9 липня Печерський районний суд Києва на два місяці відправив під варту без права застави службовця Головного управління розвідки Владислава Реута і колишнього співробітника Служби безпеки України Віталія Жиковича. Їх підозрюють у вбивстві Анастасії Березовської, яку перед тим Інтерпол оголосив у розшук через причетність до замаху на українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва у Князівстві Монако.  Про вбивство Березовської стало відомо з показань самого Реута, які він надав як свідок у межах провадження щодо замаху у Монако. При цьому, спершу чоловік заявив, що саме він стріляв у Березовську, але уже наступного дня змінив свої показання й сказав, що це робив Жикович. Адвокат останнього заперечує провину свого підзахисного та вважає, що за подіями як у Монако, так і на Київщині стоїть Росія. Однак Вадим Єрмолаєв звинувачує у замаху на себе українську розвідку.  «Ґрати» розповідають про судове засідання та версії подій, як відбулося вбивство Березовської.  

Вибух у Монако

Увечері 29 червня на вулиці Реверан-Пер-Луї-Фролла у Монако пролунав гучний вибух. Він став безпрецедентною подією для князівства, відомому як резиденція багатьох світових багатіїв, де безпека є одним з пріоритетів. Голова уряду Крістоф Мірманд, коментуючи ситуацію, заявив про ймовірний теракт. Невдовзі стало відомо, що внаслідок вибуху поранень зазнали двоє дорослих та підліток, яких доставили до лікарень у Ніцці у Франції.  Як повідомляло місцеве видання Monaco Martin, посилаючись на слова Міраманда, пакунок із вибухівкою також був наповнений болтами й картеччю, аби посилити ураження. Його залишили у вестибюлі будівлі й дистанційно підірвали, коли до будинку наблизилися троє людей. Десятки місцевих і французьких пожежників та правоохоронців були залучені до реагування, зокрема жандармерія взяла під контроль під’їзди до автомагістралей.  Як скоро з’ясувалося, постраждалими від теракту виявилися український бізнесмен Вадим Єрмолаєв, його партнерка Анна Насобіна та їхній 13-річний син.  Єрмолаєв народився й провів значну частину життя у Дніпрі, де побудував свій бізнес, а разом із ним — торгово-розважальні та бізнес-центри, підприємства, багатофункціональні комплекси та інші об’єкти. Чоловік заснував торгово-виробничу корпорацію Alef та регулярно входив до переліку найбагатших людей України. Попри це, за даними Forbes, ще станом на 2017 рік бізнесмен відмовився від українського громадянства на користь паспорта Кіпру, хоча часто цю подію пов’язують уже з 2019-м. У 2023 році президент України Володимир Зеленський ввів 10-річні персональні санкції проти Єрмолаєва, ймовірно — через алкогольні підприємства бізнесмена, що продовжували працювати й платити податки в окупованому Криму та Бердянську.  Повномасштабне вторгнення підприємець вирішив перечекати не в Україні й навіть не на Кіпрі: престижний автомобіль Єрмолаєва, як і його самого, «Українська правда» у серпні 2022 року знайшла біля казино «Монте-Карло» у Монако — менш ніж за кілометр від місця, де майже за чотири роки пролунає вибух. Сам Єрмолаєв та його син внаслідок замаху отримали опіки та осколкові поранення, які не становили загрози їхнім життям. Серйознішого ураження вибух завдав супутниці бізнесмена: у лікарні їй довелося частково ампутувати ноги. Станом на 10 липня стан жінки залишався критичним. Натомість підлітка уже змогли опитати правоохоронці. Подія не лише сколихнула Князівство Монако, але й викликала хвилю різних припущень, що могло стати її причиною, та хто намагався вбити Єрмолаєва. Так, видання Le Figaro писало, що слідство розглядає версію, згідно з якою замах міг бути не вчиненим однією людиною правопорушенням, а більшою операцією, яку, зокрема, могла проводити СБУ.  Натомість дніпровський антикорупційний активіст Денис Селін у коментарі «Суспільному» припускає, що до замаху на Єрмолаєва могли бути причетні росіяни, а його причиною став бізнес потерпілого, що продовжував функціонувати на окупованих територіях. Колишній співробітник СБУ Іван Ступак припускає, що замах міг бути спровокований діяльністю шахрайських кол-центрів у Дніпрі, з якими начебто пов’язаний Єрмолаєв. 

«Тому особисто я пов'язую це з перерозподілом сфер впливу на нас, або, як варіант, помста від Російської Федерації за те, що такі скам-центри працюють», — зазначив Ступак у розмові з «Суспільним».

 

Від міжнародного розшуку до вбивства на Київщині

Тим часом людина, яка влаштувала підрив у будинку Єрмолаєва, залишалася на волі. Хоча вона потрапила на камери відеоспостереження, однак одразу встановити її особу не вдалося через частково приховане капелюхом обличчя. Попри залучення місцевих правоохоронців, 40 французьких жандармів та двох гелікоптерів, людині вдалося пішки перетнути кордон із Францією, що оточує Монако, а після цього, за версією слідчих, вирушити до сусідньої Італії. Спочатку слідство шукало чоловіка, спираючись на показання від свідків та зображення з камер спостереження. Однак як зʼясувалося за кілька днів, це була жінка, яка вдалася до маскування.   Підозрювана у замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва та його родину в Монако Анастасія Березовська. Фото: INTERPOL 3 липня заступник прокурора Монако оголосив, що підозрюваною у вибуху є 39-річна українка Анастасія Березовська та оприлюднив її фото. Він додав, що правоохоронці також затримали двох чоловіків, які могли виявитися спільниками нападниці, але довести це не вдалося, тож їх випустили з-під варти.  Напередодні місцева поліція обшукала квартиру, яку орендувала Березовська, а також вилучили автомобіль, яким вона користувалася. Отримані докази передали владі Монако. Самої жінки вдома не було. Інтерпол оголосив її у розшук 2 липня.  Німецьке видання Der Spiegel, посилаючись на французьких правоохоронців, писало, що, Анастасія Березовська виїхала до Німеччини з України у березні 2022 року й була зареєстрована у містечку Гофгайм-ам-Таунусі у землі Гессен. Тітка Березовської Катерина Краснопьорова розповіла «Суспільному», що племінниця вирушила за кордон та мешкала там разом зі своїм 7-річним сином: вони отримували фінансову допомогу, жінка вивчала німецьку мову, дитина відвідувала дитсадок. За словами жінки, ні вона, ні матір Березовської нічого не знали про її перебування у Монако. Крім цього, Der Spiegel писало, що Березовська могла мати досвід полювання та право на користування вогнепальною зброєю, але Катерина Краснопьорова таку інформацію заперечує. Загалом же вона припускає, що Анастасію Березовську або підставили, або якимось чином примусили вчинити замах.  1 липня Нацполіція відкрила кримінальне провадження щодо подій у Монако. Злочин кваліфікували як [suggestion title="закінчений замах на замовне вбивство кількох людей, вчинення якого становило загрозу для ширшого кола" text="частина 2 статті 15, пункти 1, 5, 11 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України"]. Крім цього, Офіс генпрокурора ініціював створення міжнародної слідчої групи та почав обмінюватися інформацією з правоохоронними органами Монако. За тиждень, 7 липня, українські правоохоронці повідомили про знайдене тіло жінки — підозрюваної у замаху на вбивство на території Монако. А також про затримання причетних до її вбивства.  Як на той момент зʼясувало слідство, Березовська перетнула кордон з Україною 1 липня. Державна прикордонна служба пояснила, що у цей час база даних ще не містила інформації про те, що жінку розшукує Інтерпол.  За інформацією Нацполіції, СБУ та прокуратури, після повернення в Україну Березовська спілкувалась з родиною, а також двома чоловіками, які, за версією слідства, раніше неодноразово переказували жінці кошти. За цими ж даними, один з них був співробітником ГУР, а інший — колишній співробітник правоохоронних органів. Їх допитали, й тоді розвідник повідомив про вбивство Березовської, яке він вчинив зі спільником, зазначивши, що діяв на свій розсуд — тобто керівництву він нічого про це не казав. Ці покази привели слідство до місця, де було тіло Березовської з вогнепальними пораненнями у голову та гільзи від куль пістолета. Крім цього, у правоохоронці повідомляли, що виявили вдома у колишнього правоохоронця приміщення, що нагадує кімнату для тортур. Чоловікам оголосили підозру у [suggestion title="вбивстві за попередньою змовою групою осіб" text="пункт 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України"]. На суді зʼясувалися імена підозрюваних: Віталій Жикович та Владислав Реут. Останній підтвердив, що він чинний службовець ГУР, а адвокат Жиковича сказав, що його підзахисний — колишній співробітник Служби безпеки України. При цьому, прокурори зауважили, що мали додатково отримати офіційне підтвердження цієї інформації.   

Зустріч на трасі Київ-Чоп і постріли у лісі

9 липня Печерський районний суд Києва обрав запобіжні заходи підозрюваним: спершу — Реуту, й після нього — Жиковичу. Обидва чоловіки приховували обличчя за балаклавами, їх конвоювали близько десяти спецпризначенців СБУ. Ані перед, ані після засіданнями підозрювані не стали спілкуватися із журналістами. За даними слідства, які у суді озвучили прокурори Дмитро Ткачук і Дмитро Величко, вранці 3 липня матір Анастасії Березовської відвезла доньку, на її ж прохання, з села Городище на Житомирщині до АЗС на трасі Київ-Чоп на виїзді з Житомира. На сусідній заправці Березовська звернулася до працівника й попрохала його викликати таксі, що той і зробив. Приблизно о 8:55 вона виїхала звідти у напрямку Києва. Березовська показала таксисту мітку на мапі, куди їй потрібно було дістатися, й готівкою заплатила йому дві тисячі гривень. Дорогою вони не спілкувалися, а на визначене місце прибули близько 9:30. Згідно з версією слідства, вбити Березовську — з особистих мотивів — вирішив саме Віталій Жикович та залучив для цього свого знайомого — Владислава Реута. Чоловіки зустрілися вранці 3 липня у кав’ярні в Білогородці на Київщині, а звідти на чорному BMW Реута виїхали на трасу Київ-Чоп. За 60 кілометрів на визначеному місці на них чекала Анастасія Березовська. Вона сіла на заднє сидіння, й автомобіль рушив далі, а за якийсь час зупинився поблизу лісового масиву біля селища Юрів у Бучанському районі.  Перед тим як усі троє вийшли з автомобіля, Жикович підготував пістолет із чотирма набоями. У лісі він відволікав увагу Березовської, тоді як Реут забрав з автомобіля зброю та щонайменше двічі вистрілив у потилицю жінці. Вона померла на місці. Далі чоловіки одразу ж на місці вбивства закопали тіло Анастасії Березовської, а пістолет, з якого її застрелили, викинули до водойми неподалік. Підозрюваний у вбивстві Анастасії Березовської Владислав Реут (в капюшоні) в Печерському райсуді Києва. Фото: Ґрати Про події 3 липня правоохоронці дізналися з показань самого Владислава Реута. 6 липня службовці спілкувалися із ним як свідком в межах іншого кримінального провадження. Чоловік розповів про знайомство з Віталієм Жиковичем, відомі йому обставини спілкування останнього з Анастасією Березовською, а тоді про саме вбивство. Він показав слідчим місце, де воно відбулося, й де було закопане тіло вбитої. Крім цього, прокурор Ткачук додав, що вдома у Реута правоохоронці вилучили зброю та набої різного калібру, а в його автомобілі знайшли різні українські та іноземні номерні знаки. Слідство припускає, що чоловік міг використовувати їх для конспірації, зокрема під час подій 3 липня. При цьому, прокурор Ткачук зауважив, що 7 липня, тоді, коли стало відомо про оголошення йому підозри, Реут частково змінив свої показання: наполягав, що у Березовську стріляв не він, а Жикович. Прокуратура просила суд для обох підозрюваних обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права застави. На переконання Ткачука і Величка, більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам того, що підозрювані спробують переховуватися від слідства, знищити або сховати докази, вплинути на свідків чи експертів, або вчинити нові правопорушення. Зокрема, прокурори звертали увагу на те, що слідчі ще не знайшли пістолет, з якого застрелили Березовську, а також одяг, який був на підозрюваних під час описаних подій із Березовською. Прокурор Ткачук зазначив, що мотиви та обставини вбивства з’ясовані не остаточно, а перебування Реута на волі створює загрозу вчинення ним подальших правопорушень. Аналогічне клопотання озвучив прокурор Величко щодо Жиковича.  

«Думав, що він мене також застрелить у потилицю»

Під час судового засідання Владислав Реут частково не погодився з тією версією, яку озвучила прокуратура, й розповів, як, на його переконання, розгорталися події 3 липня. За словами підозрюваного, вранці йому дійсно подзвонив Віталій Жикович: попросив забрати його у кав’ярні й вирушити на місце, де, за вказівкою Жиковича, мала перебувати Анастасія Березовська. Через розголос довкола іншого правопорушення їй загрожувала фізична розправа з боку інших людей, а тому наразі Березовську потрібно сховати, пояснив Жикович Реуту — зі слів останнього у суді. Тож, стверджував Реут, він не знав про намір вбивати Березовську у той день. Як розповів підозрюваний, коли вони удвох їхали з Білогородки у напрямку Житомира за Березовською, Жикович дістав пістолет Макарова з переробленим руків’ям та глушником і вставив два патрони у магазин, після чого поклав зброю під килимок біля переднього місця, де він сидів. За словами Реута, він почав протестувати, на що Жикович відповів, щоб він не переймався, та пояснив, що пістолет йому потрібний, аби налякати Березовську, якщо вона почне панікувати, і її буде складно контролювати.  Попри такі застереження, сказав Реут, коли вони забрали на визначеній точці Березовську, вона поводилася відносно спокійно: дещо нервувала, але не намагалася ніяк нашкодити чоловікам. Поки вони їхали за маршрутом, який вказував Жикович, він говорив Березовській, що вони заховають її у безпечному місці, поки робитимуть нові документи, зазначив підозрюваний. Автомобіль зупинився біля лісопосадки. За словами Реута, коли вони виходили з машини, Жикович наказав йому взяти заздалегідь підготовлений пістолет. Жикович із Березовською йшли попереду, він намагався заспокоїти жінку та відволікти її увагу, а тим часом за допомогою жестів вказував Реуту вистрелити у жінку, але той відмовлявся це робити. Тоді, за словами Реута, Жикович вихопив у нього пістолет і вистрелив у потилицю Березовській, після чого вона впала на землю. Після цього Жикович, зі слів Реута, вистрелив у неї ще раз, зарядив пістолет двома новими патронами й знову двічі вистрелив у жінку. Далі скомандував Реуту взяти у машині лопату, щоб закопати тіло.

«Я повернувся до автомобіля і, якщо чесно, думав, що він мене також застрелить у потилицю. Я поспіхом дійшов до автомобіля, бачу, що він не збирається проти мене нічого застосовувати. Він нагнувся до громадянки Березовської і, як я потім зрозумів, почав її обшукувати», — розповів Владислав Реут.

Він додав, що лопата постійно лежала у нього в автомобілі. Реут також зауважив, що безпосередньо під час вбивства Березовської не мав при собі табельної зброї, оскільки лишив її у бардачку своєї машини, тоді як Жикович був постійно озброєний. За словами підозрюваного, поки він копав яму, Жикович забрав мобільні телефони, годинник, запальничку та гаманець з документами Березовської. Далі чоловіки перетягли тіло в яму та закопали її. За словами Реута, вони повернулися до автомобіля й проїхали до озера, у яке Жикович викинув пістолет і більшість речей Березовської, а її документи й гроші спалив. Зрештою, Жикович попросив Реута відвезти його назад у Білогородку, а дорогою прокоментував попередні події.

«Він сказав: “Або вона, або ми”. Типу, в такому контексті, що краще — вона, тому що, вб'ють нас. Потім, коли він вже виходив з машини, покидав мій транспортний засіб, він сказав: “Запам’ятай, це зробив ти. Якщо зі мною щось трапиться, то ти і твої батьки — наступні”. Після цього він зачинив двері і пішов.  У перший раз, коли до мене прийшли з обшуком, і я весь день був зайнятий слідчими діями: їздив, показував, роз'яснював і так далі, — я не знав, де перебуває Жикович. Через хвилювання за своїх батьків і через те, що у мене взагалі не залишилося сумніву, що ця людина ненормальна на голову, коли вона чотирма пострілами в голову вбила людину, я не можу це нормально пояснити. І, так, я перелякався і взяв на себе відповідальність, тому що я не знав, чи його затримали на той момент, чи ні», — пояснив Реут зміну своїх показань.

Він додав, що готовий співпрацювати зі слідством та відповісти на всі запитання, зокрема з поліграфом. Також Реут у суді сказав, що не мав мотиву вбивати Анастасію Березовську — на відміну від Жиковича. 

«Вона була свідком. І, звісно, коли б її спіймали, вона прямо вказала б на його [Жиковича] причетність до іншої події, яка не стосується цього злочину», — сказав підозрюваний, хоч і не став детальніше пояснювати, якими, на його думку, були мотиви Жиковича.

Підозрюваний також прокоментував деякі інші тези, озвучені прокурором. Так, Реут сказав, що має права на зброю, яка зберігалася у нього вдома, а також підтвердив, що у нього є декілька різних комплектів документів та автомобільних номерів, але зазначив, що це пов’язано зі службовою необхідністю. За словами Реута, він використовує автомобіль для виконання завдань, зокрема у зоні бойових дій, як службовець ГУР.  На переконання адвоката Сергія Дерев’янка, який представляє Реута, підозра, яку оголосили його підзахисному, спирається на недопустимі докази. Йдеться про показання, які Реут надав як свідок у межах іншого кримінального провадження, та слідчий експеримент за його участі, під час якого вдалося знайти тіло Березовської. Адвокат посилався на положення Кримінального процесуального кодексу, що [suggestion title="приналежнює до недопустимих доказів показання свідка, якого надалі визнали підозрюваним у цьому кримінальному провадженні" text="пункт 1 частини 3 статті 87 Кримінального процесуального кодексу"]. Також адвокат Дерев’янко висловив сумніви щодо тих ризиків, які перелічила прокуратура. Він просив суд звернути увагу на те, що його підзахисний з 2017 року брав участь в АТО, а також, що Реут готовий всіляко допомагати слідству, зокрема, що він сам розповів правоохоронцям про вбивство. Зважаючи на це, Сергій Дерев’янко просив суд визначити заставу для його підзахисного як альтернативу до тримання під вартою. Сам Владислав Реут заявив, що не наполягає на визначенні застави, і якщо для якісної роботи слідства необхідно тримати його під вартою, він щодо цього не заперечує. У результаті, суддя Роман Новак цілком задовольнив клопотання прокуратури та на два місяці заарештував Реута без права вийти під заставу.  

«У вищих ешелонах наших силових структур періодично затримують кротів-зрадників»

Адвокат Віталія Жиковича Анатолій Іванов перед засіданням розповів журналістам, що він друг та побратим підозрюваного. За його словами, вони входили до «Правого сектору», а з 2014 року разом воювали на Донеччині. Після цього Жикович працював у системі Міністерства внутрішніх справ, з 2022 року добровольцем знову брав участь у бойових діях, а далі працював у СБУ. Адвокат зауважив, що Жикович був звільнений зі служби до того, як відбулися замах у Монако та вбивство на Київщині. Підозрюваний у вбивстві Анастасії Березовської Віталій Жикович (в капюшоні) в Печерському райсуді Києва. Фото: Ґрати Анатолій Іванов розповів, що вранці 7 липня йому написала дружина Жиковича й сказала, що у них удома проводиться обшук. Коли він туди приїхав, то побачив спецпризначенців, а Жикович був у кайданках, які з нього, зрештою, погодилися зняти. Увечері на місце приїхали представники Нацполіції та вручили Жиковичу підозру. Адвокат Іванов сказав, що вони на це не очікували, оскільки обшук проводився у межах кримінального провадження щодо замаху у Монако. При цьому, чоловік зауважив, що спецпризначенці діяли коректно, і він прагнув уникнути конфліктної ситуації.

«Я навмисно нікого не запрошував, не закликав до того, щоб приїхали на підтримку. Навпаки, кожні дві-три години робив відео, скидав у соцмережі і пояснював, що ніякої провокації не буде. Бо якби приїхали наші побратими, то це, можливо, було б силове протистояння з правоохоронцями. Цього не можна робити, оскільки ми — єдині, і наша мета — стояти на захисті Батьківщини», — сказав Іванов.

Адвокат Іванов також заперечив повідомлення правоохоронців про наявність вдома у Жиковича кімнати для тортур. За його словами,  йдеться про підвальне приміщення, яке використовують як укриття, а інструменти там зберігаються на випадок, якщо кімнату завалить, і людям, які там ховалися, потрібно буде звільнити себе.

«Хлопці між собою знайомі, оскільки служба СБУ і ГУР займаються спільними справами, тобто боронять нашу державу, тільки на різних напрямках — як всередині, так і зовні», — зазначив адвокат. 

Також він сказав, що його підзахисний не визнає своєї вини, що Жикович та його сім’я наразі перебувають у шоковому стані. На засіданні адвокат Іванов стверджував, що й прокуратура не наводить належних доказів, які підтверджували б причетність його підзахисного до злочину, в якому його підозрюють. Він зазначив, що прокурори спираються на покази Реута, які він дав у межах іншого кримінального провадження, і які він потім змінив, що, на думку адвоката, свідчить про нелогічність та несподіваність дій другого підозрюваного та його намір уникнути відповідальності. За словами Анатолія Іванова, матеріали клопотання не містять документів щодо процесуальних дій, проведених саме у межах кримінального провадження, де підозрюваними виступають Жикович та Реут. Адвокат зазначає, що у клопотанні подано аналіз даних криптовалютного сервісу, згідно з якими Віталій Жикович переказував кошти Анастасії Березовській у період з 2 лютого до 29 червня цього року. Тим не менш, захисник назвав посилання на ці відомості безпідставними. За його словами, відповідний протокол не доданий до клопотання, а сервіс Trust Global, про який іде мова, у вересні минулого року Нацбанк визнав незаконним та зупинив його діяльність в Україні. Щодо перелічених зауважень прокуратура заперечувала. Так само адвокат Іванов стверджував, що усі ризики, які перелічила прокуратура в контексті обрання запобіжного заходу Жиковичу, не обґрунтовані та не підкріплені доказами. Зважаючи, з одного боку, на свої аргументи, а з іншого — на тяжкість справи, яку наразі розслідують, захисник просив суд обрати Віталієві Жиковичу запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із використанням електронного засобу контролю. Він також закликав суд звернути увагу на те, що підозрюваний має житло на Київщині, де може мешкати, а також на участь Жиковича у бойових діях на російсько-українській війні з 2014 року, внаслідок чого підозрюваний має контузії, кульове поранення та проблеми з хребтом. Крім цього, під час судового засідання Анатолій Іванов висловив свої припущення щодо першопричини всіх останніх подій — від вибуху у Монако до цього судового засідання. Він сказав, що Анастасія Березовська вчинила теракт, після чого одразу повернулася на територію України, що, на переконання адвоката, означало, що Україна не виконала обов'язків не вчиняти спецоперацій на території Європи та США. Іванов стверджував, що така ситуація вигідна передусім Росії.  На його думку, до подальшого етапу цієї історії було залучено Жиковича та Реута, оскільки вони протягом багатьох років служили на благо України. Адвокат припустив, що Реут отримав завдання ліквідувати Березовську від когось зі свого керівництва та виконав наказ. Крім цього, захисник зауважив, що його підзахисний не міг вплинути на службовця ГУР, адже на момент описаних подій був цивільною людиною.

«Саме за позитивні результати, які вони робили з товаришем Реутом, і виникла підстава і мотив для помсти даним хлопцям. Ми знаємо, що у вищих ешелонах наших силових структур періодично затримують кротів-зрадників, які працюють на Російську Федерацію. От і все», — заявив адвокат Іванов у суді.

Зрештою, суд не пристав на позицію адвоката й ухвалив аналогічне до першого рішення: на два місяці взяв Віталія Жиковича під варту без права застави.  

«Те, що ми вижили, — це справжнє диво»

15 липня події прокоментував Вадим Єрмолаєв. Свій коментар він передав листом до видання Monaco Martin через дніпровську юридичну фірму Dynasty Law & Investment, яка представляє його інтереси.  Бізнесмен Вадим Єрмолаєв. Фото: vadymiermolaiev.info Єрмолаєв переконаний, що до замаху на нього причетні офіцери ГУР. 

«Наявні на цей час дані також дають підстави вважати, що операція не обмежується лише виконавцями та безпосередніми організаторами, а передбачає участь офіцерів ГУР, деякі з яких, як вважається, мають тісні зв’язки з нинішнім або колишнім керівництвом служби», — йдеться у заяві Єрмолаєва, який закликає розслідувати злочин.  

При цьому, бізнесмен зазначає, що його заява не спрямована проти України, а також подякував президенту Зеленському за увагу до справи й допомогу. Єрмолаєв просить владу Монако, України та Франції гарантувати безпеку йому та його родині. У листі бізнесмен наголошує, що вибух не був попередженням, а спробою його вбивства. 

«Те, що ми вижили, — це справжнє диво. Вибух був настільки потужним, що вирвав металеві поручні та розтрощив кам’яні сходи нашого будинку», — повідомив Єрмолаєв. 

З листа відомо, що він перебуває в лікарні у відділенні інтенсивної терапії. Партнерка зазнала «надзвичайно важких травм із невідворотними наслідками», а їх син отримав опіки, переломи та важкі травми. 

«Для кожного з нас найближчі місяці та роки будуть пов’язані з хірургічними втручаннями, лікуванням та реабілітацією», — зазначив Єрмолаєв. 

На цей час українські правоохоронні органи не пояснювали своєї версії, чим були мотивовані замах у Монако і вбивство на Київщині, та чи причетні до них інші люди, крім Березовської, Реута і Жиковича. З наявної на тепер інформації — кваліфікація вибуху у князівстві як спроби саме замовного вбивства та згадка на судовому засіданні про те, що вбивство Березовської відбулося з особистих мотивів Жиковича. Інші учасники справи, крім адвоката Іванова, теж не надавали цілісних пояснень.    Редакторка: Тетяна Козак