Декларація правосуддя. На річницю Майдану від Ради чекають нових законів, але поки що отримали лише маніфест

Акція на річницю розстрілів на Майдані 20 лютого 2020 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Акція на річницю розстрілів на Майдані 20 лютого 2020 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Сім років рідні та близькі загиблих на Майдані чекають правосуддя. Щоб прискорити слідство і судові процеси, необхідно міняти законодавство, стверджує «Адвокатська дорадча група», яка представляє інтереси потерпілих, разом з Офісом Генпрокурора.

«Ґрати» розповідають про те, яких рішень до річниці трагічних подій Євромайдану очікували від Верховної Ради, і які вона ухвалила. 

 

«На суди не вплине»

Напередодні річниці найбільш кривавих днів 2014 року в центрі Києва Верховна Рада обговорювала декларацію про Революцію Гідності — проєкт заяви про визнання Майдану одним з ключових моментів становлення української держави і уособлення національної ідеї свободи.

Проти закликав голосувати депутат з фракції «Слуга Народу» Максим Бужанський, аргументуючи це тим, що «половина країни вважає Майдан державним переворотом». Він дорікнув депутатам, що вони голосують за декларацію замість відновлення правосуддя. Олександра Устінова з фракції «Голос», яка сама була учасницею Майдану, заявила, що декларація потрібна якраз для того, щоб відновити справедливість.

«Тому що 20 сімей рідних, близьких учасників Революції Гідності та Героїв Небесної Сотні не дочекалися цієї справедливості. Вони померли, очікуючи цю справедливість, того, щоб їх дітей визнали героями, а не учасниками перевороту, як це намагається зробити Портнов Андрій Портнов - заступник голови адміністрації президента часів Віктора Януковича через свої суди», — говорила з трибуни депутатка.

Депутати вшанували пам’ять загиблих на Майдані і 295-а голосами «за» ухвалили декларацію. Проти голосувала фракція «Опозиційна платформа — За життя!».

Рішення парламенту — запізніле. Проєкт постанови зареєстрували в парламенті ще рік тому, до шостих роковин подій на Майдані, про що мовиться в його назві, проте на голосування він потрапив лише у 2021 році.

Протестуючі на Майдані в листопаді 2013 року. Фото: Євген Фельдман, Ґрати

В заяві 10 пунктів, і одразу ж у другому мова йде про розслідування злочинів, скоєних під час Євромайдану. Парламент декларує, що слідство необхідно проводити ефективно і довести до кінця.

«Винні повинні постати перед судом і в ході справедливого і неупередженого процесу бути притягнутими до відповідальності. Подальше зволікання в цьому питанні неприпустиме, тому що непокаране зло зростає», — йдеться в документі.

Окрім цього, в ньому декларується, що держава повинна захищати безпеку учасників мирних зібрань, «всіх видів і форм, в тому числі одночасних, контрзібрань і спонтанних зібрань, як і їх право висловлювати свою думку». Парламент засудив дії окремих співробітників спецназу «Беркут», міліціонерів, військовослужбовців внутрішніх військ, прокурорів, суддів, інших чиновників і службових осіб під час Революції Гідності —- оскільки «вони заподіяли непоправної шкоди державі та суспільству».

«Адвокатська дорадча група», яка не лише представляє потерпілих в судах щодо злочинів на Майдані, але і бореться за ефективне слідство і судовий розгляд справ, вітала рішення депутатів. Але при цьому зазначила: на суди декларація про Революцію Гідності ніяк не вплине.

«Це політична оцінка. Добре, що вона є. Але на суди вона не може впливати», — сказала в коментарі «Ґратам» адвокатка сімей Героїв Небесної сотні Євгенія Закревська.

В Офісі Генпрокурора також пояснили: декларація хоч і має юридичну силу, але її не можна застосувати в судах на практиці.

«Визнання тих подій не сприятиме розслідуванню чи просуванню справ у судах, оскільки саме визначення подій Майдану як Революції Гідності не є предметом спору в судах», — сказав «Ґратам» керівник департаменту з розслідування справ Майдану Офісу генпрокурора Олексій Донський.

Сторона захисту в справах Майдану не посилається на те, що їхні клієнти діяли правомірно, оскільки це не була Революція Гідності, а кажуть, що вони реагували на окремі протиправні дії протестувальників.

Донський зазначив, що декларація при цьому не знімає зі слідчого чи прокурора обов’язку доводити обставини злочинів.

Декларація підтверджує, що Революція Гідності була мирним протестом. Прокуратура в судах каже, що силовики і чиновники порушували Конституцію, коли розганяли і перешкоджали зібранням на Майдані. Але позиція прокуратури в тому, що необхідно розслідувати смерті та поранення не лише протестувальників, а й співробітників міліції.

 

«Закон першої необхідності»

Європейський суд з прав людини у своєму недавньому рішенні прийшов до висновку, що відповідальність за насильство на Майдані лежить на державі, а злочини під час протестів 2013-2014 років розслідували неефективно. Багато обвинувачених змогли втекти, і поодинокі справи закінчились вироками.

«Применение зверской силы». Европейский суд по правам человека возложил ответственность за насилие на Майдане на украинское государство

Донський у відповідь нагадує, що ні минуле, ні теперішнє скликання Ради не ухвалило необхідних законопроєктів, які дозволили б прискорити розслідування і розгляд справ Майдану в судах.

Одна з тривалих проблем, яку, на думку прокурора, потрібно  вирішувати законодавчо, — заочна процедура слідства і суду. У 2014 році депутати внесли зміни в процесуальний кодекс, щоб заочно розслідувати злочини президента, що втік, Віктора Януковича і його оточення. Далі процедура зазнавала змін і норми закону в теперішньому вигляді прописані так, пояснює прокурор Донський, що призводять до правової невизначеності. Це дозволяє обвинуваченим довгий час ухилятися від суду, оскільки процеси фактично ставляться на паузу.

Прокурор Олексій Донський. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Головна умова для того, щоб суд дозволив заочне досудове слідство і судовий процес, — оголошення підозрюваного в міжнародний розшук. Оскільки в процесуальному кодексі нема чіткого формулювання «міжнародного розшуку», кожен суддя трактує його по-своєму. Найчастіше вони прив’язують розшук до внесення прізвища підозрюваного в «червоний формуляр» Red notice - міжнародний ордер на арешт. З подачі національного бюро Інтерполу дані про підозрюваного вносять в базу, а країни-учасниці Інтерполу зобов'язуються заарештувати цю людину на своїй території. Є також прямі запити Diffusion notice, які направляють від однієї країни до іншої «Інтерполу» Інтерпол - міжнародна організація кримінальної поліції, створена в 1923 році для боротьби зі злочинністю. У неї входять 192 країн. . Однак «Інтерпол» неодноразово відмовлявся шукати українських чиновників і силовиків, що втекли, вважаючи, що їх переслідують з політичних мотивів.

У справі про розстріли 48 і поранення 80 учасників протесту на Інститутській 20 лютого 2014 року майже рік, з кінця 2019 року, не було слухань. Процес завис після участі в обміні ув’язненими з Росією обвинувачених — колишніх співробітників «Беркута» Сергія Тамтури, Олександра Марінченка, Павла Аброськіна, Олега Янишевського, Сергія Зінченка.

Ціна обміну. Як влада вирішила пожертвувати справою Майдану заради порятунку полонених

Марінченко і Тамтура згодом повернулись, і прокуратура сподівалась, що інших беркутівців можна продовжити судити разом з ними, використовуючи заочну процедуру. Суд присяжних Святошинського райсуду Києва ухвалив рішення оголосити їх в міжнародний розшук. Але відповіді від Інтерполу чи правоохоронних органів інших країн присяжні чекати не стали, виділили в окреме провадження справу трьох «беркутівців», які досі знаходяться, за словами їх захисників, в «ДНР», а слухання продовжили лише щодо Марінченка і Тамтури.

«Запропонований законопроєкт, якщо тільки він збереже після другого читання свої основні положення, усуне правову невизначеність і тим самим створить прозорі правила застосування «заочної процедури», тобто фактично розблокує її»,— вважає прокурор Олексій Донський.

Раніше слідство і суд обходилися тимчасовими нормами Кримінально-процесуального кодексу, в яких була прописана заочна процедура, але вони діяли до того, як запрацювало Держбюро розслідувань. Був потрібен новий закон, але його довго не ухвалювали, попри заклики «Адвокатської дорадчої групи» і зацікавленість прокуратури.

Нарешті, 17 лютого депутати підтримали законопроєкт про заочне провадження в першому читанні. Він передбачає відмову від міжнародного розшуку. Для дозволу спеціального заочного досудового розслідування чи судового процесу буде досить постанови про розшук підозрюваних, доказів того, що вони переховуються від слідчого, прокурора чи суду, а також інформації про виїзд чи перебування їх в іншій країні чи на тимчасово окупованих територіях України.

Адвокатка Євгенія Закревська. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Закон, який ухвалили тільки в першому читанні, будуть ще допрацьовувати. Але представники потерпілих у справах Майдану закликають ухвалити його протягом березня, вважаючи його невідкладним.

«Через тиждень завершиттся річниця, депутати і суспільство знову забудуть про Майдан. І дотиснути поправки, узгодження їх комітетом і голосування в цілому буде значно важче», — побоюється адвокатка Євгенія Закревська.

 

«Штучна проблема»

Звітуючи про результати роботи за рік у справах Майдану, Офіс генерального прокурора повідомив, що у 2020 році суд санкціонував заочне слідство щодо ще 10 колишніх співробітників «Беркута», підозрюваних у вбивствах на Майдані, які втекли з України. Загалом за минулий рік, за даними генпрокуратури, суд дозволив заочне досудове розслідування 20 справ.

Адвокат сімей Героїв Небесної Сотні Віталій Титич вважає, що законопроєкт про заочну процедуру «розв’язує штучну проблему», а насправді вона набагато ширша.

«Міжнародний розшук — це не проблема законодавства. Це проблема з головами людей, зокрема суддів в Україні, судової системи», — обурюється Титич.

На його думку, у суддів достатньо законних підстав давати дозвіл на заочну процедуру і з нинішнім законодавством. Адвокат називає «ідіотизмом» ситуацію, коли рішення «громадської міжнародної організації Інтерпол» стає перешкодою для виконання державою своїх зобов’язань з розслідування та притягнення до відповідальності винних у злочинах. Титич певен, що у підсумку в своїх рішеннях судді керуються не законом, а політичною доцільністю.

Так, наприклад, сталося з дозволом на заочний арешт президента, що втік, Віктора Януковича у справі про розгін Майдану 18-20 лютого 2014 року. Апеляційний суд його скасував у відповідь на прохання адвокатів Януковича. Вони посилалися на норму про міжнародний розшук, в той час як Інтерпол неодноразово відмовлявся вносити президента в базу, оскільки вважає справи проти нього політичним переслідуванням. При цьому, згідно Конституції Інтерполу, відмова не означає, що у справі нема криміналу, досить лише довести, що політична складова переслідування теж є.

«Українське законодавство і його стан не має значення для результату», — резюмує Титич головну проблему судів і слідства у справах Майдану.

Що стосується закону про заочну процедуру, він рекомендує доопрацювати його відповідно до практики ЄСПЛ, у іншому випадку в обвинувачених буде привід оскаржувати рішення в міжнародному суді.

Адвокат Віталій Титич (в центрі), 14 січня 2020 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Титич наводить як приклад процес в Окружному суді Гааги в Нідерландах, де розглядають справу про загибель пасажирів та екіпажу Боїнга МН17, збитого в небі над Донбасом у липні 2014 року. Там троє з чотирьох обвинувачених беруть участь в суді заочно. Разом з цим, сторона обвинувачення надала суду докази того, що підозрювані знають, що їх викликали в суд — цього було досить, щоб продовжити процес за їх відсутності.

 

«Вигідно нічого не міняти»

Швидше за все справу про розстріли на Майдані, яку зараз слухають в Святошинському райсуді Києва, на думку Титича, навіть цей закон не врятує. Якщо суд присяжних дозволить заочно судити трьох колишніх міліціонерів, які залишились в «ДНР», і об’єднати їх знову зі справою Тамтури і Марінченка. Адвокати «ексберкутівців» мають право вимагати почати розгляд справи повторно, хоча вона вже практично завершена і вирок очікується цього року. І це найбільш перспективна з точки зору результату справа про злочини під час Майдану. Інші справи суди розглядають роками. Деякі з них, як, наприклад, справа про видачу зі складів МВС зброї тітушкам, вже п’ять років як зупинилась на підготовчій стадії.

Щоб пришвидшити процеси, потрібні комплексні зміни в законодавство, а не лише закон про заочну процедуру, стверджують юристи «Адвокатської дорадчої групи». Вони вважають, що необхідно зменшити навантаження на суддів, які беруть участь в процесах щодо злочинів на Майдані, — звільнити їх від розгляду інших справ.

Колишні співробітники «Беркута» Павло Аброськін (зліва), Олександр Маринченко (по центру) та Олег Янішевський (праворуч) під час засідання Святошинського районного суду про розстріли на вулиці Інститутській в Києві 20 лютого 2014 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

В прокуратурі, в свою чергу, кажуть про необхідність припинити «процесуальні диверсії» сторони захисту. Зараз, наприклад, у обвинуваченого може бути до п’яти адвокатів і відсутність одного з них може бути причиною переносу засідання. Цей прийом сторона обвинувачення називає «адвокатські каруселі». Окрім іншого, прокуратурі хочуть встановити «запобіжники», які б забороняли адвокатам підозрюваних і обвинувачених представляти інтереси свідків під час слідства в тих же чи повязаних кримінальних провадженнях. Фактично, функція таких захисників — контролювати покази на користь обвинувачених. В результаті свідки відмовляються співпрацювати зі слідством, і провину обвинувачених доказують непрямими доказами, що займає багато часу і стає причиною критики в бік прокуратури.

«Ось суспільство обурюється, чому нема вироків — тому і нема, що є максимум важелів для процесуальних зловживань. Особливо на стадії судового розгляду», — пояснює прокурор Олексій Донський, маючи на увазі такі важелі з боку сторони захисту. Він вважає, що така ситуація вигідна «нечистим на руку адвокатам».

Адвокати, які захищають «ексберкутівців» у справі про розстріл учасників протестів, вважають, що висловлюючи публічно свою думкку про справи Майдану, прокуратура порушує презумпцію невинуватості їх клієнтів. Адвокат Ігор Варфоломєєв на засіданні в жовтні заявив, що сторона обвинувачення політично ангажована і має особистий інтерес у справі. Активну позицію потерпілих та їх представників Варфоломєєв назвав тиском на обвинувачення. Тоді захист заявив відвід усій групі прокурорів, проте суд його не задовольнив.

 

77 нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році
77

нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів