«Подобається вам чи ні, але я — українець». Репортаж «Ґрат» про те, як суд у Києві заарештував народного депутата Нестора Шуфрича

Печерський районний суд Києва 15 вересня відправив під варту народного депутата, колишнього члена проросійської «Опозиційної платформи — За життя» Нестора Шуфрича. Вранці того ж дня співробітники Служби безпеки України прийшли до нього з обшуком та оголосили підозру у державній зраді. За версією слідства, вина політика полягає в тому, що він «розповсюджував інформацію, спрямовану на дискредитацію інститутів української влади» за завданням Росії. Сам депутат це заперечує.

Журналіст «Ґрат» Олексій Арунян побував на судовому засіданні і розповідає, чому воно було закритим, як Шуфрич мало не побився з блогером, і присягався, що став українським патріотом та прихильником євроінтеграції.

«Звідки у вас російська символіка?»

Декілька десятків журналістів нудьгують у залі Печерського суду, уткнувшись у смартфони. Двоє прокурорів перебирають документи у товстих папках із матеріалами справи. Лава для підсудних — порожня. Присутні вже понад годину чекають на Нестора Шуфрича — депутата Верховної Ради шести скликань, у минулому одного з найвідоміших членів «Партії регіонів» і проросійської «Опозиційної платформи — За життя». Він їде на засідання зі свого маєтку в Конча-Заспі Конча-Заспа — історична місцевість на півдні Києва, де знаходяться будинки багатьох українських бізнесменів та політиків і запізнюється через корки. Щоп’ятниці ввечері у Києві особливо сильні затори.

Вранці Служба безпеки України прийшла до депутата з обшуком, а згодом вручила підозру у державній зраді. Офіс генпрокурора у пресрелізі зазначив, що Шуфрич виконував завдання колишнього секретаря Ради нацбезпеки та оборони Володимира Сівковича, який у 2014 році втік до Москви і, як вважає слідство, був агентом ФСБ. За версією прокуратури, за завданням чиновника-втікача депутат «систематично у своїх виступах та інтерв’ю публічно поширював наративи держави-агресора, проводячи підривну діяльність проти України».

«Він розповсюджував інформацію, спрямовану на вираження осуду, применшення авторитету та дискредитацію інститутів української влади. Також він дискредитував діяльність керівників розвідувальних та правоохоронних органів», — заявив Офіс генпрокурора.

Окрім пресрелізу, слідство також поширило фотографії з обшуку. Медіа з посиланням на анонімні джерела в органах опублікували світлини, де Шуфрич стоїть з оперативниками у просторому холі свого маєтку зі гвинтовими сходами. ЗМІ також поширили фото предметів, знайдених під час обшуку: радянську військову форму, антикварну сумку з двоголовим імперським орлом та медаль «75 років великої перемоги», яка була вироблена в 2020 році неурядовою «Загальноросійською організацією ветеранів Збройних сил Росії».

Предмети, що СБУ знайшла вдома у Шуфримча під час обшуку. Фото: Суспільне

Ще одна знахідка — документ під назвою «Концепція облаштування системи державної влади й органів самоврядування для Донецької та Луганської області у складі України», підписаний колишнім лідером ОПЗЖ Віктором Медведчуком та самим Шуфричем і датований 15 липня 2014 року. Там, зокрема, пропонується створити на Донбасі нову адміністративну одиницю у межах України під назвою «край» із власним парламентом.

Шуфрич нарешті з’являється у суді. Він упевнено заходить до зали й по-хуліганськи кидає папку з документами на стіл. Його одразу обступають журналісти і просять прокоментувати знайдені у нього предмети, зокрема концепцію облаштування Донбасу.

Політик відповідає, що цей документ був складений за підсумками переговорів із лідерами проросійських сепаратистів у червні 2014 року, в яких він брав участь за завданням тодішнього президента Петра Порошенка. У «концепції», за його словами, були пропозиції «донбаської сторони», які він у 2014 році передав ОБСЄ.

— Цей документ стосувався засад збереження Донеччини та Луганщини, як це передбачено Конституцією. То був компроміс, який можна було реалізувати у червні 2014 року. Але замість того, щоб продовжити переговорний процес за участю ОБСЄ, Порошенко 30 червня ухвалив рішення вирішити це у військовий спосіб… Нам не вдалося зупинити цю війну, а реальний шанс був, — заявляє Шуфрич.

— А звідки у вас удома російська символіка: двоголові орли? — лунає невдоволений голос із натовпу журналістів.

— Це не коректно. У мене є багато й українських артефактів. До речі, є перший орден УПА. Чому вам його не показали? Це маніпуляція. Я один із найбільших фалеристів Фалерист — колекціонер орденів та медалей у світі. У мене задекларовано кілька тисяч орденів, — пояснює політик.

— А навіщо ви зберігаєте російську символіку? — не вгамовується якийсь журналіст.

— Та це не російська. Це предмети часів дорадянського періоду. А медаль, яку вам показали, випущено до 75-річчя перемоги над фашизмом. Не розумію, в чому тут кримінал, — відповідає депутат.

Нестор Шуфрич у Печерському райсуді Києва. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

— Вам закидають зв’язок з екссекретарем Сівковичем. Ви його вказівки виконували? — намагаюся вклинитися із питанням про кримінальну справу.

— Я не та людина, яка виконує вказівки. Сівковича я знаю років двадцять, ще з Верховної Ради другого або третього скликання. Він народний депутат багатьох скликань, ми разом працювали в уряді, безумовно, я його знаю. Якщо я маю відповідати за знайомства, тоді можна посадити пів країни, — відповідає політик і додає, що після повномасштабного російського вторгнення він не підтримував зв’язок із Сівковичем.

Спонтанний пресбрифінг перериває суддя Сергій Вовк, який заходить до зали і розпочинає засідання.

«А хто такий Нестор Шуфрич?»

Прокурори починають із того, що просять суддю провести засідання у закритому режимі та видалити із зали журналістів. Вони пояснюють це тим, що матеріали справи містять державну таємницю — інформацію про українських розвідників.

У Шуфрича — двоє адвокатів. Обидва виступають проти пропозиції прокуратури. Вони кажуть, що не бачили у матеріалах нічого таємного. Захисники пропонують провести засідання відкрито, а пресу видалити лише на час вивчення закритих матеріалів.

— Я бачу у цьому клопотанні намір щось приховати від суспільства. Тут багато представників засобів масової інформації. Вони прийшли сюди висвітлювати події, які тут відбуваються. Я вважаю, що не треба порушувати їхнє право та право громадян на отримання інформації, — каже адвокат Олександр Тананакін.

Шуфрич із ним згоден.

— Я відкритий перед звинуваченнями, відкритий перед вами, ваша честь, і безумовно перед суспільством. Мені нема чого приховувати, я хотів би, щоб цей процес був відкритим, — заявляє він.

Адвокат Нестора Шуфрича Олександр Тананакін в Печерському райсуді Києва. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Але суддя Вовк не приймає його аргументи, переводить засідання у закритий режим і водночас оголошує півгодинну перерву на прохання адвокатів, які хочуть краще підготуватися до слухань.

Суддя йде із залу, і Шуфрич знову підходить до журналістів. Прошу його прокоментувати звинувачення у тому, що він дискредитував українську владу на користь Росії.

— До 24 лютого кожний народний депутат мав право на власну позицію. Я не знаю, в чому я збігався із позицією з Росії. Моя позиція з росіянами, можливо, була десь схожа в одному: необхідності виконання Мінських угод. Так про це всі говорили, Кулеба міністр закордонних справ Дмитро Кулеба , наприклад. Де тут проросійська позиція? — відповідає Шуфрич і додає, що критикувати владу — це його право як опозиційного політика.

Депутат запевняє, що переглянув свої погляди і тепер виступає проти Росії і за вступ України до ЄС та НАТО.

— Щодо НАТО я й сьогодні не наполягав би на цьому питанні. Але я вже ніколи не повірю росіянам так, як їм вірив. Тому що вони одного разу напали на нас. Я, на жаль, змушений думати про те, що за часів моїх синів та онуків з’явиться ще один шалений Путін і знову ухвалить рішення нас захопити! — продовжує виступ депутат.

Він стверджує, що останнім часом вів переговори з лідерами трьох країн щодо того, щоб вони розблокували вступ України до ЄС. З ким саме він контактував, Шуфрич не сказав. Арешт, за його словами, може завадити йому закінчити ці плани.

Журналісти реагують на ці слова скептично.

— А чи не здивує лідерів цих країн те, що людина так бореться за незалежність України та зберігає вдома символіку двоголового орла? — питає хтось із журналістів.

Шуфрич пускається з ним у довгу суперечку про символіку та історію українсько-російських відносин.

— А ви мені дайте відповідь, хто такий Богдан Хмельницький — герой чи зрадник? Коли ви відповісте на це запитання, ми продовжимо з вами дискусію, — заявляє політик, мабуть, натякаючи, що Хмельницький вважається національним героєм, хоч він — перший український лідер, який пішов на союз із Росією.

— А хто такий Нестор Шуфрич? — запитує журналіст.

— Українець. Можливо, я зовні себе не розфарбовую, але повірте, що в серці я завжди був українцем. І тому 24 лютого, маючи нагоду поїхати до будь-якої країни світу, я залишився в Україні. Подобається вам чи ні, але я — українець.

Нестор Шуфрич в Печерському райсуді Києва. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Я дуже злий на вас, мене аж трусить»

Шуфрич повертається до адвокатів. До нього підходить блогер Денис Кошельник і, знімаючи депутата на смартфон, показує свою прескарту.

— Я журналіст, подивіться на мене. У мене слів та питань немає. Я просто хочу зробити так, — каже він і тицяє йому в обличчя середній палець.

Шуфрич реагує спокійно.

— Коли ви знаєте, що я нічим не відповім, це не хоробрість. Це слабкість, — відповідає він.

Вчинок блогера веселить журналістів. Хтось із фотографів не встиг зробити знімок і просить журналіста повторити жест. Той знову тицяє середній палець у бік Шуфрича.

— Якби ви не були журналістом, можливо, я вчинив би інакше, але не в залі суду, — як і раніше, спокійно реагує депутат.

— Давайте без камер зустрінемося. Зробіть щось зараз, спробуйте, — заводиться журналіст. — Я дуже злий на вас, мене аж трусить, я не можу тут знаходитись без емоцій.

— А ви тримайте себе в руках, — відповідає Шуфрич.

Конфлікт перериває секретар суду, який просить журналістів вийти, щоб розпочати засідання. Всі слухняно переміщуються у коридор. Через дві години суддя Вовк іде до нарадчої кімнати, щоб написати рішення.

Нестор Шуфрич з адвокатами в Печерському райсуді Києва. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Шуфрич пояснює журналістам, що на засіданні прокуратура попросила його заарештувати, а він вимагав не обирати жодного запобіжного заходу.

— Я сказав: я даю слово, що буду виконувати всі вимоги слідчого. Я навіть не уявляю, як можна відповідати за те, що я не робив, — обурюється Шуфрич.

Він заявляє, що його спеціально вирішили заарештувати, щоби відвернути увагу суспільства від чогось. Від чого саме — політик не уточнює.

— Якщо владі потрібно, щоб зараз обговорювали Шуфрича, а не щось інше, то заради перемоги я це витерплю. Але тільки щоби була перемога, — заявляє він.

Ще хвилин 15 політик сперечається з журналістами про історію, міжнародні відносини, знайдені в нього медалі і про те, «чий Крим». Прокурори спостерігають за цим мовчки. Вони відмовляються коментувати справу і направляють журналістів до пресслужби прокуратури.

До зали повертається суддя Вовк. Він зачитує рішення у присутності журналістів: задовольнити клопотання прокуратури та відправити Шуфрича до СІЗО на два місяці.

Вовк залишає зал. Журналісти просять депутата прокоментувати рішення.

— Дивіться, владі це потрібно…, — каже він, але його переривають двоє оперативників СБУ у масках.

Прямо у залі перед камерами вони заковують народного депутата у наручники й, продираючись через натовп, відводять із зали. Слідом прямують адвокати Шуфрича. Ідучи, вони повідомляють журналістам, що оскаржуватимуть рішення про арешт.