«Це ображає пам’ять про людей». Як видавчиня книг судилася за визнання символіки СС «Галичина» нацистською

Вболівальники Львівського футбольного клубу «Карпати» вшановують підрозділ СС «Галичина», 2013 рік. Фото: PavloFriend, Wikimedia
Вболівальники Львівського футбольного клубу «Карпати» вшановують підрозділ СС «Галичина», 2013 рік. Фото: PavloFriend, Wikimedia

Три роки тому голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявив, що символіка української дивізії СС «Галичина» не відноситься до нацистської, і тому не заборонена. З цим не погодилася керівниця дитячого книжкового видавництва Наталія М’ясникова й подала проти історика судовий позов.

«Ґрати» побували на заключному засіданні й розповідають, як Окружний адміністративний суд став майданчиком для баталій на історичні теми.

 

У травні 2017 року до Українського інституту національної пам’яті з запитом звернулося видання «Страна.ua». Журналіст запитав голову інституту Володимира В’ятровича: чи підпадає символіка дивізії СС «Галичина під закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки».

Історики дають різні оцінки цьому формуванню. Дивізія «Галичина» була створена 1943 року німецьким командуванням, входила до складу військ Ваффен СС (die Waffen-SS — Війська загонів захисту Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії Німеччини) і складалася з українських добровольців. Частина істориків називає солдатів дивізії колабораціоністами й пособниками Адольфа Гітлера. Інші дослідники не згодні з такою оцінкою і вважають, що бійці СС «Галичина» не були нацистами і вступали в дивізію, сподіваючись на створення в майбутньому України, незалежної від Німеччини і СРСР.

Через чотири дні голова інституту нацпам’яті В’ятрович надіслав журналісту відповідь. Він зазначив, що закон «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного режимів» містить перелік нацистської символіки. У нього входять символіка, найменування та гасла Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, прапор і герб нацистської Німеччини та інші символи.

«У зазначеному списку символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1 Української дивізії УНА) відсутня», — написав В’ятрович.

Ця заява сподобалося не всім, а голова книжкового видавництва «Сакцент плюс» Наталя М’ясникова подала проти інституту нацпам’яті позов до Окружного адміністративного суду Києва.

 

«Я особисто сприймаю це як трагедію»

 Вивіска призовної комісії з набору добровольців до дивізії СС «Галичина». Фото: суспільне надбання

«Суд з’ясовує, яким саме чином порушені ваші права», — звертається голова суддівської колегії Аріна Литвинова до позивачки Наталії М’ясникової — невисокої білявки, що сидить навпроти.

Вона встає і піднімає зі столу стос різнокольорових брошур — дитячих розмальовок, які випускає її видавництво. На обкладинках намальовані воїни різних країн та історичних періодів.

«У нас серія дитячих книг пов’язана з військовою тематикою. Ось такі в нас книжечки, можете подивитися… Ми зіткнулися з вивченням українського війська та були в крайньому подиві, чому дивізія СС «Галичина», яка присягала на вірність німецькій армії, не визнається такою, що користувалася усією атрибутикою», — пояснює М’ясникова, але її перебиває другий суддя Ігор Погрібніченко.

«Я правильно розумію, що дії, які ви заперечуєте в позові, впливають на вашу безпосередню діяльність, пов’язану з видавництвом книжок і відображенням відповідних атрибутів, символіки, що належить тим чи іншим військам? Так?» — уточнює він.

«Так, звичайно», — погоджується позивачка.

Із такого діалогу 27 травня 2020 року розпочався розгляд її позову проти Українського інституту національної пам’яті по суті. М’ясникова звернулася до суду ще у вересні 2017 року. Протягом двох із половиною років тривала підготовча стадія: сторони надіслали письмові заперечення й долучали до справи документи. І, нарешті, суд перейшов до розгляду позову по суті.

М’ясникову представляє адвокатка Людмила Браславська. У бесіді з «Ґратами» вона сказала, що також їм допомагали директор Українського єврейського інституту Едуард Долинський і народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський — давні політичні опоненти ексголови інституту нацпам’яті Володимира В’ятровича.

Адвокатка Браславська встає слідом за своєю довірителькою та оголошує правову позицію позову. Посилаючись на історичні дослідження, юристка нагадує, що дивізію «Галичина» створив голова окупаційного округу Галичина Отто Вехтер за погодженням із рейхсфюрером СС Генріхом Гіммлером. Дивізія увійшла до складу СС — військового формування Націонал-соціалістичної партії Німеччини. У 1943 році, за рішенням окупаційної адміністрації, символом «Галичини» став галицький лев — герб регіону часів Австрійської імперії.

Плакат дивізії СС «Галичина» з гербом Галичини й цитатою Адольфа Гітлера. Фото: суспільне надбання

Браславська в позові спирається на рішення Нюрнберзького судового процесу, що тривав із 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 року: суд визнав СС злочинною організацією. За словами Браславської, міжнародний суд також визнав злочинцями членів СС, «які усвідомлювали злочинність дій» організації. Юристка вважає, що рішення трибуналу поширюється на всі підрозділи СС, у тому числі й на дивізію «Галичина». На думку Браславської, позиція інституту нацпам’яті суперечить рішенню Нюрнберзького суду — акту міжнародного права, обов’язкового до виконання в Україні.

Також, зазначає Браславська з посиланням на академіка Академії наук України Петра Толочка, бійці дивізії на практиці використовували інші символи, характерні для військ СС: нашивки з рунами SS, кокарди з Тотенкопф (черепом) або орлом, що тримає в пазурах свастику.

«Інститут національної пам’яті довільно звужує поняття символіки НСДАП, виключаючи з неї символіку дивізії СС «Галичина»… Фактично, інститут спотворив загальновідомі історичні факти», — зачитує Браславська текст позову.

Вона просить визнати протиправною відповідь Володимира В’ятровича на запит «Страни.ua», заборонити інституту нацпам’яті «пропаганду символіки» дивізії СС «Галичина» і розмістити на його сайті спростування заяв В’ятровича.

«СС — це війська, які охороняли Асвенціум, Треблінку, Белжець, Собібор, Дахау, Аушвіц. Це тільки частина концентраційних таборів, де знищувалися люди… Коли говорять, що дивізія СС не відноситься до нацистської, я особисто сприймаю це як трагедію, як забуту пам’ять про трагедію концтаборів, про загиблих людей», — закінчила виступ Браславська.

 

«Вони не виявляли причетності до нацистської ідеології»

Майор Євген Побігущий зігує нацистському керівництву під час параду рекрутів у дивізії СС «Галичина» у Львові 18 липня 1943. Фото: суспільне надбання

«Можна вас попросити: трохи голосніше. А то я погано чую від усіх цих вибухів», — звертається до суддів худорлявий старий.

На столі перед ним — стос корочок із гербом СРСР: дипломи, посвідчення, свідоцтва про отримання нагород. Власник документів — військовий пенсіонер, сапер із 34-річним стажем Ігор Мезенцев. Із 1967 по 1972 роки він командував групою, яка розмінувала місцевість під Бродами у Львівській області, де 1943 року в бою з Червоною армією була розбита дивізія «Галичина». Суд викликав Мезенцева для допиту в якості свідка захисту.

Військовий згадував, що при розмінуванні вони не тільки шукали вибухонебезпечні предмети, а й розкопали останки учасників боїв. За словами Мезенцева, його сапери знайшли багато останків бійців «Галичини» в прогнилій формі з німецькими відзнаками на ній. А крім цього — нацистські каски, автомати Шмайссера, ремені, фляги, нагороди, кинджали.

«Різні види нарукавних шевронів із гербом у вигляді лева і трьох корон, які позначали приналежність до дивізії Ваффен СС «Галичина», шеврони з орлами і свастикою, петлиці у вигляді сидячого лева, здвоєні руни», — перераховував колишній сапер.

Судді поцікавилися, звідки Мезенцев знає, що знайдені предмети належали саме підрозділу СС «Галичина». Військовий відповів, що так йому сказали дослідники з Москви, Києва та Львова, які були присутні при розмінуванні.

«Пам’ятаю, якось знайшли ми рукав, а на ньому шеврон із орлом. Один солдат його взяв і вирізав. Тоді ці дослідники цього солдатика посварили. А я кажу: не лайте, це не наш обов’язок», — поринув у спогади військовий.

 Урочистості, присвячені створенню дивізії СС «Галичина» в Лемберзі, квітень-травень 1943 року. Фото: суспільне надбання

Мезенцев — другий свідок, допитаний на процесі. Першим був декан історичного факультету КНУ Іван Патриляк — фахівець із історії українського націоналізму. Суд допитував його 2018 року за клопотанням інституту нацпам’яті.

Патриляк попросив долучити до справи свою статтю «Дивізія «Галичина»: історія на тлі епох». У ній історик підтверджує факти, викладені в позові М’ясникової, про створення підрозділу, — що дивізію «Галичина» створила окупаційна адміністрація, і формуванням командували в основному німецькі офіцери.

Однак, за словами Патриляка, окремі українські військові та громадські діячі розглядали створення «Галичини» як крок до появи української армії, яка з часом боротиметься за незалежність України як із більшовиками, так і з німцями.

