«У Криму править ФСБ». Суд у Сімферополі засудив фрілансера «Радіо Свобода» Владислава Єсипенка до шести років ув’язнення

Сімферопольський районний суд засудив фрілансера «Радіо Свобода» Владислава Єсипенка до шести років ув’язнення в колонії загального режиму й оштрафував на 110 тисяч рублів (орієнтовно 41 тисяча гривень). Єсипенка звинувачують у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні вибухового пристрою частина 1 статті 222.1 Кримінального кодексу РФ .

Єсипенко заперечує провину та стверджує, що гранату підкинули йому оперативники ФСБ, а після затримання катували, добиваючись зізнань.

Про те, які докази наводили в суді сторони, і як російські правоохоронці ігнорують скарги на тортури — у замітці «Ґрат».

Затримання

Про те, що 10 березня 2021 року в Криму затримали фрілансера «Радіо Свобода» Владислава Єсипенка стало відомо не одразу. ФСБ поширила повідомлення про це лише за шість днів. У ньому йшлося, що Єсипенко підозрюється в незаконному виготовленні вибухового пристрою частина 1 статті 223.1 КК РФ . ФСБ стверджувала, що він зізнався в збиранні інформації «про місця масового перебування людей та життєзабезпечення», а також знімав фото та відео для Служби зовнішньої розвідки України. Завдання йому за інформацією російської спецслужби видавав полковник Віктор Кравчук.

Затримання Владислава Єсипенка. Скріншот з оперативного відео ФСБ РФ

Єсипенка затримали на трасі біля селища Перевальне. Він їхав своєю машиною із Сімферополя до Алушти разом зі знайомою Єлизаветою Павленко, коли його зупинили правоохоронці. На місці, окрім патрульної поліції, уже були працівники ФСБ та поняті. Машину обшукували кінологи із собакою. За версією слідства, у бардачку під кермовим колесом машини Єсипенка вони знайшли гранату РГД-5 із намотаним на неї дротом у підсумку. Невідомо, чому оперативники ФСБ чекали на автомобіль і вирішили його обшукати — у матеріалах справи немає документів, які пояснюють із чого почалося переслідування Єсипенка. Сам він вважає, що за ним почали стежити, коли помітили напередодні біля пам’ятника поетові Тарасу Шевченку в Сімферополі — він знімав покладання квітів.

Єсипенка затримали, а Павленко відвезли до Алушти, де в її будинку провели обшук — Єсипенко також там жив. Згодом Павленко виступала свідком у суді.

Майже одразу ж на телеканалі «Крым24» опублікували інтерв’ю Єсипенка генеральному продюсеру каналу Олегу Крючкову. У ньому Єсипенко каже, що перевозив у своїй машині вибухівку. У Криму, розповів Єсипенко, він працював як фрілансер на проєкт Крим.Реалії української редакції «Радіо Свобода», але всі зняті матеріали, крім редакції, передавав і Кравчуку. У матеріалах справи є одразу два документи про організацію інтерв’ю — лист із проханням про це, підписаний Єсипенком, та лист від редакції телеканалу у ФСБ. Лист Єсипенко написаний раніше, він стверджує, що його змусили це зробити.

23 березня «Ґрати» дізналися та опублікували інформацію про те, що після затримання Єсипенка катували струмом, щоб отримати «зізнання», а також, щоби домогтися його участі та необхідної розповіді в інтерв’ю «Крым24».

Владислав Єсипенко з адвокатами — Олексієм Ладіним (ліворуч) та Емілем Курбедіновим. Фото: «Кримська солідарність»

Одразу після того, як стало відомо про затримання фрілансера, до нього в СІЗО спробували потрапити незалежні адвокати, але їх не пустили. Емілю Курбедінову черговий сказав, що Єсипенко написав відмову від зустрічі з ним. Те саме заявили адвокату Олексію Ладіну, коли він спробував відвідати затриманого. Формально, на цей час інтереси Єсипенка представляла адвокатка за призначенням Віолетта Синєглазова. «Ґрати» перевірили розклад чергувань членів Кримської палати адвокатів та з’ясували, що Синєглазова не була черговою ні в день затримання Єсипенка, ні в наступні, і не мала брати участь у його справі. На запитання «Ґрат», як вона дізналася про затримання фрілансера та стала його захисницею, адвокатка не відповіла. Вона ж була з Єсипенком, коли Київський райсуд Сімферополя заарештував його до 11 травня.

Єсипенко стверджує, що говорив Синєглазовій про тортури і просив вжити якихось заходів, але вона порадила йому не «афішувати це», оскільки він не зможе їх довести.

Тортури

Під час апеляції на арешт до Єсипенка все ж таки допустили адвоката Олексія Ладіна. Єсипенко на засіданні у Верховному суді Криму відмовився від захисту Синєглазової, а згодом подав на неї скаргу до Адвокатської палати Криму. Його скаргу розглянули, але вирішили, що Синєглазова жодних порушень не допустила.

На засіданні апеляції на арешт Єсипенко розповів про тортури та заявив, що гранату йому в машину підкинули під час обшуку.

Ще детальніше про тортури він говорив уже під час процесу по суті.

«Мене роздягли догола й почепили на вуха мідні дроти. Я намагався чинити опір, але, оскільки я був голий і в наручниках, у мене нічого не вийшло. Тобто я голий лежав на підлозі, до мене підключили дроти та пустили струм. Біль був такий, що в мене мізки закипали й очі вибухали. Я сильно кричав, просив, щоби зупинилися й так не робили, але це тривало. Потім у певний момент мені почали ставити запитання.

… Я пояснював, що працюю журналістом у проєкті «Крим.Реалії» та приїжджаю до Криму для того, щоби робити опитування громадської думки… Здебільшого я працював як журналіст і ні з ким не співпрацював, ні зі СБУ, ні з ким…

https://graty.me/monologue/togda-puskaem-tok-pokazaniya-v-sude-frilansera-radio-svoboda-vladislava-esipenko-kotorogo-sudyat-v-krymu-po-obvineniyu-v-izgotovlenii-vzryvchatki/

Біль був такий нестерпний, що я цей стілець зі скотчем зірвав. Я зірвав маску. До цього в мене не було можливості побачити, але коли зірвав, побачив, що перебуваю в підвальному приміщенні й там біля п’яти працівників ФСБ, вони виглядають молодими. Побачив, що мене катували так званим армійським апаратом. Оскільки я служив в армії радіозв’язку, то знаю апарат ТА-57, тобто не вбивчий струм, але насправді дуже болісно, ​​досить сильний біль.

Й ось у такому стані, морально пригніченому, я перебував практично до ранку… Мене знімали на камеру й пояснювали, що мені треба буде сказати — про те, що я співпрацюю зі СБУ, про те, що ту гранату мені дали зі схову. Я тоді готовий був сказати, що завгодно, аби мене припинили катувати».

Уже наприкінці процесу з Військово-слідчого відділу Слідчого комітету з Чорноморського флоту надійшла відповідь на скаргу Єсипенка про тортури. У порушенні кримінальної справи було відмовлено. Слідство визнало, що факти тортур не доведені. Самого Єсипенка під час перевірки його заяви не опитували.

Обвинувачення

Наступного дня, після затримання та катувань, розповідав Єсипенко в суді, його вивезли до околиць Армянська, де на камеру змусили показати місце схованки, звідки він дістав гранату. У початковій версії його зізнань, які, як він стверджує, були складені оперативниками, що його катували, йшлося, що гранату в сховок поклали агенти Служби зовнішньої розвідки. Єсипенку вона знадобилася, щоби захищатись від криміналітету з кримських татар.

Засідання Сімферопольського райсуду в справі Владислава Єсипенка. Фото: Ґрати

До остаточної версії обвинувачення це не увійшло. У ньому не згадується й українська розвідка. До суду слідство надало версію про те, що Єсипенко 23 лютого 2021 року дістав зі схову, який підготували невідомі особи, ручну гранату РГД-5 та запал від гранати УЗРГМ-2 — «для гарантування особистої безпеки». Зібрав із цього пристрій, який можна було використовувати як міну — гранату з розтяжкою — і возив із собою в автомобілі.

10 березня машину зупинили працівники ФСБ біля Перевального та знайшли гранату. Оперуповноважений Денис Коровін стверджував у суді, що інформації про вибухівку в них до обшуку не було, але чому вони вирішили обшукати машину Єсипенка — пояснити не зміг.

У суді так і не вдалося з’ясувати, хто знайшов гранату в машині. Коровін стверджував, що огляд проводив ще один працівник Антон Грищенко. Грищенко це підтвердив.

Але кінолог Сергій Бродський розповів у суді, що вибухівку вчув його пес. Після цього він покликав вибухотехніка, який знайшов гранату.

Обшук машини Владислава Єсипенка. Скріншот відео оперативної зйомки ФСБ

Оперативники стверджували, що під час огляду машини Єсипенко стояв поруч і був вільний — його ще не було за що затримувати, а відео огляду не велося. Але сама ФСБ поширила спочатку відео затримання Єсипенка — він лежить на землі, притиснутий оперативником, та огляду машини — у цей час Єсипенко вже стоїть поряд у кайданках. До матеріалів справи це відео не потрапило, і суд не вимагав його від спецслужби.

Вдома у Єлизавети Павленко, де жив Єсипенко, оперативники під час обшуку знайшли металошукач, який, як стверджувало слідство, він міг використати, щоби знайти схованку з гранатою. Єсипенко стверджував, що металошукач не працює вже два роки.

Суддя Длявер Берберов та прокурорка Олена Подольна в Сімферопольському районному суді, 6 вересня 2021 року. Фото: Ґрати

Коровін у суді стверджував, що ввечері того ж дня, коли обшукали машину та знайшли гранату, Єсипенка відпустили на ніч під усне зобов’язання прийти на ранок до ФСБ. Він прийшов і разом з оперативниками поїхав до Армянська, щоби показати їм схованку. Доказів того, що Єсипенка відпустили, оперативник не надав — у жодних документах це не зафіксовано, відео з камер спостереження біля будівлі Управління ФСБ на бульварі Франка в Сімферополі до суду теж не надходило.

Єсипенко наполягає, що в цей час його катували струмом, вибиваючи зізнання, і нікуди не відпускали.

https://graty.me/online/delo-frilansera-radio-svoboda-v-krymu-vladislava-esipenko-den-chetyrnadczatyj-preniya-storon/

Прокурорка Олена Подольна, виступаючи в дебатах, сказала, що вважає провину Єсипенка повністю доведеною. Насамперед, його першими зізнаннями та інтерв’ю «Крым24». Вона попросила для фрілансера 11 років ув’язнення в колонії загального режиму та штраф у 200 тисяч рублів.

Захист

Захист Єсипенка будувався в суді на його твердженні, що гранату в автомобіль йому підкинули під час обшуку, а він виконував у Криму роботу фрілансера «Крим.Реалій» і з жодними спецслужбами не пов’язаний. Він визнавав, що справді знайомий із Віктором Кравчуком приблизно з 2017 року. Тоді Єсипенко хотів знімати фільм про кримінальні події 90-х років та звертався до нього за консультаціями. Але, крім цього, стверджував Єсипенко, вони не спілкувалися.

23 лютого він відвозив до адмінкордону дружину та дочку — вони поспішали повернутися на материкову частину України через смерть родича. Відвіз, вставив у телефон українську сім-карту, щоби зв’язатися з товаришем, який мав зустріти їх після проходження адмінкордону, потім повернув російську сім-карту й телефон більше не вимикав. Поїхав до Алушти, де зупинився в Павленко.

9 березня знімав покладання квітів у Сімферополі, а 10 березня його затримали, підкинули гранату, катували вночі й наступного дня вранці повезли до Армянська, де він під погрозами продовження тортур був змушений брати участь у слідчих діях.

Огляд місця, де, за версією слідства, була схованка з вибухівкою, яку забрав Владислав Єсипенко. Другий ліворуч — оперуповноважений В’ячеслав Тропін. Скріншот із матеріалів справи

«Ми від’їхали на кілометри два від цього місця, коли мені сказали, що зараз прийде слідчий і «ти маєш повторити ті самі слова, які ти в принципі сказав нам, завчені». Приїхав слідчий, я показав йому на камеру — вони фотографували — де це місце було», — розповів Єсипенко, як проходив пошук схованки.

З оперативників, що його катували, він назвав імена — Олександр і Фазіль, за якими вони зверталися один до одного. Катування, за словами Єсипенка, відбувалися в Бахчисараї, у підвалі. Він казав, що може показати на місці, де саме це було і впізнати тих, хто катував. Але його ніхто не запитував навіть після його скарги до Слідчого комітету.

Бардачок, аналогічний тому, що був у машині Владислава Єсипенка. Фото: «Ґрати»

На одне із засідань адвокат Тарас Омельченко приніс для експерименту бардачок — такий самий, як у машині Єсипенка. Принесли гранату з намотаним на неї дротом і не змогли покласти в бардачок — вона туди не поміщалася, зайвими були майже 2 сантиметри. Це, на думку захисту, доводить, що граната не могла зберігатися в бардачку.

До того ж, на ній не знайшли відбитків, за якими можна було ідентифікувати Єсипенка.

«Мені достатньо хоча б внести сумніви в докази провини. Трохи закласти зерно сумніву й довести, що весь цей процес із тиском із боку обвинувачення не може викликати жодних емоцій, окрім страхітливих», — виступав у дебатах адвокат Тарас Омельченко.

Захист наполягав, що слідство не змогло довести провину Єсипенка, а підставою для звинувачення стали лише його перші свідчення, дані під тортурами. Адвокат Дмитро Дінзе просив визнати їх неприпустимими, оскільки тоді до Єсипенка не пускали його адвокатів. Суддя Длявер Берберов на словах погодився, що всі результати слідчих дій без адвокатів мають бути визнані неприпустимими, але тексту вироку ще немає, тому невідомо, яку оцінку суд дав «зізнанням» Єсипенка.

Адвокат Дмитро Дінзе. Фото: Ґрати

Дінзе в дебатах вказував на величезну кількість процесуальних порушень, допущених слідством, і відсутність доказів майже всіх тверджень обвинувачення. Слідство не довело наявність схованки з гранатою — воно спиралося лише на слова Єсипенка, які не підтвердили. Те саме стосується твердження, що Єсипенка відпустили після затримання — доказів цього немає, а сам він заявляє, що його не відпускали, а катували.

Наприкінці дебатів Дінзе попросив суд визнати майже всі дані слідства неприпустимими доказами через процесуальні порушення та незрозумілі суперечності.

«… Я журналіст українського видання і, швидше за все, працівники ФСБ у моєму випадку хотіли показати наскільки неприйнятною є свобода слова, Ваша честь. А я вважаю, що погрози та тортури у XXI столітті неприйнятні. Я говорив раніше в суді — у мене 1937 року катували й розстріляли діда. І в мене склалося таке відчуття, що чекісти, які були тоді — зараз їхні онуки та правнуки роблять те саме, що й у 1937 році», — виступив Єсипенко з коротким останнім словом перед вироком.

Наступного дня суд засудив його до шести років ув’язнення та оштрафував на 110 тисяч рублів. Захист має намір подавати апеляцію, але повного тексту вироку наразі немає.