного окремого даішника невелика. Вони виконували наказ під страхом звільнення, а зараз так само бояться дати свідчення на командирів. Хто реально мав тоді владу, так це судді. І вони не зупинили беззаконня», – міркує Роман Маселко.

Перша ж справа адвоката про незупинку за сигналом працівника ДАІ підприємниці Ольги Лугової потрапила до Печерського райсуду Києва до судді Оксани Царевич. У рапорті інспектора ДАІ Козака – єдиному доказі порушення ПДР – йшлося, що «Хюндай» Лугової не зупинився за його сигналом о 17:45 у районі Столичного шосе. Сама ж власниця автомобіля стверджувала, що повернулася з Межигір’я раніше іншою дорогою, і о 17:00 була вже вдома, це підтверджували і її попутники. Але Оксана Царевич, проігнорувавши свідчення свідків, визнала Лугову винною й позбавила водійських прав на півроку.

 Оксана Царевич із адвокатом. Фото: vru.gov.ua

«Я був просто в шоці, не звик зі своєю банківською практикою, що таке можливо. А колеги кажуть – можливо, це ж Печерський суд», – згадує адвокат Маселко.

Того ж дня Царевич відібрала права й у прессекретарки посольства Канади Інни Царькової – вона нібито теж не зупинилася за сигналом інспектора Козака. Сама Царькова стверджувала, що того дня не сідала за кермо й узагалі не була в Києві, до того ж підпис Козака в рапорті відрізнявся від попереднього. А в рапорті у справі художниці Софії Атлантової підпису Козака взагалі не було, проте і її суддя позбавила прав на півроку.

Прокуратура вважає, що Царевич усвідомлено пішла на порушення щодо учасників автопробігу – 2015 року судді оголосили про підозру у винесенні завідомо неправосудних рішень і зловживанні службовим становищем. Справа вже четвертий рік слухається в Шевченківському суді – обвинувачена вважає її політично мотивованою і провину не визнає. У березні 2016 року Царевич на відмінно склала іспит на безстроковий статус судді, але у вересні її звільнив президент Петро Порошенко. Царевич оскаржить звільнення у Верховному суді. Вона не знайшла часу відповісти на питання «Ґрат» про справу.

 Колишній начальник управління спецрозслідувань Сергій Горбатюк. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У травні 2019 року Сергій Горбатюк, тоді ще начальник управління спецрозслідувань ГПУ, в інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» визнавав – розслідування щодо суддів Майдану рухаються повільно, отримати прямі докази їхньої провини складно. Для цього доводиться викривати порушення, допущені міліціонерами на етапі складання рапортів і протоколів, які суддя не міг не помітити.

Царевич вважали грамотною і юридично підкованою суддею, а значить не помітити порушення вона просто не могла, впевнений Маселко. До того ж слідство встановило факт втручання в систему автоматичного розподілу справ у Печерському суді – змінюючи спеціалізації, хтось із ніком помічниці голови суду Інни Отрош розподіляв протоколи про порушення ПДР автомайданівцями лише на трьох суддів: Царевич, Родіона Кірєєва та Віктора Кицюка. Справа про можливе винесення останнім неправомірних вердиктів також слухається в Шевченківському суді.

За даними Автомайдану, обвинувальні рішення за протоколами на учасників поїздки в Межигір’я виносили 126 суддів. Чи всі вони ігнорували відсутність доказів і аргументи захисту зі своєї волі чи виконували команду зверху? Принаймні в окремих випадках тиск на суд здавався очевидним.

Адвокат Роман Маселко. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Маселко згадує, як у січні 2014 року, вже позбавивши його клієнта прав, суддя Києво-Святошинського райсуду Владислав Лисенко наодинці зізнався, що не може вчинити інакше, тому що «йому в такому випадку підкинуть гроші і посадять». Посадити суддю прокуратура дійсно спробувала 2016 року, звинувативши у винесенні завідомо неправосудного рішення. Адвокат, як свідок у справі, повторив зміст розмови в суді, але Лисенко все заперечував і був виправданий.

«Київська прокуратура провалила справу, не зібравши інших доказів, окрім моїх слів. Йому поставили в провину тільки одне рішення, хоча цей суддя розглянув щонайменше 10 протоколів», – нарікає він.

Тиску протидіяв мало хто, і це не залишалося безкарним. Коли наприкінці січня 2014 року з Оболонського суду Києва несподівано звільнилася головуюча Ірина Мамонтова, багато хто пов’язав це саме з переслідуванням Автомайдану. Під керівництвом Мамонтової суд максимально штрафував учасників поїздки до Межигір’я, а після її звільнення почав, як і всі, позбавляти водійських прав. Сама суддя, 2015 року призначена до Вищої ради юстиції, в інтерв’ю пояснювала своє звільнення «внутрішньою незгодою з тим, як влада реагувала на протести в країні». Будь-який тиск вона заперечувала.

Однак у листопаді 2015 року, виступаючи на Всеукраїнському з’їзді суддів, Роман Маселко зачитав витяги з протоколу допиту Ірини Мамонтової в управлінні спецрозслідувань ГПУ. У них вона говорила, що з кінця грудня 2013 року отримувала дзвінки з Адміністрації президента – там наполегливо просили швидше розглядати протоколи про порушення ПДР, обираючи максимально можливе покарання. Після перших рішень про штрафи, співрозмовник Мамонтової сказав, що це суперечить інтересам держави.

«Я відповіла, що не можу впливати на рішення суддів, у відповідь мені повідомили, що я не вмію належним чином організовувати роботу суду… 20 січня мені знову зателефонували з АП і повідомили, що керівництво … не задоволене моєю роботою, а також на мене скаржиться працівник прокуратури, на що я сказала, що готова написати заяву про звільнення», – говорила суддя слідчим.

Адвокат стверджує, що оприлюднив свідчення, щоб закликати інших суддів до совісті – переконати їх не приховувати факти тиску. Сама Мамонтова стверджує, що він навів лише вирвані з контексту фрази, розголосив таємницю досудового розслідування. З того часу вона відмовляється співпрацювати з ГПУ.Заклик Маселка подіяв не на багатьох – незабаром після з’їзду про тиск за часів Євромайдану заявила суддя Шевченківського суду Ірина Макаренко. За її словами, в січні 2014-го голова суду Олена Мєлєшак наполегливо переконувала її скоріше розглянути «справу Автомайдану» й позбавити стару порушницю водійських прав. Уже під час засідання з’ясувалося, що власниця автомобіля, на яку було складено протокол, не має прав і не водить машину, й Макаренко повернула справу назад у ДАІ. Втім, її рішучий вчинок залишився без наслідків – 2017 року дисциплінарна палата ВРП відмовилася звільняти Олену Мєлєшак за порушення присяги й навіть не залучила Макаренко як свідка. Обидві досі працюють у Шевченківському суді.

Колегія Шевченківського суду Києва у складі головуючої Олени Мєлєшак (у центрі), суддів Лідії Щебуняєвої і Євгена Сидорова у справі Романа Лягіна, 17 грудня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Реформа судової системи – ще один пріоритет діяльності Автомайдану в останні роки. Маселко і ще четверо членів організації увійшли до Громадської ради доброчесності – дорадчого органу при Вищій кваліфікаційній комісії суддів, щоб очистити суди від тих, хто переслідував мирний протест. Однак через шість років після поїздки, що змінила все в його житті – більшість винних правоохоронців, чиновників і суддів так і залишилися безкарними.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів