«Ще здивувався — ми всі відступаємо, а вони туди йшли». В суді про розстріли на Інститутській виступив екскомандир взводу київського «Беркута»

Зіткнення між протестуючими і силовиками на вулиці Грушевського під час Євромайдану, січень 2014 року. Фото: Євгеній Фельдман, Ґрати
Зіткнення між протестуючими і силовиками на вулиці Грушевського під час Євромайдану, січень 2014 року. Фото: Євгеній Фельдман, Ґрати

Колегія присяжних Святошинського райсуду Києва 9 грудня заслухала свідчення колишнього командира третього взводу четвертої роти київського полку «Беркут» Віталія Косенького – свідка захисту в справі про розстріли протестувальників на Майдані 20 лютого 2014 року.

У вбивстві 48 осіб і пораненні 80-и звинувачують його колег, бійців столичної спецроти «Беркута», так званої «Чорної роти»: Олега Янишевського, Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Олександра Маринченка та Сергія Тамтуру. Але на лаві підсудних зараз тільки двоє останніх – після торішнього обміну ув’язненими з самопроголошеними республіками вони повернулися до Києва з Луганська. Янишевського, Зінченка і Аброськіна суд оголосив у міжнародний розшук, тому що вони не з’являються на засідання. А 25 листопада суд постановив виділити матеріали що їх стосуються в судове провадження і припинив його розгляд.

Свідка Віталія Косенького викликали адвокати обвинувачених, щоб розпитати про дії мітингувальників і правоохоронців на Майдані 18-20 лютого 2014 року. Хоча його не допитували під час досудового розслідування вбивств на Інститутській, як пояснив на засіданні прокурор Яніс Сімонов, тому що міліціонер не був безпосереднім очевидцем розстрілів 20 лютого. Але прізвище Косенького фігурує в службовому розслідуванні МВС про події Євромайдану.

У суді «ексберкутівець» розповів, що його взвод «охороняв порядок» під час мирної ходи протестуючих до Верховної Ради. У зіткненнях на перехресті вулиць Інститутської і Шовковичної його поранило каменем в ногу, тому не брав участі в подальших протистояннях, але спостерігав за тим, що відбувається з майданчика біля Жовтневого палацу. Коли «Беркут» залишав Інститутську 20 лютого, Косенький «мимохідь» бачив людей в чорній формі та з жовтими пов’язками, але не ідентифікував їх.

Косенький досі продовжує роботу в правоохоронних органах. Згідно з декларацією за 2019 рік, він командир третього взводу четвертої роти полку поліції особливого призначення №1 Головного управління Нацполіції Києва.

Протестуючі на Майдані Незалежності, лютий 2014 року. Фото: Євгеній Фельдман

В суді Косенький підтвердив: 18-20 лютого 2014 року він дійсно знаходився в центрі Києва, але не бачив там обвинувачених. Він «наочно» знайомий з Маринченком, але після подій на Майдані з ним не зустрічався. Під командуванням Олега Янишевського навесні 2014 року Віталій Косенький служив в АТО під Слов’янськом.

Свідок повідомив суду, що виконував завдання на Майдані, починаючи з листопада 2013 року. Взвод Косенького витісняв протестуючих з Хрещатика, щоб комунальники могли встановити новорічну ялинку; 1 грудня 2013 року, під час штурму будівлі Адміністрації Президента, Косенький і його бійці «стояли в резерві всередині Кабінету Міністрів». У резерві він був і під час зіткнень біля стадіону Динамо 19 січня 2014 року.

 

«А загоралися ми часто»

18 лютого Косенький ніс службу «по охороні громадського порядку». Його підрозділ спершу стояв у Маріїнському парку, але близько першої години дня отримав команду по рації: з боку Інститутської піднімається колона людей і «йде штурмувати Верховну Раду». Тоді взвод вийшов до перехрестя вулиць Інститутської і Шовковичної. «Беркутівцям» поставили завдання не пропустити мітингувальників до парламенту, щоб «вони не зробили ніяких протиправних дій». Косенький уточнив, що їм заздалегідь не повідомляли про мирний характер демонстрації.

«На перехресті вже стояли два КАМАЗи, перекритий прохід до Ради, і перед ними стояли солдати, ВВшники. Підійшов натовп, почали штовхатися, почали звідти викидати солдатів. Загорівся КАМАЗ – кинули пляшку запальну. Солдат звідти всіх вивели, і на їх місце виставили вже полки беркутів», – описував Косенький хід подій 18 лютого.

Війна і «Мирна хода». З чого почалися розстріли на Майдані, хто за це відповів, а хто пішов на підвищення

Все перехрестя було заповнене людьми – свідок нарахував тисячу-півтори осіб – демонстрантів прибувало. «Беркутівців», за його словами, підійшло близько 60, в стандартній екіпіровці для масових заходів вони були захищені тільки легкою бронею, алюмінієвими щитами і касками, а з спецзасобів мали тільки газові балончики і гумові палиці.

Протестуючі, розповідав Косенький, то намагалися прорватися, то відступали. У міліціонерів летіла бруківка і держаки від лопат, шматки арматури, в них стріляли з рогаток гайками і кульками з підшипників, які могли пробити пластикове забрало на шоломі. На деяких мітингувальниках були елементи захисту, відібрані у «беркутівців» – щитки на руках і бронежилети, на інших – будівельні каски і зелені армійські шоломи. Летальної зброї в руках у маніфестантів Косенький не бачив.

«Ми стояли в першому порядку, накривалися щитами. І в один момент з лавини, з атаки, прилетіла бруківка і перебила мені ногу. І потихеньку-потихеньку я за стрій вийшов назад і пішов в безпечне місце», – згадував свідок.

