«Для мене це приниження конкретне». Як Україна засудила за держзраду єдиного депутата, який голосував проти референдуму в Криму

Василь Ганиш, Дніпровський районний суд, листопад 2018 року. Фото: Ґрати

Із дня на день ексдепутат парламенту Криму Василь Ганиш вирушить відбувати 12 років ув’язнення. Київський апеляційний суд визнав його винним у державній зраді. Судді визнали доведеним, що у квітні 2014 року Ганиш проголосував за ухвалення нової Конституції Криму, в якій півострів визнавався частиною Росії, й тим самим сприяв анексії.

Сам засуджений заперечує провину. Ганиш стверджує, що завжди притримувався проукраїнських поглядів і був єдиним депутатом Верховної Ради Криму, який проголосував проти проведення референдуму (Генеральна Асамблея ООН резолюцією A / RES / 68/262 визнала незаконним референдум 16 березня 2014 року — Ґ) про приєднання Криму до Росії. За його словами, під час суду йому пропонували брати участь в обміні в’язнями й уникнути ув’язнення за хабар. Але він відмовився й до останнього сподівався на виправдувальний вирок.

 

Будівля Верховної Ради Криму вже сім днів перебувала під контролем озброєних російських військових, що діють без розпізнавальних знаків. 6 березня 2014 року депутати зібралися на позачергову сесію й ухвалили постанову про те, щоб через 10 днів провести референдум про приєднання Криму до Росії.

Журналістів до зали не пустили, але пізніше пресслужба парламенту розіслала ЗМІ відео засідання. На цих кадрах видно, як після звукового сигналу на табло загоряються результати: «За» — 78, «Проти» — 1. Майже всі депутати встають і аплодують. Через кілька секунд на передньому плані з крісла піднімається депутат із пишними вусами, опустивши в підлогу похмуре обличчя.

Це Василь Ганиш — член фракції «Партії регіонів», обраний від одномандатного округу в Феодосії. Через рік депутат оголосить, що це він — той, хто проголосував проти. За іронією долі він виявиться єдиним депутатом Верховної Ради Криму, якого Україна засудила за державну зраду.

 

Свій серед чужих

Василь Ганиш родом із Західної України — Коломийського району Івано-Франківської області. Тут він навчався на економіста й обзавівся сім’єю. У 1988 році в дітей Василя почалися проблеми зі здоров’ям, у зв’язку з чим лікарі рекомендували їм змінити клімат і оселитися біля моря.

Сім’я Ганиша переїхала до Феодосії, де почалася його чиновницька кар’єра. У 97-му він став начальником міської податкової і двічі обирався депутатом міськради.

У 2000-х у самого Ганиша з’явилися серйозні проблеми зі здоров’ям. Він пережив дві важкі операції на серці. Під час однієї з них йому пересадили серцевий клапан. Після тривалого відновлення Ганиш повернувся до роботи й пішов на підвищення. 2008 року став віцемером Феодосії, а через два роки обрався депутатом Верховної Ради Криму й увійшов до фракції «Партії регіонів».

Василь Ганиш у Верховній Раді Криму, жовтень 2013 року. Фото: Стас Юрченко, ҐратиНавесні 2014 року, коли російські військові зайняли адміністративні будівлі в Криму, Ганиш висловлювався з приводу того, що відбувається, обережно. 6 березня, після того, як парламент затвердив дату проведення референдуму, він сказав у коментарі феодосійському виданню «Кафа», що «не мав права підтримати цю пропозицію».

«Це питання було винесено на засідання сесії без попереднього обговорення на фракції «Партії регіонів». Цей поспіх в ухваленні дуже важливого для кримчан рішення щонайменше не обґрунтований і небезпечний», — сказав він тоді.

8 квітня, через три тижні після того, як Росія оголосила про приєднання Криму, Ганиш пішов із посади віцемера Феодосії, хоч і залишився позаштатним радником міського голови. Але повністю з політикою не зав’язав. Через кілька місяців він висунув свою кандидатуру на виборах до міськради, що відбувалися вже за російським законодавством. І програв, набравши всього 20 голосів.

Після цього він кілька разів виїжджав до рідної Івано-Франківщини, де жила його старенька мати. Вчергове він зібрався до неї наприкінці квітня 2015 року.

За місяць до цього Печерський районний суд Києва оголосив у розшук 76 ексдепутатів парламенту Криму за підозрою в державній зраді.

«Вони незаконно ухвалили низку постанов, у результаті чого було створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», що незаконно увійшло до складу Російської Федерації. Таким чином, унаслідок цього частина території України була окупована», — заявляла тоді Генпрокуратура.

28 квітня 2015 року Ганиш вирушив автомобілем на материк, не підозрюючи, що один із 76 розшукуваних ексдепутатів — це він. Ексдепутат їхав у компанії члена Меджлісу кримськотатарського народу Алі Хамзіна. На пункті пропуску Каланчак його затримали прикордонники й доставили до Херсона. Наступного дня працівники СБУ вивезли його до Києва, де відбувся суд із обрання запобіжного заходу.

На засіданні Ганиш наполягав, що сталася помилка, і він — проукраїнський депутат, який голосував проти референдуму.

«Я провів зустрічі приблизно з 20 депутатами й закликав їх також проголосувати проти. Але, на жаль, проукраїнські депутати себе не проявили. І на табло був тільки мій один голос проти», — говорив він у своє виправдання, додаючи, що його не можна відправляти під варту через проблеми з серцем.

Однак суд до нього не дослухався, визнав підозру обгрунтованою й відправив його в СІЗО на два місяці.

 

«Мав на меті продемонструвати лояльність Росії»

Слідство у справі Ганиша вела прокуратура Криму — підрозділ Генпрокуратури України, що базується в Києві. У серпні 2015 року її працівники передали провадження у Дніпровський районний суд Києва.

В обвинувальному акті ексдепутату фігурували два епізоди. Перший пов’язаний із подіями 11 квітня 2014 року. Цього дня парламент Криму, перейменований на той час на Державну раду, ухвалив нову Конституцію Криму. У ній республіка визнавалася суб’єктом Російської Федерації. «За» тоді проголосували 88 депутатів, проти — жодного. Ганиш був присутній на цьому засіданні. У кількох телесюжетах видно, як він сидить у сесійній залі, а також встає та аплодує разом із усіма депутатами після оголошення результатів.

Участь підсудного в цьому засіданні, за версією обвинувачення, «призвела до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, забезпечила функціонування незаконно створених органів».

Другий епізод, який закидали Ганишу — висування на виборах у феодосійську міськраду, організованих Росією. За версією прокуратури, підсудний зареєструвався кандидатом, «маючи на меті продемонструвати лояльність Росії у проведенні підривної діяльності».

Ганиш на суді продовжував наполягати на своїй невинності. Він не заперечував, що 11 квітня 2014 року був присутній на засіданні Держради, де ухвалювалася нова Конституція Криму, але стверджував, що не голосував, а прийшов до парламенту в особистих справах. За словами Ганиша, тими днями він оформляв пенсію з інвалідності й на сесії Держради зустрічався з цього приводу з міністром соціальної політики.

«Прокуратура не звертає уваги, що ще 6 березня 2014 року, коли я голосував проти проведення референдуму, я здав свою електронну картку для голосування. Відповідна довідка від відповідальної особи Верховної Ради Автономної Республіки є. Більше моя електронна картка не брала участі ні в одному голосуванні», — виправдовувався Ганиш на суді.

Він також не заперечував, що балотувався на виборах до міськради Феодосії в вересні 2014 року. Але, за словами Ганиша, він не ставив за мету перемогти. Ексдепутат стверджував, що висунув свою кандидатуру на прохання регіонального Меджлісу, щоб відтягнути голоси в небажаного для кримських татар кандидата. Як докази він надав суду відео зі свідченнями кримськотатарських активістів Сулеймана Кадирова й Рустема Аблязова з Феодосії, які це підтверджують.

Адвокат Андрій Руденко, який захищав Ганиша, наполягав у суді, що згідно з міжнародним гуманітарним правом, участь у місцевих виборах на окупованій території не є порушенням.

Адвокат Андрій Руденко. Фото: Ґрати

«Моя позиція і громадянська, і як юриста: люди, які опинилися на окупованій території, відповідно до Женевської конвенції, зберігають всі цивільні права. У тому числі право, пов’язане з управлінням своєю територією», — наполягав адвокат у суді.

Ціна свободи — 45 тисяч доларів

У СІЗО в Ганиша загострилися старі проблеми з серцем. Протягом 9 місяців він постійно повторював суддям, що переніс дві операції й потребує медичного догляду. Суди кілька разів ухвалювали рішення відправити його на обстеження, але, за словами Ганиша, прокурори їх не виконували. Таким чином, вважає ексдепутат, на нього тиснули і змушували свідчити.

У січні 2016 року медиків із інституту серця все-таки допустили до нього в СІЗО. У висновку вони вказали, що Ганиш потребує невідкладної медичної допомоги, яку не можна надати в умовах ізолятора. Посилаючись на це, захист подав клопотання про зміну запобіжного заходу.

Попри заперечення прокурора колегія суддів на чолі з Олександром Федюком відпустила Ганиша під домашній арешт. Він переїхав із СІЗО у квартиру родички під Києвом.

Прокурори Вадим Букрей (ліворуч) і Сергій Хальзев (праворуч). Фото: Крим.Реалії

Через пів року в його справі відбувся несподіваний поворот. Служба безпеки України затримала двох прокурорів, які представляли держобвинувачення в суді — Сергія Хальзева й Вадима Букрея. СБУ заявила, що вони вимагали в Ганиша хабар. За версією спецслужби, за 45 тисяч доларів прокурори пропонували перекваліфікувати справу з «державної зради» на «сепаратизм» (стаття 110 Кримінального кодексу).

«Під час «торгів» сума зменшилася до п’ятнадцяти тисяч американських доларів», — писала пресслужба СБУ.

Стаття «сепаратизм» вважається більш м’якою, ніж «держзрада», і передбачає можливість умовного покарання. Ганишу пропонували визнати провину, укласти угоду зі слідством і отримати вирок, не пов’язаний із ув’язненням.

Ексдепутат заявив, що прокурор Хальзев звернувся до нього з такою пропозицією ще в липні 2015 року — до початку суду. За словами Ганиша, це сталося в СІЗО, в кімнаті для допиту.

«Я говорю: а чого ви прийшли без мого адвоката? А він: я прийшов як приватна особа. І після цього від нього надійшла пропозиція заплатити, і мені буде змінена стаття. Сказав: через два тижні ви будете вдома, разом із сім’єю, можете робити собі операцію», — переказав Ганиш зміст тієї зустрічі.

За його словами, він відмовився від пропозиції й написав скаргу в Генпрокуратуру й СБУ. Там відкрили провадження і встановили негласні заходи спостереження за Хальзевим і Букревим. Через рік їх затримали. Суд помістив обох прокурорів у СІЗО, але вони майже одразу вийшли під заставу.

2017 року слідчий виніс постанову про закриття їхньої справи у зв’язку з відсутністю доказів. У ній зазначалося, що прихована відеозйомка підтвердила факт зустрічей прокурорів із Ганишем в ізоляторі. Але слідчий не зміг встановити зміст їхніх розмов, «які в основному носять завуальований характер».

Після затримання Хальзев звільнився з прокуратури й заснував своє адвокатське бюро. А Букрей залишився прокурором, але перевівся в Донецьку область. У справі Ганиша змінилися представники обвинувачення, і суд продовжив її слухати.

 

Смертний вирок

Як докази провини Ганиша прокурори представили суду телесюжети про те, як парламент Криму 11 квітня 2014 року ухвалював нову конституцію. На них видно, що підсудний тоді перебував у ложі для депутатів.

Василий Ганыш, Днепровский районный суд, ноябрь 2018 года. Фото: Ґрати

На суді в ролі свідків обвинувачення виступили журналісти телеканалів, які знімали ці телесюжети. Вони підтвердили справжність репортажів. Захист на противагу обвинуваченням викликав як свідків переселенців із Феодосії, які заявили, що Ганиш дотримувався проукраїнської позиції й був одним із небагатьох кримських чиновників, хто говорив українською мовою.

У лютому 2017 року суд над ексдепутатом добігав кінця. До вироку залишалося кілька засідань, але сталася непередбачена подія — Вища рада правосуддя позбавила повноважень головуючого суддю Олександра Федюка — під час Євромайдану він ухвалив рішення про арешт двох учасників протесту, яке визнали незаконним.

У справі Ганиша змінилася колегія суддів, і процес, що тривав півтора року, стартував із нуля. Суд повторно досліджував докази й допитав свідків. Слухання завершилися тільки в листопаді 2018 року. Прокурор попросив у суду для ексдепутата 12 років позбавлення волі — мінімальну санкцію статті «держзрада». Ганиш і захист просили його повністю виправдати.

Захист заявляв, що прокуратура під час слідства допустила багато процесуальних порушень. Зокрема, після затримання Ганишу не давали їсти і спати дві доби, а також допитували без адвоката. Адвокат ексдепутата наполягав, що його з порушеннями оголосили в розшук. За словами захисника, Ганиш не ухилявся від слідства й не знав, що йому вручили підозри, оскільки документ відправили на адресу, за якою він не жив протягом 10 років.

19 листопада 2018 року колегія на чолі з Оксаною Бірсою винесла вирок. Ганиша визнали винним і призначили покарання, яке просив прокурор, — 12 років колонії. Колегія визнала доведеним, що підсудний балотувався на виборах до міськради Феодосії і взяв участь у засіданні Держради, де одноголосно була прийнята російська Конституція Криму. Суд вирішив, що тим самим Ганиш порушив закон, і зробив це свідомо — щоб «продемонструвати лояльність Росії у проведенні підривної діяльності».

Колегія суддів Дніпровського районного суду, листопад 2018 року. Фото: Ґрати

У той же час судді не стали змінювати ексдепутату запобіжний захід до вступу вироку в силу й залишили його під домашнім арештом. Але, попри цю поблажку, Ганиша шокувало винесене рішення.

«Я себе зрадником не вважаю. Для мене це приниження конкретне. Я не скоював ніякого злочину. Я був, є і буду українцем. Я боротимуся за свою свободу. Час покаже. Разом із захисником будемо подавати апеляцію», — сказав він після вироку.

А через два місяці, в січні 2019 року Ганиш пережив новий серцевий напад. Його серце зупинилося, але медикам вдалося його запустити за допомогою дефібрилятора.

Після реабілітації Ганиш продовжив брати участь у засіданнях Київського апеляційного суду. Наприкінці 2019 року в нього з’явилася можливість опинитися на волі, не чекаючи судового вердикту. У грудні Україна й Росія домовилася про обмін ув’язненими, й Москва була готова включити Ганиша у списки. 27 грудня з цього приводу з ним зустрівся представник ОБСЄ у Тристоронній контактній групі Тоні Фріш. Але Ганиш не захотів брати участі в обміні. Свою відмову він пояснив тим, що в разі згоди йому закриють доступ в Україну, де він проходить лікування й живе його літня мати.

Весь січень 2020 року Ганиш ходив по лікарнях. За п’ять років судів його здоров’я зовсім ослабло, і, за даними медиків, він потребував нової операції на серці, щоб уникнути раптової смерті. Ексдепутат домовився про її проведення з фахівцями інституту кардіохірургії, але не встиг туди лягти. 30 січня 2020 року Київський апеляційний суд озвучив остаточне рішення — залишити вирок без зміни.

Тепер рішення суду вважається чинним, але Ганиш усе ще під домашнім арештом. Вирок підлягає виконанню не одразу. Матеріали з апеляції повинні передати до суду першої інстанції, звідки вирок надходить до виконавчої служби, і тільки тоді засудженого беруть під варту й етапують до колонії.

Після того, як апеляційний суд ухвалив остаточне рішення, Ганиш сказав журналістам, що з його здоров’ям це фактично смертний вирок. Він заявив, що домагатиметься звільнення в касації. На питання про те, чи погодиться він тепер на участь в обміні в’язнями між Україною і Росією, Ганиш знову відповів негативно.

«Якщо я приїду до Криму, ще невідомо, як мене там приймуть, — сказав Ганиш журналістам. Він говорив пригніченим голосом, рішення суду явно було для нього несподіваним. — Такі речі, коли людина голосує проти проведення референдуму, так просто не забуваються. Я ж реаліст, я це реально все розумію. Поки що сім’я там, тому що я перебуваю в підвішеному стані. Дружина працює, вона живе в Криму. Діти там, внуки там. А далі подивимося. Важко, але в когось буває ще гірше».

29 кримчан Росія переслідує у справі «Другої Сімферопольської групи Хізб ут-Тахрір»
29

кримчан Росія переслідує у справі «Другої Сімферопольської групи Хізб ут-Тахрір»

Чому очевидці референдуму в Слов’янську бояться колишнього мера Нелю Штепу «Чим менше свідків, тим легше жити»

«Чим менше свідків, тим легше жити»

Чому очевидці референдуму в Слов’янську бояться колишнього мера Нелю Штепу

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів