14 людей загинуло, постраждали десятки дітей — підсумок страшної трагедії: гелікоптер, у якому було керівництво МВС, упав на дитячий садок у Броварах Київської області.

Журналістка «Ґрат» одразу прибула на місце катастрофи і розповідає, як місцеві мешканці рятували дітей, як була організована пошукова операція і які припущення слідства. 

Уранці 18 січня один зі спальних районів Броварів накрив сильний гул. Він посилювався. Із густого туману виринув гелікоптер, стрімко знижуючись між щільно збудованими багатоповерхівками. В якийсь момент вертоліт був так низько над землею, що здавалося, впаде на дах школи. Але пролетівши повз неї, врізався в дитсадок і розлетівся на частини — вертушка впала за садком, перед під’їздом житлового будинку, зачепивши припарковану там чиюсь машину. Яскравий спалах, сильний вибух і пожежа. Місце катастрофи накрило чорним димом. Крізь нього було чутно крики дорослих і плач дітей. Так описували жахливий ранок очевидці — мешканці сусідніх багатоповерхівок.

Катастрофа сталася близько 8:10. Дітей щойно привели в садок, хтось запізнювався. Діти переодягалися і йшли в групу, на сніданок. Батьки 6-річного Максима були на роботі, і його привела бабуся. Вона попрощалась та пішла в аптеку — там її застав вибух. Коли вона вибігла на вулицю, зрозуміла, що горить дитячий садок. Бабуся бігала по подвір’ю і ніяк не могла знайти дитину. Коли прибігла мама Максима — Світлана, зателефонували до виховательки, і та сказала, де хлопчик: в одному з під’їздів у будинку поряд. Він мав поріз на руці і був дуже наляканий.

Дитячий садок у Броварах, біля якого впав вертоліт. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Швидка забрала Максима до броварської лікарні, де йому наклали шов. З його групи, дізналася пізніше Світлана, загинула дівчинка Мілана з мамою Оленою — вони були в роздягальні, коли вертоліт упав. Максима, мабуть, врятувало те, що він уже переодягся і зайшов у групу.

«Скажімо так, нам більше пощастило», — каже Світлана. Її мама, як і дитина, все ще шоковані. Їм допомагають лікарі. Світлана готується чергувати у палаті всю ніч.

Першими на допомогу дітям прийшли люди із сусідніх будинків.

Микола, пенсіонер, що живе на шостому поверсі будинку навпроти входу в садок, одним із перших почав витягувати дітей. Забігши в будівлю, крізь дим він розгледів виховательку — її поранило осколком, разом з нею було ще кілька людей. Почав їх кликати і показувати, куди можна вийти. Миколу схопив маленький хлопчик. Чоловік замотав дитину своєю курткою, щоб той не надихався димом, і почав виносити. До нього підбігла жінка з криками: «Це мій! Це мій!», і вихопила дитину. Миколу почав душити кашель і він вибіг на вулицю.

Мама дитини, яка живе в цьому ж дворі, пізніше знайшла Миколу і дякувала йому, що подбав про її хлопчика.

«Це все наші діти! — каже надламаний трагедією чоловік, ледь стримуючи сльози, і показуючи на будинки навколо. — Багато дітей».

Мешканка одного з сусідніх із садком будинків Дарʼя — мама маленького хлопчика — дякує Богові, що її дитина захворіла, і вона сьогодні не повела його в цей садок.

Залишки вертольота, що впав у Броварах. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

16-річний Гліб прибіг до садка з поліклініки, куди пішов здавати аналізи, але не встиг. Спочатку з кабінету з криками вибігла медсестра — їй повідомили про гелікоптер. Потім подзвонив друг Андрій, який мешкає поряд із садом, і Гліб побіг до нього на допомогу. Перше, що він побачив, — уламки літака і кілька поранених. Все в диму, пожежа на другому поверсі дитячого садка. Із будівлі через паркан виховательки передавали дітей, мешканці сусідніх будинків забирали їх до себе у квартири, щоб потім віддати батькам. Підлітки стали в ланцюжок допомагати. Їм передали трьох: хлопчика Руслана і двох дівчаток — Катю та Ванессу. Вони відвели їх додому до Андрія. Там їх оглянули, обтерли обличчя від кіптяви: всі були цілими, дівчатка мали невеликі синці, а хлопець — поріз пальця. Дітей напоїли водою, дали цукерок, телефони, щоби вони погралися. Потім почали відволікати їх розмовами. Руслана спитали, що сталося: хлопчик відповів, що на його групу впав гелікоптер. Але більше його турбувало, що мама посвариться за порізаний палець.

«А ти скажи, що тебе котик подряпав», — порадили йому Андрій та Гліб.

Коли незабаром за ним прийшла мати, він так і сказав. Мама заплакала, потім засміялася. І дуже дякувала підліткам, що подбали про її сина. Дівчаток забрала вихователька.

До садка почали під’їжджати пожежні машини, і підлітки стали їм допомагати припаркуватися у дворі: шукали водіїв легкових автомобілів і просили їх прибрати, щоб дати дорогу рятувальникам.

На емоції, каже Андрій, він і друзі не мали часу.

«Не ми одні допомагали дітям — багато хто вибіг, допомагав. Ми всі як один суцільний механізм повинні допомагати один одному — це наш обов’язок», — вважає підліток. Він і його друзі пишаються своїм вчинком.

Мешканець іншого будинку — волонтер «Мотохелп» Павло Кардаш — одразу після вибуху прибіг на місце катастрофи, аби допомогти. Він опинився з боку під’їзду, біля якого впав пропелер. На місці, між садом і будинком, він побачив останки трьох членів екіпажу — за формою Павло визначив, що це не цивільні. Тяжко поранених він поряд не побачив, деякі люди були в стані шоку — він надавав долікарську допомогу, доки не приїхали швидкі. Це сталося швидко, буквально через кілька хвилин. Павло вихваляє служби за оперативність і злагодженість у цьому випадку — адже скільки разів йому самому доводилося на місці події довго чекати на карету швидкої допомоги.

Потім приїхали рятувальники, зокрема фахівці з авіаційного пошуку — вони відрізнялися костюмами небесно-синього кольору. Пожежу загасили швидко, але будівля протягом дня все ще трохи диміла. Частину садка, що завалилася, розбирали за допомогою підйомного крана, потім вибивали залишки вікон і покручених рам. Протилежна сторона будівлі, здається, залишилася цілою. Внутрішнє подвір’я — в уламках.

Рятувальники розбирають завали у дитячому садку після падіння вертольота. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Огляд тіл проводять відразу перед садком. Загиблих розклали на землі і накрили поліетиленовими мішками — судмедексперт у синьому захисному халаті схиляється над ними по черзі. Після цього тіла відносять до машин ритуальних послуг, припаркованих неподалік.

Однак в деталях те, що відбувається на території садка, не видно: поліція стрічками оточила територію катастрофи, і місцевим мешканцям доводиться робити велике коло, щоб пройти до себе додому.

У сусідній школі, яка, на щастя, не постраждала, розгорнули оперативний штаб. У холі волонтери поставили столи з теплою їжею і напоями для тих, хто працює на місці катастрофи, та місцевих мешканців.

Тим часом почала надходити інформація про кількість жертв. О 10:30 повідомили вже про 18 загиблих, з них троє дітей. У лікарнях —  22 поранених, з них 10 дітей.

Швидко стало відомо, що у гелікоптері перебував голова МВС Денис Монастирський, його заступник Євген Єнін та інші члени міністерської команди. Усі дев’ятеро людей на борту, включаючи екіпаж, загинули. Згодом опублікували список загиблих. 

У Київській області вертоліт із керівниками МВС упав поряд із дитсадком. Онлайн «Ґрат»

Біля паркану та одного з під’їздів — туди, де можна було підійти, — принесли перші квіти, гвоздики, й іграшки, турботливо загорнуті в прозорі пакети, щоб не забруднились і не намокли. Їх несли чоловіки та жінки разом із дітьми — не лише мешканці району, а й усіх Броварів.

«Хто б міг подумати! Від Дніпра ще не відійшли», — каже молода жінка, зриваючись у сльози.

Вона не єдина, хто згадує тут про трагедію у Дніпрі, коли 14 січня в житлову багатоповерхівку влучила російська ракета. Загинуло 44 особи, зокрема п’ятеро дітей. Серед поранених — 16 дітей.

«Кожній мамі це близько, — каже мешканка Броварів, покладаючи квіти, і її голос тремтить. — Одна справа дорослі, але коли діти — це просто…»

Катастрофа у Броварах приголомшує тим, що на дитячий садок упав український вертоліт. Потрібен час, щоб осмислити і зрозуміти те, що відбулося.

Місцеві мешканці принесли квіти до місця трагедії у Броварах. Пізніше почали приносити іграшки в пам’ять про загиблу дитину. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Сусіди під час зустрічі обговорюють, що бачили чи чули, і висувають свої версії падіння вертольота. Хтось дивується, чому гелікоптер летів так низько над житловим районом. Інші пояснюють: через війну, для маскування. Дехто впевнений, що це теракт — не вірять, що може підвести техніка, коли летять такі високопосадовці. Люди сходяться в одному: перед падінням чули сильний, не характерний для вертольота гул.

«Просто летів і ревів, ніби щось у ньому поламане, чи бензину немає. Дуже гарчав», — ділиться своїми спостереженнями Віра Сєбало, 67-річна працівниця комунальних служб.

Гелікоптер пролетів якраз над нею, коли вона прибирала у дворі будинку.

«То це наш вертоліт? — розгублено питає вона. — Я пам’ятаю в дитинстві з таким звуком літали реактивні літаки, ми їх боялися!»

Хтось подумав, що летить дрон чи впала ракета. Вибух чули лише один — звуків обстрілів, стверджували очевидці, не було. Ніхто не бачив, щоб вертоліт горів у польоті.

Весь день по району ходять десятки слідчих поліції, збираючи свідчення очевидців катастрофи. Проте слідство веде СБУ і поки що розглядає три версії катастрофи: порушення правил польоту, тобто помилку пілота, технічна несправність вертольота і «навмисні дії зі знищення» гелікоптера.

Пошукові роботи встигають завершити до темряви. Рятувальна операція, у якій брали участь кілька сотень правоохоронців, пожежників та лікарів, тривала майже дев’ять годин. Офіційно підтвердили, що загиблих все ж таки менше — 14 осіб, з них одна дитина. Поранених побільшало: 25 осіб, з них 11 дітей.

У Броварах оголошена триденна жалоба.