6 червня Солом’янський районний суд Києва відправив під цілодобовий домашній арешт інженера-конструктора авіазаводу «Антонов» Юрія Ширінкіна. Його підозрюють у виготовленні та розповсюдженні матеріалів, які виправдовують збройну агресію РФ проти України, глорифікація її учасників . За версією слідства, інженер переслав колегам картинки із зображенням карти України, поділеної іншими державами, з антиукраїнськими гаслами. Йому загрожує до п’яти років ув’язнення з конфіскацією майна.
У суді інженер Ширінкін стверджував, що агресію РФ публічно не виправдовував, жодних матеріалів не поширював, а сам став жертвою цькування колег. Більше того, він заявив, що на допиті у слідчого обмовив себе після викрадення і катування.
Деталі однієї з перших справ за новою кримінальною статтею — у матеріалі «Ґрат».
Про викриття працівника одного із підприємств державного концерну «Укроборонпром» СБУ повідомила 31 травня. Спікер спецслужби Артем Дехтяренко тоді сказав, що затриманий публічно виправдовував воєнні злочини окупантів і закликав колег підтримати армію ворога.
«Працівник неодноразово звертався до президента РФ із проханням надати йому російське громадянство. Під час обшуків за місцем проживання правоохоронці вилучили електронні носії з кремлівською пропагандою, а також конструкторську документацію літакобудування», — розповів Дехтяренко.
Того ж дня Київська обласна прокуратура повідомила деталі справи. Йшлося про інженера-конструктора авіазаводу «Антонов», який жив в Ірпені. За версією слідства, у березні-квітні цього року він підтримав вторгнення РФ і виправдовував агресію проти України у соцмережах.
«Підозрюваний поширював карту України, на якій частина територій нашої держави начебто стала належати сусіднім країнам. «Немає такої країни, як Україна. Є окраїна Росії», «Zа наших», «Сила V правді», — такі меседжі пропагував і підтримував підозрюваний», — йшлося у повідомленні прокуратури.
Прокурори повідомили інженеру про підозру у виготовленні та розповсюдженні матеріалів, які виправдовують збройну агресію РФ проти України і глорифікацію її учасників. Відповідною статтею №436-2 Верховна Рада доповнила Кримінальний кодекс 16 березня цього року після початку повномасштабної агресії РФ. Справа інженера Ширінкіна — одна з перших, кваліфікована за цією статтею.
6 червня під час засідання з обрання запобіжного заходу підозрюваний, темноволосий чоловік у блакитній сорочці та джинсах, повідомив суду, що його звуть Юрій Ширінкін. Він народився 1974 року в російському місті Петропавловськ-Камчатський, з 1996 року працює на заводі «Антонов». Ширінкін одружений і виховує трьох дітей, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався.
Прокурор відділу нагляду за дотриманням законів СБУ і Держприкордонслужбою Київської обласної прокуратури Андрій Ковальчук просив суд помістити Ширінкіна під цілодобовий домашній арешт на 60 днів.
«З огляду на збройний конфлікт, що триває, і широкомасштабну агресію РФ проти України, перебуваючи на свободі Ширінкін може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється», — переконував суд прокурор.
Ковальчук уточнив, що справу проти Ширинкіна правоохоронці відкрили на основі матеріалів іншого кримінального провадження — про державну зраду в умовах воєнного часу від 19 березня нинішнього року. У рамках розслідування слідчі намагаються встановити посібників окупантів у селищі Перемога Київської області. Його російські військові окупували 28 лютого.
Прокурор передав судді Сергію Коробенку протоколи допитів чотирьох свідків — працівників заводу «Антонов», а також протоколи обшуку у Ширінкіна вдома та огляду вилучених у нього телефона і ноутбука.
Деталі справи Ширінкіна Ковальчук у суді не озвучив. Натомість це зробив адвокат Дмитро Кочуков.
«Ширінкін підозрюється в тому, що 25 травня цього року з 01:14 до 01:16 відправив на три аккаунти в месенджері телеграм малюнок з поділеною картою України з проросійськими та антиукраїнськими написами на ньому», — цитував підозру адвокат і продовжував. — У цьому повідомленні, на думку слідства, є виправдання та визнання правомірної збройної агресії РФ».
Кочуков додав, що адресатами були троє колег Ширінкіна із заводу «Антонов».
За словами Кочукова, розслідуючи справу про держзраду у Перемозі, 13 березня слідчий звернувся до суду з проханням дозволити обшук у Ширінкіна. За два тижні, 25 травня, правоохоронці затримали його під час наради на заводі, доставили додому, де провели обшук і вилучили техніку. Через два дні, 27 травня, проти Ширінкіна відкрили кримінальне провадження, яке того ж дня об’єднали зі справою про держзраду в Перемозі.
Суддя уточнив у прокурора, чи був Ширінкін фігурантом розслідування про держзраду? Той відповів, що розслідування у справі продовжується, тому він не може повідомити деталі.
Одразу після обшуку Ширінкін, судячи з поданих у суді документів, не мав претензій до слідства, а на допиті 27 травня визнав вину. Але в суді інженер та його адвокат заявили про тиск. Кочуков стверджував, що одразу після обшуку 25 травня Ширінкіна викрали невідомі.
«Ні він (Ширінкін), ні хтось інший не може підтвердити, де він знаходився, тому що на голову йому одягли мішок, і потім він перебував в якійсь будівлі, голодний, без можливості сходити в туалет. Щодня його допитували», — стверджував у суді Кочуков. За його словами, дружина інженера у день викрадення звернулася до поліції, а наступного дня найняла адвоката.
За словами адвоката, Ширінкіна знайшли 27 травня — викрадачі відвезли його до СБУ на допит до слідчого, де той зі страху обмовив себе.
«Після катування він підписав усе, що завгодно. Слідчий дав йому 500 гривень на таксі, щоби він дістався додому», — розповідав у суді адвокат.
Він наполягав — його клієнт нікому жодних повідомлень не надсилав.
«Я припускаю, що невідомий таємно отримав доступ до облікового запису Ширінкіна і 25 травня без його дозволу надіслав ці повідомлення працівникам заводу. Звертаю увагу, що один із них — начальник представництва Міноборони у званні полковника, та Ширінкін це точно знав», — сказав у суді адвокат.
Юрій Ширінкін у суді виступав російською мовою. Він запевнив суддю, що не виправдовує російську агресію, на допиті у слідчого обмовив себе, бо після викрадення був наляканий, а насправді не відправляв колегам жодних антиукраїнських повідомлень.
«Після початку війни я взагалі ні слова не промовив», — стверджував Ширінкін.
Він переконував суд, що не міг виправдовувати агресію, бо їздив у Бучу, де у нього живе сестра. Інженер сказав, що після викрадення він розповів про це у листі служби безпеки заводу, оскільки цього вимагає інструкція. Він також повідомив, що під час обшуку у нього вилучили флешки з робочою документацією, яку він архівував за завданням начальника. Про те, чи він повідомив про це в поліцію, Ширінкін у суді не уточнив.
Він запевнив суд, що з початку березня не користувався ноутбуком Lenovo, з якого, за версією слідства, було надіслано ті повідомлення працівникам заводу «Антонова». Ширінкін розповів, що після початку війни він із дружиною та дітьми залишався у себе в квартирі в Ірпені. 9 березня вся родина пішки евакуювалася до Києва. 20-річну старшу доньку інженера за день до цього вивезла із міста сусідська родина. Виїжджали поспіхом, практично без речей. Ширінкін стверджує, що ноутбук залишився при цьому в Ірпені.
Із 10 березня по 15 травня інженер із сім’єю жив у Києві, у квартирі, яку надав їм колега по роботі. На заводі був оголошений простій — на роботу виходили лише частина працівників. Ширінкіна з його ініціативи спочатку призначили до бригади, яка евакуювала технічну документацію. Крім того, він допомагав розбирати завали після обстрілу заводу та архівував електронні документи.
«Коли [у місті] пустили транспорт, на роботу почали викликати більше працівників. Люди мене питали: «Чому ти не пішов до москалів?». І все інше», — плутано розповідав у суді інженер.
За його словами, «щоб згладити все», він вирішив піти у відпустку.
«Я попросив начальника, кажу, що якщо така зараз політична… Не політична, а військова ситуація і таке цькування мене в мережі заводу, то я — геть з очей, сидітиму вдома», — згадував у суді інженер.
15 травня родина повернулася в Ірпінь, але навіть після цього, стверджує Ширінкін, він не користувався ноутбуком.
25 травня його викликали на роботу — на нараду. Тоді ж інженера затримали правоохоронці.
— Ви сказали, що у чаті заводу було цькування. За що вас цькують? — запитав у підозрюваного суддя Сергій Коробенко.
— Чому я мовчу, чому я не кричу: «Путін — хуйло?», чому я нічого такого вголос не кажу, — відповів інженер.
— І за це вас цькують? — уточнив суддя.
— Так. Я запитав: «Можна я замість військових вітань говоритиму вам привіт?», — сказав Ширінкін.
Суддя уточнив в інженера, чи знає він свідка на прізвище Бандурко. Той кивнув головою.
— Він пише, що ви писали листа президенту РФ, — читаючи свідчення, сказав Коробенко.
— Це було 2014 року. Я просив, не втрачаючи українське громадянство, влаштуватися на роботу в Росії, але мені надійшла офіційна відмова. Після цього всі спроби влаштуватись я припинив, — відповів підозрюваний.
Продовжуючи вивчати документи обвинувачення, суддя перейшов до протоколу обшуку.
— Я читаю протокол обшуку, там ви написали, що у вас не було зауважень, — подивився на Ширінкіна суддя.
— Я був у такому шоці, що підписував усе, що завгодно, — відповів інженер і додав. — Навіть підписав ту книжку, яка взагалі не наша.
— Яку книжку?
— Про Путіна, у доньки в кімнаті знайшли, — зніяковів Ширінкін.
— І що там її не було?
— Ви що, вона (дочка) така, що татові б на голову натягла, — відповів інженер.
— А звідки ж вона взялася? — перепитав суддя.
— Я не знаю. Як і ці картинки в комп’ютері, — запевняв підозрюваний.
Потім суддя Сергій Коробенко почав вивчати протокол допиту Ширінкіна.
«З моїх слів надруковано правильно, мною прочитано, доповнень немає», — зачитав суддя.
— Це я приїхав із цього невідомого приміщення з цим листочком. Те, що вони погодили. Вони сказали, щоб я не видєливався. А у слідчого в кабінеті збоку автомат стояв. Він мені скотч на руках розрізав… Я ж сказав, що сидів на стільці з проводами. Мене запитували все, що завгодно: «Ти — російський, польський шпигун?», «З яким завданням?», «Чому ти не пішов [з армією РФ]?».
— Це вас на поліграфі питали? — спитав суддя.
— Так, так, — підтвердив Ширінкін.
На завершення суддя прочитав характеристику інженера, яку дали на заводі. Він уточнив у підозрюваного, які у того стосунки із заступником начальника АТВ-1 Шепелюком, що підписав характеристику.
— Я вважаю його добрим фахівцем, але після останнього абзацу, який він написав, Бог йому суддя, — відповів інженер.
— «Останнім часом у Ширінкіна виникли напруження і конфлікти в колективі через його бачення відносин із Російською Федерацією та агресію РФ щодо України», — зачитав суддя документ.
— Це неправда, — заперечив Ширінкін. — Подивіться наш бригадний чат. Де вони мене провокують. Запитували: «Так героям слава чи ні?», «Так Путін — хуйло?». А я відбивався. Я зайняв позицію, що це не стосується роботи. Мир все одно рано чи пізно настане. Головне — залишатися людиною. Я [після затримання і допиту] зустрів на прохідній Шепелюка і Бандурко і запитав у них: «То ви будете зі мною вітатись?». На що був посланий на хер.
Закінчивши вивчати документи, суддя вийшов у дорадчу кімнату. Після чого, оголосив рішення — Юрій Ширінкін перебуватиме під цілодобовим домашнім арештом до 26 липня.