«Чому судді не стають викривачами корупції». Як суддя в Полтаві намагається засудити колишнього заступника мера, обвинуваченого в пропозиції їй хабара (поки невдало)

«Чому судді не стають викривачами корупції». Як суддя в Полтаві намагається засудити колишнього заступника мера, обвинуваченого в пропозиції їй хабара (поки невдало)

У 2018 році Київський райсуд Полтави виправдав Дмитра Трихну — колишнього заступника мера Полтави Олександра Мамая. Трихну звинувачували в пропозиції хабара в інтересах мера судді Октябрського райсуду Ларисі Гольник, від якого вона, як стверджує, відмовилася і про що заявила до СБУ.

Прокуратура й сама Гольник із рішенням суду не погодилися та подали апеляцію. Через два з половиною роки її почав розглядати Харківський апеляційний суд.

За цей час історія судді, яка спробувала оприлюднити факти можливої ​​корупції в суддівській спільноті, стала відомою багатьом. Гольник не підтримали колеги, на неї було скоєно напад, але суддя продовжує доводити свою правоту.

«Ґрати» розповідають історії судді Лариси Гольник, її судового процесу, та про те, що відбувалося довкола нього.

 

«Я стала заручницею цієї справи, але не шкодую про це й ніколи не шкодуватиму», — говорила Лариса Гольник під час засідання в Харківському апеляційному суді.

Відтоді, як вона повідомила правоохоронцям про пропозицію Дмитра Трихни дати їй хабара в інтересах мера Полтави Олександра Мамая, голова Октябрського райсуду міста Олександр Струков, за її словами, створив для неї нестерпні умови праці. У 2017 році на Гольник напали невідомі, через що її справу внесли до «списку Гандзюк» Список активістів, журналістів та громадських діячів, на яких були вчинені напади через їхню діяльність . Вона публічно пов’язувала напад зі Струковим та Мамаєм, але ні виконавців, ні замовників досі не встановили.

Дмитро Трихна заперечував провину й нагадав апеляційному суду про порушення, допущені під час слідства, через які суд першої інстанції його виправдав. Крім того, суд розкритикував дії Гольник, як судді, що стала викривачем корупції.

«Можливо, монтаж», — так Трихна коментував відеозапис його зустрічей із суддею, на яких він нібито пропонує їй хабара.

А адвокат Трихни Ігор Шеховцов пов’язував справу проти свого підзахисного — друга та колишнього заступника мера — зі «спробами змінити владу в Полтаві».

 

«Така розмова змусила мене звернутися до правоохоронних органів»

У травні 2014 року до судді Октябрського райсуду Полтави Лариси Гольник надійшла справа про адміністративне правопорушення мера Олександра Мамая. За версією обвинувачення, він приховав конфлікт інтересів стаття 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час голосування міської ради за виділення земельних ділянок своїй падчерці. За це меру загрожував штраф.

Суддя призначила справу до розгляду, але Мамай часто не з’являвся на засідання, як він сам пояснював, «з поважних причин». Двічі його до суду приводили.

Як розповіла «Ґратам» Гольник, під час одного із засідань адвокат Олександр Ковжога, який представляв інтереси Мамая, сказав їй: «Не хочете по хорошому — отримаєте».

Разом з адвокатом Ковжогою Мамай поскаржився на Гольник до обласної та Генеральної прокуратури, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції, стверджуючи, що вона ставиться до нього упереджено. Також вони кілька разів оголошували їй відводи. Гольник розцінювала це як тиск, щоб усунути її від справи, і відводи не задовольняла.

Депутат Верховної Ради Сергій Каплін, який спостерігав за цим процесом, намагаючись захистити Гольник, звернувся із заявою до правоохоронців. У жовтні 2014 року ці фірми відкрили кримінальне провадження за фактом тиску з боку Мамая та Ковжоги на Гольник із метою схилити її до прийняття певного судового рішення.

«Про цю справу я дізналася від Ковжоги, коли під час червого засідання по Мамаю він оголосив мені відвід — на цій підставі. Я у відводі відмовила. Але й давати свідчення в рамках цієї справи (про тиск на суд — Ґ) теж відмовилася — щоби це не вплинуло на розгляд справи Мамая», — розповіла «Ґратам» Гольник.

Влітку того року чоловік судді — Ігор Гавриленко купив у сусідки старий металевий гараж. Ковжога — як голова громадської організації «Всеукраїнська колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю» — звернувся до мера Мамая щодо нібито самовільного захоплення суддею земельної ділянки та встановлення гаража. Ще через два роки Ковжога через суд домігся відкриття кримінального провадження про шахрайство, нібито в діях Гольник та її чоловіка, і незаконному заволодінні гаражем, але незабаром справу закрили.

Лариса Гольник у Харківському апеляційному суді, 27 травня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

16 грудня 2014 року на гаражі з’явилося оголошення від імені міської влади про його знесення. А вже наступного дня до Гольник у суд прийшов Дмитро Трихна, якого вона знала як колишнього заступника Мамая. На той момент він уже не працював у міськраді, але, вочевидь, підтримував із Мамаєм дружні стосунки.

«Трихна повідомив, що Мамай прийде на судове засідання за певних обставин. Описав, яке рішення суду влаштує мера — закриття справи без визнання його винним. І наполегливо рекомендував зустрітися мені з Мамаєм особисто — до судового засідання, щоб обговорити умови. Така розмова змусила мене звернутися до правоохоронних органів», — розповіла «Ґратам» Гольник.

Після цієї зустрічі вона поїхала до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, що в Києві, і заявила, що Мамай та Трихнанамагалися втрутитися до її суддівської діяльності та в завуальованій формі запропонували їй хабара, не оголошуючи суму.

11 січня 2015 року правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди службовій особі частина 3 статті 369 КК .

Подальші зустрічі судді з Трихною були зняті на приховану камеру в рамках негласних слідчо-розшукових дій. Упродовж січня 2015 року Трихна кілька разів дзвонив Гольник і шість разів зустрічався з нею в суді. За версією слідства, у розмовах він намагався домовитися про її особисту зустріч із мером, а потім запропонував хабар.

 

«Компенсація моральної шкоди»

14 січня Лариса Гольник зустрілася з мером Полтави Олександром Мамаєм у Октябрському райсуді. З огляду на матеріали справи, Мамай просив Гольник «про закриття справи або відводу її як судді». Він зазначив, що з усіх питань, пов’язаних із розглядом справи, суддя може контактувати з Дмитром Трихною.

«Ларисо Владленівно, я просто, що хотів, дивіться. Я хотів перевернути сторінку, усе забути, що було дотепер, — говорив Мамай на відеозаписах, які опублікувала сама Гольник. — Щоби ви просто подумали і прийняли виважене рішення для себе. І потім, я не знаю, нехай Діма (Трихна — Ґ) там приходить».

На відео Мамай пояснював, чому йому важливий виправдальний вирок за адміністративним правопорушенням, покарання за яке передбачає лише штраф. До того ж термін притягнення його до відповідальності до цього часу вже закінчився.

«Просто це тільки для всіх цих божевільних (ймовірно, мова йде про місцеві громадських активістів — Ґ) — це раз, для преси — це два, щоби зайвий раз вони всі бігали», — говорив Мамай.

З огляду на відеозаписи, Трихна розраховував провести цю зустріч у присутності голови Октябрського райсуду Полтави Олександра Струкова. Але Гольник була проти. Ця відмова, а також її заява про злочин та участь потім у його фіксації, на думку Гольник, стали причиною тиску на неї з боку Струкова.

Обвинувачений Дмитро Трихна в Харківському апеляційному суді, 27 травня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, ҐратиСлідство стверджує, що 16 січня Трихна, усвідомлюючи, що Мамай не зміг домовитися з Гольник, запропонував їй хабара «як компенсацію моральної шкоди за закриття справи або відвід», але не назвав суму.

21 січня Трихна знову звернувся до Гольник із пропозицією, «яка з достатньою очевидністю свідчила про бажання та готовність надати неправомірну вигоду». За даними слідства, Трихна запропонував Гольник три тисячі доларів за рішення про закриття справи проти Мамая за строками давності та без визнання його провини. Потім він збільшив суму хабара до 104 тисяч гривень, що за тодішнім курсом становило близько п’яти тисяч доларів, а ще пізніше пообіцяв, що гроші будуть виплачені в доларах.

26 січня, після останньої зустрічі Трихни з Гольник, Мамай зібрав прес-конференцію й заявив, що суддя вимагала в нього п’ять тисяч доларів за закриття його справи. За цим фактом правоохоронці відкрили провадження, але пізніше його закрили через відсутність складу злочину.

Під час наступного засідання в справі Мамая його адвокат Олександр Ковжога оголосив Гольник відвід, і цього разу вона погодилася.

«Я була змушена це зробити. Звичайно, виступивши з такою заявою, Мамай фактично вплинув на мене. І я не могла більше розглядати його справу», — пояснила «Ґратам» Гольник.

У червні 2015 року Трихні повідомили про підозру в пропозиції, обіцянці або наданні неправомірної вигоди службовій особі частина 3 статті 369 КК . У листопаді йому повідомили про нову підозру — про втручання в діяльність судових органів частина 1 статті 376 КК . Йому загрожувало до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Як і Мамай, Трихна стверджував, що Гольник сама провокувала його на хабар.

Після відводу судді справа Мамая перейшла до її колег з Октябрського райсуду Полтави, але всі вони почергово заявили про самовідвід. Після цього справу передали до Решетилівського райсуду Полтавської області, який через кілька місяців закрив її через закінчення строків давності. Рішення суду ніхто не оскаржував, і через місяць воно набуло чинності — справа була остаточно закрита.

У квітні 2015 закінчилися п’ятирічні суддівські повноваження Гольник. Через численні скарги Мамая та Ковжоги на суддю й відкритих проти неї кримінальних справ вона більше трьох років залишалася без повноважень. Лише на початку 2018 року Вища рада правосуддя дала їй рекомендацію, і наприкінці року, після подання Гольник судового позову до Петра Порошенка за його «бездіяльність», він призначив її на посаду судді безстроково.

 

«Привітати суддю з днем працівників суду»

У грудні 2015 року справу щодо обвинувачення Дмитра Трихни передали до Октябрського райсуду Полтави. Але, оскільки ймовірний злочин було скоєно в Октябрському райсуді та щодо судді цього суду, справу передали до Київського райсуду міста.

Під час судового розгляду Лариса Гольник оголошувала відводи судді Юрію Кулішу, який, на її думку, раніше ухвалював рішення на користь людей, наближених до мера Олександра Мамая. Він натомість не дозволив журналістам місцевого телеканалу знімати засідання до закінчення дослідження доказів.

«На мою думку, він, очевидно, був заангажованим», — коментувала Гольник.

Але суд назвав її заяви «необґрунтованими, невмотивованими та надуманими» та відмовив у відводі.

Виступаючи в суді як потерпіла, Гольник підтвердила версію слідства та події, зняті прихованою камерою.

У відповідь Трихна заперечував провину. Він підтвердив, що зустрічався з Гольник у грудні 2014 року, але, як він стверджував, не для того, щоби домовитися про хабар, а щоби «привітати суддю з днем ​​працівників суду» — хоча, як зазначила Гольник, після святкування пройшло вже кілька днів. За його словами, у розмові з’ясувалося, що він підтримує зв’язок із Мамаєм, і Гольник сама сказала, що хоче зустрітися з мером. Про її бажання Трихна розповів меру, і той погодився на зустріч у січні.

Водночас Трихна заперечував, що діяв в інтересах Мамая, пропонував Гольник хабара і просив її ухвалити потрібне меру рішення. За його словами, він «лише висловлював свою думку щодо розгляду справ такої категорії як юрист».

Трихна розповів суду, що знайомий із Гольник із 2008 року. У 2011 або 2012 році вона зверталася до нього як до заступника мера з проханням організувати їй зустріч із Мамаєм, «щоб у найкоротший термін відремонтували будинок», де була її квартира, у якій вона жила. На його думку, саме тому Гольник звернулася до нього в грудні 2014 року.

Мамай, який виступав у суді як свідок із боку обвинувачення, підтвердив, що із суддею його познайомив Трихна близько десяти років тому, і вона дійсно зверталася до нього з проханням відремонтувати її будинок. Але через обмежене фінансування він виділив на ремонт меншу суму, ніж було необхідно. За версією Гольник — він зовсім відмовив їй у допомозі.

На підставі цієї зустрічі Мамай пропонував Гольник оголосити самовідвід ще під час першого судового засідання в його справі, але вона відмовилася.

Мамай підтвердив суду, що зустрічався з Гольник у січні 2015 року. На зустріч він узяв свого адвоката Олександра Ковжогу, але той вийшов із кабінету на прохання Гольник. Як стверджував Мамай, він хотів провести зустріч в особистому кабінеті судді і в присутності свого адвоката і прокурора, але суддя відмовилася й від цього.

Мамай заявив суду, що під час зустрічі просив закрити справу щодо нього через закінчення строків, але «не уповноважував» Трихну пропонувати судді хабара в його інтересах. Мамай стверджував, що під час розмови Гольник скаржилася на моральну шкоду з його боку. Це він сприйняв як провокацію хабара й після зустрічі повідомив до СБУ та прокуратури. Прокуратура вирішила не відкривати провадження «за браком підстав», але Мамай звернувся до суду, який зобов’язав правоохоронців розпочати розслідування. Потім справу закрили.

Ковжога, який також виступав свідком, підтвердив суду, що був адвокатом Мамая. Він теж стверджував, що під час розгляду справи Мамая Гольник поводилася упереджено, через що він неодноразово оголошував їй відвід.

Ковжога підтвердив, що приходив до Гольник разом із Мамаєм, але вийшов із кабінету на її вимогу. Через прочинені двері він нібито почув, як суддя сказала, що Мамай заподіяв їй моральну шкоду — під час судових засідань він близько десяти разів оголошував їй відвід.

Також у суді свідчив тодішній голова Октябрського райсуду Полтави Олександр Струков. Він розповів, що Гольник не повідомляла йому про пропонування хабара з боку Трихни в інтересах Мамая. Про їхні зустрічі він також нібито не знав. Як і про те, що зустріч Гольник і Мамая мала, за бажанням мера, пройти за його присутності.

Працівник суду, який вів журнал обліку відвідувачів, і помічниця судді Гольник змогли лише підтвердити, що Трихна кілька разів приходив до суду.

 

«Не надано достатніх, допустимих та переконливих доказів»

У вересні 2018 року суд виніс вирок, згідно з яким Дмитро Трихна був визнаний невинним за обома пунктами обвинувачення — пропонування хабара посадовій особі та втручання в діяльність судових органів. На думку суду, «стороною обвинувачення не надано достатніх, допустимих та переконливих доказів».

Суд зазначив, що слідство проводили в кримінальному провадженні, відкритому восени 2014 року, а підозру Трихні повідомили в справі від січня 2015 року. Окрім цього, суд давав дозвіл на проведення прихованої відеозйомки зустрічей Трихни з Гольник у рамках першої справи, а не тієї, за якою Трихні повідомили про підозру.

Крім того, на момент можливого злочину Трихна не був посадовою особою Полтавської міськради, як зазначено в обвинувальному акті.

Суд визнав неприпустимими основні докази — відеозаписи зустрічей — зокрема й через те, що після закінчення розслідування прокурор не відкрив для захисту матеріали справи, які стали підставою для прихованої відеозйомки, і не показав оригінали цих записів.

На думку суду, провину Трихни не підтвердили й інші докази — копії журналу обліку відвідувачів Октябрського райсуду Полтави, дані про телефонні дзвінки Трихни та Гольник, висновки судово-психологічних експертиз записів їхніх розмов на відео. Не довели провину Трихни і свідки обвинувачення — мер Полтави Олександр Мамай, його адвокат Олександр Ковжога та голова Октябрського райсуду Полтави Олександр Струков. Суд вирішив не спиратися лише на свідчення потерпілої Гольник.

Гольник у суді зазначала, що лише виконувала умови негласних слідчо-розшукових дій. Однак її поведінку суд назвав «сумнівною» й такою, що «не витримує критики». На думку суду, вона порушила статтю 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтю 14 Кодексу суддівської етики, згідно з якими суддя має розглядати справу незалежно й уникати взаємодії з учасниками процесу.

«Натомість, вочевидь, Гольник погодилася на роль агента-викривача, — констатував суд. — Під час зустрічей вона допускала усамітнення і висловлювання, які могли сприйматися співрозмовниками неоднозначно, зокрема і як бажання судді продовжувати такі зустрічі для обговорення питань, з якими до неї зверталися. Незважаючи на це, основна мета проведеного слідчого експерименту за участю Гольник так і не була досягнута — ні обвинувачуваний Трихна, ні, тим більше, свідок Мамай їй так і не надали очікувану слідством неправомірну вигоду».

На думку суду, Гольник не мала брати участь у слідчих діях і контактувати з учасниками процесу, який вела. Натомість вона мала звернутися до Вищої ради правосуддя та до Генпрокуратури, зазначив суд.

У коментарі «Ґратам» Гольник відповіла, що суд не має права оцінювати її участь у слідчих діях.

«Це не повноваження судді. Для цього є відповідні дисциплінарні органи. І вони мене за це не карали», — сказала Гольник.

А процесуальні помилки, на її думку, могли бути допущені слідством навмисно — через небажання притягувати до відповідальності Мамая.

«Процесуальні помилки були, але вони були незначними й не спричинили порушення прав людини», — додала Гольник.

 

«Висновки суду не відповідають фактичним обставинам»

Прокурор Сергій Мандич і сама Лариса Гольник подали апеляційні скарги. Вони просили суд скасувати рішення, визнати Дмитра Трихну винним за обома статтями — про хабар і втручання в діяльність суду та засудити його до п’яти років ув’язнення.

Прокурор Сергій Мандич у Харківському апеляційному суді, 27 травня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

«Висновки суду не відповідають фактичним обставинам», — заявив прокурор Мандич.

Гольник зазначила, що суд визнав цілу низку доказів неприпустимими на підставі того, що вони належать до різних проваджень, проігнорувавши ухвалу про об’єднання кримінальних справ. Вона також не погодилася з тим, що суд назвав її свідчення сумнівними, а співпрацю з правоохоронними органами — неприпустимою.

У листопаді 2018 року скарга Гольник і прокурора потрапила на розгляд до Полтавського апеляційного суду. Кілька його суддів почергово брали самовідвід, кількох Гольник сама просила про відвід через упередженість, яка проявлялась, на її думку, зокрема, у грубому ставленню до журналістів на процесі.

Через деякий час Гольник звернулася до Верховного Суду з проханням перенести розгляд апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, оскільки провадження стосується корупційного злочину. Вона також послалася на те, що раніше працювала в Полтавському апеляційному суді. Суд врахував другий аргумент і частково задовольнив клопотання — перевів справу до Харківського апеляційного суду, який уже наступного року, 27 травня, почав розглядати скаргу.

Під час першого засідання Гольник просила долучити копію постанови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду, у якому йдеться, що вона має статус того, хто викриває корупцію й на неї поширюються положення Закону «Про запобігання корупції», зокрема про захист викривачів корупції.

«Оскільки у вироку Київського райсуду Полтави щодо Трихни багато разів наголошується на тому, що я діяла в неправовий спосіб як суддя, що я не мала права повідомляти правоохоронним органам про вчинення щодо мене кримінального правопорушення», — пояснювала Гольник. Суд погодився з нею.

Виступаючи на підтримку апеляційної скарги, прокурор Мандич сказав, що, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції не врахував нововведення в Кримінально-процесуальному кодексі, згідно з якими об’єднання справ — цілком законне. На його думку, порушень під час розслідування не було допущено.

Головуюча суддя Вікторія Яковлєва уточнила в прокурора, чи була в обвинуваченого Трихни можливість ознайомитися з доказами та копіювати їх. Прокурор відповів, що обвинуваченому, як і всім учасникам процесу, відкривалися матеріали справи.

 

«Маркер для нашого правосуддя»

«Ця справа — маркер для нашого правосуддя. Суддя повідомила про злочин, але фактично винні не покарані. І не покарані, на думку наших національних судів, з процесуальних питань. А не через те, що цього факту немає», — виступала в апеляційному суді Лариса Гольник.

Вона обурювалася, що суд першої інстанції визнав неприпустимим основний доказ — відеозаписи їхніх із Трихною зустрічей — тільки через те, що справи, у рамках яких проводили записи, об’єднали, хоча це нормальна практика. Крім того, вона нагадала, що під час судового розгляду захист не скаржився, що йому не дали ознайомитися з матеріалами справи, як у запереченнях на апеляцію заявив адвокат Трихни Ігор Шеховцов.

«Ця справа якраз показує, чому судді не йдуть на такий крок (на викриття пропозицій про хабарі — Ґ). Тому що ми отримуємо виправдальний вирок, у якому йдеться, що нібито я як суддя порушила пункт Кодексу суддівської етики. Фактично це вже рішення для Вищої ради правосуддя — будь ласка, карайте її, вона порушила Кодекс суддівської етики. Хоча це спростовується всіма нормативними документами, які ми вказали в апеляції», — зазначила Гольник.

У 2015 році вона зверталася за підтримкою до органів суддівського самоврядування, Ради суддів і до колег з Октябрського райсуду Полтави, але, як стверджує, безрезультатно.

Крім того, Гольник заявляла про психологічний тиск із боку тодішнього голови Октябрського райсуду Полтави Олександра Струкова, який, на її думку, створив для неї нестерпні умови праці. За словами Гольник, він незаконно нараховував їй прогули, коли вона свідчила в поліції та прокуратурі, брала участь у засіданні Комітету Верховної Ради з питань запобігання та протидії корупції та в семінарі про правосуддя від «Інституту Аспена» — у результаті він фактично перевів суддю на погодинну оплату праці.

Судді Харківського апеляційного суду Вікторія Яковлєва та Анатолій Люшня, 27 травня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Коли Гольник повідомила Струкову про необхідність її участі як потерпілої в судовій експертизі, він, за її словами, сказав: «Яка ж ти потерпіла? Ти — сучара». Струков у коментарі журналістам заперечував будь-який тиск на Гольник, але водночас заявив, що вважає її поведінку неприпустимою.

«Я вважаю, що вона взагалі не заслуговує посади судді, — говорив Струков. — Суддя призначається президентом або Верховною Радою, тому я жодним чином не можу вижити цю суддю. Це не в моїх повноваженнях. Якщо рота солдатів йде в ногу, а один — не в ногу, ви самі розумієте… Вона пішла проти всього колективу!».

Гольник розцінила висловлювання та поведінку Струкова як втручання в її діяльність і повідомила про це Раду суддів. У відповідь Рада закликала збори суддів Октябрського райсуду позбавити Струкова посади голови й поскаржилася на нього до Вищої ради правосуддя, яка винесла йому сувору догану.

Навесні 2020 року Струков пішов у відставку за власним бажанням.

Вища рада правосуддя відреагувала й на скарги Струкова на Гольник, дійшовши висновку, що Гольник «порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя», й оголосила їй догану. Через це Вища кваліфікаційна комісія суддів не допустила її до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Пізніше Велика палата Верховного суду скасувала догану й заборону на участь у конкурсі.

«Все робилося для того, щоби знищити мою професійну кар’єру, не дати можливості обратися безстроково. Я стала заручником цієї справи, але я не шкодую про це й ніколи не шкодуватиму. Тому що я вважаю, [це] той невеликий крок, який я зробила, захищаючи публічний інтерес на те, щоби ми з вами були незалежними, на те, щоби ми мали право втілювати правосуддя й на те, щоб у подальшому ніхто не наважився сказати, що суддя не має права повідомити про вчинення щодо нього злочину й допомогти правоохоронцям зафіксувати цей злочин», — переконувала суддів апеляційного суду Гольник.

Вона нагадала, як у 2017 році на неї та її чоловіка Ігоря Гавриленка напали й побили невідомі, яких вона пов’язує з людьми, наближеними до Струкова та Мамая. Поліція відкрила кримінальне провадження про хуліганство із застосуванням зброї частина 4 статті 296 КК або іншого предмета для заподіяння тілесних ушкоджень. Гольник внесли до «списку Гандзюк», яким займалася тимчасова слідча комісія при Верховній Раді. Проте, виконавців і замовників нападу досі не встановили.

 

«Спроба змінити владу в Полтаві»

Дмитро Трихна  не погодився з аргументами прокурора Сергія Мандича та Лариси Гольник. Виправдальний вирок він вважає обґрунтованим.

«Я взагалі не розумію залучення мене до кримінального провадження, яке зараз розглядається. Оскільки те кримінальне провадження, яке знаходиться у вас на столі, було порушене 27 жовтня 2014 за фабулою, де вказані конкретні особи. Прізвища Трихна в цій фабулі немає. Те кримінальне провадження, яке порушувалася в січні 2015 року — у фабулі також Трихна, що «один із посадовців Полтавської міської ради» пропонує неправомірну вигоду Гольник. Тобто прізвище Трихна й  у цій кримінальній справі не фігурує. А я тоді не був посадовою особою Полтавської міськради», — вказував на помилки слідства Трихна.

Фактично він цитував виправдальний вирок, доки судді Харківського апеляційного суду роздратовано його не зупинили, зазначивши, що вже читали документ.

Обвинувачений Дмитро Трихна і його адвокат Ігор Шеховцов у Харківському апеляційному суді, 27 травня 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Трихнаскаржився, що на етапі досудового розслідування йому не відкрили всіх матеріалів справи, а вже після завершення розслідування не дали можливості копіювати відеозаписи.

— Може, це було ваше волевиявлення таке? — уточнив суддя Анатолій Люшня.

— Недосвідченість, можливо, — відповідав Трихна.

— Так у вас є захисник, — парирував суддя.

Трихна і його адвокат Ігор Шеховцов на це не відреагували.

— А ви заперечуєте, що факти, які були зафіксовані, здійснювалися? Ніколи цього не було? Цих зустрічей, — запитував у Трихни суддя Люшня.

— Ні, вони були, — відповідав Трихна. — Але, можливо, там був монтаж. Це моє припущення. У зв’язку з чим була призначена експертиза. Й експертна установа відмовила в проведенні експертизи через те, що відсутня техніка, з допомогою якої можна визначити, був монтаж чи ні.

Трихна також звернув увагу на те, що обвинувачення не змогло довести його зв’язок із мером Полтави Олександром Мамаєм.

«Що в обвинувальному акті, що в підозрі, що під час судового засідання стверджується, що Трихна [діяв] «в інтересах Мамая». Жодного документа в матеріалах справи про цей взаємозв’язок немає. Сторона обвинувачення не надала обґрунтованих і допустимих доказів взаємозв’язку між Трихною та Мамаєм», — зазначав Трихна.

Його адвокат Шеховцов також просив суд не задовольняти апеляційну скаргу.

— Єдине, що я зазначу — за будь-яких обставин усі сумніви мають трактуватися на користь підсудного — мого підзахисного. Якщо говорити про певні моменти, які пов’язані з розглядом справи як на досудовому розслідуванні, так і в судовому розслідуванні, я міг би сказати про те, що воно тягнеться з 2013 року, коли були спроби від певних сил змінити владу в Полтаві, замінити міського голову на цій посаді. Тому порушувалося кримінальне провадження, — говорив Шеховцов.

— Це не стосується суті справи, — перебив його суддя Люшня.

Суд вислухав учасників і запланував дебати на 10 червня, але згодом переніс на вересень.

Гольник вважає — якщо суд задовольнить апеляційну скаргу, це може стати підставою для оголошення підозри Мамаю.

«Спеціальна антикорупційна прокуратура не поспішає визначатися з розслідуванням щодо Мамая й тягне з оголошенням підозри, поки не завершено справу Трихни», — у коментарі «Ґратам» припустила Гольник.

«Ґрати» намагалися отримати коментар Мамая. Він не відповів на повідомлення в соцмережах, а в телефонній розмові сказав, що не має відношення до справи Трихни й не знає суддю Гольник, після чого кинув слухавку.

Тим часом, у травні цього року, суд зобов’язав адвоката Мамая Олександра Ковжогу виплатити Гольник приблизно 47 тисяч гривень компенсації витрат на юридичні послуги. У 2017 році Ковжога подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації проти Гольник і редакції «Української правди». Він оскаржував колонку судді, у якій вона розповідала про тиск на неї з боку Мамая, Ковжоги й голови Октябрського райсуду Полтави Олександра Струкова. Під час процесу Ковжога домагався проведення психіатричної експертизи Гольник. Пізніше він відмовився від позовних вимог, але Гольник наполягла на компенсації їй витрат на цей процес.

80 відсотків українців вважають, що в суді виграє багатший або більш впливовий
80

відсотків українців вважають, що в суді виграє багатший або більш впливовий

Монолог голови Ради суддів Богдана Моніча «В Україні сформувалася традиція — в усіх проблемах звинувачують суди»

«В Україні сформувалася традиція — в усіх проблемах звинувачують суди»

Монолог голови Ради суддів Богдана Моніча

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів