«Нам сказали поїхати забрати людину — ми поїхали». Суд в Одесі заарештував військових ТЦК та поліцейського, підозрюваних у розбої

Підозрюваний військовослужбовець ТЦК та СП Максим Гіналюк під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026 Фото: Олена Чернишова
Підозрюваний військовослужбовець ТЦК та СП Максим Гіналюк під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026 Фото: Олена Чернишова

21 квітня СБУ та Нацполіція провели спецоперацію в Одесі та повідомили, що «нейтралізували організоване злочинне угруповання, до якого входили співробітники місцевого ТЦК». Затримання підозрюваних відбувалося з погонею та перестрілкою: за інформацією СБУ, фігуранти чинили спротив правоохоронцям і намагались втекти.

Пізніше Одеська обласна прокуратура поінформувала, що затримали пʼятьох осіб, четверо з яких — працівники районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (РТЦК та СП). Як зʼясувалося згодом, пʼятий затриманий — співробітник одеської поліції. Їм повідомили про підозру за фактами викрадення людини та розбійного нападу, вчиненим групою осіб, побитті та вимаганні коштів.

Реагуючи на події, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський усунув від виконання обовʼязків начальника Одеського обласного ТЦК та СП, а також начальника Пересипського РТЦК та СП та доручив провести службове розслідування. В Одеському обласному ТЦК та СП швидко оприлюднили офіційну заяву, в якій запевнили, що «системне очищення структури від осіб, які дискредитують службу, є нашим пріоритетом».

Через день, 23 квітня, у Хаджибейському районному суді Одеси обирали запобіжний захід пʼятьом підозрюваним. «Ґрати» розповідають про засідання та деталі розслідування. 

 

Потерпілих відстежували і нападали

Суд арештовував підозрюваних по черзі, й процес тривав чотири години поспіль. З усім тим за ним стежили численні представники медіа через резонанс, який викликала новина про затримання злочинної групи з військовослужбовців ТЦК. У той же день про проблеми мобілізації висловився на Київському безпековому форумі й голова Офісу президента Кирило Буданов, що «можна спробувати насправді реформувати це такі прояви нелюдського ставлення до людей під час примусового приводу, а не сам факт приводу». 

З повідомлення Одеської обласної прокуратури раніше було відомо, що група військовослужбовців ТЦК начебто викрала на вулиці Прохорівській у Хаджибейському районі чоловіка: його силоміць посадили до службового автобуса, й поки возили містом, били та погрожували розправою, вимагаючи 30 тисяч доларів. 

Прокурор Микола Більчак під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Цей чоловік, імʼя якого слідство не розкриває на даному етапі, є потерпілим у справі. Він учасник бойових дій, пішов добровольцем на фронт на початку повномасштабного вторгнення й має поранення. Внаслідок дій підозрюваних, за даними прокуратури, потерпілий перебуває в лікарні з переломом ребра. 

Окрім свідчень потерпілого, у справі є покази чотирьох свідків, особи яких та суть показів не розкривають. Затримання підозрюваних готувалося заздалегідь: розслідування почали ще наприкінці минулого місяця, 30 березня 2026 року. У суді підозрюваним інкримінували один епізод зі згаданим потерпілим. 

Однак з повідомлення СБУ виходить, що насильство, погрози та вимагання грошей було системним. Спецслужба встановила, що представники терцентру комплектування діяли за наводкою мешканця регіону, який також проходив службу в ТЦК. Він начебто підшукував потенційних жертв, дізнавався про їхнє матеріальне становище та маршрути руху. Далі потерпілих відстежували й нападали на них прямо посеред вулиці або на дорозі. Для рейдів використовували два службових мультівени: в одному — тримали потерпілих, а група з другої машини стежила за ситуацією навколо.

Усім пʼятьом затриманим інкримінували ті ж самі статті: незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань із застосуванням зброї за попередньою змовою групи осіб частина 2 статті 146 КК України , а також напад з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, поєднаний із небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, розбій, вчинений за попередньою змовою групи осіб в умовах воєнного стану частина 4 статті 187 КК України

В разі доведення вини судом, підозрюваним загрожує до 15 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Наразі справу розслідує поліція, але невдовзі її передадуть Державному бюро розслідувань. 

Прокурорка Юлія Садовська (зліва) під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Клопотання про запобіжний захід підтримували у суді два прокурори Хаджибейської окружної прокуратури Одеси: Юлія Садовська та Микола Більчак. Вони просили для підозрюваних тримання під вартою без можливості внесення застави, зважаючи на тяжкість злочину з застосуванням насильства та резонанс правопорушення. Основним ризиком слідство вважає можливість переховуватись підозрюваних від органів досудового розслідування, а надалі — суду. Крім цього прокуратура зауважила на ризик спотворення чи знищення речових доказів, а також впливу на свідків та потерпілого: підозрювані знають потерпілого та де він перебуває. 

Клопотання розглядали слідчі судді Олег Крижановський, Наталія Кузьменко та Дмитро Передерко. 

Просто виконували наказ

Підозрювані — четверо військовослужбовців Пересипського РТЦК та СП, усі служать у тилу в роті охорони: стрільці Олексій Негруца, В’ячеслав Афанасьєв, Максим Гіналюк і гранатометник Володимир Стоєв. Пʼятий підозрюваний — співробітник одеської поліції майор Сергій Бояровський. Гіналюк, за версією слідства, був водієм мультівену, в якому насильно тримали потерпілого, а бив його Бояровський. Чи є серед підозрюваних той, хто навів на потерпілого, наразі невідомо.

Коли затриманих заводили до зали суду, на обличчі кожного було видно синці. Адвокати Стоєва заявили, що йому зламали руку під час затримання, однак він не став подавати скаргу. Як й інші підозрювані. 

Зі слів підозрюваних Негруци, Афанасьєва та Гіналюка, ситуація у день затримання виглядала наступним чином: вони отримали наказ доставити до ТЦК військовозобов’язаного, який ухилявся від мобілізації. Від кого надходив цей наказ, вони не зазначали. 

«Ми всі — солдати. Нам сказали поїхати забрати людину — ми поїхали», — казав у суді 28-річний Олексій Негруца. 

Він заперечував, що група оповіщення причетна до вимагання грошей та побиття людей. 

Олексій Негруца під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026 Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Вʼячеслав Афанасьєв надав схожі свідчення у суді.  

«Я тільки з відпустки вийшов, сказали поїхати за людиною, яка в розшуку, в якого підроблене УБД (свідоцтво учасника бойових дій — Ґ), і привезти до військкомату. Дорогою, коли ми почали їхати, все це [затримання] сталося», — розповідав 26-річний Афанасьєв, ховаючи обличчя у капюшон.

Його захисниця Віра Хрульова наголосила, що як солдат він має виконувати накази офіцерів. Вона також повідомила у суді, що коли правоохоронці почали своє розслідування, Афанасьєв взагалі був у відпустці. На її думку, слідство не навело жодних доказів причетності Афанасьєва до злочину.  Водночас прокурорка Садовська поінформувала суд, що у слідства немає документів про відпустку Афанасьєва. 

Вʼячеслав Афанасьев під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Поліцейський, 40-річний Сергій Бояровський, теж не визнав те, що йому інкримінує слідство. У суді він заявив, що не бив потерпілого, що ніхто йому не погрожував, на потерпілого лише кричали. Він наполягав, що потерпілий отримав травми під час спецоперації СБУ та Нацполіції з затримання. 

Як зазначив адвокат Бояровського з Центру безоплатної правової допомоги Олександр Гамарц, про побиття відомо лише зі слів потерпілого. Інших доказів немає. Так саме, стверджував адвокат, немає доказів заволодіння грошовими коштами потерпілого з боку Сергія Бояровського.

Сергій Бояровський під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Гамарц також зауважив, що його підзахисний за 25 років на службі жодного разу не притягався до кримінальної відповідальності.

«Він як працівник поліції супроводжував групу оповіщення РТЦК та СП. Кожного разу він з різними працівниками ТЦК працював. Змови там не було й не могло бути. Як випливає з допиту потерпілого, до затримання йому надходили дзвінки від працівників ТЦК, які вимагали від нього кошти за те, щоб його не мобілізували. Й вони домовились, що саме 21 квітня він принесе кошти в місце, яке було заздалегідь обумовлене. Просто так співпало, що мій підзахисний опинився не в тому часі й не в тому місці. Співпало його чергування», — повідомив у суді захисник Бояровського.

Максим Гіналюк послався на те, що він був за кермом автівки і не бачив, що діялося в машині, чи бив хтось потерпілого. Він також припустив, що травми у потерпілого могли виникнути внаслідок затримання правоохоронцями, як й в усіх підозрюваних. У суді Гіналюк не визнав своєї вини. 

«Я протягом семи місяців сумлінно виконував свої обов’язки. Я їхав за наказом старшого. Я їхав забрати 210-го (стаття 210 КУпАП, порушення правил військового обліку — Ґ). Ми забрали його. Про ніякі гроші розмови не було. Він показав УБД, ми перевіряємо по базі, бачимо: щось не так. Всі прибігають, усі в масках, бах, ми — на асфальті. Гроші я не бачив. Побачив їх лише тоді, коли мене підвели як водія до машини робити обшук», — спілкувався Гіналюк із журналістами, коли суддя видалився у нарадчу, щоб ухвалити рішення. 

40-річний військовослужбовець Пересипського РТЦК та СП Володимир Стоєв відмовився від надання свідчень у відкритому засіданні — суд відхилив клопотання захисників Євгена Євсюкова та Олександра Піскуна про закриття слухання. 

Володимир Стоєв під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Однак, за словами адвокатів Стоєва, їхній підзахисний готовий співпрацювати зі слідством, надати свідчення, викрити причетних до злочину та частково визнати провину в незаконному позбавленні волі з корисливих мотивів, але не в розбої.

Захисники пʼятьох підозрюваних просили про більш м’який запобіжний захід, не повʼязаний з триманням під вартою у СІЗО. Однак суд задовольнив клопотання прокуратури про тримання в слідчому ізоляторі на два місяці.

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
  • Слухайте наші подкасти
  • Головне за тиждень — у поштовій розсилці «Ґрат». Підписуйтесь!