«А в чому його звинувачують, можете сказати?». У суді в справі колишнього керівника одеської міліції допитали сестру загиблого 2 травня 2014 року в Будинку профсоюзів — репортаж «Ґрат»

Допит Тетяни Острожнюк у Приморському райсуді Одеси в справі колишнього голови обласної міліції Петра Луцюка та подій 2 травня 2014 року. Фото: Анна Фаріфонова, Ґрати
Допит Тетяни Острожнюк у Приморському райсуді Одеси в справі колишнього голови обласної міліції Петра Луцюка та подій 2 травня 2014 року. Фото: Анна Фаріфонова, Ґрати

У Приморському суді Одеси допитали одну із потерпілих у справі Петра Луцюка. Колишнього голову обласної міліції звинувачують у ненаданні допомоги частина 3 статті 135 КК , зловживанні владою частина 2 статті 364 КК та службовому підробленні частина 1 статті 366 КК . За версією обвинувачення через те, що 2 травня 2014 року він не забезпечив охорону громадського порядку й не ввів у дію план «Хвиля», розроблений для придушення масових заворушень, у сутичках загинули 48 людей.

Одним із них був Ігор Острожнюк. Його сестра Тетяна виступила в суді, хоч спочатку навіть не дуже розуміла, куди прийшла.

«Ґрати» розповідають, що говорила сестра загиблого 2 травня й чому зрештою заступилася за обвинуваченого.

 

На лаві в залі судових засідань сидить жінка сорока років на вигляд. У неї в руках папери, на яких видно слово «генпрокуратура». Секретар налаштовує відеоконференцію — підсудний Петро Луцюк виходить на зв’язок із Рівненської області, де мешкає, прокурор Андрій Ширяєв — із Києва. Коли всі приготування закінчені, до зали заходить суддя Вадим Коваленко. Починається судове засідання.

Адвокат Луцюка Андрій Веселов повідомляє суду, що просив прибути свідків захисту, але вони не прийшли. Ці свідки мали виступати з боку обвинувачення, але прокуратура від них відмовилася. Луцюк заявив тоді, що це було зроблено навмисно й захист заявив їх зі свого боку.

Прокурор каже, що викликав потерпілих. Суддя починає говорити, що на засідання не прийшли ні свідки, ні потерпілі, але жінка на лаві невпевнено каже: «Я потерпіла»; — й виходить до трибуни.

На запитання судді про те, чи вона знає, яку справу сьогодні слухають, ніби намагається вгадати: «Щось пов’язане з другим травня?».

Суддя погоджується та намагається пояснити їй, що зараз буде допит. Острожнюк чує слово «питання» й запитує сама: чому вважається, що загинуло 48 людей, хоча в морзі вона бачила понад 300 тіл? Суддя зупиняє її й запитує, чи вона втратила когось того дня. Острожнюк відповідає, що брата — Ігоря.

— Де саме він помер? — продовжує суддя.

— У Будинку профспілок, — Острожнюк глибоко вдихає. — Випав чи то з четвертого, чи то з третього поверху, не пам’ятаю вже.

Суддя цікавиться, що вона хоче пояснити суду. Острожнюк знову питає, цього разу, чому тіло брата віддали без лівої руки, хоча в морзі вона ще була на місці. Суддя ніяк не реагує, і допит розпочинає прокурор.

Андрій Ширяєв запитує, чи відомо Острожнюк, як її брат опинився в Будинку Профспілок. Жінка повертається й піднімає голову вгору — до екрану телевізора, з якого з нею розмовляє прокурор.

«У нього був свій бізнес, він був на роботі та побачив по телевізору, що хлопців, які з ним навчалися… Що там почалася якась заворушка, трагедія, і вирішив піти на допомогу. Приїхав, їх загнали до Будинку Профспілок, як мені розповідали свідки, які це бачили» — каже Острожнюк.

Прокурор запитує про цих свідків. Такі ж потерпілі, як вона, родичі, друзі загиблих, відповідає Острожнюк. Їхні імена вона вже не пам’ятає.

Прокурор запитує про причину загибелі її брата, зазначену в медичних документах.

— Падіння з висоти.

— Яка причина смерті? — уточнює прокурор.

— Ну, швидше за все, що виштовхнули, або рятувався. Просто падіння з висоти. Там не зазначено причини.

Прокурор запитує про моральні та матеріальні збитки від смерті брата.

«Не можу відповісти одразу на ваше запитання. Крім того, що в нас літня мама, через яку я могла покластися на нього, як на опікуна, який міг її утримувати. Зараз я змушена бути єдиною опікункою. Тобто я не можу залишити її одну взагалі. Я не можу працювати, бо за нею потрібно доглядати, вона не встає, не бачить», — пояснює Острожнюк.

Адвокат Луцюка Андрій Веселов, який сидить перед нею, починає допит захисту. Він розмовляє з нею тихо й обережно.

«Тетяно Євгенівно, скажіть, будь ласка, коли ви дізналися, що ваш брат помер? Від кого?» — питає Веселов.

Острожнюк відповідає, що брат не відповідав на телефонні дзвінки впродовж доби. На її очах виступають сльози.

«Ми обдзвонювали лікарні, ми телефонували до міліції, коли зрозуміли, що це відбувалося все… І нам сказали «приїдьте до моргу для впізнання».

Адвокат уточнює, коли це було. Острожнюк відповідає, що третього чи четвертого травня. Вона каже, що знає про трагедію лише загальновідомі речі з інтернету — що людей, які випали з Будинку профспілок, їх добивали.

— Вам щось відомо щодо того, що МНС, ну, пожежники… Є така версія… Несвоєчасно прибули для гасіння пожежі в Будинку профспілок? — питає Веселов.

— Мені відомо, за розповідями тих самих людей, які там були, — родичі загиблих, — що все це бачили, що міліція не діяла, а пожежники не винні, бо вони розвертали шланг, їм його звертали, не давали проїхати.

Суддя дозволяє поставити запитання самому Луцюку, але його не чути. Секретар намагається налагодити зв’язок. Луцюк починає з того, що висловлює Осторожнюк свої співчуття та щось говорить про роль прокуратури, але якість звуку дуже погана, суддя не може розібрати його слова та перепитує.

Петро Луцюк (ліворуч) з адвокатом у залі Приморського райсуду Одеси. Фото: Анна Фаріфонова, Ґрати

Луцюк уточнює, чи Острожнюк подавала цивільний позов. Вона не пам’ятає: «Можливо так, тому що я отримувала від держави допомогу».

Острожнюк розповідає, що це була не її ініціатива, а «якогось адвоката». Суддя запитує, чи вона зараз підтримує свій позов.

— Якби я пам’ятала якийсь позов, я б вам відповіла. Я пам’ятаю, що був якийсь адвокат, який займався всіма справами і він сказав: «Ви можете написати довіреність і я приходитиму замість вас до суду». Можливо, він щось подавав і я щось підписувала. Я пам’ятаю щось таке.

— А ви зараз маєте претензії майнового характеру до обвинуваченого Луцюка, — запитує суддя.

— Ні, я не знаю, хто такий Луцюк, — каже Острожнюк і додає після паузи. — А в чому його звинувачують, можете сказати?

— Луцюк був на той час керівником головного управління МВС на Одещині…

— Який давав команду не діяти? — перебиває суддю Острожнюк.

Він каже, що не зовсім так і перераховує їй статті, за якими звинувачують Луцюка.

— Він був на місці? — запитує Острожнюк.

Суддя не встигає відповісти, Луцюк пояснює, що був у торговому центрі «Афіна» під час зіткнень і якби не він, згорів би й цей заклад. Колишній міліціонер перераховує, кого відправив до Будинку профспілок — бійців «Беркуту» та внутрішніх військ, усіх своїх заступників. МНС про те, що відбувається, теж повідомив він, — стверджує Луцюк. Він заявляє, що прокуратура заарештувала матеріали, які це підтверджують.

Допит Тетяни Острожнюк у Приморському райсуді Одеси в справі колишнього голови обласної міліції Петра Луцюка та подій 2 травня 2014 року. Фото: Анна Фаріфонова, Ґрати

— Я людей у ​​небезпеці не залишив. Я виконав усі можливі варіанти, — намагається переконати потерпілу Луцюк.

— А хто дав команду не діяти, коли все це відбувалося? Коли міліція стояла й не пропускала… — каже Острожнюк, але Луцюк її перебиває й починає тараторити про те, що згідно із законом координацією діяльності займається прокуратура, але всіх силовиків зібрали на нараду та паралізували їхню роботу.

— Ось до них і всі питання, — робить висновок Луцюк.

Допит закінчується. Суддя повідомляє Острожнюк, що вона може ознайомитися з матеріалами справи та вирішити, чи підтримує цивільний позов чи ні.

— Я так розумію, що поки я не напишу заяви, що не маю претензій, людина сидітиме? — Запитує жінка.

Луцюк ніколи не перебував під вартою, але їй про це не кажуть. Суддя пояснює, що справу слухають по суті й мають вивчити, зокрема, і цивільні позови, тому якщо вона має бажання, вона може розібратися з цим.

Уже після засідання Острожнюк каже кореспондентці «Ґрат», що зв’язок з адвокатом, який збирав матеріали для цивільного позову, вона вже давно втратила. За судами, за її словами, потерпілі, і вона навіть не стежать — немає часу й не бачать сенсу.

«Я розумію, що якщо когось і судитимуть, то цапів-відбувайлів, також як пожежників. Тому, що я зможу зробити, щоби не звинувачували безвинних, то я це і зроблю», — каже вона, спускаючись на наступне засідання суду, — за обвинуваченням ще п’ятьох міліціонерів за події, пов’язані з трагедією 2 травня. Їхня справа слухається окремо.

На запитання про те, кого вона все ж вважає винним, Острожнюк каже, що нікого, бо точно знати не може, лише припускати. Кого ж вона припускає, питає кореспондентка. Острожнюк розводить рукам і відповідає: «Авакова, Коломойського (сміється), розумієте?».

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів