«Штраф буде мінімальним, але треба якось допомогти». Три історії про те, як українські судді беруть хабарі

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати
Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

За останні три з половиною роки прокуратура звинуватила в отриманні хабарів 28 суддів Йдеться про статистику з 1 січня 2018 до 30 червня 2021 року. Дані «Ґратам» надала Спеціалізована антикорупційна прокуратура . Коли Національне антикорупційне бюро розслідує ці справи, детективи зазвичай знімають суддів на приховані камери і прослуховують їхні телефони. Потім ці записи використовують як докази під час судового процесу. Здебільшого, коли судді хочуть хабар, вони не кажуть про це відкрито. Вони натякають, пишуть цифри на папірцях, а іноді просять не давати гроші їм у руки й десь заховати.

«Ґрати» ознайомилися з вироками суддям і розповідають три історії про те, скільки грошей і за що вимагають судді, і які методи конспірації використовують, щоби їх не викрили.

 

«Під подушечку»

У січні 2017 року в селі Требухів Київської області податковий інспектор прийшов із перевіркою на автозаправку компанії «Інлекс Груп». Як з’ясувалося, станція заправляла автомобілі дизельним паливом, без свідоцтва про державну реєстрацію та інших дозвільних документів. Через це податківець склав протокол про порушення господарської діяльності частина 1 статті 164 Кодексу про адміністративні правопорушення на оператора АЗС Олександра Сірика і вилучив 13 500 літрів дизпалива.

За місяць адміністративну справу розглянув Броварський районний суд. Суддя Тамара Міхенкова виявила, що протокол складений із помилками і відправила його на доопрацювання — там не були зазначені дата народження та адреса заправника Сірика, якого притягували до відповідальності. Податкова виправила помилку і знову надіслала протокол до суду. Система автоматичного розподілу передала справу інший судді — Ганні Білик. Вона розглянула його 18 травня і визнала Сірика винним.

Однак термін притягнення до відповідальності за цією статтею — три місяці з моменту порушення — закінчився, через що Білик закрила справу. Водночас в ухвалі вона нічого не зазначила щодо палива, вилученого в заправки.

Директор компанії «Інлекс Груп», якій належить АЗС, Юрій Румак звернувся до податкової з проханням повернути пальне, але там йому відмовили, оскільки в судовому рішенні про паливо не йшлося. Тоді Румак узяв юристку і 12 червня вирушив із нею до судді за роз’ясненнями.

Як згодом розповів у суді директор компанії, він разом із юристкою зайшов до кабінету Білик. Суддя попросила юристку вийти й залишити їх наодинці. Після цього, за словами Румака, вона простягнула йому аркуш паперу, і натяками запропонувала написати суму хабара, яку він може дати за додаткову ухвалу про повернення палива. Директор «Інлекс Груп» відмовився, і тоді, згідно з його свідченнями, суддя Білик сама взяла ручку й написала «1000 $». Знак долара вона накреслила нерозбірливо, і Румак сплутав його з євро.

Він вийшов із кабінету і, за його словами, звернувся із заявою про вимагання хабара до Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Пізніше він підписав із детективом угоду про конфіденційну співпрацю й отримав 10 купюр по 100 євро й техніку для прихованого спостереження.

За два дні він знову приїхав до Броварського суду й зайшов до кабінету Білик. До цього часу суддя вже підготувала додаткову ухвалу про повернення пального власнику. Прихована камера зафіксувала, що суддя дала Румаку прочитати рішення. Він ознайомився з текстом, сказав, що все гаразд і запитав: «Як домовлялися?». Білик кивнула й попросила помічницю вийти з кабінету і зробити копію ухвали. Після цього між ними відбувся такий діалог.

— Одна тисяча, так? — запитав Румак, на що Білик мовчки кивнула головою. — Я положу туди, да?.

— Ні, туди, під подушку, — сказала Білик показуючи на диван, який стоїть у кабінеті.

Румак забарився, дістаючи гроші, і суддя нагадала суму хабара.

— Тисяча етіх самих, — сказала суддя й накреслила на аркуші паперу знак долара.

Румак цього разу розгледів символ, і сказав, що під час минулої зустрічі неправильно зрозумів суддю.

— Так ви не готові? — обурилася Білик.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Румак відповів, що приніс євро замість доларів.

— Ну хорошо, хай буде так, — заспокоїлася суддя й показала пальцем на диван. — Ну, поки нікого немає…

— Під подушечку, — сказав Румак, поклавши гроші.

Одразу після цього відчинилися двері. Помічниця віддала Румаку копію ухвали, він узяв документ і пішов. Через п’ять хвилин до кабінету зайшли працівники НАБУ з понятими. Під подушкою вони знайшли 10 банкнот по 100 євро з тими самими номерами, які перед цим давали Румаку. Після обшуку Білик стало погано й наступну ніч вона провела в лікарні. За кілька днів Солом’янський районний суд Києва обрав їй запобіжний захід у вигляді застави у 84 200 гривень.

У 2019 році її справу почав розглядати Вищий антикорупційний суд. На засіданнях вона заперечувала провину й заявила про фабрикування справи. За її версією, вона не вимагала грошей у Румака й бачилася з ним лише одного разу — коли він приїхав за ухвалою про повернення палива. Білик заперечувала, що просила його покласти гроші під подушку. За словами судді, вона не знає, звідки там з’явилися банкноти. Записи прихованого спостереження Білик та її адвокати просили не брати до уваги, оскільки стеження велося з процесуальними порушеннями.

Проте 3 червня 2021 року суд відкинув ці аргументи, визнав суддю винною в «проханні дати неправомірну вигоду» частина 3 статті 368 КК й засудив до шести років колонії.

Водночас Білик залишилася на волі. До набуття чинності вироку судді залишили запобіжний захід у вигляді застави й носіння електронного браслета. Згідно із законом вирок набуде чинності, якщо його визнає законним апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, куди адвокати судді вже подали скаргу.

Білик не лише залишилася на волі, але і продовжила вершити правосуддя в Броварському суді. 27 червня 2017 року Вища рада правосуддя усунула її від роботи на два місяці, але, коли цей термін закінчився, прокурор вирішив не подавати клопотання про продовження. Спеціалізована антикорупційна прокуратура відмовилася пояснювати «Ґратам», чому цього не було зроблено, посилаючись на те, що відповідь на таке питання не передбачена законом «Про доступ до публічної інформації».

Лише 7 вересня Білик пішла у відставку через досягнення 65-річного віку. Це означає, що вона довічно отримуватиме велику суддівську пенсію За даними 2021 року, середній розмір пенсії судді становить 67 961 гривню , навіть якщо обвинувальний вирок набуде чинності.

Компанія «Інлекс Груп» за чотири роки так і не отримала вилучене паливо. Про це «Ґратам» повідомив колишній директор фірми Юрій Румак. Чому так вийшло, він розповідати не захотів і взагалі відмовився коментувати цю історію.

«Це було давно, подробиць я не пам’ятаю, а згадувати не хочу», — сказав він.

 

«Двадцять відсотків йому візьму і все»

Загалом Вищий антикорупційний суд за майже два роки своєї роботи виніс вироки десятьом суддям. Один із них, за версією слідства, отримав хабар від жителя Волині Богдана Щура. Він живе в селищі Голоби та періодично виїжджає на заробітки до Польщі. За словами сусідів, вдома Щур інколи напивається й хуліганить.

Так було і ввечері 19 січня 2017 року, коли він зайшов до спортзалу школи, де колись навчався, і причепився до вчителя фізкультури. Щур ображав фізрука й намагався влаштувати бійку. Очевидці викликали поліцейських, і ті склали протокол про дрібне хуліганство стаття 173 Кодексу про адміністративні правопорушення .

За тиждень справу розглянув суддя Ковельського районного суду Олег Василюк. Він визнав Щура винним і призначив 60 годин громадських робіт. Самого порушника на засіданні не було.

Як пізніше розповів Щур, незабаром після суду йому зателефонував суддя Василюк. Він запитав, чому той не з’явився на засідання й запросив до свого кабінету. Богдан прийшов, і суддя повідомив йому про ухвалене рішення. Щур засмутився і сказав, що не зможе ходити на громадські роботи, оскільки йому потрібно їхати закордон.

За словами Щура, суддя Василюк поставився з розумінням до його ситуації. Він запропонував Щуру просто не з’являтися за місцем проживання. Тоді до суду прийде ухвала про заміну невиконаної частини покарання, і він замінить громадські роботи на штраф.

За кілька місяців після цієї розмови на Щура склали новий протокол про дрібне хуліганство. Цього разу він напився і влаштував колотнечу в сільському будинку культури.

«Він порушував громадський порядок. Я зробив зауваження, а він себе трохи не так поводив», — розповів «Ґратам» староста селища Голоби Сергій Гарбарук.

Після нового протоколу Щур, за його ж словами, сам зателефонував судді Василюку, розповів про те, що трапилося й попросив допомогти. Богдан прийшов до нього в кабінет, де Василюк сказав, що нова справа потрапила не до нього, а до його колеги — судді В’ячеслава Лесика. І, як стверджує Щур, Василюк запропонував владнати питання з колегою за хабар. Як саме це сталося, Щур точно не пам’ятає. Пізніше у своїх свідченнях він сказав, що суддя чи то написав на папірці, то чи набрав на екрані телефону цифру 4000.

Щур стверджує, що після цього він звернувся до поліції. Тоді правоохоронці вже негласно спостерігали за Василюком і встановили в його кабінеті приховану камеру. Вони вели слідчі дії в іншій справі, відкритій на підставі оперативних даних про те, що суддя нібито змовився з двома адвокатами і збирається поставити на конвеєр ухвалення рішень за гроші.

8 червня 2017 року камера зафіксувала, як Щур знову прийшов до кабінету Василюка.

— Переговорив із суддею, там получився штраф, але щось йому там треба допомогти, — сказав Василюк.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Щур простягнув йому білий конверт.

— А з ним як? — запитав він, мабуть, маючи на увазі, як Василюк буде розраховуватися з колегою.

— Як то кажуть, двадцять відсотків йому візьму та й все. Там хоч тисяча гривень є якась? — сказав суддя.

Щур відповів, що там чотири тисячі. Він вийшов із кабінету, і камера зафіксувала, як Василюк дістав гроші, перерахував і поклав їх до кишені штанів. Незабаром до нього зайшли працівники НАБУ і вилучили банкноти. Чомусь вони знайшли лише 3 800 гривень, хоча перед операцією давали Щуру всю суму. Детективи повідомили судді про підозру в «отриманні неправомірної вигоди за вплив на рішення посадової особи» частина 2 статті 369-2 Кримінального кодексу . За місяць він подав заяву про відставку.

У листопаді 2019 року Василюк постав перед судом. Колишній суддя не визнав провину. Він не заперечував, що взяв гроші в Щура, але, за його словами, це був не хабар, а сума для оплати штрафу, призначеного Богдану.

Василюк також наполягав, що став жертвою провокації. Кримінально-процесуальний кодекс забороняє провокувати людину на злочин — тобто підштовхувати до порушення, якого вона не вчинила би без сприяння правоохоронців. Василюк стверджував, що саме так і було в його випадку. За його словами, дії Щура не були пасивними, він сам активно прагнув зустрічі й запропонував підкупити іншого суддю. Захист наполягав, що Щур співпрацював із правоохоронцями ще до 8 червня 2017 року, коли, за версією слідства, суддя запропонував йому дати хабара. Саме з цієї причини, за версією захисту, НАБУ встановила приховану камеру в кабінеті ще до того, як Щур прийшов до Василюка скаржитися на свої проблеми.

Однак антикорупційний суд ці аргументи не переконали і 10 червня 2021 року він визнав Василюка винним. Колегія оштрафувала його на 25 500 гривень. Зараз колишній суддя оскаржує це рішення в апеляційній палаті.

 

«Матимеш бажання, то й даси нормально»

Серед суддів, яких звинуватили в отриманні хабарів за останні три роки, 23, за версією слідства, вимагали гроші за власні рішення й ще 5 — за вплив на інших суддів чи інших посадових осіб. А ось Іван Тулик, суддя Рахівського районного суду Закарпаття, звинувачується одразу у двох злочинах. За версією слідства, він двічі взяв хабар у жителя району Михайла Лацка.

Влітку 2018 року Лацко їхав на своєму «фольцвагені» трасею Мукачево — Рогатин, і його зупинили поліцейські. Вони запідозрили, що водій нетверезий. У протоколі було вказано, що з рота в нього пахло алкоголем, очі були червоними, а руки трусилися. Поліцейські запропонували Лацку пройти тест, але він відмовився, чим, на думку інспектора, порушив правила дорожнього руху частина 1 статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення .

Поліція скерувала протокол до Рахівського районного суду, слухання призначили на 3 жовтня. Як за кілька років розповість сам Лацко у своїх свідченнях, він приїхав до суду на кілька днів раніше. Чоловік хотів дізнатися, як можна розв’язати питання, щоби його не позбавили водійських прав.

Протокол мав розглядати суддя Віктор Ємчук. Лацко спершу звернувся зі своїм питанням до нього, але той не хотів спілкуватися. Після цього він зустрів у суді знайомого, який, як стверджує Лацко, порадив підійти до іншого судді — Івана Тулика, і рекомендував його, як «нормальну людину».

За словами Лацка, він знайшов Тулика, а той пообіцяв допомогти і сказав, що перетелефонує. Пізніше суддя набрав нового знайомого й запросив до себе в кабінет. Там, як стверджує Лацко, він сказав, що вмовить свого колегу не позбавляти його прав. Лацко запитав, скільки це буде коштувати, і, за його словами, суддя написав на папірці цифру 10 000, маючи на увазі гривні.

У Лацка із собою не було такої суми і, за його словами, він повернувся пізніше й передав гроші в доларах. Згідно з його свідченнями, суддя порахував, скільки це за поточним курсом. Вийшло трохи більше, і він повернув Лацку решту — майже 800 гривень.

3 листопада 2018 року колега Тулика суддя Ємчук закрив справу через брак складу злочину. У рішенні він послався на те, що поліцейський, який зупинив Лацка, не оформив направлення на медогляд.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

За місяць Лацко звернувся до судді Тулика з новим проханням. Він сказав, що знайомий позичив у нього гроші, і не віддає. Лацко показав судді розписку й запитав, чи можна стягнути гроші через суд. За його словами, на це Тулик сказав, що може організувати потрібне рішення, але за хабар у 15–20 відсотків від суми боргу. Згідно зі свідченнями Лацка, тоді в нього також не було грошей, але тепер він поскаржився на суддю до СБУ. Правоохоронці видали йому приховану камеру.

Пізніше помічник судді склав для Лацка позов про стягнення боргу, і Лацко подав його до суду. Справа потрапила на розгляд до Тулика. 18 лютого 2019 року Лацко зайшов до судді в кабінет, дізнатися як справи. Той сказав, що все йде за планом. Судячи з запису прихованої камери — а розшифрованні розмови частково наведені у вироку — Лацко запитав у нього, скільки він винен.

— Ну, так що маєш, — відповів суддя.

— Ну, так ви хазяїн-барин, — сказав Лацко.

— Ну, та шо будеш мати бажання, то й даш, нормально, щоби було, та й все.

У підсумку вони зійшлися на 10 тисячах. Наступного дня Тулик провів підготовче засідання. А за місяць Лацко зайшов до Тулика і віддав йому гроші. Суддя поклав банкноти у внутрішню кишеню піджака. Невдовзі після того, як Лацко пішов, до кабінету увірвалися правоохоронці. Судді оголосили підозру в отриманні двох хабарів і призначили заставу в 153 тисячі гривень. Вища рада правосуддя усунула Тулика від виконання обов’язків.

У суді він заперечував провину. Його захист стверджував, що справа сфальсифікована й суддя став жертвою провокації. Адвокат Руслан Сушко сказав «Ґратам», що, на його думку, Лацко від початку діяв не самостійно, а за вказівкою слідчого, оскільки був «на гачку» в правоохоронців.

Тоді самого Лацка судили в Ужгороді за крадіжку мобільного телефону. На думку захисту, правоохоронці пообіцяли йому м’якший вирок за те, що він спровокує суддю на хабар. 14 грудня 2018 року Лацко подав до СБУ заяву на Тулика, а за два тижні Ужгородський суд засудив його до умовного терміну. Захист судді переконаний: це підтверджує негласні домовленості між НАБУ й Лацком.

Адвокат Руслан Сушко вважає, що насправді Лацко взагалі нікому не займав 200 тисяч, і вся історія з боргом — вигадка слідства. Щоби це підтвердити, захист замовив експертизу боргової розписки Лацка. Дослідження показало, що документ був штучно зістарений.

Адвокат наполягає, що й перший епізод про хабарі в справі про п’яну їзду також є вигадкою, оскільки нічим не підтверджується, окрім свідчень самого Лацка.

«Зараз громадянин «А» сказав, що дав гроші громадянину «Б» рік тому. Цього досить, щоби притягати до відповідальності? Грошей немає, факту немає, підтверджень немає. І лише на свідченнях агента людину притягають до відповідальності. Це ж нісенітниця!» — сказав Сушко «Ґратам».

Вищий антикорупційний суд дослідив версію захисту про провокації, однак вирішив, що вона не доведена. Суддівська колегія дійшла висновку, що все ж Лацко першим звернувся до СБУ після пропозиції дати хабар, і правоохоронці почали стеження за суддею вже після цього.

17 лютого 2021 року суд визнав Тулика винним в отриманні обох хабарів і засудив до шести років колонії. Але до набуття чинності вироку він також залишається під заставою, як і герої двох попередніх історій.

З десяти суддів, яким антикорупційний суд виніс вироки за хабарі, лише двоє зараз перебувають за ґратами. Один утік і перебуває в розшуку, інші, як і Іван Тулик — на волі. Їхню подальшу долю вирішить апеляційна палата.