«Били, поки кров із рота не полилася». Як суди відпустили п’ятьох поліцейських із Черкаської області, обвинувачених у катуванні місцевого жителя

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати
Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

У лютому мешканець міста Городище в Черкаській області Віталій Бердник поскаржився, що його жорстоко катували поліцейські в місцевій дільниці. За його словами, двоє дільничних кілька годин били його руками, ногами, стільцем, пляшкою та шлангом від вогнегасника, вимагаючи зізнатися в крадіжці. Держбюро розслідувань одразу оголосило дільничним підозру в тортурах, суд їх заарештував. Ще трьох поліцейських звинуватили у приховуванні злочину та відправили під домашній арешт.

Проте за пів року суди відпустили на волю всіх підозрюваних, а троє з п’яти поліцейських поновилися на службі.

«Ґрати» розповідають, як і чому це сталося, та який стосунок до цієї справи має вбивство лідера районної «Самооборони Майдану», що сталося сім років тому.

 

«Вибач, що так вийшло»

Морозного вечора 4 лютого 28-річний мешканець Городища Віталій Бердник ремонтував авто в гаражі разом із братом та другом. Раптом до них під’їхала патрульна машина. З неї вийшли троє оперуповноважених поліції, які того дня розслідували крадіжку автомагнітофона.

До цього Бердника двічі притягували до відповідальності за схожі злочини, тому поліцейські вирішили його перевірити. У 2017 році він отримав три роки умовно за те, що разом зі спільниками обікрав гараж у селі Мліїв. Тоді вони винесли болгарки, зварювальні апарати, інші інструменти та гімнастичну гирю вагою 24 кілограми. А у 2020 році прокуратура звинуватила Бердника в шахрайстві. Він працював на місцевого провайдера і, за версією слідства, брав гроші з містян за підключення до інтернету, але насправді послуги не надавав.

Поліцейські оглянули машину в гаражі та знайшли в ній украдений магнітофон. Після цього вони запропонували Берднику поїхати з ними.

«Кажуть: поїхали до райвідділу, поговоримо. Ну сіли, поїхали», — згадує Бердник — світловолосий міцний чоловік із довгим гострим підборіддям.

Біля восьмої вечора поліцейські доправили його до будівлі городищенського сектору поліцейської діяльності. За словами Бердника, оперуповноважені завели його до кабінету, де був виконувач обов’язків керівника сектору Віталій Мошенець. Той запитав, чи він має стосунок до крадіжки. Бердник відповів, що ні. За його словами, машина, де знайшли магнітофон — чужа. Напередодні знайомий віддав йому з братом цей автомобіль на ремонт.

Керівник сектору вислухав Бердника й разом із підлеглим вирушив до власника машини перевіряти цю версію. Тим часом двоє інших поліцейських відвели Бердника до іншого кабінету, щоб опитати.

Як пізніше з’ясувало Держбюро розслідувань, у цей час до будівлі сектору зайшли двоє дільничних Руслан Линник та Роман Шпак. Як заявляє ДБР, вони дізналися від колег, що Бердник не зізнається в крадіжці, і вирішили втрутитися.

«Прийшли працівники поліції Шпак та Линник. Зайшли, нічого не говорили і просто почали бити», — розповів Бердник.

За його словами, поліцейські повалили його на підлогу, били руками та ногами. Побачивши це двоє інших поліцейських, які до цього опитували Бердника, вийшли з кабінету. А дільничні, за словами затриманого, били його ще майже дві години. Він заявляє, що поліцейські били його, зокрема, металевим стільцем, аж той зламався. За словами Бердника, дільничний Руслан Линник також побив його шлангом від вогнегасника та 5–6 разів ударив по голові дволітровою пластиковою пляшкою з водою.

«Я два рази свідомість втрачав. Прив’язали наручниками. Перестали бити, коли побачили, що в мене кров із рота ллється. І сказали: якщо я дам неправдиві покази, вони вернуться», — сказав Бердник.

За його словами, після цього Шпак та Линник пішли й інший поліцейський — оперативник Ярослав Оверченко — зняв із нього наручники та опитав у іншій справі про шахрайство.

Бердник стверджує, що після допиту він провів у коридорі ще дві години, поки майже опівночі до будівлі не повернувся керівник сектору Віталій Мошенець. За словами затриманого, він знайшов власника автомобіля та зрозумів, що Бердник, як той і стверджував, не причетний до крадіжки.

«Сказали, що все знайшли, зрозуміли що до чого. Я попросив начальника поліції відвезти мене додому. Поки ми їхали, він казав: «Вибач, що так получилося». Пропонував гроші. Я сказав, що наберу його зранку», — розповів Бердник.

 

Зуб у кучугурі

Наступного дня він поїхав до лікарні. Лікарі діагностували перелом щелепи, численні забої та подряпини. Крім того, йому вибили чотири передні верхні зуби.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Бердник вирішив не брати гроші та поскаржитися на чергову лінію «102».

«Які гроші? Мене так у житті ніхто не бив. І обідно, що [коли били] я нічого не міг зробити», — пояснив він своє рішення журналістам.

Усі дзвінки на «102» про зловживання поліцейських автоматично передаються до Держбюро розслідувань (ДБР). Так працівники ДБР швидко дізналися про те, що трапилося, відкрили кримінальне провадження та вирушили з Києва до Городища. Разом із ними прибули прокурори з департаменту протидії порушенням прав людини в правоохоронній системі Офісу генпрокурора.

Один із них — Олександр Житник — розповів «Ґратам», що вони знайшли багато слідів крові в кабінеті, де, за словами Бердника, його били.

«Хлопці-слідчі ніч не спали. Вони одразу на місці добу збирали докази, щоби це все зафіксувати, щоби це не було знищено. Бо вони (поліцейські — Ґ) уже почали… Вони багато де витерли кров. Ми вирізали шматки лінолеуму [для експертизи], бо він був помитий», — розповів прокурор.

Сліди крові криміналісти також знайшли на наручниках. Експерти визначили, що вони належать Берднику та ще одній невідомій людині. На думку прокурора Житника, це свідчить про те, що городищенські поліцейські не вперше застосували тортури.

У дільниці працівники ДБР знайшли двох свідків, які, за словами прокурора, підтвердили свідчення Бердника. Перший — оперуповноважений поліції Олександр Медведєв. Це один із трьох поліцейських, які приїжджали за Бердником у гараж, а потім опитували у відділенні. Він розповів: коли дільничні почали бити затриманого, він вийшов із кабінету, повідомив телефоном керівника сектора про те, що відбувається, і демонстративно покинув відділення.

«Він молодий, пішов за добором. Людина, яку мені було дивно побачити та поспілкуватися. Людина — досить освічена та творча. Він у музеї працював, журналістом у місцевій газеті. І як був добір до поліції, пішов і почав працювати. Людина — дуже принципова, бо дала свідчення проти своїх колег», — сказав Житник.

За словами прокурора, потім колеги критикували й тиснули на Медведєва за те, що він дав свідчення. Сам він у листуванні з «Ґратами» відмовився від коментарів.

Другого свідка звати Роман Горобець, і це не менш цікава людина. Місцевий, якого неодноразово судили за крадіжки, страждає на алко- та наркозалежність. За словами прокурора, він жив у поліцейській дільниці та виконував дрібні доручення.

«Він прибирав територію, до цього в Шпака (дільничного, який, за словами Бердника, його бив — Ґ) чистив сніг. Йому давали там жити, чимось підгодовували, був як технічний робітник. Він зловживав спиртними напоями. Щодо нього було кілька проваджень, вони його тримали. До суду провадження не скеровували і тримали його в райвідділі», — розповів прокурор.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

За його словами, Горобець на допиті розповів, що прибирав кабінет після того, як там побили Бердника.

«Він каже, що знайшов зуб, показав Оверченку (оперуповноваженому, який, за словами Бердника, допитував його після побиття — Ґ). А той каже: Так викинь його. Він узяв на папірець і викинув із райвідділу. Тоді було багато снігу, й у дворі були кучугури. І він туди викинув. Сніг білий, зуб білий, ми його шукали, але не знайшли», — сказав прокурор.

 

Арешти та усунення

За три дні після затримання Бердника Держбюро розслідувань оголосило підозру в тортурах Частина 2 статті 127 Кримінального кодексу дільничним Линнику та Шпаку. За це передбачено від 5 до 10 років позбавлення волі.

Керівництво поліції не обороняло своїх працівників і одразу ж їх звільнило. Відомство розпочало внутрішню перевірку, на час якої усунуло ще чотирьох працівників із Городища, включно з керівником сектору Мошенцем.

Слідчий ДБР подав клопотання про арешт дільничних Линника та Шпака. 11 лютого їх розглянув Голосіївський районний суд Києва. На засіданні обоє підозрюваних заперечували провину та просили залишити їх на волі. Зрештою суддя заарештувала Линника, але Шпака залишила на волі. Слідчий неправильно вказав його ім’я в підозрі, і з цієї технічної причини суд відмовився відправляти його до СІЗО.

Пізніше в ДБР виправили помилку та оголосили Шпаку нову підозру. За місяць, 4 березня суд також відправив його до слідчого ізолятора. «Ґрати» пропонували обом дільничним висловити свою позицію в справі, але вони та їхні захисники відмовилися від коментарів.

На початку квітня Держбюро розслідувань притягло до відповідальності ще трьох поліцейських із Городища. Керівник сектору Віталій Мошенець отримав підозру в приховуванні тяжкого злочину Частина 1 статті 396 КК. Покарання: арешт до 3 місяців, обмеження або позбавлення волі до 3 років та затримання Частина 2 статті 146-1 Кримінального кодексу України. Передбачає від 5 до 7 років позбавлення волі Бердника. За ці злочини передбачено до 7 років колонії. Мошенця звинувачують у тому, що він змусив Бердника підписатися в журналі обліку доставлених про відсутність у нього претензій. А також те, що він не доповів про тортури до ДБР.

Оперуповноважений Ярослав Оверченко, який, за словами Бердника, допитував його після тортур, отримав підозру в співучасті в тортурах Частина 1 статті 28, частина 1 статті 127 КК. Покарання: позбавлення волі від 2 до 5 років та приховуванні затримання Частина 1 статті 396 КК. Покарання: арешт до 3 місяців, обмеження або позбавлення волі до 3 років .

За версією ДБР, після побиття Оверченко сказав Берднику вийти у двір, де той снігом змив кров з обличчя. Потім, за інформацією слідства, оперативник «скористався безпорадним станом та пригніченою волею» Бердника й отримав від нього свідчення. Після цього Оверченко вивів його з кабінету до коридору і змусив сидіти там до приїзду керівника сектору.

Останній п’ятий підозрюваний — ще один оперативник Іван Гриненко. За версією слідства, він разом із керівником сектору виїздив до власника автомобіля з викраденим магнітофоном, поки дільничні били Бердника.

ДБР стверджує, що коли Гриненко повернувся до дільниці, він побачив кров на жалюзі, де катували затриманого. Тоді він зняв жалюзі та сховав у внутрішньому дворі відділення. Пізніше працівники ДБР знайшли їх під час обшуку під дошками. Слідчий оголосив Гриненку підозру в приховуванні тяжкого злочину Частина 1 статті 396 КК. Покарання: арешт до 3 місяців, обмеження або позбавлення волі до 3 років .

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Підозрюваних Мошенця, Оверченка та Гриненка взявся захищати один адвокат — Федір Костюкович. Він не захотів коментувати справу «Ґратам».

«Коментарі передчасні. Є презумпція невинуватості. Ніхто не може бути визнаний винним без вироку суду. Те, що є справа, ще не означає, що люди винні», — сказав Костюкович.

У середині квітня суди відправили всіх трьох його клієнтів під нічний домашній арешт. На засіданнях поліцейські заперечували провину.

На відміну від дільничних Шпака та Линника керівництво поліції вирішило не звільняти решту підозрюваних. Але ДБР подало клопотання про їхнє тимчасове відсторонення, і в середині квітня суд задовольнив це прохання.

Проте за три місяці все змінилося. Усі підозрювані опинилися на волі, а троє навіть поновилися на службі.

Трюк судді Синиці

У червні ДБР завершило розслідування. Справа потрапила до Городищенського районного суду, до судді Людмили Синиці. Вона призначила підготовче засідання на початок серпня — за кілька днів до закінчення терміну арешту двох головних обвинувачених та відстороення від служби трьох інших. За кілька тижнів до засідання прокуратура подала клопотання щодо продовження цього терміну ще на два місяці.

Але на засіданні суддя Синиця їх не розглянула та взяла самовідвід. Вона обґрунтувала це тим, що знайома з одним з обвинувачених — колишнім керівником городищенської поліції Віталієм Мошенцем та часто спілкувалася з ним щодо службових питань. Також вона добре знайома з адвокатом Сергієм Василенком, який захищає дільничного Линника. Раніше він працював прокурором у Городищі, і, як заявила суддя Синиця, вони спілкувалися «як у межах судових процесів, так і за їхніми межами».

За Кримінально-процесуальним кодексом, заяву про самовідвід мав розглянути суддя того ж суду. Окрім Синиці в Городищенському суді працюють ще троє суддів, і всі вони тоді були у відпустці. За тиждень вищий за ступенем Черкаський апеляційний суд 11 серпня вирішив, що у зв’язку з цим заяву про відвід розглянуть судді в іншому районі — Шполянському.

Але тоді було вже запізно — термін арешту та відсторонення з посади всіх обвинувачених поліцейських закінчився. Дільничні Линник та Шпак вийшли на волю, а Мошенець, Оверченко та Гриненко повернулися на роботу.

Прокурор Олександр Житник упевнений, що суддя Синиця навмисно взяла відвід саме перед закінченням термінів арешту, щоби підіграти обвинуваченим.

«Процесуально я не можу цього ні підтвердити, ні спростувати. Але дуже схоже на те. Мені особисто здається, що це було зроблено саме з цією метою — щоби злетіли ці запобіжки», — сказав прокурор «Ґратам».

За процесуальним законодавством, лише Синиця могла продовжити домашній арешт та терміни відсторонення для трьох обвинувачених. Але за її відсутності розглядати продовження тримання під вартою міг й інший суддя. Тому Черкаський апеляційний суд надіслав матеріали про продовження арешту дільничних Линника та Шпака до Корсунь-Шевченківського районного суду. Поки клопотання туди дійшли, термін арешту вже закінчився, тому й не було чого продовжувати. Але прокурори подали до Корсунь-Шевченківського суду нові клопотання про арешт.

Суддя Галина Літвінова розглянула їх на початку вересня. «Ґрати» побували на засіданні за участі обвинуваченого Романа Шпака. На ньому прокурор Олександр Житник разом із колегою просили повернути Шпака за ґрати, оскільки він, як колишній поліцейський, «усвідомлює невідворотність суворого покарання» та знає, як можна втекти, щоби його не знайшли. На думку прокурорів, на волі Шпак також може впливати на потерпілого та свідків за допомоги старих зв’язків у поліції.

Адвокат колишнього поліцейського Богдан Сухомудренко іншої думки. На суді він заявив, що його клієнта звинувачують необґрунтовано й багато доказів зібрані з порушеннями. Наприклад, на його думку, ДБР необґрунтовано провело невідкладний обшук у поліцейській дільниці, не маючи санкцій суду.

«Основні докази побудовані на свідченнях потерпілого, який сам причетний до кримінальних правопорушень. І через це може бути зацікавлений», — заявив адвокат.

Сам Шпак нагадав суду, що в лютому після арешту його напарника він майже місяць залишався на волі, але не втік.

«Знаючи, що мій напарник під вартою, я усвідомлював, що на мене чекає те саме. Усвідомлюючи це, я приїжджав на всі судові засідання та не перешкоджав слідству. У цей час не спілкувався ні зі свідками, ні з потерпілим. Тобто мети переховуватись у мене не було, немає й не буде», — наполягав він.

Шпак додав: після звільнення з поліції він влаштувався різноробом до бригади будівельників, щоби забезпечувати дружину з однорічною дитиною. Паралельно він судиться щодо поновлення в поліції, як і його колишній напарник Линник.

У результаті суддя Корсунь-Шевченківського суду Літвінова визнала недоведеним те, що обвинувачений може втекти, але погодилася з прокурорами, що він усе ж може вплинути на потерпілого та свідків за допомоги колишніх колег. Вона відмовилася заарештовувати Шпака та призначила йому особисте зобов’язання з’являтися на засідання та здати закордонний паспорт. Таке ж рішення вона ухвалила й щодо другого обвинуваченого Линника.

 

Керівник поліції

Городище розташоване за 60 кілометрів від Черкас, у географічному центрі України. На вигляд більше схоже на селище, ніж на місто. Тут майже немає багатоквартирних будинків, і працює всього-на-всього два кафе.

У центрі — простора площа, якою розкидані будівлі міськради, суду, будинку культури, тієї ж поліцейської дільниці та колишньої районної адміністрації. Колишньої, бо у 2020 році Городище втратило статус районного центру через адміністративну реформу. Тепер місто входить до Черкаського району.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

До реформи в будівлі поліції був повноцінний райвідділ, а потім його статус знизили до сектора поліцейської діяльності. У квітні, після того, як суд усунув від служби керівника сектору Віталія Мошенця, його місце зайняв слідчий із сусіднього міста Корсунь-Шевченківський Максим Охріменко.

А наприкінці серпня керівництво поліції вирішило вкотре реорганізувати городищенську ділянку. Кількість його працівників скоротили з 35 до 19, а сам сектор підпорядкували Корсунь-Шевченківському відділу поліції. Максима Охріменка зняли з посади керівника й направили керувати всім Корсунь-Шевченківським відділенням, поки в статусі тимчасового виконувача обов’язків.

«Ґрати» зустрілися з ним у Городищі в перші дні роботи на новій посаді та попросили прокоментувати справу про тортури. Охріменко відмовився оцінювати те, що сталося. Він сказав, що того дня не був у Городищі, не керував тоді обвинуваченими поліцейськими і знає про те, що трапилося лише з чужих слів.

«Те, що я чув на вулицях, думки людей, які працювали в Городищі чи Корсуні, думки керівництва — це лише слова, і вони нічим не підтверджуються. Коментувати саму подію я не можу, оскільки це є предметом розслідування кримінального провадження, яке здійснює Державне бюро розслідування», — сказав він.

Керівник відділення визнає, що після лютневого випадку місцеві почали гірше ставитись до поліції. Але Охріменко наполягає, що не варто судити за цим інцидентом про всіх поліцейських. За словами керівника, його підлеглі — це адекватні люди, які намагаються дотримуватися закону. Охріменко зазначив: щороку його працівники проходять огляд у психіатра, постійно проводяться інструктажі щодо дотримання прав людини та антикорупційних законів.

«На інструктажах та перед виконанням завдань наголошую колегам, що заступають на службу: дотримуйтесь законодавства! Та якби не хотілося, але вказую на негативний приклад, що відбувся у лютому та звертаю увагу на наслідки — хлопці відсиділи в СІЗО». У всіх працівників є сім’ї, у більшості є діти. І ніхто такої долі не хоче. Якщо людина свідома, навряд чи вона хоче потрапити до СІЗО», — зазначив Охріменко.

За його словами, колишній керівник сектору Мошенець, оперативники Оверченко та Гриненко пішли з городищенської дільниці та перевелися до відділення в Корсуні. Кожного з них керівник характеризує позитивно.

«Щоб не сталося: крадіжка, грабіж, тілесні ушкодження, угон, у Мошенця немає позиції — вибачте, я зараз після добового чергування, зараз міняюся та йду додому. У нього немає такого: що є робота, він її кине та піде. У нього інший темперамент і стиль життя: він робить, робить, робить, не жаліючи себе. І я це  можу сказати впевнено, не не кривлячи душею. Оскільки Віталія Васильовича я знаю з 2009 року, коли я прийшов сюди на практику як курсант», — сказав Охріменко.

За його словами, другий обвинувачений Оверченко — «зовсім молодий хлопець, який тільки-но прийшов з університету».

«Оверченко — молодий хлопець, який тільки прийшов з університету. Він тільки прийшов, тільки почав щось робить, і тут така ситуація склалася негативна, погана. Він її, можливо, не хотів, можливо, її не планував. Можливо, ця людина просто опинилася не в тому місці не в той час. Огоньок в глазах зник. Хоча зараз його вже перепризначили в Корсунь. Це нова територія, нові люди. Бачу, що бажання працювати в нього знов піднімається», — зазначив керівник.

У третього обвинуваченого Івана Гриненка, за словами його керівника, дружина й маленька дитина, і він не «робитиме дурниць, щоби залишити сім’ю напризволяще».

Охріменко не згоден із прокурорами, на думку яких обвинувачені поліцейські будуть використовувати свої повноваження, щоби натиснути на Бердника. За словами керівника, його підлеглі не підуть на таке, бо знають, що за це можна потрапити під варту.

Оперативник Олександр Медведєв, який свідчив проти колег, також пішов із городищенського сектору, але перевівся не до Корсуня, а далі — до Черкас. За словами Охріменка, перед цим він підходив до нього та радився, що робити.

«Він спитав, як йому бути, як далі працювати. Я йому повідомив, що особисто у мене відносно нього ніякого упередженого ставлення не буде. Оскільки я знов таки не знаю, кому і що він повідомляв, і яку участь брав у цих подіях. Я не можу стверджувати, що він у чомусь винуватий, що він когось здав або вигородив», — сказав Охріменко.

 

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Обитель правосуддя

Суд над поліцейськими досі не розпочався. Хоча суддя Синиця і взяла самовідвід, але в серпні Шполянський районний суд його відхилив. Тобто, справа залишилася в неї.

Синиця сама вже понад рік перебуває під слідством. Раніше вона очолювала суддівську колегію в гучній справі про вбивство лідера Євромайдану з Корсунь-Шевченківського Василя Сергієнка. У 2014 році його викрали з власного будинку, а потім його поплічники знайшли тіло з численними ножовими пораненнями, закопаним у лісі. В організації та виконанні вбивства обвинувачуються п’ятьох осіб із кримінального середовища, а замовника досі не встановили.

Влітку 2019 року, за інформацією прокуратури, один з обвинувачених погодився дати свідчення щодо замовника. Прокурор подав клопотання про те, щоби заради безпеки підсудного його перевели до іншого СІЗО, подалі від інших обвинувачених. Про це клопотання не мали дізнатися інші підсудні, але суддя Синиця оголосила його при всіх на відкритому судовому засіданні. У результаті угода з обвинуваченим зірвалася. За рік через це Держбюро розслідувань оголосило Синиці підозру у втручанні в роботу правоохоронців та розголошення таємниці досудового розслідування. Зараз її також судять.

Синиця в руках прокуратури. Суддю з Черкаської області судитимуть за втручання в розслідування вбивства майданівця Василя Сергієнка

За іронією долі підозру Синиці зачитував той самий прокурор, який представляє обвинувачення в справі про катування Бердника. Обидва провадження веде один і той самий департамент прокуратури.

7 жовтня в Городищі мало відбутися підготовче засідання в справі Бердника. Але прокурори заявили відвід Синиці через конфлікт інтересів. На думку прокуратури, суддя не може бути об’єктивною, якщо прокурори цієї справи в іншому провадженні звинувачують саму Синицю. Клопотання про відвід розглянув інший суддя того ж суду Володимир Черненко та відхилив його.

Він визнав недоведеним те, що його колега може бути упереджена. Суддя Черненко вказав на рішення: прокурори в справі Бердника можуть самі вийти зі справи Синиці, і так конфлікту інтересів не буде. Суддя також зазначив, що підозру Синиці підписував заступник генпрокурора Андрій Любович. У справі Бердника він не бере участі, тому, на думку судді, відводити Синицю немає підстав.

Прокурор Олександр Житник був здивований цим рішенням. На його думку, суддя відмовив у відводі з надуманих причин. Прокурор вважає, що конфлікт інтересів не зникне, навіть якщо працівники його відділу вийдуть зі справи Синиці, як порадив її колега в рішенні.

«З групи прокурорів за обвинуваченням Синиці вийти можна. Але все одно ми їй повідомляли про підозру. Ми вже були присутні на кількох засіданнях. Це вже сталося. Тому логічно було б змінити саме суддю, а не прокурорів. Тому що вона вже буде упереджена. Її вже образили тим, що оголосили підозру», — сказав прокурор.

За словами Житника, його колеги планують знову заявити відвід Синиці за схожими підставами. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу, відвід не може розглядати той самий суддя. Якщо клопотання буде відхилене, прокуратура має намір подати ще одне. Так невдовзі в Городищі закінчаться судді, які можуть розглядати відводи Синиці. Тоді клопотання мають скерувати до іншого суду. Прокурори сподіваються, що там судді не будуть упереджені та задовольнять відвід.

«Насьогодні я бачу лише такий шлях: закидати їх відводами, щоби забрати справу з цього прекрасного місця, з цієї обителі правосуддя», — сказав прокурор Житник.

Якщо цей план не спрацює, процес може затягнутися на довгі роки. Справа потрапила до Синиці ще в червні, але досі не пройшла навіть підготовче засідання.

Проблеми для судового процесу може створити сам потерпілий Бердник. Навесні городищенські поліцейські оголосили йому нову підозру в шахрайстві. За інформацією слідства, Бердник узяв по 1200 гривень із двох мешканців Городища за підключення до інтернету, але не зробив цього. У 2020 році йому вже оголошували підозру в схожій афері, але з іншими потерпілими.

Обидві справи передали до того самого Городищенського суду. Нещодавно Бердник зник і припинив приходити на засідання. Того ж місяця суд оголосив його в розшук, а прокурор подав до суду клопотання про заочний арешт. На момент виходу цієї статті Бердник не з’явився й не відповідає навіть на дзвінки прокурора в справі про тортури.

З «Ґратами» він також не виходить на зв’язок. На початку вересня ми домовилися про зустріч у Городищі, але в призначений день він вимкнув телефон. Його розповідь довелося відновити з інтерв’ю для інших телеканалів та з матеріалів справи.

Про те, що трапилося в Городищі, міг взагалі ніхто не дізнатися, адже, за словами Бердника, поліцейські пропонували йому гроші за мовчання. Але в лютому його батько Віктор Бердник наполіг, щоби син усе ж подав заяву. Він скаржився журналістам, що в них із дружиною маленька пенсія й синові немає на що вставити вибиті зуби. Але, на його думку, погоджуватися на гроші від поліцейських не можна, бо винні мають бути покарані.

«Що таке гроші? Сьогодні його побили, завтра другого поб’ють, післязавтра третього поб’ють, — обурювався Бердник-старший у розмові з журналістами. — Якщо покарання не буде, вони так і далі знущатися над людьми. Бо вони думають, якщо форму наділи, то вони боги».

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів