Під наглядом. Суд за 30 хвилин відмовив поліції в нагляді за колишнім в’язнем Наріманом Мемедеміновим — репортаж «Ґрат» із Криму

Наріман Мемедемінов після звільнення, 21 вересня 2020 року. Фото: «Кримська солідарність»
Наріман Мемедемінов після звільнення, 21 вересня 2020 року. Фото: «Кримська солідарність»

Блогер, цивільний журналіст і екс-координатор об’єднання «Кримська солідарність» Наріман Мемедемінов у вересні минулого року повернувся з колонії-поселення № 8 у селищі Садковський Ростовської області в Росії, де провів два з половиною роки після вироку суду за «публічні заклики до здійснення терористичної діяльності».

Після звільнення Мемедемінов продовжив займатися активізмом — відвідує політичні судові процеси над кримськими татарами й підтримує їх. Але публікувати свої тексти, а також адмініструвати сайти він не може — суд заборонив на два роки.

Через десять місяців поліція звернулася до суду з позовом, вимагаючи встановити для Мемедемінова адміністративний нагляд. Це означає, що він не зможе виходити з дому після десятої вечора, буде зобов’язаний постійно з’являтися до поліції й не зможе виїжджати за межі району. Це стандартна практика для російських правоохоронців — намагатися обмежити на багато років колишніх в’язнів, засуджених за терористичними та екстремістськими статтями.

Суд розглянув позов за півгодини й несподівано вирішив залишити колишнього ув’язненого в спокої.

«Ґрати» розповідають, як проходять судові засідання в Криму в умовах пандемії, як суддя втратив усі клопотання журналістів і — рідкісний випадок — відмовив поліції в її проханні.

 

Опівдні 28 липня в Бахчисараї спека. У тіні дерев навпроти Бахчисарайського районного суду стоять кримські татари, які прийшли на засідання в справі колишнього в’язня Нарімана Мемедемінова. Поліція попросила для нього адміністративний нагляд і сьогодні суд має вирішити, чи стануть два наступних роки для Мемедемінова схожими на нічний домашній арешт.

На початку жовтня 2019 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону визнав його винним у публічних закликах до терористичної діяльності за кілька відео 2013 року в ютубі з заходів ісламської партії Хізб ут-Тахрір у Сімферополі. Партія заборонена в Росії, але в Україні й більшості європейських країн діє цілком вільно. Пік її активності в Криму припав на 2013 рік і в соціальних мережах багатьох кримських мусульман можна знайти відео і фотографії з акцій того часу. Російські правоохоронці використовують це, щоби переслідувати кримчан, незважаючи на всі норми міжнародного права.

Наріман Мемедемінов (з текою в руках) біля Бахчисарайського райсуду, 28 липня 2021 року. Фото: Лутфіє Зудієва, Ґрати

У вересні 2020 року Мемедемінов вийшов на волю, але поліція, через десять місяців, вирішила нагадати йому про себе.

Дорогою із Сімферополя, за годину до початку судового засідання, надсилаю на електронну пошту суду клопотання про зйомку під час засідання. За 10 хвилин до початку проходжу через рамку металошукача. Судовий розпорядник перевіряє сумку й наявність медичної маски, співробітник суду на прохідній вносить паспортні дані в журнал і пояснює як пройти до залу:

«На другий поверх і коридором перший кабінет праворуч».

Засідання має бути відкритим. Крім мене біля входу до залу стоять журналістка Муміне Салієва й Рустем Мустафаєв — батько засудженого на 14 років за участь у Хізб ут-Тахрір правозахисника з Бахчисарая Сервера Мустафаєва. Він хоче пройти як слухач. Інші залишилися на вулиці — мало хто вірить, що на засідання взагалі когось впустять. Сідаю на лавку в залі навпроти кабінету судді. Фотографувати в коридорі, навіть табличку судової зали не варто — моє клопотання про зйомку ще не розглянули.

Піднімається представниця Бахчисарайського управління поліції — старша лейтенантка Олена Сидорова, за нею — Наріман Мемедемінов разом з адвокатом Емілем Курбедіновим. Захисник усміхається і вголос говорить, що буде сьогодні в суді доводити незаконність вимог поліції.

Позов про нагляд розглядатиме суддя Олексій Корбут — направлений до Бахчисараю восени 2018 року.

Двері з кабінету навпроти відчиняються, у мантії виходить високий, худорлявий, середнього віку чоловік. Секретар суду про щось розмовляє одночасно з представницею МВС і з Мемедеміновим.

Несподівано на другий поверх піднімається судовий розпорядник. Він просить усіх, хто не є учасниками процесу, вийти з будівлі суду й пояснює це обмеженнями у зв’язку з пандемією.

— Я клопотання подала завчасно й хочу тут на лавці в коридорі почекати, поки суд розгляне його на засіданні. Раптом задовольнить і покличе, а я на вулиці? — намагаюся йому пояснити.

— Залиште, будь ласка, суд, — не слухає він.

— Так ось люди навколо, я не розумію, чим ми відрізняємося, — продовжую з ним сперечатися. — І чому просто в коридорі не можна сидіти, тим більше — я в масці.

— Залиште, будь ласка, суд і не змушуйте мене повторювати двічі.

— А на підставі якої постанови ви зараз дієте?

— Це указ президента Російської Федерації.

— А який саме? У Сімферополі пропускають до судів, у Ростові-на-Дону з обмеженням у п’ять людей. От чесно, чим Бахчисарайський суд відрізняється?

Розпорядник зітхає й мовчки вказує рукою на вихід.

— А можна записати ваше ім’я і прізвище?

— Подолякін Віталій Леонідович, — чітко промовляє розпорядник.

Він супроводжує нас на перший поверх, виводить назовні й показує на приклеєний скотчем папір із надрукованим текстом на дверях суду — без підписів і штампів: «Читайте, будь ласка. Ось і ось. Й отам ще приклеєне».

Бахчисарайський районний суд. Фото: Лутфіє Зудієва, Ґрати

«У будівлю Бахчисарайського районного суду Республіки Крим допускаються виключно особи, які є учасниками судового процесу в справах, що перебувають у провадженні Бахчисарайського районного суду Республіки Крим. Водночас обмежене коло осіб, які не є учасниками судового розгляду», — читаємо вголос разом із Рустемом Мустафаєвим. Далі мова про необхідність масок, рукавичок і дотримання соціальної дистанції.

Нижче ще один приклеєний до дверей аркуш: «Шановні відвідувачі! Вхід і перебування в будівлі суду здійснюється строго в масках, з дотриманням дистанції».

«Так тут не написано, що заборонено, пишуть же, що обмежене коло!» — Рустем Мустафаєв, махнувши рукою, йде на вулицю. До суду й далі заходять люди — хтось у масках, хтось без.

«Справа гучна, пішла реакція згори, тому нас і вивели. Плюс вони не хочуть публічностіі, все-таки фігура Нарімана Мемедемінова резонансна. З іншого боку, якщо поліція має рацію, то в їхніх інтересах, щоби суд не закривати», — міркує Муміне Салієва. Вона теж подала клопотання на участь у засіданні як журналістка, зареєструвавши його в канцелярії суду.

Ми стоїмо перед судом і згадуємо, як у березні Мемедемінов виступав на засіданні Ради Безпеки ООН щодо ситуації з правами людини на півострові. Ініціаторами зустрічі була Естонія й ще 20 держав.

«Пан Мемедемінов, якого засудили за підтримку терористичної організації «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії й  у безлічі країн, зокрема й тих, які є співорганізаторами сьогоднішнього заходу, насилу може вважатися неупередженим і достовірним свідком сьогоднішніх реалій у Криму», — відреагував тоді перший заступник постпреда Росії в ООН Дмитро Полянський. Він скаржився, що не дали виступити погодженим із Росією спікерам із Криму.

На підтримку Мемедемінова під час суду над ним виступили представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір, Європейська федерація журналістів, Національна спілка журналістів України, правозахисники й незалежні журналісти. А російський правозахисний центр «Меморіал» визнав його політв’язнем.

У Міністерстві закордонних справ Росії у відповідь заявили, що така підтримка «дивує».

Засідання, тим часом, почалося без нас. На вулицю з чихуахуа виходить співробітниця канцелярії, яка отримала клопотання від Муміне Салієвої. Адвокат Еміль Курбедінов пише, що суддя не «може знайти клопотання кореспондентів» і пішов їх шукати. Відповідаю адвокату, що лист із клопотанням у мене в електронній пошті, і я можу його показати, щоби переконати суддю в тому, що воно справді було надіслане.

Повз нас до суду й назад проходять люди — ми не уточнюємо, чи є вони учасниками засідань.

Суддя повертається до залу й повідомляє, що клопотання журналістів він не знайшов, тому нікого не пустить. Слухачів — теж, пише адвокат.

Засідання за фактом стає закритим — давно, ще до коронавірусу, стала в Криму судова практика. Підсумки засідання розповість адвокат, але аргументи другої сторони — позивача — ми не почуємо.

Через 20 хвилин Еміль Курбедінов з’являється у дверях суду і, усміхаючись, повідомляє, що суд відхилив позов поліції: «Менше ніж за півгодини впоралися. Адміністративного нагляду не буде. Суддя сьогодні оголосив лише резолютивну частину ухвали, повний текст прочитаємо завтра».

Адвокат Еміль Курбедінов (ліворуч) і Наріман Мемедемінов (праворуч) біля будівлі Бахчисарайського райсуду, 29 липня 2021 року. Фото: Лутфіє Зудієва, Ґрати

Ми йдемо до дерев, де стоїть уже значна кількість людей. Кореспонденти «Кримської солідарності» налаштовують техніку, щоби записати підсумковий коментар Курбедінова — теж звичайна практика для кримських судів над активістами.

Адвокат встає перед камерою, за ним шикуються слухачі. Він розповідає, що в суді захист навів два аргументи.

По-перше, позов мав бути поданий не пізніше трьох місяців після звільнення Мемедемінова. Він вийшов із колонії у вересні 2020 року, тому адміністративний позов лише за однією цією підставою не мали б розглядати.

«Вони його регулярно тягають до поліції. Він йде, ставить відмітку в поліції. Мінімум дев’ять разів уже там був із моменту звільнення. Цей позов — просто політичний тиск, щоби тримати його на гачку. Згадали через рік про нагляд! Можуть і через п’ять років тоді подати», — емоційно пояснює захисник.

По-друге, закон про адміністративний нагляд передбачає, що його застосовують, лише якщо людина скоїла тяжкий або особливо тяжкий злочин.

«Це, наприклад, стаття за вбивство. У мене кваліфікація середньої тяжкості і справа була, по суті, сфабрикованою, політичною, тому це мене не стосується жодним чином», — говорить сам Мемедемінов.

Під час засідання адвокат також наголошував, що у вимозі поліції немає жодного слова про те, що з моменту звільнення Мемедемінов хоч якось порушив закон — це могло б бути підставою для нагляду.

Адвокат Еміль Курбедінов і Наріман Мемедемінов із кримськими татарами, які прийшли його підтримати до Бахчисарайського райсуду, 28 липня 2021 року. Фото: Лутфіє Зудієва, Ґрати

Мемедемінова оточують ветерани кримськотарского руху, друзі та активісти «Кримської солідарності». Літній Шевкет Асанов спеціально приїхав на засідання із сусідньої Холмівки, спочатку сидів на лавці біля входу, з наміром потрапити до залу, а потім розчаровано пішов під тінь дерев.

«Це дуже сильно надихає й підтримує, коли ми один одного не залишаємо й навіть коли якісь адміністративні засідання, я вже не кажу про кримінальні, ми приходимо і висловлюємо свою позицію й солідарність із тими, кого намагаються переслідувати. Я сидів у колонії за правду й радий, що й через сім років ми боремося, захищаємо один одного від репресій», — звертається на камеру Мемедемінов.

Запис закінчують. Він кидає на заднє сидіння своєї старенької «Лади» теку з документами й заводить авто — навчився кермувати після звільнення. Колишній в’язень поспішає додому, до дружини Лемари — кілька днів тому вона поховала батька, який помер через ковід.