Екстрадиції археолога Олександра Бутягіна до України не буде. Польща віддала його Росії в рамках чотиристороннього обміну ув’язненими

28 квітня до Польщі повернувся ув’язнений протягом п’яти років у Білорусі журналіст Анджей Почобут, а з Польщі до Росії через Білорусь був виданий російський археолог Олександр Бутягін. Це все частина безпрецедентного чотиристороннього обміну ув’язненими між Польщею, Молдовою, Білоруссю та Росією. Як у вівторок вдень поінформувало білоруське державне інформаційне агентство БелТА, обмін відбувся на польсько-білоруському кордоні у форматі «п’ять на п’ять». Він став результатом «довгих переговорів» між білоруським КДБ та польською Агенцією розвідки, у які загалом, як зазначає БелТА з посиланням на КДБ Білорусі, були заангажовані спецслужби семи країн. Окрім згаданих Польщі, Молдови, Білорусі та Росії, це, вочевидь, Румунія — звідти напередодні відбулася екстрадиція до Кишинева одного з учасників обміну, та США — адміністрація Дональда Трампа останніми місяцями активізувалася на білоруському напрямку, результатом переговорів стало, зокрема, звільнення 250 білоруських політв’язнів у березні цього року. Прем’єр Польщі Дональд Туск особисто поїхав зустрічати Почобута на кордоні і невдовзі опублікував на порталі Х фото з ним та підкреслив, що його звільнення стало можливим завдяки «зразковій праці наших служб, дипломатів та прокуратури, а також величезній допомозі американських, румунських та молдавських друзів».  

Наразі не всі деталі обміну є відомими. Зокрема, є розбіжності у тому, кого Росія та Білорусь віддали полякам. У Польщі провідною темою коментарів як з боку публічних осіб, так і медіа, є звільнення Анджея Почобута. Про цей обмін — у матеріалі «Ґрат».

Найвідоміший поляк у Білорусі

Анджей Почобут — білоруський журналіст польського походження. Він роками був активним діячем Союзу поляків Білорусі — організації, яка представляє інтереси польської національної меншини та яку переслідує режим Олександра Лукашенки, та кореспондентом польських медіа у Мінську, серед яких найвідоміше видання — Gazeta Wyborcza. 

Починаючи з 2000-х, Почобута неодноразово заарештовували за звинуваченнями в образі президента Білорусі. У 2011 році його засудили до трьох років позбавлення волі умовно. 

Анджей Почобут висвітлював для польських медіа протести у Білорусі, що розпочалися у серпні 2020 року після фальсифікації режимом Лукашенки чергових президентських виборів, та репресії проти громадянського суспільства після завершення активної фази протестів. 25 березня 2021 року його заарештували та звинуватили у «діях, спрямованих на розпалювання ворожнечі та ненависті за національною, релігійною та соціальною ознакою» стаття 130 КК Білорусі) та «закликах до дій на шкоду Білорусі» стаття 361 КК Білорусі . У лютому 2023 році суддя Гродненського обласного суду Дмитро Бубенчик засудив журналіста до 8 років позбавлення волі. Після того як Верховний суд підтвердив вирок, його відправили до колонії суворого режиму №1 у Новополоцьку.

Журналіст Анджей Почобут (по центру) в суді міста білоруського міста Гродно. Фото: скриншот із відео Белта

Усі ці роки Польща намагалася звільнити Почобута. По-перше, він один з лідерів польської нацменшини у Білорусі. По-друге, були серйозні побоювання щодо його стану здоров’я через погані умови утримання. Як повідомляв ще у 2023 році білоруський правозахисний рух «Вясна», журналіст мав обмежений контакт з адвокатом та родиною, і не отримував потрібних йому ліків. По-третє, оскільки Почобут журналіст, питання його звільнення не полишала без уваги медіаспільнота. Вже перебуваючи в ув’язненні, Почобут у 2023 році отримав титул «Журналіст року» від престижної у Польщі премії Grand Press.

Чому Почобута дотепер не було серед звільнених політв’язнів — думки розходилися. Коли у грудні 2025 році журналіст став одним із лауреатів нагороди Сахарова від Європарламенту, Deutsche Welle зібрала на цю тему коментарі серед білоруських опозиціонерів та громадських діячів: як версії розглядалась відсутність прізвища журналіста у списках, які складає офіс Світлани Тіхановської (представники офісу це заперечили), небажання Почобута просити Лукашенку про помилування, бажання Мінська при нагоді звільнення цього політв’язня виторгувати у Польщі щось особливе. Наприклад, після обміну 13 грудня 2025 року, коли на волі серед 123 вʼязнів режиму Лукашенка опинилися, зокрема й лідери білоруської опозиції Марія Колеснікова, Віктор Бабарико, а також голова білоруського правозахисного центру «Вясна», нобелівський лавреат Олесь Біляцький та активісти, правозахисники та опозиціонери, США зняли санкції з білоруського калію. У листопаді минулого року Мінфін США скасував санкції з білоруської компанії «Белавіа» — теж внаслідок звільнення політвʼязнів. У березні цього року американці скасували санкції щодо міністерства фінансів Білорусі, Банку розвитку Білорусі та компанії «Білоруськалій». Про схожі домовленості після звільнення Почобута та інших вʼязнів наразі невідомо.

Як зазначає Dziennik Gazeta Prawna, польська влада сподівалася звільнення Почобута ще у листопаді минулого року. Тоді, за інформацією видання, була домовленість обміняти журналіста на відкриття двох транспортних пунктів перетину польсько-білоруського кордону, які Польща закрила ще у 2024 році у відповідь на використання Мінськом мігрантів для гібридних атак на Польщу та ЄС та винесення вироку Почобуту. Однак Варшава відклала заплановане відкриття пунктів перетину кордону на три тижні на знак солідарності з Литвою, куди минулого року почали прилітати підозрілі повітряні кулі з Білорусі. Мінськ сприйняв це як порушення домовленостей і Почобута не звільнив. Як написала БелТА, 28 квітня журналіста було звільнено на прохання його матері та голови Союзу поляків Білорусі Анжеліки Борис. Натомість міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час сьогоднішньої пресконференції заявив, що «звільнення Анджея Почобута не було б можливим без президента Дональда Трампа, його рішення, а також без спеціального уповноваженого США до справ Білорусі Джона Коала та усього Держдепартаменту». 

Прем’єр Польщі Дональд Туск (ліворуч) та журналіст Анджей Почобут (праворуч) після чотиристороннього обміну ув’язненими між Польщею, Молдовою, Білоруссю та Росією. Фото: з твіттера Дональда Туска

Як згадав у дописі на Х прем’єр Туск, перше що він почув від Почобута, коли той опинився у Польщі: «Чи я зможу повернутися до Білорусі?». 

Кого ще звільнили 28 квітня?

Спеціальний представник Трампа у справах Білорусі Джон Коал відвідав Варшаву 27 квітня, тобто напередодні обміну. Він зустрічався, зокрема, з президентом Каролем Навроцьким. У дописі на порталі Х у вівторок Коал підтвердив, що до Польщі в рамках обміну ув’язнених зараз потрапили троє поляків та двоє громадян Молдови, при цьому підкреслюючи роль американської адміністрації у переговорах щодо їхнього звільнення.

Окрім Анджея Почобута, до Польщі, як 28 квітня підтвердив прем’єр Дональд Туск, зараз потрапив Гжегож Гавел — монах-кармеліт, який у 2025 поїхав до Білорусі у приватних справах, і був заарештований за підозрою у шпіонажі. В СІЗО він очікував на вирок суду. Також голова польського уряду заявив, що третім звільненим є білорус, який співпрацював з польськими спецслужбами. Однак імʼя його не назвав.

Росія натомість передала в рамках обміну двох громадян Молдови, працівників спецслужб цієї країни (їхні дані та те, як вони опинилися у Росії, не розголошуються). Президентка Молдови Майя Санду зазначила тільки у соцмережах, що їхнє звільнення вимагало багатомісячних зусиль. 

У відповідь, Польща віддала Білорусі двох її громадян, деталей наразі не знаємо. Прем’єр Туск лише зазначив під час пресконференції, що вони перебували у польській в’язниці, і що це були люди «важливі для Білорусі, Росії та Казахстану».

Молдова натомість віддала Білорусі громадянку РФ Ніну Попову, дружину російського офіцера, що служить в Придністров’ї, заарештовану за підозрою у шпигунстві, та колишнього шефа розвідки Молдови Олександру Балана, якого засудили за розголошення державної таємниці через роботу на білоруські спецслужби. Балану затримали і судили у Румунії, для участі в обміні його спеціально кілька днів тому екстрадували до Кишинева.   

На кого обміняли Бутягіна 

В рамках цього обміну Польща віддала Росії Олександра Бутягіна, археолога, звинуваченого в Україні у проведенні незаконних розкопок в окупованому Криму та знищенні культурного шару археологічної пам’ятки Мірмекій. Бутягіна було заарештовано у Польщі у грудні минулого року, у березні Окружний суд Варшави дозволив його екстрадицію до України. 

Російський археолог Олександр Бутягін в польському суді, щодо справи про його екстрадицію України. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Захист Бутягіна підготував апеляцію на це рішення суду першої інстанції (адвокати отримали письмову версію рішення суду разом з обґрунтуванням 7 квітня), апеляція була подана менш ніж за тиждень до обміну.

В коментарі RMF адвокат Бутягіна Адам Доманський сказав, що його підзахисний мав вибір: або продовження апеляційної процедури, або обмін, — і обрав обмін. «Ґратам» Доманський підтвердив, що його розмови як представника захисту відбувалися з польською владою вже на «фінішній прямій» підготовки до обміну. Окружний суд Варшави звільнив Бутягіна з СІЗО у день обміну. Апеляція, яку адвокати подали до суду менш ніж тиждень тому, розглядатися не буде. Доманський підкреслив, що, за його інформацією, Україна не зверталася до інших країн ЄС, окрім Польщі, із запитом про затримання Бутягіна, тому формальних юридичних перешкод для відвідин Бутягіним інших країн немає.

Як повідомляє Телеграм-канал прибічників археолога, які збирали кошти для оплати юридичних послуг у Польщі, у вівторок ввечері Бутягін досі залишається на території Білорусі, і в Петербурзі планує бути у п’ятницю. У нього немає ноутбука та мобільного телефона — бо їх «вилучили на вимогу України», а «адвокати досі працюють над оформленням документів».

Хоча польські медіа використовують заголовки типу «за Почобута Польща мусила віддати Бутягіна», варто підкреслити, що наразі не було заяв від польських офіційних осіб, що саме таким чином відбувався цей обмін. 

Прем’єр Туск та міністр Сікорський під час пресконференцій наголошували, що формула обміну це п’ять на п’ять, без згадки конкретно про Почобута та Бутягіна. «Ґрати» не отримали підтвердження саме такого «персонального» характеру обміну і від джерел, пов’язаних з польськими спецслужбами чи МЗС. Версію, яку просувають російські офіційні медіа, що Бутягіна обміняли на офіцерів молдавських спецслужб, у Польщі ніхто не озвучує. 

«Ми нарешті досягли того, до чого прагнули протягом останніх двох років (тобто, звільнення Почобута — Ґ). Це стало можливим завдяки тому, що в наших в’язницях утримувалися важливі з точки зору Білорусі, Росії та Казахстану громадяни», — наголосив прем’єр-міністр Туск 28 квітня. 

За словами Туска, які цитує польська інформагенція РАР, обмін ув’язненими не відбувся б, якби польські служби у відповідний час не затримали громадян іноземних держав. 

«Я розмовляв з владою Молдови та Румунії; їх потрібно було переконати приєднатися до цього обміну, — визнав прем’єр-міністр. — Це все дуже складні питання, але мені вдалося переконати [Румунію та Молдову], що ми зібрали цей пакет із п’яти осіб для обміну, завдяки якому Анджей Почобут був переданий польській стороні». 

З цього висловлювання можна зробити висновок, що для Польщі викликом номер один було звільнення Анджея Почобута, і видача Бутягіна Росії була лише частиною рішення. Важливим тут є не контекст польсько-українських відносин, тільки конкретний інтерес, політичний і суспільний, польської сторони — звільнити своїх. Про комплексний характер обміну свідчить і те, що з російської в’язниці не звільнили жодного поляка: тобто, прямого обміну Польща-Росія не відбулося. 

В Офісі Генерального прокурора України видачу Бутягіна РФ прокоментували стримано: Офіс «надалі використовуватиме всі доступні процесуальні механізми процедури заочного переслідування для притягнення Олександра Бутягіна до відповідальності за вчинення злочинів проти України та її культурної спадщини», і що «подальше рішення щодо Олександра Бутягіна було ухвалене в контексті міжнародних домовленостей, пов’язаних з обміном утримуваними особами». 

Натомість речник МЗС Георгій Тихий наголосив, що у міністерстві з прикрістю дізналися цю новину.

«Очевидно, що російська сторона цинічно використає цей політико-правовий епізод для виправдання окупації Криму та експлуатації української тимчасово окупованої території російськими громадянами (…) Україна послідовно наполягає на притягненні до реальної юридичної відповідальності усіх російських субʼєктів, які працюють на окупацію та війну. Щодо цього кейсу Бутягіна й інших подібних ситуацій Україна продовжить застосування відповідних юридичних механізмів та працюватиме також в юрисдикціях партнерів», — заявив Тихий.

В «Ермітажі» вже повідомили, що археолог Бутягін невдовзі продовжить свою «наукову та просвітницьку» роботу в установі. А директорка Східно-Кримського історико-культурного музею-заповідника Тетяна Умріхіна у коментарі російському ТАСС заявила, що археолога «з натхненням» чекають у Керчі на розкопках Мірмекія.