Відійшовши в безпечне місце, Косенький спробував знайти карету швидкої допомоги. Медична бригада, яка виявилася поблизу, сказала йому, що не возить правоохоронців. Після цього він не намагався викликати швидку і отримав допомогу тільки на базі полку – вдень ​​20 лютого. Згідно з судмедекспертизою, він отримав «забій тканин лівої гомілки і струс мозку».

«Особисто я 18 числа поміняв два комплекти захисту, – розповідав Косенький в суді, – Нам постійно старшина підвозив новий, тому що захист не витримував ударів, ламався, сипався. І коли загораєшся, то липучки перестають прилипати, і захист з тебе відпадає. А ми загоралися часто».

«Мирна хода» і наступні зіткнення в Києві 18 лютого 2014 року. Фото: Радіо Свобода (RFE/RL)

Близько четвертої години дня 18 лютого його підрозділ спустився по Інститутській – до майданчика біля Жовтневого палацу. Там київський полк «Беркута» разом з підрозділами з інших міст – яких, Косенький не міг визначити – перебували до 20 лютого, поки їм не наказали повернутися на базу.

«Почали виносити хлопців поранених багато»

Перший день «Беркут» тримав позиції; було холодно і міліціонери змінювалися щогодини. Через поранення Косенький в ротаціях не брав участі, а спостерігав за тим, що відбувається на Майдані з оглядового майданчика біля Жовтневого палацу.

Він стверджує, що накази в ті дні віддавав тільки командир київського «Беркута» Сергій Кусюк і ніхто інший – а від Кусюка команди застосовувати силу або спецзасоби проти протестуючих не було. Втім загальний радіоефір свідок у ті дні не слухав – тільки хвилю свого власного підрозділу.

Міліціонерів з помповими рушницями і автоматами Калашникова Косенький в центрі Києва не бачив. За його словами за всі три дні кривавого протистояння він взагалі не зустрічав нічого такого, що вказувало б на підготовку штурму Майдану.

«На диво, було затишшя. Звичайні ротації. Один одного змінювали-міняли-міняли. Такого, щоб нарощували сили, резерви – не відчувалося», – згадував він у суді.

Вранці 20 лютого бійці столичного «Беркута» продовжували нести чергування біля Жовтневого палацу, а внизу, на Інститутській стояли міліціонери з області та інших регіонів.

«Рано вранці я вийшов з колегами перекурити… Почали збиратися журналісти. Стояли з камерами, мікрофонами. Шустренько почали йти. – розповідає свідок про події 20 лютого, – Потім почали швидкі знизу від’їжджати від периметра нашого і водомет. Коли водомет здавав назад, штовхав швидку. Чи то перестановка, переїзд. І почали хлопців виносити реально – не самі йшли, несли двох осіб на щитах. Виносили. Почули, що почалася стрілянина, дали команду всім відступати назад. Почали виносити хлопців поранених багато».

«Мирна хода» і наступні зіткнення в Києві 18 лютого 2014 року. Фото: Радіо Свобода (RFE/RL)

Після початку стрілянини товариші по службі Косенького, за його словами, вирішили змінити місце дислокації і рушили вгору по Інститутській на автобусах.

По дорозі, біля «двоповерхової будівлі блакитного кольору» – будівля клубу Кабінету міністрів на Інститутській – Косенький з автобуса «мигцем» бачив як 15-20 чоловік у чорній формі з жовтими пов’язками, організовано по двоє йшли в сторону Жовтневого палацу.

«Ще здивувався – ми всі відступаємо, а вони туди йшли. Чому?», – згадував Косенький, підтверджуючи, що саме спецрота раніше носила чорну форму.

Втім, жовтих пов’язок на ній він ніколи раніше не бачив. Зброї в руках людей в чорному він не помітив, осіб не впізнав через балаклави.

Косенький і його підрозділ повернувся на базу близько полудня 20 лютого. Якийсь час, перш ніж покинути центр Києва – близько півгодини – автобуси «Беркута» стояли в урядовому кварталі. Командир підрозділу Юрій Шевченко і командир полку Сергій Кусюк в ті хвилини перебували поруч з бійцями.

На базу разом з київським «Беркутом» прибув полк з Дніпропетровська і ще один полк з іншої області – який, Косенький не згадав. «Обласні» роз’їхалися – один полк поїхав в аеропорт Жуляни, а інший на своїх же автобусах до виїзду з Києва.

«Пошикувалися, перерахувались. Командир підрозділу спробував нам пояснити ситуацію, що трапилося, чому так вийшло, – розповідав свідок. – Сказав, що там почали стріляти з бойової зброї. Є втрати – багато поранених, про вбитих ніхто тоді ще не говорив. І ми отримуємо зброю. Якщо буде команда, поїдемо працювати далі. А поки отримали зброю і сидимо на базі. Озброїлись».

Сам Косенький зброї не отримав – через поранення. Він не в курсі, коли однополчани здавали її назад в збройову. Про зникнення автоматів і рушниць, які рахувалися за «Беркутом», він знає лише з чуток.

20 лютого на базі в Нових Петрівцях Косенький востаннє бачив свого командира Кусюка – той проводив інструктажі, збори з іншими командирами.

«Ми сподівалися, що не знайдуться відчайдушні, хто захоче нашу базу штурмувати», – сказав свідок.

***

Після допиту свідка суд оголосив перерву до 16 грудня. На наступних слуханнях адвокати «беркутівців» повинні продовжити допит свідків захисту.

 

 

 

77 нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році
77

нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів