Із початку повномасштабного вторгнення українські правоохоронці відкрили понад 42 тисячі кримінальних проваджень за статтею про [suggestion title="порушення правил та звичаїв війни" text="стаття 438 Кримінального кодексу"]. Розслідування воєнних злочинів російської армії в Україні координує департамент протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу генерального прокурора. Більш відомий як «Департамент війни». З кінця травня його очолює Юрій Бєлоусов. До роботи у прокуратурі Бєлоусов працював у неурядових гуманітарних організаціях, зокрема був виконавчим директором Експертного центру з прав людини, брав участь у роботі Миротворчої місії ООН у Ліберії.  Одразу після того, як Бєлоусов очолив Департамент війни, він почав його реорганізацію. Він наполягає, що у розслідуванні воєнних злочинів Україна має покладатися насамперед на власні правоохоронні органи та судову систему і в результаті створити свій унікальний механізм розслідування. Юрій Бєлоусов розповів «Ґратам», як вдається координувати розслідування такої великої кількості воєнних злочинів, чому Україні не підходить міжнародний досвід і як, зрештою, притягти до відповідальності найвище керівництво РФ.  

Стабілізація

На момент повномасштабного вторгнення я очолював департамент, який займався [suggestion title="протидією порушенням прав людини в правоохоронній і пенітенціарній сфері" text="Департамент протидії порушенням прав людини у правоохоронній і пенітенціарній сфері і спеціалізований підрозділ Офісу Генпрокурора з протидії катуванням"].  24 лютого все змінилося. Ми розуміли, що Офіс Генерального прокурора — це координуючий центр всієї правоохоронної системи, яка все-таки більше розрахована для мирного часу, ніж воєнного. Тому перший місяць завданням було максимально стабілізувати ситуацію та налагодити роботу системи за цих умов.  Паралельно я почав займатися темою російських військовополонених. Ми розуміємо, що війна почалась у 2014-му, але до повномасштабного вторгнення йшлося радше про поодинокі випадки захоплення росіян, а тут пішов масовий потік. Наш департамент опікувався, в тому числі, пенітенціарною системою, місцями утримання, місцями несвободи. Відтак, так сталося, що ми почали займатися й цією темою - визначенням місць для тримання полонених, розробкою нормативки. Фактично вже з 27 лютого утворилась неофіційна група з представників кількох відомств, яка почала працювати в цьому напрямку, і працювати дуже ефективно, як на мене. Вже згодом до цього процесу долучилися інші відомства, був утворений координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Зазначу, що зараз українське законодавство щодо військовополонених фактично майже ідеальне. Україна багато кого може повчити.  Потім ми зрозуміли, яке надзвичайне навантаження лягло на Департамент війни, і всі почали включатися в тему воєнних злочинів. Наш департамент був «заточений» на [кримінальні] провадження щодо катувань, незаконних затримань, відтак, ми сфокусувалися на цьому типі воєнних злочинів, взяли собі кілька проваджень. Одне з них було щодо Бучі. На вулиці Яблонській, 144 росіяни розмістили штаб, і там же були розстріляні люди. Пам'ятаєте відео, на якому росіяни вели гуськом» вісім людей? Потім їх розстріляли. Наслідки боїв у Бучі, 1 березня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати Ще одне провадження — щодо [suggestion title="Димера" text="селище Вишгородського району у Київській області"] стосується незаконного утримання людей. Крім того, ми займались [кримінальним] провадженням щодо сенаторів Російської Федерації. Ми оголосили підозри понад 160 сенаторам.  На прикладі цих трьох справ ми вирішили розробити стандарти розслідування воєнних злочинів. Одразу почала працювати група з національними експертами, неурядовими організаціями, спеціалістами з міжнародного гуманітарного права. На прикладі конкретного кейсу почали прописувати, який предмет доведення, які слідчі дії. До речі, ми досі працюємо над цими стандартами, щоб вже потім озброювати систему порадами, як  діяти під час розслідування справ певних категорій. 24 травня мені запропонували очолити Департамент війни. До цього я вже два місяці посилено працював над воєнними злочинами, але пропозиція все одно була неочікувана. Десь всередині відчував, що можу допомогти, тому погодився.   

Упорядкування

У Департаменті війни працювали досвідчені люди, однак він зіткнувся з абсолютно іншою реальністю — після широкомасштабного вторгнення РФ обсяг роботи зріс в кілька разів, територія збройного конфлікту значно розширилися, фактично охопивши всю країну.  Я почав роботу більше як менеджер. Треба було трохи реорганізуватись, запровадити певну спеціалізацію, посилити взаємодію з іншими правоохоронними органами та міжнародними партнерами. З того часу вдалося розширити штат департаменту до 79 людей, запровадити напрямки, яких не було, у складі департаменту створили нові підрозділи.  Важливо розуміти, що наразі воєнними злочинами займається не тільки наш департамент, основне навантаження лягає на обласні прокуратури, особливо ті, які розташовані на лінії розмежування.  Журналіст «Ґрат» Максим Каменєв (ліворуч) та Юрій Бєлоусов. Фото: Стас Юрченко, Ґрати Після звільнення Київської області, коли відкрились Буча, Ірпінь, на голову правоохоронців впали тисячі воєнних злочинів. Всі кинулись їх документувати. Окрім того, що всі прокурори побігли, всі органи досудового розслідування: поліція, СБУ, Національне антикорупційне бюро, Державне бюро розслідувань, — всі почали збирати докази. Відповідно накопичувався обсяг даних, який треба було впорядкувати. Ми побачили, що є певні дублювання, складно зрозуміти, хто в якому провадженні що робить, деякі провадження перетинались. Ми почали це розгрібати.  Я особисто вважаю абсолютно застосовною практику проєктного менеджменту до кожного провадження. Але коли на тебе падає понад 40 тисяч проєктів, то з цим треба щось робити. Перше, що ми зробили — провели низку зустрічей із Службою безпеки і Національною поліцією, зі спеціалізованими підрозділами слідчих щодо розслідування воєнних злочинів. Ми казали про необхідність пріоритезації, усунення дублювань уроботі, підготували власне бачення цих пріоритетів, з якими усі погодилися. Наприклад, на сьогодні у нас понад 51 тисяча зруйнованих об'єктів цивільної інфраструктури. Це фактично кілька повністю зруйнованих міст. Але на одному пошкодженому об'єкті є загиблі люди, а на іншому — немає. Звісно, що всі такі випадки повинні розслідуватися, але ми пріоритезуємо розслідування, де є загиблі люди. Обстріли з загиблими, катування, сексуальне насильство, масові поховання, напади на критичні об'єкти інфраструктури — це те, що для нас є пріоритетом наразі.  Зі слідчими Служби безпеки ми працюємо щодо нападів на об'єкти критичної інфраструктури, у провадженнях, які стосуються вищого політичного та військового керівництва РФ. Зі слідчими Національної поліції ми фокусуємося на вбивствах, фактах сексуального насильства, катуваннях, незаконному триманні, які вчиняють військовослужбовці РФ. Маємо й кілька спільних розслідувань зі слідчими ДБР та НАБУ.  Фактично наразі наш департамент почав відігравати роль координуючого центру всієї системи розслідування воєнних злочинів, активно співпрацювати з оперативними та розвідувальними підрозділами всіх правоохоронних органів. І це поступово дає свої результати. Наприклад, коли була деокупована Харківська область, там ми вже працювали по-іншому. Ми зустрічалися і домовлялися, як ми відпрацьовуємо регіон. Юрій Бєлоусов. Фото: Стас Юрченко, Ґрати З урахуванням вже досвіду Харківської області ми разом з колегами з СБУ та Національної поліції напрацювали проєкт алгоритму спільних дій, який дозволяє забезпечити максимально ефективну взаємодію на рівні інституцій, не дублювати один одного, обмінюватися даними, не витрачати зайві ресурси на пошук інформації. Після його фіналізації алгоритм буде поширений серед наших колег у регіонах.  Упорядкування — це те, на що йде основна частина мого часу. Ми хочемо створити в Україні свій унікальний механізм розслідування воєнних злочинів, який має працювати як годинник. Йдеться не тільки про прокуратуру, а й про органи досудового розслідування, оперативні підрозділи, експертні установи, міжнародні організації та судові інстанції.  Низка країн Європи відкрили власні розслідування воєнних злочинів в Україні.  Маємо з ними постійно обмінюватись інформацією, щоб уникнути дублювання. Також маємо спільні слідчі групи, до яких залучено представників семи країн.    

Структура

Найбільший підрозділ нашого департаменту — це прокурори, які безпосередньо залучені в розслідування воєнних злочинів. Ми для них вибираємо найскладніші  та резонансні провадження. Наприклад, Оленівка (29 липня у в'язниці містечка Оленівка на території тимчасово окупованої частини Донецької області загинули 50 українських військовополонених, ще понад 100 дістали поранення). https://graty.me/uk/news/ubivstvo-vijskovopolonenih-v-olenivczi-ukra%d1%97na-publiku%d1%94-pershi-dokazi-prichetnosti-rf-i-vimaga%d1%94-dostupu-do-koloni%d1%97/ Ми маємо кілька критеріїв, за якими відбираємо такі справи, зокрема, тяжкість наслідків та резонанс. Також це провадження, над якими складно працювати конкретному обласному підрозділу. Перш за все, через відсутність доступу до тих ресурсів, які маємо ми. Коли ми бачимо, що обласна прокуратура працює, справа рухається, то навіть, якщо вони взяли масштабне провадження, ми не хочемо заважати. Якщо руху немає, ми можемо забрати і віддати справу нашим прокурорам. Наші прокурори працюють у конкретних кримінальних провадженнях. Однак ми їх спеціалізували. У нас є спеціальний підрозділ, який працює тільки щодо злочину агресії. Це ті люди, які працюють тільки щодо вищого політичного та військового керівництва РФ. Йдеться про комплексну роботу, в тому числі і пошук активів за кордоном та їх  арешти. Є підрозділ, який працює саме щодо обстрілів цивільних об'єктів, а також щодо  депортації. Інший — щодо катувань, незаконних затримань, вбивств, масових поховань. Це їхня спеціалізація, а ми під це підтягуємо експертизу, тренінги, певні стандарти розслідування. Нещодавно з ініціативи Генерального прокурора в структурі створили окреме управління, яке займається злочинами сексуального насильства. Це дуже специфічний вид злочину, який потребує особливої експертизи. Сексуальне насильство, згідно з міжнародним гуманітарним правом (МГП), суттєво відрізняється від згвалтування, як виду загальнокримінального злочину. Відповідно до МГП сексуальне насильство охоплює набагато більше проявів, ніж просто статевий акт. Це і публічне оголення, і певне пошкодження статевих органів, і багато чого ще.  Прокурор на місці поховання в Ірпені, Київська область, 18 квітня 2022 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати Інший блок нашого департаменту — це прокурори, закріплені за однією або кількома областями. Їхнє завдання — вивчати провадження та давати поради, щоб уніфікувати систему і рухатись єдиним шляхом.  Організаційно-методичний підрозділ — це люди, які розробляють стандарти розслідування. До розробки стандартів ми залучаємо неурядові організації, тренінговий центр, міжнародних спеціалістів. Стандарт ми одразу тестуємо на своїх прокурорах і тільки після цього поширюємо.  Департамент оперує великими масивами даних, які треба аналізувати, розкладати, бачити якісь тренди, перерозподіляти ресурси. Для цього ми створили аналітичний підрозділ. Останній його продукт — аналітика щодо ушкоджень енергетичної інфраструктури України. Такі удари напередодні опалювального сезону ми кваліфікуємо як геноцид.  https://graty.me/uk/vsya-prokurorska-rat-yak-%d1%94vropejski-pravoohoronni-organi-rozsliduyut-vo%d1%94nni-zlochini-v-ukra%d1%97ni/ Коли ми розклали атаки за місяцями, то побачили, що влітку їх було два-три, а з вересня їхня кількість почала різко збільшуватись. Це відбулось ще до ударів по Кримському мосту, тож заяви росіян про те, що це їхня відповідь — неправда. Найбільша кількість ударів по енергетичних об'єктах —  у жовтні, при тому, що [suggestion title="місяць ще не закінчився" text="Розмова була в останніх числах жовтня"].  І, нарешті, ще один підрозділ працює з міжнародними партнерами, в тому числі з Міжнародним кримінальним судом.  

Стандарти

Моє стійке переконання — у розслідуванні воєнних злочинів Україна не має орієнтуватись виключно на міжнародні стандарти. Досвід інших країн, які справлялись з воєнними злочинами, нам не завжди підходить. Бо, зазвичай, там держава була неспроможна їх розслідувати. В одних випадках національна правоохоронна система була відсутня, в інших — не хотіла розслідувати воєнні злочини, бо певним чином була до них причетна. Як компенсаторний механізм використовувались міжнародні судові інституції.  В Україні ж — чинна правова система, і всі міжнародні механізми є виключно доповненням до неї. Міжнародний кримінальний суд від моменту свого створення працює там, де держава не може або не хоче забезпечити правосуддя. Україна може і хоче це зробити.  Однак, Україна не може притягнути до відповідальності вище керівництво РФ, бо вони захищені функціональним імунітетом. Путіна ми не можемо засудити, навіть якщо ми найкращі в справі щодо нього. Він захищений як президент країни. Жодна країна світу не може засудити його за воєнний злочин. Путіна, прем'єр-міністра та міністра іноземних справ може засудити виключно міжнародна інституція. Саме для цього нам потрібний Міжнародний кримінальний суд.  Решту росіян ми маємо засуджувати тут, хоча б через те, що МКС неспроможний притягти десятки тисяч воєнних злочинців. Досвід міжнародних трибуналів свідчить, що перед судом постають десять-двадцять, ну може тридцять людей, які вчинили найбільш жахливі воєнні злочини: геноцид і так далі. Російський військовослужбовець Вадим Шишимарін у суді. Фото: Максим Поліщук, Ґрати В Україні скоєна 41 тисяча воєнних злочинів. Навіть якщо врахувати можливе дублювання проваджень та неправильну кваліфікацію, йдеться про кілька тисяч людей, які їх вчинили. Їх треба встановити та притягти до відповідальності. Ні МКС, ні міжнародний трибунал, ні міжгалактична комісія з найкращих стандартів цього ніколи не зробить. Це робота національної судової системи.  А національна система діє виключно в межах кримінально-процесуального законодавства. Я можу використати найсучаснішу версію [suggestion title="протоколу Берклі" text="Протокол Берклі — практичний посібник із розслідування порушень міжнародного кримінального права, прав людини та гуманітарного права, розроблений школою права Університету Каліфорнії в Берклі разом із представниками ООН. Над його складанням працювало понад 150 експертів протягом трьох років"], але в суді мені скажуть: «Це класно, дякуємо за інформацію, заходьте завтра». Для суду доказ — лише те, що зібране в порядку і в спосіб передбачений кримінально-процесуальним кодексом, крапка.  Коли наші міжнародні партнери питають мене, яку експертизу їм провести і пропонують прислати своїх найкращих фахівців, я кажу: друзі, на моє суб'єктивне бачення, основне завдання ваших фахівців передати свій досвід нашим людям. Приїде ваш експерт, попрацює два місяці і поїде, а решту —десятки тисяч експертиз будемо робити ми. Але якщо він навчить 20-30 наших експертів, і ми почнемо працювати, то це допоможе Україні задокументувати те, що відбувається.  Тому ми зараз повністю переорієнтовуємо міжнародну експертизу. Коли мене питають, хто нам потрібен, я кажу: друзі, нам потрібно наших навчити. Якщо приїжджають міжнародні експерти і їдуть досліджувати місце поховання, наприклад, на Харківщині, то наші експерти мають стояти поруч і дивитись на це.  Бабуся на могилі свого онука Данила Прокопенка на масовому похованні в Ізюмі, 17 вересня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати Взагалі, згідно з нашим законодавством, ніхто не може на нашій території працювати, крім нашої системи, жоден експерт. Він не може збирати докази тут, щось розслідувати, в принципі. Він може тільки допомогти нам. Наприклад, французькі жандарми працювали в Україні, як залучені нами фахівці. Вони допомагали нам в межах наших кримінальних проваджень.   

Довіра

До Міжнародного кримінального суду наразі надсилають десятки тисяч звернень із України, проте суд має обмежені ресурси щодо їх розгляду. Ми кажемо, нашим партнерам — неурядовим організаціям: може ви дасте цю інформацію нам? Якщо людина постраждала, ми ж маємо поїхати, допитати її, зібрати речові докази. Людина отримає статус потерпілої і зможе розраховувати на компенсацію. Ми зможемо використати цю інформацію навіть в тому ж таки МКС чи в українському суді.  Якщо людина повідомила комусь з наших партнерів, що стала жертвою насильства, її 3-4 години допитують під відео. Потім ця інформація надходить нам, а ми не можемо її використати. Нам потрібно поїхати до цієї людини і знову її допитати, особливо коли йдеться про насильницькі злочини. Людина має ще раз це пережити. Слава Богу, це вже змінилося, але на початку було «полювання на жертв», і це було зайве.  Я постійно кажу нашим партнерам з неурядових організацій: інформація, що особа стала жертвою насильства — це цінність для нас, саме ця інформація. Не занурюйтесь дуже глибоко у власні розслідування, бо ми не можемо це використати, але якщо ви нам повідомите дані людини, яка стала жертвою катувань, — прізвище, де вона знаходиться, — ми виїдемо, допитаємо її і далі зможемо це використати.  Поки що це усвідомлюється не до кінця, ще існує недовіра. Я не завжди можу це розуміти. Ми не маємо любити один одного, але ми на одній стороні барикади. І якщо ми просто не даємо хід отриманій інформації в межах офіційного розслідування, значить ми даємо воєнному злочинцю уникнути відповідальності, от і все. Я інакше не можу це трактувати. Те саме стосується журналістів. Наприклад, Belligcat може зробити найкрутіше розслідування, але ми не можемо піти з ним в суд, бо докази зібрані не в межах законодавства України.  Ми не можемо це використати, але це не означає, що воно не корисне. Це певний шлях, який вони пройшли до доказів. Ми можемо йти по цьому шляху, але вже документуючи в межах КПК. Зазначу, що Belligcat нам допомагає. Вони навчають прокурорів, як опрацьовувати дані відкритих джерел, проводять тренінги. В одному з проваджень, наші колеги журналісти опублікували прізвище та фотографію російського військовослужбовця, який катував і тримав наших громадян в полоні. Але коли ми запитали, звідки вони це взяли, вони відповіли, що отримали документи від своїх джерел, які відмовились назвати, посилаючись на таємницю джерела.  Мені хочеться, щоб мій меседж вже якось долетів. Я всім нашим колегам про це говорив, але не завжди можу достукатись і це реально шкода, тому що великий масив даних накопичується, і ці дані не використовуються в повній мірі.  

Критика

Нас критикують переважно за дві речі: перше— що ми рухаємось дуже швидко, а друге — що дуже повільно. Маємо 195 оголошених підозр російським військовим. Маємо окреме провадження щодо злочину агресії. Там — 626 підозр вищому політичному керівництву РФ.  Більшості військових підозри оголошені заочно, але 16 — присутні фізично. В основному йдеться про жорстоке поводження з цивільним населенням, розграбування, умисне вбивство, сексуальне насильство, напади на цивільні об'єкти.  Інколи доводиться чути думку: «Навіщо ви розслідуєте воєнні злочини зараз? Почекайте, нехай завершиться конфлікт, потім розслідуємо». У Бучі на вулиці трупи лежать. Будемо чекати?  Інші країни не мали можливості розслідувати воєнні злочини під час війни, і вони включались, коли пройшло 5-10 років. У нас є можливість збирати свіжі докази, прямо тут і зараз. Ракета димиться, ми вже можемо її вилучати, негайно зафіксувати загибель наших людей.  Юрій Бєлоусов. Фото: Стас Юрченко, Ґрати Щодо засудження, ми насправді дуже поспішаємо. В суд вже спрямовано обвинувачення проти сорока дев'яти осіб. Це випадки, коли є реальні докази, вони свіжі, все оглянуто і це очевидні злочини.  Однак перше, що ми зробили — почали вивчати всі ці провадження. Бо на початку у багатьох були думки: ну, москаль — і все, що ще доводити? Відкривали провадження про незаконний перетин кордону зі зброєю в руках, напад на територіальну цілісність України і так далі. Їх всіх хапали і поміщали в СІЗО. Ми включились, пояснили всім, що таке військовополонені, що в них мають бути окремі умови, створили 60 дільниць в СІЗО, згодом створили табір. Важко пояснити нормальній людині, що якщо її сина вбито під час бою, то це не злочин. Що військовополонені мають статус комбатантів, який надає імунітет. Але ми розуміємо, що, якщо ми не будемо це робити, то самі вчинимо воєнний злочин, бо це порушення права на справедливий суд. І нас згодом самих звинуватять, що ми засуджуємо за те, за що не маємо засуджувати.  Щодо всіх військовополонених, хто не вчиняв воєнні злочини, провадження закрили, а запобіжні заходи скасували. Ми хочемо, щоб про те, що зараз в Україні відбувається, не забули. Тому це треба якісно задокументувати, назвати, хто це зробив і по максимуму спробувати притягнути їх до відповідальності. Як сказав Генеральний прокурор, всі ми, українці, жертви війни. Кожного з нас зачепило або психологічно, або більш глибоко. Потрібно, з одного боку, забезпечити справедливість для потерпілих і документування, а з іншого боку, — превенцію. Щоб кожен росіянин розумів, що, якщо він сюди приїжджає, він не має вчиняти воєнні злочини. Приїхав солдат —  воюй, не вбивай цивільних, не ґвалтуй, не грабуй. Бо, якщо ти попадешся тут, кара тебе настигне.     Кабінет Юрія Бєлоусова. Фото: Стас Юрченко, Ґрати Відсутність ефективного переслідування за воєнні злочини провокує агресію по всьому світові. Всі зараз дивляться: ну, що там Росія? Вбила, погрожує ядерною зброєю — ну і що? Чому має стримуватись Китай та інші країни, які ще вагаються? Це ж територіальні претензії, і це світова проблема. Світовий порядок, який ґрунтуватиметься на притягнені за такі дії, він стримує від агресії, допомагає підтримувати мир по всьому світу.