«Не забудемо і не пробачимо». Іран засудив десятьох військових за атаку на український літак, що летів із Тегерану, але ніхто йому не повірив

Місце падіння рейсу 800NG авіакомпанії Міжнародні авіалінії України під Тегераном. Фото: Islamic Republic News Agency
Місце падіння рейсу 800NG авіакомпанії Міжнародні авіалінії України під Тегераном. Фото: Islamic Republic News Agency

У середині квітня 2023 року суд в Ірані засудив десятьох військовослужбовців за обвинуваченням у причетності до катастрофи українського Boeing 737, що сталася 8 січня 2020 року. У літак влучили дві ракети, випущені Корпусом вартових ісламської революції, загинули всі пасажири та екіпаж — 176 людей. 

Три роки потому іранська судова влада повідомила про засудження до 13 років Відбуватиме ще 10 років ув'язнення одного з обвинувачених — командира зенітно-ракетного комплексу, з якого вівся обстріл, дев’ятьох інших — на терміни від 1 до 3 років ув’язнення. Кожному потерпілому у справі повинні виплатити по 150 тисяч доларів США компенсації. 

Ні як відбувався судовий процес, ні імен засуджених не називали. Процес був закритим. 

Іран публічно оголосив лише звіт щодо розслідування катастрофи, але до нього у міжнародних експертів та правозахисників залишилося чимало питань.  

Родичі загиблих, що об’єдналися в Асоціацію і створили свою Комісію зі збору фактів щодо причин катастрофи, назвали рішення суду неприйнятним і планують продовжувати добиватися справедливості в міжнародних судах.

«Ґрати» розповідають про трагедію, боротьбу родичів загиблих та рішення іранського суду.

 

Ракета

Літак Boeing 737-800NG авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» злетів із тегеранського аеропорту імені Імама Хомейні о 6:12 ранку за місцевим часом близько 4:30 за Києвом 8 січня 2020 року. Він повинен був летіти у Київ. Відразу після зльоту літак упав. Загинули всі 176 людей, які були в літаку — 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Серед загиблих — громадяни Канади, Ірану, Німеччини, Швеції, Афганістану та Великобританії. 9 членів екіпажу і 2 пасажирів були українцями.

Українське посольство в Ірані тоді одразу повідомило, що причиною падіння була несправність двигуна. Версію теракту чи ракетного удару дипломатична установа заперечувала.

Уже наступного дня після катастрофи глави західних держав зробили заяви з посиланням на розвідувальні дані, що боїнг був збитий іранськими ракетами «земля-повітря». Україна розглядала кілька версій, утім, того ж дня заявила про дві найбільш вірогідні — теракт або влучення ракети.

Український телеканал «1+1» із посиланням на джерела в українських спецслужбах оприлюднив запис переговорів диспетчера аеропорту Тегерана і другого пілота літака іранської авіакомпанії «Aseman Airlines» ЕР3768 рейсу Шираз-Тегеран, який заходив на посадку в момент аварії українського авіалайнера.

Місце падіння рейсу 800NG авіакомпанії Міжнародні авіалінії України під Тегераном. Фото: Islamic Republic News Agency

За даними ресурсу Flightradar, 8 січня іранський літак зайшов на посадку в Тегерані о 6:31. О 6:12 вилетів літак МАУ. Під час переговорів пілот іранського літака повідомляє диспетчеру, що бачить запуск ракети.

Пілот: «Борт 3768, заходимо на посадку з півночі… За маршрутом спалахи, як від ракети. Щось таке там може бути?».

Диспетчер: «Нам про це не повідомляли нічого. Який вигляд має? На що схоже це світло?».

Пілот: «Це точно світло від ракети. З боку міста злетіла».

Диспетчер: «Нам нічого не повідомляли, але продовжуйте спостерігати».

Іран визнав те, що обстріляв цивільний літак лише на третій день після катастрофи — на той момент президент Ірану Хасан Рухані написав у твіттері, що «на жаль, ракети, випущені через людську помилку, призвели до жахливої катастрофи українського літака та загибелі 176 невинних людей».

У своїй екстреній заяві на державному телебаченні він пообіцяв розслідувати дії військових і покарати винних.

В офіційній заяві командування збройних сил Ірану пояснювало, що літак прийняли за ворожу ціль, оскільки військові сили перебували на високому рівні боєздатності через напружену ситуацію зі США.

Напередодні катастрофи в регіоні загострилася ситуація через конфлікт між США та Іраном. 3 січня був убитий іранський воєначальник Касем Сулеймані, який відповідав за спецоперації країни за кордоном. Іранська влада стверджувала, що до цього причетні США. А тому 8 січня вранці у відповідь атакував американську військову базу в сусідньому Іраку.

 

Протести і арешти

Коли іранська влада все ж зізналася в обстрілі літака, в кількох містах, зокрема Тегерані, Амолі, Ширазі та Мешхеді, відбулися акції протесту з вимогою притягнути до відповідальності винних. 

Спеціальний доповідач з питань ситуації з правами людини в Ісламській Республіці Іран Джаваід Рехман у своїй доповіді Генеральній Асамблеї ООН в жовтні 2020 року повідомляв, що 11 і 12 січня по протестувальників стріляли сили безпеки Ірану, використовували сльозогінний газ, кийки, внаслідок чого було чимало поранених. Дехто із них отримав відмову на надання медичної допомоги, хтось — не звертався в лікарні, оскільки там чергували правоохоронці і вивозили поранених у військові госпіталі або арештовували. 

За даними, на які посилався Джаваід Рехман, кількість затриманих тоді становила щонайменше 500 людей. 14 січня 2020 року судові органи заявили, що близько 30 людей були арештовані.

У натовпі протестувальників біля тегеранського Технологічного університету імені Аміра Кабіра 12 січня 2020 року був затриманий і посол Великої Британії Роб Макейр. Його звинувачували в «підбурюванні та керівництві радикальними деструктивними демонстраціями», але згодом звільнили.

Сам Макейр написав пізніше у твіттері, що не брав участі в демонстраціях, а прийшов вшанувати пам’ять загиблих. Щойно почалося скандування демонстрантів, він пішов із площі.

Одна з них — студентка і правозахисниця, що боролась в Ірані за права жінок, Бахаре Хедаят. У липні 2022 році її засудили до чотирьох років і восьми місяців позбавлення волі, обвинувативши у злочинах проти національної безпеки і пропаганді проти держави за пости в соцмережах щодо катастрофи. 

Протести в Ірані після падіння рейсу 800NG авіакомпанії Міжнародні авіалінії України під Тегераном. Скріншот відео NBCnews

Ірландська правозахисна організація Front Line Defenders повідомила, що згодом Хедаят пред’явили нові обвинувачення — щодо «збирання інформації та змови проти національної безпеки» і «пропагування аморальності та проституції».

Водночас іранська влада переслідувала і залякувала родичів загиблих в авіакатастрофі.

Як зазначала у своєму звіті міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch, із жовтня 2020 року по січень 2021 року правозахисники поговорили з 31 родичем та знайомим загиблих, і 16 із них заявили, що працівники іранських спецслужб погрозами змушували їх не спілкуватися з іноземними журналістами.

Акція пам’яті загиблих у катастрофі рейсу 800NG авіакомпанії Міжнародні авіалінії України під Тегераном. Фото: Islamic Republic News Agency

Також спецслужби стежили за тими, хто відвідував місця поховань жертв авіакатастрофи, а потім цих людей затримували і залякували. Щонайменше одну людину катували, а трьом — погрожували «наслідками», якщо ті не видалять пости про іранський уряд в соцмережах.  

21 людина заявила, що влада намагалася перешкодити проведенню поминальних і похоронних служб — на церемонії приходили офіцери у штатському і військові.

 

Розслідування

Через майже рік після катастрофи Іран оприлюднив звіт щодо розслідування. За офіційною версію, літак був уражений двома ракетами Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) — військовою гілкою виконавчої влади Ірану. Збиття літака сталося, за версією іранської сторони, через людську помилку в роботі системи протиповітряної оборони.

Згідно зі звітом, система протиповітряної оборони була зенітно-ракетним комплексом російського виробництва ТОР М-1, відомим в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) як SA-15 Gauntlet.

Система ППО вразила літак через шість хвилин після того, як він злетів з аеропорту в Тегерані.

Ракетна батарея була переміщена приблизно на 100 метрів і її напрямок мав бути перекалібрований, йдеться у звіті. Але військові цього не зробили, і тому під час запуску ракета мала «похибку» у 105 градусів.

У звіті йдеться також, що оператор вирішив, що цивільний літак є «ворожим об’єктом», який наближався до Тегерана з іншого напрямку. Він передав повідомлення командуванню, але воно не було зареєстроване. Про причини у звіті не йшлося.

Саме тоді оператор випустив першу ракету, яка, згідно зі звітом, вибухнула в безпосередній близькості від авіалайнера, завдавши йому значних пошкоджень і спричинивши пожежу в районі кабіни пілотів зліва від літака.

Перша ракета також пошкодила два бортові самописці літака, через що їх розшифровка після катастрофи зайняла місяці і потребувала співпраці України та експертної лабораторії у Франції, йдеться у звіті.

Бортові самописці рейсу 800NG. Фото: Islamic Republic News Agency

Оскільки літак все ще перебував у повітрі і летів, оператор випустив ще одну ракету приблизно через 40 секунд. Вона могла вибухнути на відстані близько 900 метрів від літака і, ймовірно, не завдала шкоди.

Всі троє членів екіпажу, які керували літаком, були притомні після першого ракетного удару і намагалися контролювати ситуацію, але катастрофічні пошкодження в кінцевому підсумку призвели до падіння літака.

У звіті також йдеться, що зважаючи на напружену ситуацію, Іран призупинив усі авіапольоти до сусіднього Іраку і країн на захід від нього. Однак ризик для літаків, що вилітали, зокрема, з аеропорту імені Імама Хомейні був оцінений як дуже низький. Іранська сторона визнала, що такий прогноз був хибним, знову ж таки через людську помилку.

Українська сторона розкритикувала іранський звіт. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба назвав документ «цинічною спробою приховати істинні причини збиття нашого літака», а сам звіт — «великим розпачем для України та всього цивілізованого світу». 

«Змушені констатувати, що розслідування було упередженим, представлені докази є вибірковими, а висновки — оманливими. Документ не надає всіх обставин, не розкриває першопричини трагедії та ланцюжок дій, які до неї призвели. Це — не звіт. Це збірка маніпуляцій, мета якої не з’ясувати істину, а виправдати Ісламську Республіку Іран.

Аналіз документу доводить, що Іран провів технічне розслідування з численними порушеннями міжнародних стандартів Чиказької конвенції та IKAO International Civil Aviation Organization — Міжнародна організація цивільної авіації », — заявив Кулеба.

Спеціальний доповідач ООН з питань позасудових страт Агнес Калламар після оприлюднення звіту повідомила, що надіслала владі Ірану 45-сторінкового листа з запитаннями, але відповіді так і не отримала. І коли пройшло три місяці після звернення, оприлюднила листа. Вона заявила, що «невідповідності в офіційних поясненнях, схоже, покликані створити максимум плутанини і мінімум ясності»

У листі Калламар назвала окремі питання, на які влада Ірану, на її думку, не надала відповіді:

— чому військові КВІР не дотрималися найпростіших процедур, таких як: моніторинг висоти, швидкості набору висоти або зниження і швидкості польоту для візуальної перевірки об’єкта;

— як Іран передавав інформацію про дозволені цивільні польоти КВІР, щоб забезпечити безпеку для польотів цивільних літаків;

— чому інші літаки, що вилетіли тієї ночі, не були уражені, якщо іранська влада посилається на те, що помилка сталася в напруженій для військових ситуації;

— чому перші три дні влада заперечувала збиття літака, хоча достовірно про це знала.

«Іранський уряд не виконав своїх зобов’язань щодо поваги до останків загиблих, в тому числі через нешанобливе поводження з місцем катастрофи, намагання перешкодити родичам репатріювати останки, втручання у приватні поховання. Все це ускладнюється абсолютно неприйнятними переслідуваннями та погрозами на адресу деяких членів сім’ї», — зазначала Калламар.

«Проміжний і остаточний звіт Ірану показує, що вони не провели неупередженого і достовірного розслідування… За збереження повітряного простору відкритим мають понести відповідальність усі члени Ради національної безпеки Ірану. За збиття літака PS752 ракетами несе відповідальність Аміралі Хаджизаде, командувач Повітряно-космічними силами КВІР, але ми не знаємо, хто був оператором системи TOR-M1, її командиром та іншими особами в ланцюгу командування», — розповідав «Ґратам» Джавад Солеймані — голова Комітету з пошуку фактів щодо катастрофи Асоціації сімей загиблих та чоловік однієї з пасажирок літака PS752 під час листування 15 червня 2021 року. 

Подружжя переїхало в Канаду у 2018 році. Ельназ поверталася з Ірану після того, як відвідала батьків.  

Детально іранський звіт проаналізували канадські судові експерти. Вони дали свої висновки щодо катастрофи у червні 2021 року.

Перший: Іран не вжив заходів для забезпечення безпеки свого повітряного простору та не повідомив авіакомпанії про ризики. Іран розмістив зенітні системи у підвищеній готовності безпосередньо поруч з міжнародним аеропортом. При цьому влада країни вирішила не закривати повітряний простір над Тегераном попри військові загрози.

«Інформація свідчить про те, що високопоставлені цивільні та військові особи, які ухвалюють рішення в Ірані, надавали пріоритет обороні, а не безпеці цивільного повітряного руху», — йдеться у звіті.

Другий висновок: експерти припускають, що оператор зенітно-ракетного комплексу (ЗРК) не зміг вирівняти систему показника напрямку руху або виправити невідповідність через шість годин після його розгортання. Водночас лише ця невідповідність не мала призвести до збиття літака, уточнюють експерти.

На підставі експертного аналізу таке зміщення могло призвести до неточного визначення потенційних загроз на радарі оператора ЗРК. «Перекос у 105 градусів, швидше за все, міг би призвести до того, що рейс PS752 виявився наближеним до оператора ЗРК з південного заходу Зі сторони Іраку , а не від міжнародного аеропорту Імама Хомейні, який знаходився на південному сході», — зазначають автори звіту.

За їхніми даними, ракетні обстріли були навмисними. «Інформація, доступна судово-медичній групі, вказує на те, що оператор підрозділу ЗРК, ймовірно, помилково визначив політ PS752 як ворожу ціль», — зазначили у звіті. Цьому могли запобігти правильно функціонуюча система командування та управління, а також ефективне навчання. Утім, Іран не надав жодної інформації щодо цих важливих факторів.

Третій висновок: військове командування Ірану не вчинило належних дій з метою недопущення порушень з боку оператора ракетного підрозділу «земля-повітря» встановленого порядку бойового чергування та несанкціонованого запуску ракет. Більше того, Іран намагався приховати справжні обставини катастрофи. Технічний звіт, підготовлений Іраном, не встановлює повною мірою ланцюг подій, що передували трагедії, наголошують канадські експерти.

Крім того, вони дійшли висновку, що запропоновані Іраном рекомендації щодо усунення недоліків в системі безпеки цивільної авіації є нерелевантними і відповідно всі ризики, що призвели до збиття українського літака, зберігаються і до цього часу, зокрема, в часи підвищеної напруги у міжнародних відносинах Ірану з іншими країнами.

Україна провела кілька раундів переговорів з Іраном. У підсумку третього раунду погодилася на пропозицію Ірану ознайомитися з матеріалами кримінальної справи в іранському судочинстві, а також на можливість присутності українських представників під час суду в Ірані без права голосу.

Одразу після переговорів Офіс Генерального прокурора надіслав листа щодо порядку роботи щодо узгодження порядку розгляду доказів, підготовки необхідних документів та призначення представників України до складу делегації. Але відповіді від іранської сторони так і не отримала, повідомляла колишня генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова під час зустрічі у жовтні 2021 року з президентом Асоціації родин жертв рейсу PS752 Хамедом Есмаїліоном, що втратив дружину і дочку. 

Іранська влада повідомила, що вшанувала пам’ять загиблих у катастрофі, посипавши місце падіння літака квітами. Під час заходу були присутні родичі загиблих, але їх фото не опублікували. Фото: Islamic Republic News Agency

Колишній заступник генпрокурора України Гюндуз Мамедов, що працював у складі міжнародної групи з розслідування цього злочину, до другої річниці катастрофи писав у своїй колонці на «Радіо Свобода», що Україна проводила власне розслідування — за фактами умисного вбивства двох і більше осіб, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб; умисного пошкодження майна, яке спричинило загибель людей; а також порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту з попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень за п.п. 1, 5 ч. 2 ст.115, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 276 Кримінального кодексу України .

Відповідно до Кримінального кодексу України, на території Ірану вчинені тяжкі та особливо тяжкі злочини проти громадян України, проти інтересів та безпеки України. Розслідування цих злочинів є обов’язком держави як на міжнародному рівні, так і перед громадянами. Незважаючи на те, що повітряний простір над Іраном є його суверенною територією, українське повітряне судно — згідно з нормами міжнародного права — є суверенною територією України, пояснював Мамедов. Відтак правоохоронні органи України зобов’язані проводити слідство до тих пір, поки усі причетні до скоєння злочину не опиняться на лаві підсудних, і поки потерпілі не отримають належну їм сатисфакцію та відшкодування.

Українське розслідування просувалося би значно краще, якби іранська сторона цьому сприяла, зауважував Мамедов.

«Іранська влада давала подвійні сигнали. Наприклад, з одного боку, в перші дні після катастрофи надала українським фахівцям доступ до місця падіння літака, проте наші фахівці на місці могли лише спостерігати, як іранці бульдозером збирають уламки українського літака», — зазначив прокурор. 

Пізніше іранська сторона неодноразово підкреслювала, що розслідування атаки на літак PS 752 є внутрішньою справою Ірану. Українська сторона пропонувала проведення спільних експертиз на території Ірану за участю українських експертів, але ці пропозиції Іран проігнорував.

 

Канадський позов

У травні 2021 року Вищий суд Онтаріо прийняв рішення за позовом чотирьох родичів загиблих, визнавчи, що ракетні удари по літаку авіакомпанії МАУ були «терористичним актом».

Позивачі стверджували, що збиття пасажирського літака було помстою за вбивство США генерала Сулеймані, і вимагали фінансову компенсацію.

У рішенні суддя посилався на двох експертів, один з яких дійшов висновку, що КВІР «знав, що рейс PS 752 був цивільним літаком, і навмисно його збив із наміром знищити».

Відповідачами у справі були заявлені Іран, Корпус вартових революції, Збройні сили Ірану та верховний лідер Алі Хосейні, але іранська сторона не брала участі в судовому процесі.

Місце падіння рейсу 800NG авіакомпанії Міжнародні авіалінії України під Тегераном. Фото: Islamic Republic News Agency

Міжнародне право визначає, що одна країна не може притягати до відповідальності іншу у своїх судах, гарантуючи так званий імунітет держави, але в канадському законодавстві є виняток у застосуванні цього принципу —  це не стосується країн, що вчиняють терористичні акти. 

У наступному рішенні суд Онтаріо визначив для позивачі компенсацію у 107 мільйонів канадських доларів на той час близько 84 мільйонів доларів США .

Іранська сторона не визнала ще перше рішення канадського суду. «Всі знають, що канадський суд не має юрисдикції над цією авіакатастрофою», оскільки вона сталася за межами Канади», — заявив речник МЗС Саід Хатібзаде. Також, за його словами, рішення суду «не базується на свідченнях очевидців».

У січні цього року канадські адвокати сімей загиблих Марк та Джон Арнольди подали черговий позов у суд Онтаріо, щоб арештувати та продати колишню іранську дипломатичну власність у Канаді. І тим самим мати можливість стягнути з Ірану компенсацію, яку суд присудив раніше. 

Суд констатував, що попри розірвані дипломатичні відносини ще в 2012 році ірландська власність перебуває під дипломатичним імунітетом. Суд також зазначив, що це суперечить закону про захист жертв тероризму, на який посилався у попередніх рішеннях щодо катастрофи українського літака. Але змінити ситуацію може лише виконавча влада Канади. Адвокати мали намір оскаржити це рішення. Про рішення апеляції вони наразі не повідомляли.

 

Обвинувачені. Вирок

Іран пред’явив обвинувачення спочатку шістьом особам, а згодом ще чотирьом, не повідомляючи ні їхніх прізвищ, ні деталей розслідування.

Наприкінці листопада 2021 року розпочався судовий процес у цій справі. У підсумку відбулося 20 судових засідань, після яких суд оголосив вирок.

За словами адвоката сімей двох загиблих українців Андрія Гука, у судовому процесі в Ірані брали участь родичі лише загиблих іранців.

“Фактично брали участь під примусом, щоб таким чином легітимізувати судовий процес і вирок”, — сказав Гук “Ґратам”.

Місце падіння рейсу 800NG авіакомпанії Міжнародні авіалінії України під Тегераном. Фото: Islamic Republic News Agency

«Відповідно до оперативного наказу, система (ПВО) знаходилася в режимі обмеженого вогню, і обстріл ракетами без дозволу командного пункту не допускався, лише на підставі рішень чергового командного пункту… Ніхто не має права діяти без погодження з командуванням», — зазначається в повідомленні судової влади щодо вироку.

У рішенні йшлося також про те, що основний обвинувачений (командир системи оборони) не мав наміру збивати пасажирський літак, він не був проінформований про виліт літака МАУ. Його суд засудив до 10 і 3 років позбавлення волі, зазначаючи, що він відбуватиме 10 років ув’язнення, зважаючи на попередній період, впродовж якого перебував за гратами.

Решта обвинувачених отримали терміни ув’язнення від 1 до 3 років позбавлення волі. Сім’ям загиблих повинні виплатити по 150 тисяч доларів США. За словами адвоката двох загиблих українців Андрія Гука, пропозиція Ірану щодо виплати не передбачає визнання відповідальності за збиття літака, а лише виплати компенсації, на яку родичі можуть погодитися або ні. Наразі громадяни України не погоджувалися на таку компенсацію. 

Судова влада Ірану після рішення зазначила, що цей судовий процес був одним із найскладніших за останні роки. 

Судова влада повідомила посади засуджених. Судячи з них, ймовірно, йдеться про військових, яких раніше називав як вірогідних підозрюваних Гундуз Мамедов:

— капітан Мехді Хосраві (Mehdi Khosravi, командир ТОР М-1),

— перший лейтенант Мейсам Хейроллахі (Meysam Kheirollahi, оператор),

— третій лейтенант Саєд Ахмад Мірі (Seyed Ahmad Miri, оператор),

— перший лейтенант Маґаммад Маджід Еслам Дооста (Mohammad Majid Eslam Doost),

— капітан Саджад Мохаммаді (Sajjad Mohammadi),

— майор Хамед Мабхут (Hamed Mabhout),

— другий бригадний генерал Ібрагім Сафаї Кіа (Ibrahim Safaei Kia),

— бригадний генерал Алі Акбар Сейдун (Ali Akbar Seydoun)

— військовий Іранської Армії полковник Мостафа Фараті (Mostafa Faratі).

Асоціація сімей загиблих заявила, що ніколи не визнає рішення ісламського режиму законним, назвавши його «безглуздим і неприйнятним».

«Цей суд не притягнув до кримінальної відповідальності командирів і головних виконавців цього злочину, представив обвинуваченими десятьох офіцерів нижчого рангу з повною невідомістю їхнього походження та особистості, проводив закриті засідання, зневажливо ставився до сімей, які були присутні на слуханнях, і врешті-решт виніс фіктивну постанову щодо завершити це шоу згідно з заздалегідь визначеним сценарієм, не проводячи повного, неупередженого розслідування», — йдеться в їхній заяві, оприлюдненій одразу після вироку іранського суду.

А тому родичі вимагають від країн, чиї громадяни загинули в катастрофі, добиватися справедливості у Міжнародному суді ООН, вимагати внесення Корпусу вартових ісламської революції до списку терористичних організацій, а канадській поліції порушити кримінальну справу та розслідувати збиття літака. 

«Ми не втомимося шукати правду і справедливість щодо катастрофи рейсу PS752. Чимало життів — втрачені, правда залишилася замаскованою, а справедливість не відбулася. У державі, де невинну молодь засуджують до смертної кари у спрощеному порядку за бажання свободи, здійснення правосуддя за навмисне та жахливе вбивство жертв цього рейсу перетворюється на фарс. Ми продовжимо боротьбу за правду і справедливість, і ніколи не забудемо і не пробачимо», — йдеться в заяві.