Підсумки 2023 року за версією «Ґрат»

Путін отримав ордер на арешт, Україна виконала вимоги Євросоюзу щодо судової реформи та розпочала перемовини про вступ до ЄС, правоохоронні органи розслідували справи священників, воєнкомів та нардепів, посадили олігарха, Росія почала показово судити військовополонених, заблокувала обмін, переслідувала у Криму жінок, журналістів й адвокатів, знищувала порти та зерносховища і вчинила екоцид. А перед Новим роком завдала наймасштабнішого удару по містах України. І це було ще не все. 

«Ґрати» підсумовують, що відбувалось з правосуддям, правоохоронною системою, на війні та з українцями у 2023 році. 

Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, а Україна дискутувала зі світом, яким має бути трибунал для керівництва РФ

17 березня Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт російського президента Володимира Путіна та уповноваженої при президентові РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової через розслідування воєнного злочину — незаконної депортації та переміщення українських дітей з окупованих територій до Росії. Офіс прокурора МКС Каріма Хана задокументував інциденти депортації щонайменше сотень дітей із притулків і дитячих будинків та багатьох із них згодом передали до прийомних родин у РФ. За це, вважає МКС, несуть кримінальну відповідальність дитяча омбудсменка та президент РФ. 31 березня на конференції United for Justice у Бучі прокурор МКС Карім Хан звернувся до російського керівництва і закликав повернути українських дітей додому. 

Росія не екстрадує своїх громадян, тому сподіватися, що видасть президента і дитячого омбудсмена не доводиться. Але ордер на арешт робить Путіна та Львову-Бєлову невиїзними в ті країни, які ухвалили та ратифікували Римський статут, на основі якого діє МКС.

Хоча вивезення дітей на територію держави-окупанта є воєнним злочином і заборонене міжнародними конвенціями, Львова-Бєлова у своїх заявах продовжує стверджувати, що російські військові і влада рятують дітей від війни. Вона завжди наголошує, що сприяє поверненню дітей до батьків. Але на практиці це не так. 

Зокрема, «Ґрати» писали, як після деокупації Харківщини батьки не могли повернути дітей, яких вивезли у Росію на літній відпочинок. Мешканку Херсона Ольгу Гурулю, яка приїхала до РФ забрати свого похресника з окупованих територій, затримали працівники ФСБ у московському аеропорту Домодєдово, а потім депортували. Богдану Єрмохіну, якого у 2022 році російські військові у підлітковому віці вивезли з оточеного Маріуполя та помістили у російську родину під опіку, видали повістку в армію. Хлопець завдяки українській адвокатці вдався до публічного розголосу, щоб повернутись в Україну. Йому це зрештою вдалося. Допоміг український Офіс омбудсмена у співпраці з Державою Катар, ЮНІСЕФом, Посольством України в Білорусі. 

Представники прокуратури МКС працювали в Україні з моменту деокупації Київщини торік. Але у восени 2023-го у Києві розпочав роботу вже польовий Офіс Міжнародного кримінального суду, щоб розслідувати воєнні злочини — це найбільше представництво МКС за межами Гааги. 

Водночас у Гаазі у липні розпочав роботу Міжнародний центр з розслідування злочину агресії Росії проти України. МКС не має юрисдикції над злочином агресії, оскільки ні Україна, ні Росія не ратифікували Римський статут, на підставі якого суд уповноважений працювати. 

У березні у Львові на міжнародній юридичній конференції United 4 Justice — «юридичному Рамштайні» — керівники правоохоронних відомств країн Європи та США разом з експертами і правозахисними організаціями обговорювали створення дієвої системи правосуддя, яка б дозволила притягнути до відповідальності керівництво РФ за агресію проти України. Йдеться про створення трибуналу над Путіним — досі немає згоди, яким він має бути. Україна наполягає, що це має бути міжнародний спецтрибунал на основі угоди між Україною та ООН з ухваленням відповідної резолюції Генасамблеї ООН. Але для його створення необхідно отримати більшість у Генасамблеї ООН. Тільки так його не зможе ветувати Росія — країна-учасниця Радбезу ООН.

Путіна назвали причетним також до збиття пасажирського літака «Малайзійських авіаліній» у липні 2014 року в небі над Донеччиною. Про це заявили у лютому на пресконференції у Гаазі представники Обʼєднаної слідчої групи, яка розслідувала авіакатастрофу, в якій загинули 298 людей. Міжнародне слідство довело, що зенітно-ракетний комплекс «Бук», з якого збили літак рейсу MH17, завезли на непідконтрольну територію України з Росії. Наразі у слідчій групі є «вагомі підстави» вважати, що саме Путін приймав рішення про постачання системи ППО бойовикам — у відповідь на запит про допомогу. Але підозри йому не висунули та подальше розслідування призупинили «до зміни обставин», зокрема, у Росії. 

Головуючий суддя Хендрік Стейнгаюс оголошує вердикт у справі про збиття рейсу МН17 — трансляція в залі для преси в Юридичному комплексі Схіпхол, Нідерланди, 17 листопада 2022 Фото: Антон Наумлюк, Грати

Раніше нідерландській прокуратурі вдалося довести у суді у справі щодо збиття МН17, що Росія була стороною воєнного конфлікту вже влітку 2014 року, коли збили пасажирський авіалайнер. Тож Нідерланди подали міждержавний позов до ЄСПЛ Європейський суд з прав людини . Суд з прав людини у Страсбурзі прийняв до розгляду позов разом із позовом України проти РФ та визнав, що Росія окупувала Донбас із 2014 року.

Судову реформу позитивно оцінили в Євросоюзі, але вона продовжується

Судова реформа впродовж року, що минає, так і не завершилася. Хоча у 2023-му запрацювали два найголовніші органи суддівського врядування — Вища рада правосуддя (ВРП) Орган в системі правосуддя, що звільняє суддів, приймає рішення про їх призначення, притягає до дисциплінарної відповідальності, дає згоду на затримання та арешт суддів та Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) Орган в системі правосуддя, що веде облік суддів, проводить конкурси на вакантні посади суддів, проводить кваліфікаційне оцінювання суддів .

Вища рада правосуддя. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

ВРП не працювала близько року після того, як більшість її членів подали у відставку, висловлюючи незгоду з реформою ради, яку ініціював президент. У січні 2023-го з’їзд суддів зміг обрати вісім членів ВРП і запустити роботу органу суддівського врядування. Згодом ВРП повернули повноваження розглядати дисциплінарні скарги на суддів і прокурорів. Вища рада правосуддя займатиметься цим до створення Служби дисциплінарних інспекторів.

Вища кваліфікаційна комісія суддів не працювала близько чотирьох років — після такої ж реформи влади, що розпустила її склад. Після тривалого конкурсу, який уповільнило у тому числі повномасштабне вторгнення РФ в Україну, влітку 2023 року запрацював новий склад ВККС. 

Цей орган — свого роду HR-агентство у судовій системі. Він проводить відбір суддів на вакантні посади, оцінює тих, хто вже працює, та рекомендує ВРП звільняти чи призначати суддів. Сьогодні перед ВККС стоїть чимало завдань: завершити кваліфікаційне оцінювання суддів, розпочате їхніми попередниками, провести конкурси в першу та апеляційну інстанцію, щоб зменшити нестачу суддів, а також у Вищий антикорупційний суд та його апеляційну палату, оскільки їм також не вистачає суддів, тощо.

Запуск роботи ВРП і ВККС було однією з умов Єврокомісії щодо перспектив членства України в Європейському Союзі. У щорічній доповіді у листопаді 2023 року Єврокомісія відзначила позитив під час реформування судової системи. Крім роботи ВРП і ВККС, це стосувалось запровадження конкурсної процедури формування Конституційного Суду.

ЄС, втім, вказав на необхідність запровадити заходи для виконання судових рішень, включаючи рішення Європейського суду з прав людини, реформувати юридичну освіту та законодавчі й інституційні зміни, щоб забезпечити сильнішу дисциплінарну систему прокурорів.

Час від часу народні депутати ініціюють нові етапи реформування судової системи. Після корупційного скандалу довкола уже колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва у Верховній Раді зареєстрували законопроєкти для перевірки усіх суддів цього суду, а також запровадження перевірки інших суддів у судах, де когось із суддів затримали за підозрою в отриманні хабаря. Утім, такі законодавчі ініціативи поки не запроваджені.

Продовження судової реформи. Частина 1. Як влада пропонує боротися з корупцією у судах: перевірки, поліграф та посилення відповідальності

Росія показово судила українських військовополонених та заблокувала обмін

Тисячі українських військовослужбовців та цивільних перебувають у нелюдських умовах у російському полоні. Їх тримають в ізоляції, не дозволяють спілкуватися з рідними, не повідомляють їм, що відбувається в Україні, відмовляють у медичній допомозі, приховують їхнє місце розташування, у тому числі від Червоного Хреста, який має мандат на фіксацію фактів порушення прав військовополонених.

Командир бригади “Азову” Денис Прокопенко разом з іншими командирами Маріупольского гарнізону у Львові після повернення з Турції разом з Володимиром Зеленським 8 липня 2023. Фото: Офіс Президента України

Десятки українських полонених знаходилися під судом на окупованих територіях — у Донецьку, Луганську та Криму. Показові процеси над учасниками батальйону «Азов» розпочалися й у Південному окружному військовому суді у Ростові-на-Дону. Загалом у ньому судять понад 80 бійців ЗСУ, у тому числі близько десяти — заочно, включно з іноземними добровольцями, яких спочатку засудили до смертної кари, а потім звільнили з полону в обмін на нардепа Віктора Медведчука.

Перший засуджений російським судом український військовослужбовець — морпіх 501-го окремого батальйону Антон Чередник. Його обвинуватили у розстрілі жителя Маріуполя, а також у насильницькому захопленні влади у «ДНР» та службі у ЗСУ. Військовополонений Чередник визнав вину. У суді не став відмовлятися від своїх свідчень. Його засудили до 19 років колонії.

Антон Чередник у Південному окружному військовому суді у Ростові-на-Дону. Фото: Віталій Колбасін, АіФ

Російське слідство намагається переконати українських полонених, що вони нікому не потрібні, про них усі забули і єдина можливість колись опинитися на волі — визнати вину. До них не допускають незалежних адвокатів, а тих адвокатів, які намагаються допомогти, російська влада переслідує.

Згідно з міжнародним гуманітарним правом, військовополонені можуть бути засудженими лише за воєнні злочини. Проте більшість українських військовополонених у Росії та на окупованих територіях судять за службу у ЗСУ.

Довгий час не було звістки про Максима Буткевича, правозахисника, який добровільно мобілізувався в перші дні війни і в червні 2022 року потрапив у полон на Луганщині. Суд «ЛНР» засудив його на 13 років. У полоні Буткевича під тиском змусили зізнатися, що він обстріляв із гранатомета під’їзд житлової п’ятиповерхівки у Сєвєродонецьку. До військовополоненого застосовували фізичне насильство і поставили перед вибором: або він визнає вину, або його не внесуть у списки на обмін. «Ґрати» також з’ясували, що Буткевича не було у Сєвєродонецьку до 14 червня — він перебував у Київській області. Ми дізналися також, що після засудження Буткевич перебуває у колонії у Красному Лучі на окупованій території Луганської області. На обмін він так і не потрапив цього року.

«Чекає обміну». Російський суд в апеляції залишив без змін вирок військовополоненому і правозахиснику Максиму Буткевичу

Обміни військовополонених заморожені з літа. Російська сторона відмовляється забирати своїх військовослужбовців, які чекають на повернення додому в українських таборах для військовополонених. У них, на відміну від українців, які сидять у російських в’язницях, є зв’язок із рідними, вони отримують посилки та грошові перекази, є доступ до медицини і їх регулярно відвідують представники Червоного Хреста.

Якщо у військовополонених є шанс вийти на свободу в результаті обміну, то значно складнішою є ситуація з цивільними, яких росіяни викрали з окупованих територій. Їх або тримають в ув’язненні та ізоляції без жодних підстав, або обвинувачують у кримінальних злочинах. Як, наприклад, сімферопольця Олексія Баранника, якого обвинуватили у підриві залізниці та катували електричним струмом, щоб вибити зізнання. Про долю журналістки Вікторії Рощиної, яка зникла на окупованій частині Запорізької області в серпні, досі нічого невідомо.

Росія обстрілювала цивільну інфраструктуру, вчинила екоцид та завдала шкоди спадщині ЮНЕСКО

РФ продовжувала обстрілювати всю територію України. Взимку збройні сили країни-агресора били по енергетичних об’єктах, при цьому регулярно влучаючи у житлові будинки. Як перше, так і друге є воєнними злочинами, які розслідують українські правоохоронці. 

14 січня російська надзвукова крилата ракета Х-22 влучила у житлову багатоповерхівку Дніпрі. У результаті загинуло 44 людини, серед яких п’ятеро дітей, ще 79 людей були поранені. Мешканці будинку, які вижили, розповідали «Ґратам», що у радіусі п’яти кілометрів від будинку немає жодних енергетичних об’єктів — заявленої цілі армії РФ.

Весною російська армія продовжила обстріли України, цього разу стверджуючи, що її мета — знищення військових об’єктів, щоб завадити українському контрнаступу. 

28 квітня збройні сили РФ обстріляли двома ракетами Х-101 місто Умань на Черкащині. Одна з них влучила у житлову дев’ятиповерхівку, поблизу якої не було військових обʼєктів. Загинуло 23 людини, у тому числі шестеро дітей, ще одна людина вважається зниклою безвісти, дев’ять мешканців будинку були поранені. «Ґрати» були в Умані на наступний день після обстрілу.

Ціль: діти? Розбір завалів в Умані — подкаст СИРЕНА

У листопаді черкаська обласна прокуратура заочно повідомила про підозру у воєнному злочині командуючому дальньої авіації військово-повітряних сил повітряно-космічних сил збройних сил РФ генералу Сергію Кобилашу. За версією слідства, саме за його наказом росіяни атакували Умань ракетами. 

У червні на Донеччині росіяни завдали подвійного ракетного удару по Краматорську та околицях. Одна з ракет влучила у популярний краматорський ресторан «Ria Lounge», коли той був заповнений відвідувачами. Друга — у комплекс відпочинку «Лагуна» у селищі Біленьке під Краматорськом. Загинуло 13 людей, ще понад 60 були поранені. Серед загиблих — письменниця та засновниця літературного фестивалю у донецькому Нью-Йорку Вікторія Амеліна. Вона також документаторка Truth Hounds, організації, яка збирає свідчення воєнних злочинів, скоєних під час російської агресії проти України. Тож Truth Hounds провела своє розслідування і встановила, що росіяни застосували по Краматорську крилаті ракети «Іскандер-К». А також встановили можливих виконавців атаки: 47-а ракетна бригада 8-ої загальновійськової армії Збройних сил Російської Федерації під командуванням полковника Віталія Бобиря. 

«Попри присутність українських військовослужбовців того вечора в “Ria Lounge”, цю атаку слід кваліфікувати як воєнний злочин у вигляді невибіркового нападу», — йдеться у висновках розслідувачів. 

По гарячих слідах СБУ затримала підозрюваного у корегуванні ракетного удару — місцевого робітника газотранспортного підприємства Володимира Синельника. У грудні його справу за обвинуваченням у державній зраді передали до суду. 

Рятувальники шукають решкти тіл у селі Гроза, 6 жовтня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Одна з найстрашніших трагедій сталася 5 жовтня в невеличкому селі Гроза в Харківській області. Російський «Іскандер» прилетів у місцеве кафе, коли селяни зібралися на поминки за місцевим військовим. Загинули 59 людей. Кожний житель Грози втратив родичів, друзів або сусідів. Вони розповіли «Ґратам», як переживають свою втрату.

«Гроза була як кулак, а тепер через хату людей нема». Подкаст СИРЕНА про трагедію на Харківщині

Служба безпеки України встановила, що були навідники на кафе. За версією слідства, це колишні поліцейські з Куп’янського району Харківської області — рідні брати Володимир і Дмитро Мамони. Їм оголосили заочну підозру в державній зраді та співучасті у воєнному злочині. 

У ніч з 22 на 23 липня під час масованої російської ракетної атаки на Одесу було пошкоджено 25 памʼятників архітектури — будинки в центрі міста в охоронній зоні ЮНЕСКО. Зокрема зруйнований Спасо-Преображенський кафедральний собор, Будинок вчених, а також пошкоджень зазнали будинки XIX-XX століть.

Нічна атака по історичному центру Одеси: руйнування спадщини ЮНЕСКО, вбита одна людина, серед поранених — діти

У липні у Львові росіяни влучили у будинки в буферній зоні об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів — ансамбль історичного центру». 

ЮНЕСКО у відповідь засудила обстріли, які порушують Конвенцію про всесвітню спадщину та Гаазьку конвенцію 1954 року щодо охорони культурних цінностей.

Починаючи з середини липня, Росія здійснювала майже щоденні масовані атаки на портову інфраструктуру та елеватори на Одещині після того, як зупинила свою участь у зерновій угоді. Кремль заявив про відкликання гарантій безпеки судноплавства на Чорному морі і закриття морського гуманітарного коридору, яким експортують українське зерно з чорноморських портів, до виконання низки умов. Однак у вересні Україна прорвала морську блокаду — судно з українським зерном прийшло з Одеси в Стамбул. Обстріли портів на Чорному морі та Дунаї не припиняються. При чому уламки збитих російських безпілотників потрапляють й на територію Румунії. Там засуджують атаки і поки що ведуть консультації з НАТО. 

Евакуйовані із затоплених районів Херсонщини, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

6 червня на Каховській ГЕС, окупованій російськими військовими з перших днів вторгнення, стався вибух, який зруйнував греблю. Вода з Каховського водосховища затопила довколишні села на правому та окупованому лівому березі Дніпра. Під водою через найбільшу техногенну катастрофу незалежної України опинилися кілька районів Херсона.

Росіяни обстрілами перешкоджали евакуації мешканців затоплених районів, і самі гаяли час, не надаючи допомогу постраждалим. На лівий берег Дніпра так і не змогли потрапити ані місія Червоного Хреста, ані представники ООН — Росія не гарантувала їм безпеку. Кількість загиблих окупаційна влада значно применшила — за офіційною інформацією окупантів, на лівому березі Дніпра потонуло 59 людей. Водночас українська сторона заявляє, що лише в окупованих Олешках могли загинути понад 500 людей. За підрахунками ООН та українського уряду, катастрофа завдала Україні збитків на 14 мільярдів доларів.

Журналісти «Ґрат» два дні працювали у Херсоні, де рятувальники вивозили людей і тварин із затоплених вулиць та районів області, поспілкувалися з волонтерами й урятованими херсонцями. А наприкінці поїздки — потрапили під обстріл.

За тиждень до підриву Каховської ГЕС уряд Росії видав постанову, якою дозволив не розслідувати аварії на небезпечних об’єктах, що сталися внаслідок воєнних дій і терактів, у тому числі у «нових регіонах» — тобто на окупованих територіях. Після руйнування ГЕС Росія, як з усіма іншими злочинами, заперечувала свою причетність. Західні ЗМІ та міжнародні організації спочатку також утрималися від засудження безпосередньо Росії за злочин. Наразі Офіс генерального прокурора працює над збором доказів російської вини у катастрофі. Хоча вони досі не оприлюднені, але як у подальших журналістських розслідуваннях, коментарях експертів, так й у заявах офіційних осіб Європи та США, визнається, що Росія мала засоби, мотив і усі можливості зруйнувати ГЕС. Найімовірніша версія — підрив Каховської греблі зсередини. 

Крим: російський режим шукав диверсантів, переслідував жінок, журналістів та адвокатів

Із початку року ФСБ повідомляла про диверсії на кримській залізниці та використала їх розслідування як привід для десятків обшуків у будинках кримських татар і допитів із застосуванням незаконних методів слідства. У Судаку обшукали будинок монтажника вікон Едема Муртазаєва і забрали його на допит. У Балаклавському районі Севастополя провели обшук у будинку, що належить 65-річному громадянському активісту Фазилу Емірусєїнову. У червні ФСБ всю ніч допитувала колишнього члена Сімферопольського регіонального Меджлісу Ельдара Менсітова, а наступного дня на нього склали адмінпротокол про непокору поліції на вулиці, де він навіть не був, і заарештували його на 15 діб. У рамках розслідування тієї ж справи про диверсію на залізниці, ФСБ затримала на вулиці у Сімферополі майстра спорту зі спортивного орієнтування Кирила Баранника. Його змусили зізнатися — пізніше він заявив про жорстокі тортури електричним струмом.

Затримані на подвір’ї Київського райсуду Сімферополя перед судовими засіданнями, 26 серпня 2023 року. Фото: «Кримська солідарність»

Через штрафи та адміністративні арешти за антивоєнні висловлювання пройшли сотні кримчан. «Ґрати» писали про кримінальну справу кримського художника-акціоніста Богдана Зізи, який уночі 16 травня 2022 року облив фарбою — кольорами українського прапора і підпалив двері адміністрації Євпаторії, протестуючи проти війни.

«Чи гідний кожен із нас свого безтурботного життя, коли ми мовчимо», — говорив Зіза, виступаючи в російському суді з останнім словом. Його засудили до 15 років ув’язнення.

Після окупації російськими військами частини півдня України у 2022 році до Криму почали звозити військовополонених та цивільних заручників із Херсонської, Запорізької, Мелітопольської області. Українець із Мелітополя Ярослав Жук розповів про жорстокі тортури, під якими у нього вибили зізнання у теракті. Таких кримінальних справ — десятки.

Якщо жінок російський режим на півострові до 2022 року майже не чіпав, з початком вторгнення «позитивний сексизм» перестав діяти. Негласне табу на ув’язнення жінок за політичними мотивами та на застосування тортур порушується дедалі частіше. У серпні 2023 року ФСБ затримала кримську татарку Еміне Зекеряєву через переписку у ВКонтакті восьмирічної давності. Леніє Умеровій, яка їхала до Криму, аби доглядати батька після операції, закидають «шпигунство», її тримали пʼять місяців в увʼязнені у Північній Осетії, потім перевели до московського «Лефортово». Після викрадення, тортур і суду, активістка й медсестра Ірина Данилович відбуває 7-річне покарання. У в’язниці вона майже втратила слух, а доступ до медичної допомоги їй так і не надали.

Наш подкаст «Захисниця. Imayeci» про становище жінок у Криму у 2023 році стає частиною архіву Documenting Ukraine — проєкту Інституту наук про людину у Відні, присвяченому документуванню війни в Україні. 

Гостра потреба у справедливості — подкаст «Захисниця. Imayeci»

Переслідування журналістів, адвокатів і правозахисників на півострові залишається багаторічним мейнстримом, і 2023 рік не став винятком. Правозахисника Абдурешіта Джеппарова оштрафували за «дискредитацію російської армії», у його будинку провели обшук. Адвоката Олексія Ладіна арештували за антивоєнний пост у фейсбуці та малюнок з гербом України та кримськотатарською тамгою. Раніше у Криму позбавили ліцензії трьох адвокатів, які захищають політичних в’язнів.

У липні російська поліція затримала громадянського журналіста «Кримської солідарності» Куламета Ібраїмова. Він провів 5 діб у слідчому ізоляторі, а потім у його будинку провели обшук. Одночасно з ним затримали кореспондентку «Ґрат» Лутфіє Зудієву. Ми опублікували заяву з вимогою негайно її звільнити та припинити переслідування журналістів у Криму. Суд оштрафував її на 12 тисяч рублів (3600 грн).

Декілька міжнародних організацій звернулися до Міжнародного кримінального суду та прокурора МКС Каріма Хана з вимогою притягнути до відповідальності російських чиновників, які вчинили воєнні злочини проти журналісток в Україні та видати ордер на арешти обвинувачених. Справи журналісток із Криму Ірини Данилович та Лутфіє Зудієвої включили до цього переліку.

Суди оголосили вироки у головній справі Майдану та у справі про вбивство херсонської активістки Катерини Гандзюк

У 2023-му українські суди винесли вироки одразу у декількох гучних справах останнього десятиліття. 

Ексберкутівці Сергій Тамтура (ліворуч) та Олександр Маринченко (праворуч) під час оголошення вироку у Святошинському райсуді Києва 18 жовтня 2023. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Після восьми років розгляду суд оголосив вирок у справі Майдану про розстріли протестувальників 20 лютого 2014 року. Обвинувачені — пʼятеро колишніх спецпризначенців «Беркута». Прокуратура та потерпілі вимагали для них довічного позбавлення волі за вбивство 48 людей та поранення ще 80 на вулиці Інститутській. Суд розглянув усі докази і засудив до довічного терміну покарання лише колишнього замкомандира «Беркута» Олега Янишевського, визнавши його винним у масових вбивствах беззбройних громадян та низки інших злочинів. Його підлеглих Павла Аброськіна та Сергія Зінченка засудили до 15 років позбавлення волі. Олександра Маринченка засудили до 5 років позбавлення волі лише за перевищення службових повноважень — за рештою обвинувачень його виправдали. Суд зарахував строк попереднього увʼязнення — на час слідства і розгляду справи — день за два — тож він вже відбув покарання. Сергія Тамтуру суд повністю виправдав за недоведеністю вини. Прокуратура та потерпілі одразу заявили, що подаватимуть апеляцію. 

Збройне повстання людей проти тиранії. Після восьми років розгляду суд оголосив вирок у справі Майдану про розстріли протестувальників 20 лютого 2014 року — репортаж «Ґрат»

За кулями та гільзами, знайденими на Майдані, а також зброєю, яку намагалися позбутися після злочину, суд встановив, що в активістів дійсно стріляли спецпризначенці «Беркута». Але у деяких епізодах «слідова інформація» свідчить про те, що стріляли зі зброї, яка не була на озброєнні роти спецпризначення. Хто це був — не встановили. При тому суд однозначно відкинув «альтернативні версії»: про те, що майданівців розстрілювали «грузинські снайпери», а також версію про слід ФСБ на Майдані. 

Утім, на думку суду, наказу від керівництва держави на розстріл протестувальників не було — «з наявних фактів це не встановлено». Тобто спецпризначенці діяли самостійно. Також суд не визнав події 18 та 20 лютого мирним протестом. На його думку, Революція Гідності у ті дні перетворилась на «збройне повстання людей проти тиранії та свавілля влади». 

У квітні завершилось слухання ще однієї «справи Майдану», за якою «Ґрати» слідкували. Суд визнав мешканця Київщини Олександра Медведя винним у викраденні активістів Майдану Юрія Вербицького та Ігоря Луценка з Олександрівської лікарні 21 січня 2014 року. Але одразу ж звільнив від покарання: сплив термін давності за цією статтею. До 20 лютого 2024 року терміни давності ще у 60 справах щодо злочинів, скоєних проти учасників Майдану, також закінчаться. Це майже половина від усіх 134 кримінальних проваджень щодо подій 2013-2014 років.

Портрет Катерини Гандзюк на акції під МВС України. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

26 червня Дніпровський районний суд Києва виніс вирок у ще одній гучній справі — щодо замовника та організатора нападу на херсонську активістку та чиновницю Катерину Гандзюк. 

31 липня 2018 року її облили концентрованим розчином сірчаної кислоти. Лікарі чотири місяці боролись за життя активістки, однак врятувати її не змогли — 4 листопада того ж року вона померла від опіків у лікарні. За п’ять років спочатку слідство, а потім і суд встановили як виконавців, так і організатора та замовника цього злочину.

Суддя Юлія Іваніна засудила до десяти років ув’язнення помічника депутата Херсонської обласної ради Олексія Левіна та колишнього голову цієї ради Владислава Мангера. Суд визнав їх відповідно організатором і замовником нападу на Катерину Гандзюк. Левін та Мангер не визнають вину та оскаржують вирок. Розгляд їхньої апеляції розпочнеться у новому році. 

«Хто замовив Катю Гандзюк?». Реконструкція одного з головних злочинів десятиліття на основі матеріалів справи та судів над виконавцями, пособником, організатором та замовником

Прокуратура розслідувала тисячі справ про колабораціонізм — правозахисники вказували на проблеми

У південній частині Лиману. Фото: Ольга Іващенко, Ґрати

Цього року прокуратура продовжила відкривати справи за обвинуваченням в колабораціонізмі жителів окупованих територій. Це нова стаття в кримінальному кодексі, депутати ввели її через кілька тижнів після російського повномасштабного вторгнення. Наразі відкрито понад 6700 таких справ.

У жовтні правозахисна організація ZMINA опублікувала аналітичний звіт про те, як правоохоронці розслідують цю статтю. Правозахисники зазначили, що з цим є багато проблем. Зокрема, статтю про колабораціонізм сформульовано нечітко та не зрозуміло, за що можна притягати до відповідальності, а за що ні. Водночас слідство і суди діють жорстко, і покарання часто невиправдано суворе.

У цьому році «Ґрати» у рамках спецпроєкту «Лиман: чужі серед своїх» детально досліджували, як застосовується нова стаття: як судять за колабораціонізм на Донеччині та де проходить межа між зрадою і спробою вижити в складних обставинах.

«Хотілося, щоб цієї плями не було в біографії». Як судять мешканців Донеччини, які працювали в окупаційній адміністрації Лиману

Коломойський опинився за ґратами, ще два олігархи — без активів

Попри те, що робота із декларованим владою законодавством щодо деолігархізації призупинилася, в деяких аспектах вона втілилась у реальність.

Ігор Коломойський в акваріумі Київського апеляційного суду, 6 жовтня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

До кінця року «Нафтогаз України» передав під державний контроль всі облгази, які раніше належали компаніям, повʼязаним із бізнесменом Дмитром Фірташем. Передача управління відбулася у рамках справи проти нього в Україні. У травні Служба безпеки України заочно повідомила Фірташу підозру щодо привласнення його компаніями у 2016-2021 роках державного газу, розміри якого, за попередніми оцінками, могли становити 18 мільярдів гривень. Наразі у справі повідомлено підозру ще кільком керівникам облгазів олігарха. Слідство триває.

Сам Фірташ із 2014 року перебуває в Австрії під підпискою про невиїзд та заставою у розмірі 125 мільйонів євро. Олігарх у 2022 програв черговий суд щодо екстрадиції до США, де він може отримати до 50 років ув’язнення за справу про хабарі на суму майже 18,5 мільйонів доларів за отримання ліцензії на видобуток титанової руди в Індії. 

Продовжується й слідство у справі іншого фігуранта списку Forbes в Україні Костянтина Жеваго. Його підозрюють у  привласненні 113 мільйонів доларів з належного колись йому банку «Фінанси та кредит». Ще у грудні 2022 року бізнесмен був затриманий на гірськолижному курорті у Франції, однак у березні 2023-го Франція відмовилася екстрадувати його в Україну. 

Найгучнішою справою проти українського великого бізнесу став арешт Ігоря Коломойського. 2 вересня на порозі його будинку у Дніпрі бізнесмену вручили підозру за матеріалами розслідування СБУ та Бюро економічної безпеки за двома статтями Кримінального кодексу України: шахрайство та легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. 

За даними слідства, впродовж 2013-2020 років Коломойський легалізував понад пів мільярда гривень та вивів їх закордон. Пізно ввечері у той же день суд у Києві його арештував і призначив заставу у майже 510 мільйонів гривень. 

Через два тижні, 14 вересня, Коломойський отримав оновлену підозру від СБУ та БЕБ. У ній вже йшлося, що бізнесмен причетний до фальсифікації платіжних документів і відмивання доходів, отриманих нелегальним шляхом у розмірі 5,8 мільярда гривень у 2013-2014 роках. Наступного дня Шевченківський райсуд Києва збільшив йому розмір застави «пропорційно завданій шкоді» до понад 3,8 мільярда гривень. Згодом постраждалим у цій справі визнав себе державний «Приватбанк». 

«Ґрати» детально відстежували перебіг процесу над олігархом. Всі спроби захисту оскаржити запобіжний захід були невдалими — ані наявність поручителів, ані поганий стан здоровʼя підозрюваного не змогли переконати суд випустити Коломойського з-під варти. 

«Імітував внесення грошей у касу». За що заарештували Ігоря Коломойського — подробиці першої підозри бізнесмену від СБУ та БЕБ

Новий рік Коломойський зустріне в ізоляторі тимчасового тримання СБУ, де перебуватиме щонайменше до 2 лютого.

Це не єдина справа, у якій підозрювали бізнесмена у 2023 році. 7 вересня Національне антикорупційне бюро вручили Коломойському підозру у справі про заволодіння коштами «Приватбанку» на суму понад 9,2 мільярда гривень.

Разом із Коломойським у цій справі було ще пʼятеро. «Ґратам» вдалося встановити цих осіб, а також, як відбувалось виведення грошей через підконтрольні офшорні компанії, ключовою з яких стала кіпрська Drovale Limited. Однак судді Вищого антикорупційного суду закрили провадження щодо всіх шістьох учасників справи, а в кінці листопада Апеляційна палата ВАКС підтвердила ці рішення. Доля справи наразі невідома.

«Дрова» для рекапіталізації. Що НАБУ предʼявило бізнесмену Ігорю Коломойському у справі про заволодіння коштами «Приватбанку»

Рекордна кількість депутатів притягнута до відповідальності або під підозрою 

Нестор Шуфрич у Київському апеляційному суді, 11 жовтня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Упродовж 2023 року, за підрахунками «Ґрат», одразу 14 народним депутатам оголошені підозри в різних злочинах.

Вісьмох депутатів правоохоронці підозрюють у державній зраді за співпрацю з Росією. Це колишні члени забороненої «Опозиційної платформи — За життя» Нестор Шуфрич, Вадим Рабінович, Ілля Кива, Олег Волошин та Олександр Пономарьов, колишній член фракції «Слуга народу» Олександр Дубінський та голова іншої забороненої партії «Наші» Євген Мураєв.

Шуфрич, Дубінський та Пономарьов заперечують свою вину, їх утримують у СІЗО. Рабінович і Мураєв оголошені в розшук.

«Подобається вам чи ні, але я — українець». Репортаж «Ґрат» про те, як суд у Києві заарештував народного депутата Нестора Шуфрича

Нардепа Іллю Киву у листопаді засудили до 14 років позбавлення волі. Через три тижні невідомі застрелили політика в селі Супонево в Московській області. Українські медіа з посиланням на анонімні джерела в СБУ повідомили, що вбивство Киви — це спецоперація СБУ.

Чотирьох депутатів підозрюють у корупційних злочинах. Це, зокрема, вже колишній член фракції «Слуга народу» Андрій Одарченко та член групи «За майбутнє» й бізнесмен Сергій Лабазюк. За версією слідства, вони пропонували хабар голові Держагентства відновлення інфраструктури України Мустафі Найєму, щоб їхні підприємства отримали гроші від держави. Ще один депутат Андрій Гунько, за даними слідства, за 85 тисяч доларів обіцяв знайомому підприємцю допомогти з отриманням земельної ділянки. Усі троє депутатів зараз на волі під заставою. 

Ще одну підозру в корупційному злочині отримав депутат від «Слуги народу» Сергій Нагорняк, який, за версією слідства, не задекларував Lexus 2020 року вартістю 1,9 мільйона гривень.

Також у цьому році народний депутат від «Європейської солідарності» Сергій Алєксєєв отримав підозру в шахрайстві, а його колега з «Батьківщини» Андрій Ніколаєнко опинився під домашнім арештом за те, що, за даними слідства, на смерть збив 18-річну жительку Житомирщини. 

Улітку нардеп від «Слуги народу» Юрій Арістов отримав підозру у підробці документів. За версією слідства, він вказав, що виїжджає у відрядження до Литви, а сам полетів відпочивати на Мальдіви.

«Буратіно» і «Ветеран». Деталі справи про мережу російської воєнної розвідки, у причетності до якої підозрюють нардепа Олександра Дубинського

Десятки священників УПЦ МП опинились під підозрою СБУ

Настоятель Києво-Печерської Лаври Павло (Лебідь). Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У 2023-му правоохоронці активно розслідували діяльність священнослужителів Української православної церкви Московського патріархату, обвинувачуючи їх у зв’язках із Росією. За данними СБУ, станом на жовтень 26 священників отримали підозри в держзраді, виправдовуванні російської агресії, розпалюванні міжконфесійної ворожнечі та колабораціонізмі.

Найвідоміший священнослужитель УПЦ МП, арештований минулого року, — предстоятель Києво-Печерської лаври митрополит Вишгородський та Чорнобильський Павло (Лебідь). 1 квітня слідчі СБУ повідомили йому про підозру у виправдовуванні повномасштабної російської агресії та розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. На підтвердження правоохоронці опублікували записи розмов митрополита, в яких той стверджував, що Україна спровокувала РФ, називав Закарпаття не Україною та стверджував, що в Києві й Одесі існували американські біолабораторії. Також слідчі звернули увагу на одне зі звернень Павла, в якому він розповідав про «безчинства» Вселенського патріарха Варфоломія.

До середини липня митрополит Павло перебував під домашнім арештом, потім правоохоронці повідомили йому про нову підозру, в якій уточнили, що предстоятель Києво-Печерської лаври скоїв злочини, будучи службовою особою. Після цього суд відправив митрополита в СІЗО, але призначив заставу — 33,3 мільйона гривень. Підозрюваний провів під арештом майже місяць, після чого вніс гроші і вийшов на волю. У грудні прокуратура направила обвинувальний акт у справі священнослужителя до Печерського суду. Йому загрожує до восьми років позбавлення свободи. Своєї вини він не визнає. 

«Забезпечимо духовну незалежність». Як і за що судять священників Української православної церкви Московського Патріархату

Правоохоронці повідомили митрополиту Павлу про підозру у розпал протистояння навколо Києво-Печерської лаври. 29 березня однойменний національний заповідник розірвав договір оренди зі Свято-Успенським монастирем УПЦ, за яким монахи безплатно проживали та служили на його території. 

Заповідник, а також Міністерство культури та інформаційної політики, якому він підпорядковується, заздалегідь попередили ченців, що вони мають піти з лаври. Однак ті відмовились це робити і оскаржили рішення заповідника в суді. Згодом монахи звільнили так звану Верхню лавру та частину приміщень Нижньої лаври.

Суд першої інстанції відмовив монастирю в задоволенні позову, монахи подали апеляцію, розгляд якої триває у Київському апеляційному суді. 

Поліція відкрила провадження щодо пошкодження однієї з будівель Києво-Печерської лаври — комісія мінкультури виявила її у напівзруйнованому стані

За даними СБУ, 19 священників УПЦ уже засуджені, серед них двоє єпископів. Колишній голова Кіровоградської Єпархії Іоасаф отримав три роки умовно за випуск російських церковних книжок, які, за версією слідства, розпалювали міжрелігійну ворожнечу. Очільника Тульчинської Єпархії Іонафана (Анатолія Єлецьких) засудили до п’яти років позбавлення волі за заклики до змін державних кордонів, захоплення державної влади, виправдовування російської агресії та розпалювання ворожнечі. Поки що вирок не набрав сили й до розгляду справи в апеляційному суді 74-річний священник перебуватиме під домашнім арештом.

Наступного року може бути заборонена й сама УПЦ МП. Верховна рада вже ухвалила в першому читанні законопроєкт про заборону діяльності релігійних організацій, що управляються з РФ. Українські урядовці вважають, що хоч УПЦ МП і заявила про незалежність від Російської православної церкви, юридично вона все ще їй підпорядковується. 

Держбюро розслідувань взялося за воєнкомів

Ексвоєнком Одещини Євген Борисов у Печерському районному суді Києва, 25 липня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Упродовж року правоохоронці масово повідомляли про підозри керівникам і працівникам територіальних центрів комплектації особового складу (колишні військкомати) та лікарям військово-лікарських комісій. Перевірити ТЦК правоохоронцям доручив президент після гучного розслідування щодо одеського воєнкома Олега Борисова. 

Держбюро розслідувань стверджує, що з початку повномасштабного вторгнення його родина придбала житлову і комерційну нерухомість в Іспанії, а також кілька дорогих автомобілів. Борисову загрожує до десяти років ув’язнення. Своєї вини він не визнає.

З кінця липня він перебуває у Лук’янівському СІЗО.

«Не було у мами коштів, от вона і позичила». Як суд у Києві арештував ексвоєнкома Одещини Євгена Борисова та як захист пояснював, звідки у його родини нерухомість в Іспанії та елітні авто

У середині жовтня ДБР повідомило, що розслідує понад 260 справ за фактами порушень у ТЦК та у військово-лікарських комісіях.

Показові суди за поширення відео та фото роботи ППО

Українські суди у 2023 році винесли 161 вирок за статтею про несанкціоноване поширення інформації про переміщення підрозділів ЗСУ в умовах воєнного стану. Це майже вдвічі більше, ніж торік. Стаття зʼявилась у законодавстві лише у березні 2022 року, вона передбачає від трьох до 12 років позбавлення волі. Але судова практика свідчить про те, що судді призначають здебільшого умовне покарання. 

У серпні суди Києва розглядали справи стосовно чотирьох блогерок, які поширили відео роботи підрозділів протиповітряної оборони під час інтенсивних російських обстрілів столиці у травні минулого року. Попри заклики військових та влади не поширювати кадри роботи ППО такі відео ширились соціальними мережами. Тож блогерки Ірина Чернецька, Дарина Семенченко та сестри Ірина й Ольга Дідовець, які поширили відео збиття російських ракет та дронів над Києвом, отримали вироки від одного до трьох років умовно. Всі четверо визнали вину. 

«Своєрідна профілактика». Столичні суди засудили до умовних термінів блогерок, які фільмували роботу ППО під час травневих обстрілів Києва

У прокуратурі впевнені, що такі вироки можуть слугувати «своєрідною профілактикою» і «відбити» бажання фільмувати роботу підрозділів ППО в інших блогерів.