У квітні 2014 року в Черкаській області був викрадений, підданий жорстоким тортурам і вбитий місцевий активіст Євромайдану й журналіст Василь Сергієнко. Поліція затримала п’ятьох підозрюваних у виконанні та організації цього злочину. Однак у суді справа зупинилася: слухання безрезультатно йдуть понад три роки. За цей час чотирьом із п’яти обвинуваченим вдалося вийти з СІЗО. «Ґрати» дізналися, як поліція знайшла ймовірних викрадачів за допомогою чека з супермаркету, чому в справі змінилося аж 12 колегій суддів, і до чого тут народний депутат Геннадій Бобов.

Квітневого вечора п’ятеро чоловіків поверталися з Черкас додому — в містечко Корсунь-Шевченківський. Одним із них був 57-річний Василь Сергієнко — лідер районної «Самооборони Майдану». В обласному центрі разом із соратниками він оформляв дозвіл на вогнепальну зброю. Часи були неспокійні, активісти боролися з місцевими чиновниками, призначеними старою владою, і вирішили обзавестися пістолетами.

Сергієнка підвезли до його приватного будинку в Корсуні, де він жив разом із 87-річною матір’ю. Повечеряв, за вікном почало сутеніти, і він вийшов у двір, щоб замкнути ворота. Коли Сергієнко наблизився до огорожі, раптово йому назустріч з темряви випливли три великі силуети. Сергієнко не встиг закрити хвіртку, й отримав кулаком в обличчя. Він встояв на ногах і спробував забігти в будинок, але не встиг. Ззаду йому нанесли ще один удар по голові, який збив його з ніг. На крик Василя на вулицю поспішила його мати й побачила, як над її сином схилилися троє фігур.

«Вони тиснули, видно, його. А потім взяли його під руки і потягли. Тягнули його, бідненького, він і тапочки загубив. Через вулицю перетягнули, і поклали його біля машини», — згадує мати Сергієнка.

Дотягнувши до автомобіля нерухомого Сергієнка, нападники затягнули його на заднє сидіння «Лади Пріори» і зникли. Дізнавшись про те, що трапилося, протягом години до будинку активіста приїхали кілька десятків членів «Самооборони» і разом із поліцією вирушили на пошуки викраденого товариша.

За гарячими слідами

За кілька днів до викрадення Сергієнко встиг поскаржитися активістам «Самооборони», що біля його будинку він часто зауважує підозрілу «Пріору» світлого кольору. Коли активіста викрали, поліція одразу перевірила по камерах, чи виїжджали схожі машини з міста. Схожа «Лада» була помічена на виїзді з Корсуні на дорозі, що веде до Києва. Дізнавшись про це, учасники «Самооборони» кинули основні сили на пошуки в цьому напрямку.

«Нам пощастило, що того дня пройшов невеликий дощ. І якщо на бічних польових дорогах не було свіжих слідів від машин, ми туди і не звертали. Хоч темно було, але всі з ліхтарями, всі тутешні й добре знають місцевість. Усі повороти направо-наліво ми проїжджали, в кущі заглядали», — розповідає колишній учасник «Самооборони» Олег Собченко.

Минуло кілька годин, але пошуки не давали ніяких результатів. Продовжуючи шлях, активісти звернули увагу на майданчик біля повороту на село Виграїв, де колись стояла газова заправка. Соратники Сергієнка уважно її оглянули, і побачили там свіжу пляму крові. Вони вирішили, що недавно тут могли зупинитися викрадачі, і далі потрібно прочісувати довколишній ліс.

Було вже темно. Активісти вирішили роз’їхатися по домівках, і знову зустрілися на цьому ж місці на світанку. Близько ста осіб розтягнулися живим ланцюгом у лісі й почали прочісувати метр за метром.

«Близько 11 години я разом зі своїм побратимом Ігорем Степаненком звернув увагу на свіжі криваві сліди волочіння, які починалися від піщаної дороги й закінчувалися в кущах купою будівельного сміття», — пише в своїх спогадах майданівець Володимир Зуєнко.

Розкуйовдивши сміття, він намацав свіжозасипану яму. До вечора її розкопали експерти-криміналісти й виявили там мертвого Сергієнка. Його ноги були зв’язані скотчем, а руки закуті в наручники. На тілі майданівця були виявлені 19 ножових поранень, перелом черепа, щелепи і ребра, гематоми й синці. Згідно зі зробленою пізніше експертизою, смерть Сергієнка наступила через аспірації (вдихання крові) після травми голови.

Коли криміналісти вилучили тіло, вони почали вивчати місце злочину. І на ділянці лісу, де викрадачі зупинили машину й поволокли Сергієнка, серед сміття експерти знайшли річ, яка згодом вивела слідство на підозрюваних. Це був уривок товарного чека з будівельного супермаркету «Леруа Марлен» у Києві. Серед покупок у ньому значилися канат, дві пари рукавичок і лопата. У чеку також були вказані місце, час продажу і номер каси.

«Викрадення має політичну мету»

Через кілька годин після викрадення, ще до того, як знайшли тіло, партія «Свобода» випустила заяву, в якій звинуватила в замовленні злочину народного депутата Геннадія Бобова. На той момент його вважали найвпливовішою людиною в Корсунському районі і головним опонентом майданівців на чолі з Сергієнком.

Бобов — власник компаній «Калиновий рай» і «Панда». До їхнього складу входить найбільша в країні мережа цукрозаводів і інші агропідприємства. В останньому рейтингу найбагатших українців журналу «Фокус» Бобов займає 96 рядок зі статками 59 млн доларів.

У 2009 році за досягнення в агропромисловому комплексі бізнесмен отримав від президента Віктора Ющенка звання «Герой України». А через три роки став депутатом Верховної Ради від «Партії регіонів» по ​​корсунському округу. У той період Бобов отримав репутацію «господаря району», якому фактично підконтрольна місцева влада.

Після перемоги Майдану його позиції похитнулися. 25 лютого 2014 року на центральній площі Корсунь-Шевченківського місцева «Самооборона» влаштувала «народне віче», на якому зажадала від районних керівників писати заяви про звільнення. Голова райради, адміністрації і прокурор підкорилися і пішли у відставку.

Слідом за ними пішла з посади головна редакторка районної газети «Надросся», до редакції якої учасники «Самооборони» прийшли разом із Сергієнком одразу після віче.

«Вони вважали наше видання досить заангажованим і таким, що підтримує депутата, до якого було дуже багато претензій. Вони хотіли змін у політиці нашої газети», — згадує візит активістів нинішня головна редакторка видання Світлана Перець.

Інтерес до «Надросся» у Сергієнка був пов’язаний ще і з тим, що за освітою він журналіст і в 80-і роки працював у газеті. За словами Світлани Перець, після візиту до редакції з «Самообороною» він став неформальним головним редактором видання. Сергієнко правив статті і складав план матеріалів. У першому ж випуску, який редагував активіст, він зняв із публікації звернення Бобова і розмістив на звільненому місці свою статтю про Майдан.

За словами соратників Сергієнка, спочатку Бобов хотів вирішити конфлікт і намагався з ними домовитися. За словами колишнього активіста «Самооборони» Олега Собченка, у 20-х числах лютого Бобов особисто приїхав на блокпост до активістів, але Сергієнко його звідти фактично виставив.

«Заходить Бобов і, перебиваючи всіх, говорить: «А знаєте, така новина, Юлю (Юлію Тимошенко — Ґ) випустили». А Сергієнко каже: «Нам це добре відомо». А він осікся, не знає, що сказати далі. Тоді Сергієнко каже: «Якщо у вас до нас більше нічого немає, то звільніть, будь ласка, приміщення, у нас нарада, ми дуже зайняті», — розповідає про ту зустріч активіст.

Після викрадення майданівця Бобов одразу ж спростував свою причетність до злочину, і навіть пообіцяв 50 тисяч гривень за інформацію про місце перебування Сергієнка.

«Переконаний, що викрадення В.Сергієнка має політичну мету. Вважаю неприпустимим використовувати подібні методи в політичній боротьбі», — йшлося в його заяві.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Ключові докази

За розслідування вбивства Сергієнка взялося черкаське обласне управління МВС. Справа дісталася молодому слідчому Івану Личаку, який тільки починав роботу в забійному відділі. Коли на місці злочину знайшли чек із будівельного супермаркету, він одразу виписав доручення на перевірку камер у цьому магазині.

«На наш запит зробили копію відеозапису. І дійсно в той же час, що був пробитий у чеку, на касі стояло двоє людей із лопатою, відром, мотузкою й рукавичками», — каже слідчий.

За його словами, чек виявився не єдиним важливим доказом. Іншу знахідку виявили ​​в селищі Яблунівка, розташованому на річці Рось недалеко від місця вбивства. Вночі 5 квітня місцеві жителі пірнали там за раками і знайшли під водою два пакети з речами. Вони чули про вбивство і повідомили про підозрілі предмети в поліцію.

«У цих пакетах були камуфляжні штани й накидки, джинси, спортивні штани. Покривало було знайдено, на якому, можливо, земля переносилася або той же труп. Ми вилучили цей одяг. Наступного ранку провели додатковий огляд, тому що вночі водолазам було незручно. І був знайдений мобільний телефон», — згадує Личак.

Коли слідчі запросили дані з цього телефону в операторів зв’язку, виявилося, що він вмикався в цьому місці за три доби до викрадення Сергієнка й у момент вбивства. І що найважливіше, з цього мобільника телефонували всього на два номери.

Ще один доказ, який, за словами Личака, вивів міліцію на слід підозрюваних, був знайдений у Києві. 6 квітня, через два дні після вбивства, місцевий рибалка йшов там через парк Дружби народів і побачив, як двоє хлопців щось палять у ямі. Один із них телефонував.

«Рибалка сказав, що подивився на них, а ті злісно зиркнули: що, типу, дивишся. Він швидко розвернувся й пішов далі. Каже, півгодини порибалив, взагалі кльову не було. Зібрав вудки, почав повертатися назад, хлопців уже не було. А та яма, де горів вогонь, була вже засипана. Він взяв і викликав працівників міліції», — продовжує розповідь слідчий.

Оперативники розрили яму і знайшли в ній згорілий каркас від заднього сидіння машини і залишки рукавичок, які виглядали так само як ті, що купували можливі викрадачі Сергієнка в супермаркеті «Леруа Марлен». Також там виявили два згорілих телефони. Експертизи показали, що саме з них ішли дзвінки на мобільник, знайдений у селищі Яблунівці.

«Але найголовнішим були свідчення рибалки. Він вказав точний час зустрічі з хлопцями. Коли був узятий моніторинг у парку Дружбі народів, ми вибрали той номер, який о пів на одинадцяту по локації в тому місці розмовляв телефоном», — розповідає Личак.

Цей номер, за словами слідчого, належав професійному бійцю ММА Андрію Іносову. Поліція встановила за ним негласні заходи спостереження, і поступово вийшла ще на шістьох осіб, які, за версією слідства, причетні до викрадення та вбивства Сергієнка.

Новий злочин

Через два місяці після вбивства слідство дійшло висновку, що його здійснювали дві групи осіб. Перша — викрадала Сергієнка, друга — вбила активіста й закопала труп у лісі. За версією слідства, командою викрадачів керував Іносов, якому не пощастило зустрітися в київському парку з рибалкою. До неї, як стверджує слідчий Личак, входили троє молодих спортсменів, які збиралися в київському спортклубі «Тай»: Віктор Горбенко, Валентин Завражин, Роман Недибалюк.

«Це хлопці 20-23 років, спортивної статури, всі займаються бойовими мистецтвами, — дає характеристику підозрюваним слідчий Личак. — Іносов брав участь як тітушка при охороні певних незаконних об’єктів будівництва. Був в «антимайдані». Це було їхнє завдання — молоді люди, які можуть десь заробити шляхом силового впливу на ті чи інші групи».

Друга група, за даними поліції, складалася з двох чоловіків старшого віку: Валерія Федорова і Володимира Воронкова, раніше судимого за вбивство. За словами слідчого, це вони потрапили на камери, коли купували мотузку й рукавички в будівельному супермаркеті. Слідство вважає, що організатором обох груп був власник спортклубу «Тай» Вадим Мельник.

Спочатку, каже Личак, у нього не було достатньо підстав для оголошення їм підозр. І поліція вирішила встановити за групою негласні заходи спостереження, що тривали понад рік. Телефони фігурантів справи прослуховували і стежили за їхніми пересуваннями, будинками і спортклубом «Тай», де вони регулярно зустрічалися.

За інформацією слідчого, під час розслідування було встановлено, що у ймовірних виконавців і організатора вбивства є зв’язок із депутатом Геннадієм Бобовим, із яким конфліктував майданівець Сергієнко. Поліцейський стверджує, що за кілька днів до його вбивства автомобілі підозрюваних заїжджали на базу відпочинку «Модус», що належить нардепу і розташована неподалік від місця, де знайшли тіло загиблого.

За словами Личака, Бобов і власник спортклубу «Тай» Мельник близько спілкуються з давніх-давен, їхні зустрічі неодноразово фіксували оперативники. Наприкінці червня 2015 року, каже слідчий, вони зустрілися в одному з ресторанів у Корсунь-Шевченківському районі. Незабаром після цього, як стверджує Личак, група Мельника запланувала новий злочин. Вони нібито збиралися спалити комбайни, вантажівки, трактори й інші машини, що належать конкурентам Бобова — власникам «Тальнівського комбінату хлібопродуктів». За версією слідства, в підпалі мали брати участь Горбенко і Воронков, підозрювані у вбивстві та викраденні Сергієнка, разом зі ще двома подільниками.

11 липня 2015 року ці фірми приїхали на територію Тальнівського комбінату, де були схоплені поліцією. Затримані прибули туди на двох «Пріорах». Слідство вважає, що одна з них — це та сама «Лада», на якій був викрадений Сергієнко. Експертиза виявила в її салоні ДНК-слід загиблого активіста.

Після затримання Горбенко й Воронков дали зізнавальні свідчення на себе й інших членів групи. Під час слідчого експерименту Горбенко розповів, що разом із трьома спільниками два дні стежив за будинком Сергієнка, а на третій вони його викрали. За його словами, вони поклали активіста на заднє сидіння «Лади» й на трасі передали активіста другій групі, в якій були Воронков і Федоров. У їхню машину викрадачі перетягнули тіло на місці колишньої автозаправки — там, де трохи пізніше «Самооборона» знайшла криваву пляму.

Воронков на слідчому експерименті розпові, що, коли він разом із подільником привіз Сергієнка до лісу, той був ще живий. За словами підозрюваного, активіст намагався чинити спротив, і тоді Федоров його задушив, завдав йому ножових поранень і закопав у ямі.

Судовий пінг-понг

Після затримання Воронкову й Горбенку оголосили підозри й відправили їх під арешт. Через кілька днів поліція спіймала в Києві ще одного підозрюваного у викраденні Сергієнка — Валентина Завражина. Його також помістили в СІЗО.

Решту фігурантів справи слідству одразу затримати не вдалося. Андрій Іносов, якого слідство вважає координатором групи викрадачів, ще за півроку до затримання перших підозрюваних поїхав до США. Він перебуває там досі. Україна не має договору про екстрадицію зі Штатами, тому прокуратура не може домогтися відправки Іносова на батьківщину.

Валерій Федоров, який, за версією слідства, задушив і закопав Сергієнка, безслідно зник. У поліції вважають, що він або помер, або ретельно замів сліди.

Ймовірний викрадач Недибалюк і підозрюваний в організації вбивства Мельник залишилися в Україні, але поліція спочатку не могла їх знайти й оголосила в розшук. Силовикам вдалося затримати їх тільки навесні 2017 року.

Депутат Геннадій Бобов перебував у країні і був у всіх на виду, але йому підозри оголошувати не захотіли. За словами слідчого Івана Личака, поліція схилялася до версії про те, що саме він замовив вбивство Мельнику, але не мала достатньо доказів.

«На нього були тільки непрямі вказівки: база «Модус» (на яку заїжджали машини підозрюваних за день до вбивства — Ґ), зв’язки. Мельник йому кумом доводиться. Федоров, Воронков і Мельник із ним зустрічалися. Але це були непрямі докази. Затримати народного депутата на таких непрямих доказах ніхто б не дозволив. Ні Генеральна прокуратура, ні Верховна Рада, яка не дала б дозволу на зняття недоторканності», — каже слідчий.

У січні 2016 року в Черкасах почали судити тих, кого на той момент вдалося зловити: Завражина, Горбенка й Воронкова. Останні двоє відмовилися від слів, які вони дали на слідстві. І Горбенко, і Воронков заявили, що обмовили себе та інших під тортурами.

Їхня справа слухалася в Соснівському районному суді Черкас. Там допитали всіх потерпілих і свідків, вивчили письмові й речові докази та почали досліджувати аудіо- і відеоматеріали. Однак у травні 2017 року Вища рада правосуддя звільнила голову суддівської колегії Володимира Орленка через те, що він ухвалював рішення про арешт учасників Євромайдану. Для справи про вбивство Сергієнка це означало, що результати попередніх слухань анулюються, і справу почне слухати з нуля нова колегія.

Незадовго до звільнення судді поліція зловила ще двох підозрюваних: Недибалюка і Мельника. Слідчі об’єднали їхні справи з іншими затриманими. І коли суд із новим складом суддів стартував із нуля, на лаві підсудних опинилися вже п’ятеро людей: ймовірний організатор, один підозрюваний у вбивстві і троє — у викраденні Сергієнка.

Їхню справу слухали 5 місяців, і потім суддівська колегія задовольнила свій відвід, заявлений захистом. Результати слухань знову обнулились. Для створення нової колегії в Соснівському суді вже не вистачило суддів. Справу передали до Черкаського районного суду, але й там теж не набралося трьох суддів для створення колегії.

Після цього справу почали перекидати з одного районного суду Черкаської області в інший. Тальнівський, Придніпровський, Звенигородський, знову Соснівський. Жоден із них не зміг почати слухання з різних причин. Суддів або не вистачало, або вони брали відводи, або в них закінчувалися повноваження. Всього за останні три з половиною роки справа слухалась у 6 судах 12 різними колегіями.

З лютого цього року до сьогодні справа перебуває в Городищенському районному суді. Там колегія теж його розглядати не поспішає. Засідання проходять рідко, за півроку процес не просунувся далі оголошення обвинувального акту. Зараз суд перебуває на тій же стадії, що і три з половиною роки тому, коли він тільки почався. Відмінність полягає лише в тому, що якщо тоді всі п’ятеро обвинувачених перебували під арештом, то тепер четверо з них перебувають за межами СІЗО.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Звільнення всупереч «Нацкорпусу»

Всі три з половиною роки суди у справі Сергієнка відбуваються під посиленим контролем поліції. Для охорони порядку силовиків зазвичай звозять із кількох районів області. Ці заходи пов’язані з тим, що на суди з’їжджаються активісти «Національного корпусу» та інших праворадикальних організацій. За їхніми словами, вони відвідують слухання, щоб «стежити за ходом судових засідань, поки не будуть покарані кожен виконавець і замовник вбивства».

Разом із колишніми соратниками Сергієнка члени «Нацкорпусу» час від часу пікетують суди з вимогою засудити обвинувачених і депутата Геннадія Бобова, якого вони вважають замовником убивства. Кілька разів, коли обвинувачених відпускали з СІЗО, активісти блокували зали засідань, влаштовували перепалки з поліцією, адвокатами обвинувачених і навіть суддями.

Однак, попри протести активістів, поступово майже всім обвинуваченим все ж вдалося залишити слідчий ізолятор. Першим вийшов Валентин Завражин, обвинувачений у викраденні Сергієнка. У січні 2018 року його відпустили під заставу 700 тисяч гривень. Ще трьох підсудних відпустив Городищенський районний суд, у якому справа розглядається зараз. 26 червня його колегія перевела під домашній арешт Горбенка й Недибалюка — ще двох обвинувачених у викраденні. Ухвалюючи таке рішення, судді послалися на недоведеність твердження, що за межами СІЗО обвинувачені сховаються або завадять розслідуванню.

22 серпня під домашній арешт також відпустили ключового фігуранта справи — Вадима Мельника. Чим обґрунтоване таке рішення — невідомо. На засіданні судді зачитали тільки його резолютивну частину.

Із п’яти обвинувачених за ґратами залишився тільки один — Воронков, якого звинувачують у вбивстві Сергієнка. Але він також регулярно просить суд звільнити його і наполягає на своїй невинності, як і всі інші підсудні. Їхні захисники заявляють, що справа Сергієнка є «замовною», а всі докази в ній сфабриковані.

Адвокат Валерій Добраниця, який захищає Вадима Мельника, каже, що звинувачення будуються на зізнаннях, які були дані під тортурами, і матеріалах прослушки.

«Там десятки годин запису, які нічого не доводять. Яка оцінка цих доказів, яка їхня вагомість? Вона нульова, розумієте. Хоча вони говорять: ми за ними стежили, ми їх прослуховували, є там розмови. Але ці розмови ні про що», — наполягає адвокат.

Він заявляє, що відео з «Леруа Марлен», ДНК-сліди Сергієнка, знайдені в машині обвинувачених, й інші докази є неналежними й не підтверджують провини підсудних. Адвокат обіцяє разом із колегами обґрунтувати це під час вивчення матеріалів справи в суді. Прокурори з критикою захисників не згодні і стверджують, що в справі є вичерпні докази провини всіх підсудних.

Коли суд почне їх вивчати — невідомо. Процес стоїть на місці. Судді, посилаючись на сильну зайнятість, призначають засідання не частіше, ніж раз на два місяці. І на них не встигають розглянути нічого, крім запобіжного заходу.

На останньому засіданні, що відбулося 15 жовтня, два прокурори і вдова Сергієнка подали клопотання про відвід суддів. Вони обґрунтували свою вимогу тим, що нинішня колегія безпрецедентно затягує процес. Судді під формальним приводом відмовилися розглядати всі три клопотання. Тоді прокурори й потерпіла подали їх через канцелярію. Колегія повинна розглянути їх на наступному засіданні, яке вони призначили на 2 грудня — за 10 днів до закінчення терміну запобіжного заходу підсудних. На думку адвокатки Євгенії Закревської, яка представляє на суді вдову Сергієнка, через цю ситуацію в грудні всі обвинувачені можуть опинитися на волі. Це трапиться, якщо на черговому засіданні судді візьмуть відвід, а нова колегія не встигне зібратися протягом 10 днів і продовжити підсудним запобіжний захід.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Герої України нашого часу

21 листопада 2014 року президент України Петро Порошенко посмертно вручив Василю Сергієнку звання героя України. Воно було присвоєно корсунському активісту тим же наказом, що й «Небесній сотні» — загиблим учасникам Євромайдану.

За місяць до цього інший володар титулу героя України — Геннадій Бобов — повторно обрався до Верховної Ради України за корсунським округом і увійшов до фракції партії «Відродження». Протягом останніх п’яти років соратники Сергієнка називають його замовником убивства й вимагають притягнути бізнесмена до відповідальності. 2017 року група депутатів від різних фракцій розмістила у Верховній Раді плакат із написом «Пане генпрокуроре, вбивця героя Небесної сотні Василя Сергієнка тут» і стрілкою, спрямованою на крісло Бобова.

Сам корсунський депутат відкидає звинувачення. У 2017 році він заявив, що інформацію про його причетність до цього злочину поширюють конкуренти, які хочуть захопити його бізнес. «Ґратам» не вдалося зв’язатися з депутатом.

Офіційні підозри Бобову оголошені не були. В обвинувальному акті, який був зачитаний у Городищенському суді, йдеться, що замовлення на вбивство надійшло від «невстановленої особи». Матеріали щодо нього виділені в окреме провадження, яке з 2017 року вело управління спецрозслідування Генпрокуратури України. До нещодавнього часу його керівником був Сергій Горбатюк. Він пояснив «Ґратам», що причетність Бобова, про яку говорять колишні соратники Сергієнка — це поки одна з версій слідства. За його словами, він не може сказати, наскільки вона обґрунтована, поки йде розслідування і підозри нікому не оголошені.

«Складнощі в розкритті цього злочину полягають, серед іншого, у зв’язку з фактичним нерозглядом по суті справи в суді. Ті особи, щодо яких, на мою думку, зібрані докази, судячи з їхньої поведінки, не перестають бути впевненими в тому, що вони можуть уникнути відповідальності. Відповідно, ця впевненість впливає на те, що вони не дають свідчень і не співпрацюють зі слідством», — міркує Горбатюк.

Влітку його підопічні збиралися перевезти до Києва одного з обвинувачених із черкаського ізолятора до Києва для проведення слідчих дій. За словами Горбатюка, у слідства були надії на те, що він піде на співпрацю, що допоможе вийти на замовника. Про якого саме обвинуваченого йдеться і як саме він міг допомогти слідству, колишній голова управління спецрозслідувань не повідомив.

За словами Горбатюка, переміщення обвинуваченого з Черкас до Києва було заплановано в рамках «забезпечення безпеки учасників кримінального процесу». Так в українському законодавстві називають заходи захисту, які застосовують до людей, які співпрацюють зі слідством, через ризики під час розслідування.

Прокурор подав запит на переміщення обвинуваченого в Городищенський суд. За процесуальними нормами, оскільки йдеться про «заходи безпеки учасників процесу», судді мали розглянути це клопотання так, щоб не дізналися інші підсудні. Однак головуюча суддя зачитала його на відкритому засіданні при всіх присутніх. За словами Горбатюка, таким чином можлива співпраця з одним із фігурантів справи зірвалася. Колишній голова управління спецрозслідувань припускає, що розголошення цих даних могло бути навмисним, хоча це заборонено й карається законом. З цього приводу відкрите провадження, яке зараз розслідує Державне бюро розслідувань.

На думку адвокатки Євгенії Закревської, яка представляє на суді вдову Сергієнка, у прокуратури виникли такі проблеми з цією справою в суді через можливий вплив із боку Бобова.

«Є два чинники. Перший — це страшний дефіцит суддів — побічний ефект судової реформи. І другий: контроль над регіоном із боку Бобова. Його роль я б описала як роль феодала, місцевого князька», — вважає Закревська.

На її думку, зібрані слідством докази вказують на те, що саме Бобов — замовник вбивства. Адвокатка вважає, що він не отримав статус підозрюваного тільки завдяки депутатському мандату.

«Щоб притягнути нардепа до кримінальної відповідальності, потрібно зняти з нього депутатську недоторканність. Щоб провести щодо нього НСРД (негласні слідчі розшукові дії — Ґ), щоб взяти його телефонні трафіки, дозвіл на обшук та інше — потрібно зняти з нього депутатську недоторканність. Тобто всі ці дії — тільки з дозволу Верховної Ради. Для цього потрібне подання генерального прокурора у ВР і голосування ВР. Шансів, що це станеться, було дуже мало», — каже адвокатка.

Віднедавна перешкода для слідства, про яку вона говорила, була усунена сама собою. У липні вперше за 7 років Бобов зазнав поразки на виборах у своєму окрузі. Термін його депутатських повноважень закінчився 29 серпня. Тепер недоторканність не заважає прокуратурі розслідувати можливу причетність бізнесмена до вбивства.

Однак у слідства у справі про замовника виникли нові проблеми. У зв’язку з реформою прокуратури 20 листопада відомство втрачає розслідувальні функції. Зараз відбувається ліквідація управління спецрозслідування Генпрокуратури, яке вело справу Сергієнка останні два роки. 24 жовтня був звільнений його начальник Сергій Горбатюк. Незабаром провадження разом із іншими справами Майдану з Генпрокуратури передадуть до іншого органу: Держбюро розслідувань або поліцію. Найімовірніше, ним займатимуться нові слідчі.

І це може стати ще однією перешкодою для пошуку замовника, можливо, найжорстокішого вбивства часів Майдану. За яке поки ніхто так і не поніс відповідальності.

Оновлення (16 листопада, 14.12). У день, коли вийшов текст, Кропивницький апеляційний суд скасував домашній арешт Вадиму Мельнику, якого обвинувачують в організації вбивства, й знову відправив його до СІЗО.