Історик пише, що після розгрому нацистської Німеччини багато бійців «Галичини», що вижили, бігли на Британські острови. Патриляк зазначає у статті, що уряд Великої Британії давав їм таку характеристику: «Вони ніколи й ні в чому не виявляли причетності до нацистської ідеології… і пішли воювати проти Червоної армії з націоналістичних міркувань під час окупації Західної України, коли було підписано нацистсько-радянський пакт».

 

Нова нацпам’ять

Народний депутат України, ексдиректор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Стілець автора спірної заяви — Володимира В’ятровича — в залі суду пустує. У вересні 2019 року уряд звільнив його з посади директора інституту, зараз він народний депутат від фракції «Європейської солідарності». На суді В’ятрович має статус третьої особи. У листопаді судді визнали його участь обов’язковою, але чотири рази історик ігнорував повістки, і в результаті справу вирішили розглядати без нього.

Поза судовим процесом В’ятрович не раз висловлював свою позицію щодо «Галичини», і його думка змінювалося.

У 2011 році в інтерв’ю ВВС він говорив: «Люди, які створювали дивізію, в першу чергу, бачили в ній можливість створити українське збройне формування з тим, щоб у майбутньому під час війни це збройне формування зіграло вирішальну роль в отриманні української незалежності».

У квітні 2018 року праворадикальні організації у Львові влаштували ходу на честь річниці створення дивізії. І тоді, коментуючи акцію, В’ятрович висловився дещо інакше, заявивши, що «річниця створення СС «Галичина» — не свято для українців».

«У німецькій і радянській арміях у Другій світовій українці сприймалися однаково — як гарматне м’ясо. Різниця лише в тому, що мобілізованих у дивізію «Галичина» навчали рік перед тим, як кинути в бій, а новобранців Червоної армії кидали у м’ясорубку одразу», — написав В’ятрович у фейсбуці.

Місце відповідача — юриста Українського інституту національної пам’яті — теж пустує. На заключне засідання він не прийшов, але в підготовчій стадії брав участь. До справи долучені письмові заперечення юриста інституту Сергія Рябенка. У них він не погоджується з жодним аргументом позову. На його думку, рішення Нюрнберзького суду не поширюється на дивізію СС «Галичина», оскільки в рішенні трибуналу ні слова не сказано про це формуванні прямо.

Меморіал воїнам дивізії СС «Галичина». Село Красне Львівської області. Фото: Галина Терещук, Радіо Свобода

Рябенко стверджував, що дивізія «Галичина», за наказом Гіммлера, мала статус іноземного добровольчого об’єднання у складі німецької армії, й уніформа українців була без відмінностей СС. За даними відповідача, бійці дивізії не мали есесівських звань, не були ні членами СС, ні Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (НСДАП). Тому, вважає Рябенко, символіка «Галичини» не підпадає під закон України про засудження нацистського режиму.

Представник інституту наполягав, що українська дивізія не використала нацистських знаків і її єдиним символом був лев із трьома коронами — герб регіону часів Австрійської імперії і сучасного Львова.

Однак ці аргументи не переконали суддів. 27 травня, колегія заслухала позивача, вивчила документи і за одне засідання винесла рішення — частково задовольнити позов. Суд визнав протиправними «дії Володимира В’ятровича з розповсюдження висновків про те, що символіка дивізії СС «Галичина» не є символікою нацистського режиму».

Колегія також зобов’язала інститут національної пам’яті утриматися від поширення таких висновків надалі. Однак судді відхилили вимогу позивача розмістити на сайті інституту спростування слів В’ятровича. Чим суд обґрунтував такі рішення — невідомо, поки колегія оголосила тільки резолютивну частину рішення.

Воно ще не вступило в силу, у сторін є місяць на апеляцію. Поки ніхто не заявив про намір подати скаргу. Позивача ухвалене рішення влаштувало. Володимир В’ятрович сказав «Ґратам», що «скептично ставиться до цього процесу» і не буде заявляти апеляцію. Пресслужба інституту нацпам’яті повідомила, що вони вирішать подавати апеляцію чи ні, коли ознайомляться з повним текстом рішення суду.

Цілком можливо, що відповідач не подаватиме скаргу. У грудні уряд призначив нового директора інституту — Антона Дробовича, і його погляди з багатьох питань відмінні від думки В’ятровича. На першій пресконференції журналісти поцікавилися його ставленням до символіки дивізії «Галичина», і виявилося, що вона багато в чому збігається з думкою позивача.

«Звичайно, публічна демонстрація військових відзнак СС або груп СС не сприяє суспільному діалогу, — сказав новий голова інституту. — В тому числі це ображає пам’ять про багатьох людей, які віддали життя за те, щоб не потрапити під панування нацистів».

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств «У таких умовах щось планувати просто неможливо»

«У таких умовах щось планувати просто неможливо»

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів