25 лютого по всій Росії проходили антивоєнні протести через вторгнення в Україну. 20-річний кримчанин Єгор Андрющенко був одним із тих, хто вийшов на пікет у центрі Сімферополя. Упродовж години його затримали поліцейські. Суд визнав хлопця винним в участі у несанкціонованому мітингу і призначив йому чотири доби адміністративного арешту.

«Ґрати» розповідають, як Андрющенко зважився на протест, як до нього ставилися правоохоронці, і що про його вчинок думають родичі та друзі.

«Єдине, про що я шкодую, що не вийшов 24 лютого»

Єгор Андрющенко народився у Криму, весь час живе у Сімферополі. 24 лютого він їхав у громадському транспорті влаштовуватися на роботу. Вперше відкривши стрічку новин зранку, він дізнався про початок повномасштабного вторгнення в Україну.

«Спочатку я не повірив, подумав, може це якісь фейки. Почав гортати далі і зрозумів, що це правда. Таке відчуття, що в мене різко все життя перевернулося. Я підняв очі, поруч сиділа людина і також дивилася новини на смартфоні. Цілий день я був не в собі, не зміг знайти жодної причини, навіщо мені взагалі працювати, коли відбувається таке. Стало страшно, я зрозумів, що треба виходити [на протест]. Якщо чесно, було відчуття, що у всіх така думка навколо», — згадує Андрющенко.

Того ж дня протестні акції відбулися в Росії. Андрющенко почав шукати в інтернеті ініціаторів у Сімферополі, які збираються на мітинг. У твіттері він домовився з двома дівчатами, роздрукував плакат «Досить вбивати» і вирушив на пікет.

«Єдине, про що я шкодую, що не вийшов 24 лютого», — каже Єгор.

«Більшість проти, але всі просто бояться»

Про те, що він збирається вийти на мітинг, Єгор сказав лише своїй 16-річній сестрі. Та підтримала його і також була присутня на акції. Інші родичі дізналися про це від неї вже після затримання брата.

«В основному в сім’ї всі встали на мій бік, але сильно переживали і образилися, що я наразив себе на небезпеку. Усі родичі, за винятком лише дідусів та бабусь, розуміють, що це [вторгнення] неправильне», — каже Єгор.

За словами Андрющенка, люди в центрі міста, бачачи їх із плакатами, були натхненні — посміхалися, підтримували, обіймали протестувальників.

«Більшість проти [війни], але всі просто бояться», — вважає Андрющенко.

Та чимало перехожих питали його про причину протесту — вони не знали про вторгнення.

«Як і всі, я не вірив, що це станеться», — пояснює Андрющенко.

«Скільки платять за протест?»

«Я точно знав, що мене заарештують, тому підготувався, шукав інформацію, як поводитися під час затримання. Мене здивувало, що ми цілу годину простояли [на акції], я думав, нас закриють набагато раніше. До нас навіть підходив якийсь держслужбовець, попереджав, що поліція вже їде, умовляв піти. Нас це не зупинило, ми стояли до кінця ще хвилин 20», — згадує Єгор.

Коли до протестувальників із різних боків підійшло близько 15 поліцейських, Андрющенко не чинив опір. Правоохоронці забрали плакат, подивилися його речі і попросили пройти з ними. Його відвезли до районного відділу поліції і почали ставити запитання.

«Скільки платять за протест? Ви взагалі адекватна людина? — цитує Андрющенко поліцейського. За його словами, питання про винагороду за пікет цікавило майже всіх. — Це було найкумедніше. Як вони це собі уявляють? Що я написав до держдепартаменту США — дайте мені грошей? Вони дійсно не розуміють реальної картини, уявляють усе так, як їм твердить політрук або як це називається у них».

Андрющенко спочатку намагався заперечувати, що просто виражав свою позицію і погляди. Коли зрозумів, що на його слова не звертають уваги, припинив спроби йти на діалог.

«Чим нижче звання у поліцейського, тим він адекватніший», — каже Андрющенко.

«Чотири дні читав книги»

Одразу після затримання Андрющенко написав у ОВД-Інфо Російський правозахисний медіапроект, який надає юридичну допомогу при політичних переслідуваннях , але у них не було вільних правозахисників у Криму, тому хлопець підготувався захищатися в суді сам. У Центральному районному суді Сімферополя, за його словами, все пройшло формально.

В ухвалі суду сказано, що Андрющенко «провів публічний захід у формі пікету, який є колективною публічною акцією під виглядом одиночних пікетів з використанням плакатів, що містять єдину тематику об’єднаних єдиним задумом та спільною організацією щодо проведення спеціальної воєнної операції із захисту ДНР и ЛНР». Єгор визнав вину в суді і покаявся, йдеться у документі.

«Вину я не визнав, — пояснює він. — Ви визнаєте рішення суду [запитали], і я відповів «так», тому що, в принципі, не знав, що можна відповісти і як захищатися».

Його засудили на чотири доби адміністративного арешту за участь у несанкціонованому мітингу частина 2 статті 20.2 КоАП РФ , яку він провів у спецприйомнику. Він подав апеляцію, наполягаючи, що поодинокі пікети дозволені Конституцією РФ без погодження з владою, але суд її не задовольнив.

Час у спецприйомнику Андрющенко називає «терпимим і цивільним». Страху не було, годували задовільно,

«Чотири дні читав книги», — згадує Андрющенко.

Разом із ним покарання відбували дівчата, з якими він виходив на протест — їх також заарештували. Під час звільнення хлопець почув розмову чергового з офіцером — образливою манерою вони обговорювали зовнішній вигляд затриманих. Їх відпустили на день раніше.

Після звільнення Єгор влаштувався у незалежне видання «Сахар».

«Я зрозумів, що хочу робити хоч щось, щоби змінити країну. Щодня все стає лише гіршим. Мені хочеться, щоб у Росії була свобода та можливість говорити правду», — каже Андрющенко.