«Законний інтерес у захисті культурної спадщини». Як Україна повертала «скіфське золото»

27 листопада експонати виставки «Крим. Золото та таємниці Чорного моря» відомі як «скіфське золото» повернулись до України. Про це повідомив Національний музей історії України.

Йдеться про 565 предметів, вартістю у 1,5 мільярда доларів: античні скульптури, скіфські та сарматські прикраси, китайські лакові шкатулки, яким дві тисячі років. 

Щоб повернути «скіфське золото» Україні довелось майже десять років судитись з кримськими музеями у Нідерландах. Подробиці судових процесів — у дописі «Ґрат».

Повернути не можна, залишити

В червні 2013 року чотири кримських музеї — Історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський», Центральний музей Тавриди (Сімферополь), Бахчисарайський історико-культурний заповідник та Керченський історико-археологічний заповідник — відправили 565 предметів на виставку у Європу. Свої експонати передав також київський Національний музей історії України. 

Виставка «Крим. Золото та таємниці Чорного моря» знайомила глядачів з історією Криму від античності до середньовіччя. Вона проходила спочатку у німецькому Бонні, а у лютому 2014 переїхала до Амстердаму, до археологічного Музею Алларда Пірсона. 

Юридично передачу експонатів з України до європейських музеїв оформили як позику для експозиції. Згідно з договором, Музей Алларда Пірсона мав повернути «скіфське золото» в Україну не пізніше 12 червня. У лютому кримські музеї продовжили термін виставки до 20 вересня. 

18 березня 2014 року РФ незаконно анексувала Крим. За два тижні, наприкінці березня, Міністерство культури України попросило Музей Алларда Пірсона достроково повернути експонати в Україну. У листі до нідерландських музейників українські урядовці пояснювали, що експонати виставки належать до Державного музейного фонду, визнані національним надбанням та охороняються законом. Також Мінкульт зазначав, що кримські музеї лише управляють експонатами, однак розпоряджається ними Національний музей історії України. 

Вже окупаційне керівництво кримських музеїв надіслало амстердамському музею листи з претензіями аби «скіфське золото» повернули їм. 

У липні 2014-го керівництво Музею Алларда Пірсона відповіло обом сторонам. Воно повідомило, що поки що залишить виставку у себе через суперечливі вимоги. Музейники з Амстердаму запевнили, що застрахують предмети виставки та нестимуть за них юридичну відповідальність У якості фідуціара — юридичної особи, що управляє майном та несе за нього відповідальність в інтересах третьої особи . Крім того, вони стверджували, що в травні мінкульт України надав їм дозвіл тимчасово залишити експонати. 

Предмети виставки «Крим. Золото та таємниці Чорного моря». Фото: Національний музей історії України

Всі предмети, надані для виставки Національним музеєм історії України Музей Алларда Пірсона наприкінці серпня 2014 року повернув у Київ. 

На початку вересня Музей Алларда Пірсона обговорив ситуацію з керівниками музеїв окупованого Криму. За два місяці нідерландські музейники провели за їх участі дискусію з представниками України. У підсумку Музей Алларда Пірсона запропонував обом сторонам з’ясувати стосунки в суді. 

Окружний суд Амстердаму

У 2015 році окупаційні керівники кримських музеїв подали позов до Окружного суду Амстердам з вимогою передати їм «скіфське золото».  Вони наголошували, що Музей Алларда Пірсона не мав права призупиняти договір оренди і таким чином не виконав свої зобов’язання, вимагали компенсувати шкоду та погрожували штрафом.

Крім того, троє позивачів — Центральний музей Тавриди, Бахчисарайський та Керченський заповідники — заявили, що їхнім засновником є ​​уряд Криму, а не Україна. На думку музеїв, з огляду на це Україна не може позбавити їх права на оперативне управління своїми колекціями, зокрема «скіфським золотом». Кримські позивачі також заявили, що «культурний зв’язок експонатів із Кримом та його населенням сильніший, ніж з Україною».  

Україна подала зустрічний позов, в якому вимагала повернути їй експонати кримської виставки. У позові зазначалось, що 13 травня 2014 року міністерство культури України заборонило кримським музеям керувати їхніми колекціями та передало це право київському Національному музею історії. 

Позов за матеріалами Служби безпеки України та Бюро економічної безпеки готувала прокуратура Автономної республіки Крим та Севастополя за участі міністерства юстиції та мінкульту. Вони оцінили колекцію у 1,5 мільярда доларів. 

Київ у позові також посилався на Конвенцію ЮНЕСКО 1970 року, відповідно до якої культурні цінності, ввезені незаконно, необхідно повернути державі, з якої вони прибули. З огляду на це Україна вимагала від Музею Алларда Пірсона власним коштом передати цінності до Києва.

Музей Алларда Пірсона також звернувся до Окружного суду Амстердаму. Він наполягав, аби суд визнав, що він не зобов’язаний повертати експонати жодній зі сторін до винесення рішення. Музей доводив, що тимчасове зберігання «скіфського золота» виправдане, тож нідерландські музейники законно утримують експонати, поки їх доля не буде вирішена в суді. 

Також Музей Алларда Пірсона вимагав розірвати договори позики з кримськими музеями та зобов’язати Україну відшкодувати витрати за зберігання виставки. Представники нідерландського музею в суді повідомили, що хочуть передати експонати законному власнику, але не платитимуть за це. 

Предмети виставки «Крим. Золото та таємниці Чорного моря». Фото: Національний музей історії України

Вони заявили, що мали право не повертати експонати до Криму — згідно з Цивільним кодексом Нідерландів. Відповідно до нього, боржник може не виконувати свої зобов’язання, якщо кредитор неспроможний підтвердити свої повноваження.

14 грудня 2016 року Окружний  суд Амстердаму ухвалив надіслати «скіфське золото» до України, оскільки ці артефакти є частиною культурної спадщини цієї держави. Судді погодилися з тим, що цінності варто передати до Києва відповідно до Конвенції ЮНЕСКО. 

Водночас суд вирішив, що Київ має заплатити музею Алларда Пірсона 111 тисяч євро за зберігання експонатів, а кримські музеї зобов’язані відшкодувати решті позивачів 2 800 євро за судові витрати.

Апеляційний суд

Кримська сторона не погодилася з рішенням та подала апеляцію, яка розглядалася майже п’ять років. У липні 2019 року Апеляційний суд Амстердама ухвалив проміжне рішення. По-перше, судді ухвалили, що Музей Алларда Пірсона вчинив правильно, що не віддав експонати жодній зі сторін, і не має нікому відшкодовувати збитки. А, по-друге, судді ухвалили, що в цій справі все ж не можна застосувати Конвенцію ЮНЕСКО 1970 року. Цей документ поширюється на випадки незаконного ввезення до країни культурних цінностей, а скіфське золото потрапило до Нідерландів легально.

26 жовтня 2021 року суд ухвалив остаточне рішення. Судді підтвердили: «скіфське золото» треба віддати до Києва. У рішенні вони послалися на норму закону України «Про музеї та музейну справу» 1995 року. 

Відповідно до нього, «скіфське золото» — це частина державного Музейного фонду України. За версією суду, якщо Міністерство культури України у 2014 році передало кримські колекції в управління київському Національному музею історії, туди й треба надіслати експонати. Судді також скасували рішення колег першої інстанції про те, що Україна заборгувала амстердамському музею 111 тисяч євро.

Апеляційний суд Амстердама постановив віддати «Скіфське золото» Україні. Й ось чому

Верховний суд Нідерландів

Кримські музеї не спинились і оскаржили рішення апеляції у Верховному суді Нідерландів. Цього разу вони апелювали до Європейської конвенції з прав людини. Посилаючись на статтю 1 Першого протоколу Конвенції вони наполягали, що мають право безперешкодно користуватись експонатами як своєю власністю. 

9 червня цього року Верховний суд Нідерландів виніс остаточне рішення у справі «скіфського золота». Колегія суддів на чолі з Мартейном Полаком визнала скаргу на порушення Європейської конвенції з прав людини безпідставною, оскільки Україна має законний інтерес у захисті своєї культурної спадщини та відхилив касаційну скаргу окупаційного керівництва кримських музеїв. 

Крім того, суд визнав, що залишивши виставку у себе, Музей Алларда Пірсона вчинив правильно. Однак, суд вирішив, що за зберігання виставки в Амстердамі Україна має заплатити Музею Алларда Пірсона  111,689 євро з нарахуванням відсотків за весь час збереження колекцій кримських музеїв.

Але 5 липня амстердамські музейники повідомили, що відмовляються від визначеної судом виплати на свою користь. В листопаді предмети з кримських музеїв пройшли незалежну перевірку, після чого їх ретельно запакували та відправили до України. 

За указом Мінкульту, до деокупації Криму «скіфське золото» зберігатиметься у Національному музеї історії України. Його директор Федір Андрощук пообіцяв, що Музей докладе максимум зусиль, щоб всі охочі змогли побачити експонати. 

«Оскільки колекція набула міжнародного політичного резонансу, її стан і подальша доля будуть відтепер під прискіпливою увагою світу, — зазначив Андрощук та додав, — це, у свою чергу, покладає відповідальність на всіх, хто стояв за політичним рішенням щодо повернення колекції у воюючу Україну. Вони мають забезпечити їй безпрецедентну охорону, а також відповідну економічну підтримку Національному музею історії України».

Скарби Криму, вже продемонстрували у скарбниці Національного музею історії України.