Чи був на Донбасі геноцид? Україна попросила Міжнародний суд ООН визнати, що Росія напала за надуманими причинами

Наслідки обстрілу російськими «Градами» району Східний у Маріуполі у 2015 році. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати
Наслідки обстрілу російськими «Градами» району Східний у Маріуполі у 2015 році. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

27 февраля президент Украины Владимир Зеленский сообщил в твиттере, что Украина подала иск против России в Международный суд ООН в Гааге. Россию требуют привлечь к ответственности за искажение понятия геноцида для оправдания агрессии. Украина просит суд немедленно приказать России прекратить военные действия.

27 лютого президент України Володимир Зеленський повідомив у твіттері, що Україна подала позов проти Росії до Міжнародного суду ООН у Гаазі. Росію вимагають притягнути до відповідальності за спотворення поняття геноциду для виправдання агресії. Україна просить суд негайно наказати Росії припинити воєнні дії

«Ґрати» ознайомилися з документами, які Україна подала до Міжнародного суду та розповідають, чого вона вимагає.

 

Позов

Відповідно до позову, суперечка стосується тлумачення, застосування та виконання Конвенції 1948 року про попередження та покарання злочину геноциду». Основні два питання, які має вирішити суд: чи був в Україні здійснений геноцид, і чи дає перша стаття конвенції, підстави Росії застосовувати військову силу, щоб «запобігти і покарати» цей передбачуваний геноцид.

Україна в позові зазначила — Росія наполягає на тому, що у Донецькій та Луганській областях мали місце акти геноциду. Щоб це проілюструвати, Україна вказує на заяви російської влади.

Володимир Путін оголошує про вторгнення до України. Скріншот виступу

У посланні від 21 лютого президент Росії Володимир Путін послався на «жах та геноцид», які нібито пережили жителі Донбасу з боку України. На підставі цього він вирішив «ухвалити рішення, яке давно назріло, і негайно визнати незалежність і суверенітет Донецької Народної Республіки і Луганської Народної Республіки».

У виступі в Раді Безпеки ООН 23 лютого 2022 року постпред Росії Василь Небензя заявив, що Путін «ухвалив рішення розпочати військову операцію на Донбасі» і що «мета цієї спецоперації — захист людей», які «зазнали переслідувань та геноциду з боку київського режиму». Постпред продовжив: «Для цього ми добиватимемося демілітаризації та денацифікації України».

Постпред Росії в Раді безпеки ООН Василь Небензя. Скріншот виступу

У зверненні до російського народу вранці 24 лютого Путін також пояснив, що метою військової операції проти України було «зупинити це злодіяння, цей геноцид мільйонів людей, які там живуть і покладали свої надії на Росію».

На пресконференції 25 лютого міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров також виправдав військові дії Росії проти України як «недопущення до управління цією країною неонацистів та тих, хто пропагує методи геноциду».

Того ж дня посла Росії в Євросоюзі Володимира Чижова запитали про посилання президента Путіна на геноцид як на виправдання незаконних дій Росії проти України, і він сказав: «[Ми] можемо звернутися до офіційного терміну геноциду, оскільки він введений у Міжнародне право. Якщо ви прочитаєте визначення, [ви побачите, що] воно дуже добре підходить».

Сама Україна акти геноциду категорично заперечує, як і «будь-які спроби використання таких маніпулятивних тверджень як виправдання незаконної агресії Росії».

«Будь-яке інше застосування Конвенції підірвало б те, що Суд назвав «моральною та гуманітарною» основою Конвенції», — стверджує Україна.

Українське МЗС назвало претензії Росії «безпідставними та абсурдними». Законних підстав для військових заходів проти України у боротьбі з геноцидом, стверджується у позові, також немає. Україна посилається на восьму статтю Конвенції, яка каже, що кожен її учасник може звернутися до відповідного органу Об’єднаних Націй з вимогою вжити всіх необхідних, на його думку, заходів з метою запобігання та припинення актів геноциду.

Наслідки боїв у Мар’їнці Донецької області, 2015 рік. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Україна наводить суду історію, яка призвела до війни — те, як з весни 2014 року Росія систематично постачала незаконні формування на території «ЛНР» та «ДНР» важким озброєнням, грошима, особовим складом та навчала бойовиків, щоб утвердити своє панування над Україною. Як бойовики захопили громадські та адміністративні будівлі, а потім провели незаконний референдум. А також, як під час переговорів у Мінську між Україною та Росією, «ЛНР» та «ДНР» почали вимагати особливого статусу для своїх територій. Україна нагадала, що Канцелярія Верховного комісара ООН з прав людини охарактеризувала дії «ЛНР» та «ДНР» для досягнення своїх цілей як «царство залякування та терору».

Україна наголосила, що в суді вже розглядають справу по суті між Україною та Росією щодо застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Під час вивчення цієї справи, йдеться у позові, Україна надала докази, що Росія систематично порушувала свої міжнародні зобов’язання з 2014 року. Вона постачала зброю та підтримувала «ДНР» та «ЛНР», а також вела кампанію дискримінації в окупованому Криму.

Україна вказує, що у грудні 2019 року лідери Росії, України, Франції та Німеччини зустрілися, щоб підтвердити свою прихильність до Мінських угод, але відтоді прогресу не було. У липні 2020 року відбувалися численні порушення режиму припинення вогню, після яких Операція об’єднаних сил України лише у грудні 2021 року змогла досягти повного перемир’я. Але Володимир Путін почав нарощувати військові сили довкола України.

Україна наполягає, що жодних доказів геноциду Росія не має. У позові йдеться, що у звітах ООН щодо ситуації з правами людини в Україні згадок про геноцид теж немає. Тому, йдеться у позові, заявлена ​​мета «денацифікувати» Україну — це явний привід для непровокованої агресивної війни.

Багатоповерхівка біля Жулян, у яку потрапила ракета, 26 лютого 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Україна припускає, що збитки, завдані країні цим вторгненням, будуть неосяжними. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш назвав цю війну «можливо, найруйнівнішою війною з початку століття». У позові йдеться, що окрім важких обстрілів та жертв серед цивільного та військового населення, Росія також розпочала масштабну кібератаку, спрямовану на українську інфраструктуру. Заступник Генерального секретаря ООН з політичних питань та питань світобудови відзначив «неприйнятно високу ціну — у вигляді людських страждань та руйнувань», спричинену діями Росії.

Загалом, каже Україна, Росія перевернула з ніг на голову Конвенцію про геноцид, використавши хибну заяву як основу для власних дій, що порушують права людини.

«Брехня Росії тим образливіша та іронічніша, бо виходить, що саме Росія планує акти геноциду в Україні. Росія навмисне вбиває і завдає серйозних каліцтв представникам української національності — actus reus геноциду відповідно до статті II Конвенції. Ці дії, разом із гидкою риторикою президента Путіна, що заперечує саме існування українського народу, наводить на думку про навмисні вбивства, скоєні Росією з метою геноциду», — йдеться у позові.

Вимоги

Україна просить суд:

  • Оголосити, що у Луганській та Донецькій областях не було геноциду, а отже, й у Росії не було законних підстав для боротьби з ним;
  • Оголосити, що визнання «ЛНР» та «ДНР» та початок «спецоперації» винесено на помилковому твердженні про геноцид;
  • Вимагати у Росії запевнень та гарантій неповторення незаконних заходів щодо України;
  • Наказати повністю відшкодувати збитки.

Також Україна попросила суд запровадити обмежувальні заходи на час судового розгляду. Україна просить цього тижня терміново провести засідання чи просто вжити заходів, щоб закликати Росію негайно припинити усі військові дії в Україні.

«Якщо ця агресія залишиться безкарною, існує не лише ризик, а й неминучість значних та непоправних людських жертв та матеріальних втрат, а також гуманітарної кризи», — заявляє Україна.

Харків’яни ховаються від обстрілу в метро під час повітряної тривоги. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Україна просить вжити таких заходів, запровадити їх негайно:

  • Зобов’язати Росію негайно зупинити військові дії та зупинити будь-які військові чи нерегулярні збройні формування під її контролем чи впливом.
  • Зобов’язати Росію гарантувати, що вона не зробить нічого, що може погіршити, продовжити або ускладнити вирішення суперечки.
  • Зобов’язати Росію надати суду звіт про вжиті заходи за тиждень після такої ухвали, а потім і на регулярній основі, встановленій судом. 

Чому саме цей суд?

25 лютого прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан пояснив, що згідно з декларацією, поданою 8 вересня 2015 року, про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду офіс прокурора може розслідувати будь-які акти геноциду, злочини проти людства або військові злочини, скоєні на території України, починаючи з 20 лютого 2014 року.

«Будь-яка особа, яка вчиняє такі злочини, зокрема через віддання наказу, підбурювання або сприяння іншим чином у скоєнні цих злочинів, може бути притягнута до відповідальності перед Судом з повагою до принципу комплементарності. Необхідно, щоб усі сторони конфлікту поважали свої зобов’язання щодо міжнародного гуманітарного права», — наголосив прокурор.

Хан також зазначив, що офіс отримує численні запити щодо поправок до Римського статуту про злочини агресії та їхнє застосування до нинішньої ситуації. Поправки набули чинності у 2018 році, але ні Україна, ні Росія не ратифікували сам статут. Тому суд не має юрисдикції щодо цих злочинів в Україні.

Прокурор перебуває зараз із місією в Бангладеш і обіцяє оприлюднити детальнішу оцінку та наступні кроки Міжнародного суду, як тільки повернеться до Гааги.

«Ґрати» запитали у засновниці і очільниці правозахисної організації Ukrainian Legal Advisory Group Надії Волкової, чому тоді позов щодо геноциду подали до Міжнародного суду (International court of Justice), а не до Міжнародного кримінального суду (International criminal court). Вона пояснила, що суперечки щодо Конвенції з геноциду веде саме перший, а для кримінального тут немає складу злочину — йдеться про російську пропаганду та дезінформацію. Це не входить до Римського статуту.

Водночас Волкова зазначила, що Україна не прийняла обов’язкової юрисдикції Міжнародного суду ООН, тому швидше за все він відмовиться розглядати цю заяву.

Також 28 лютого міністр юстиції Денис Малюська повідомив, що Україна звернулася до Європейського суду з прав людини із заявою щодо запровадження попередніх заходів. Серед іншого вони вимагають «негайно зупинити військові напади проти цивільних об’єктів, включно з житловими будинками, приватними автомобілями, швидкою допомогою та іншими спеціально захищені цивільні об’єкти, такі як школи та лікарні на території України».

 

Якщо Україна переможе у суді?

Водночас якщо суд встане на бік України, але Росія відмовиться припиняти, війну, суд не зможе її примусити. Але Надія Волкова пояснила — це питання відповідальності та правосуддя.

«Якщо Путін виживе, то, звичайно, його треба буде зупиняти, засудивши його, найвище керівництво Російської Федерації за всі злочини, які були скоєні. Це [рішення суду], буде попередженням або запобіганням тому, що в майбутньому він так чинитиме. Його ж раніше ніхто не притягував до відповідальності. Відповідно все, що він робив до цього в Молдові, Грузії, Нагірному Карабасі, залишилося безкарним, і він вирішив, що може вчинити так і з Україною, тому що ніхто не може йому протистояти», — прокоментувала Волкова.