Як справа Стерненка про викрадення, тортури та незаконне зберігання пістолета перетворилася у справу про один патрон. Розповідають «Ґрати»

Сергій Стерненко в Одеському апеляційному суді. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Сергій Стерненко в Одеському апеляційному суді. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

31 травня Одеський апеляційний суд скасував вирок Приморського районного суду, який засудив колишніх лідерів одеського «Правого сектора» Сергія Стерненка та Руслана Демчука до 7 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією половини майна. Суд вирішив, що провина Стерненка та Демчука у  розбої частина 2 статті 187 Кримінального кодексу , за який їм призначили більшу частину терміну, не була доведена. Пістолет, через який Стерненка визнали винним у незаконному зберіганні зброї частина 1 статті 263 Кримінального кодексу , визнали шумовим. Проте до мотивувальної частини вироку за цією статтею додали один патрон калібру 5,45 мм, знайдений у Стерненка під час обшуку. Це дозволило призначити йому три роки умовно з випробувальним терміном в один рік.

«Ґрати» розповідають, як справа про  викрадення частина 2 статті 146 Кримінального кодексу і тортури місцевого депутата перетворилася у «справу про один патрон».

 

Як змінилася позиція сторін 

За версією обвинувачення, 24 квітня 2015 року очільник «Правого сектора» у Комінтернівському районі Руслан Демчук телефоном призначив зустріч депутату райради Сергію Щербичу. Щербич приїхав у домовлене місце — на заправку «Татнафта», що у Фонтанці, де Демчук чекав на нього у своєму «Опелі». У машині також був Сергій Стерненко, який тоді керував «Правим сектором» в Одесі. Обвинувачення стверджує, що до депутата підсіли ще двоє невстановлених чоловіків, які почали бити Щербича. Коли депутат спробував вирватися, Стерненко з переднього місця тричі вистрілив у нього з травматичного пістолета гумовими кулями, потрапивши у стегно та поперек.

Щербича зв’язали, натягнули йому на голову мішок, пересадили до іншої машини та відвезли до Одеси, де Стерненко, Демчук та «невстановлені особи» кілька годин його катували, вимагаючи скласти повноваження депутата. За версією слідства, викрадачі забрали у Щербича 300 гривень, картку «Приватбанку» і дозвіл на зброю «Форт-12», які були при ньому, вивезли у невідоме місце та відпустили, пригрозивши на прощання, що якщо він не покине депутатське крісло, його та членів його сім’ї будуть катувати ще сильніше.

«Трішки спалахували люди, як сірники». Чим доводили вину Сергія Стерненка і Руслана Демчука в суді про викрадення й катування

Наступного дня Щербич звернувся до поліції та впізнав Стеренка та Демчука на світлинах. У липні свідчила свідкиня — мешканка Фонтанки Любов Захарченко, яка стверджувала, що бачила боротьбу Щербича з чоловіками у машині. У грудні Щербич впізнав пістолет Стерненка серед трьох інших. Провину Стерненка та Демчука прокурори також доводили інформацією, яку отримали від телефонного оператора «Lifecell» — з огляду на неї, Стерненко, Демчук та Щербич 24 квітня перебували поруч і у Фонтанці, і в Одесі.

Захист Стерненка та Демчука звернувся до апеляційного суду з різними вимогами — скасувати вирок з огляду на відсутність складу злочину; через те, що провина не була доведена; і оскільки звинувачення, на думку захисників, ґрунтувалося на неналежних і недопустимих доказах. Адвокат Віталій Коломієць взагалі просив виправдати Стерненка та Демчука. У відповідь суд попросив захисників узгодити позицію, і в дебатах вони говорили вже лише про виправдання. Адвокат Вадим Оксюта визнавав, що в апеляційного суду немає такої процесуальної можливості, але все ж наполягав на своєму.

Сергій Стерненко з адвокатами в Одеському апеляційному суді. Фото: Ганна Фаріфонова, Ґрати

«Я вважаю, що у цій справі напрошується саме виправдувальний вирок після усіх знущань та поневірянь, які були в цьому кримінальному провадженні», — заявляв він суду.

Адвокати Стерненка та Демчука припустили, що Щербич міг обмовити їхніх клієнтів через різницю у політичних поглядах, а правоохоронці сфальсифікували матеріали справи.

Захист нагадав, що спочатку Стерненка та Демчука не звинувачували у розбої. За словами адвоката Масі Найєма, спочатку в Єдиному реєстрі досудових розслідувань йшлося лише про викрадення Щербича.

Адвокат Вадим Оксюта заявив, що на його думку, суду не надали жодних доказів, що у Щербича з собою були які-небудь речі, які могли б забрати його викрадачі. До того ж, говорив він, розбій — це корисливий злочин, метою якого є заволодіння майном, щоб у подальшому ним розпоряджатися. Натомість у вироку Приморського райсуду зазначено, що умислом злочину була спроба змусити Щербича скласти депутатські повноваження.

Прокурорка Наталія Бойко парирувала на це пропозицією «читати вирок комплексно, а не виривати фрази з контексту». На її думку, у Стерненка та Демчука був умисел вчинити розбій — він виник раптово під час викрадення Щербича, яке вони дійсно зробили з метою перешкодити його депутатській діяльності. Бойко нагадала, що мова йшла не лише про 300 гривень, на яких акцентують увагу адвокати захисту, а також про банківську карту та дозвіл на носіння зброї.

Адвокати захисту також вказували на ряд розбіжностей під час реєстрації кримінального провадження — заява від Щербича була отримана вже після початку слідчих дій, а діагнози травм, які згадані у заяві, лікар констатував на годину пізніше, ніж було написано у заяві.

Водночас адвокат Віталій Коломієць зазначив, що суддя Віктор Попревич, який керував процесом у Приморському райсуді, позбавив захист права на перехресний допит, бо у Приморському суді не вислухали єдину свідкиню викрадення — Любов Захарченко.

Стерненко у суді заявив, що лише одного разу бачився із Щербичем і то, лише через запевнення Демчука, що той хоче допомогти «Правому сектору». Але, за словами Стерненка, зустріч відбулася не 24 квітня — коли викрали депутата, а раніше, і була недовгою — йому здалося, що Щербич не може пояснити, чого саме він хоче. Стерненко заявив, що не пам’ятає, де він був 24 квітня, але заперечував, що бачився у той день із Щербичем і що має будь-який стосунок до викрадення. Демчук також у суді сказав, що не пам’ятає, якого числа вони зустрічалися з депутатом.

«Єдине у чому я зізнаюся винним — що повівся на Щербича та організував цю зустріч із Сергієм», — заявив він суду.

Прокурорки Анна Коломійчук, Наталія Бойко та прокурор Андрій Каражеляско просили посилити покарання для Демчука — дати йому 7 років та 11 місяців через чотири непогашені судимості за  підробку документів частина 3 статті 358 Кримінального кодексу . Обвинувачення також попросило визнати Стерненка та Демчука винними у викраденні, призначити їм покарання, і лише після цього звільняти від покарання у зв’язку із закінченням терміну давності притягнення. Також прокурори зауважували, що суд першої інстанції проігнорував висновки балістичної експертизи, яка проводилася через знайдений у Стерненка під час обшуку будинку патрон калібру 5,45 мм і доводила провину Стерненка у незаконному поводженні зі зброєю та боєприпасами частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України .

 

Що нового сказав у суді потерпілий Сергій Щербич 

Щербич виступив у суді, де знову розповів про те, як Демчук призначив йому зустріч із Стерненком, під час якої до них у машину підсіли двоє невідомих і почали бити. Коли Щербич спробував вирватися, Стерненко тричі вистрілив у нього з пістолета, який Щербич назвав травматичним. За його словами, йому на голову одягнули мішок, стяжку на руки, та повезли до підвалу, де катували, погрожували розправою над сім’єю і вимагали здати депутатський мандат. Дорогою до підвалу Стерненко, за словами Щербича, попросив когось по рації проконтролювати, щоб за ними не було стеження.

Сергій Щербіч в Одеському апеляційному суді. Фото: Ганна Фаріфонова, Ґрати

Щербич розповів, що одразу після викрадення його друзі написали про зникнення у місцевій групі ВКонтакті «Фонтанка как она есть», і звідти про це дізналися правоохоронці, які зранку приїхали до нього додому. Цим він пояснював те, що поліція почала діяти фактично до його заяви про злочин.

Захист Стерненка та Демчука зазначав, якщо вірити матеріалам справи, то виходить — слідчий експеримент проводився, коли Щербич був уже госпіталізований. Адвокати також зауважили, що судячи з медичних довідок, 25 квітня Щербичу наклали на руку гіпс, але на фото з місця події 26 квітня він без нього. Більше того, за словами захисту, фото, зроблені 25 і 26 квітня — ідентичні.

Щербич пояснив, що 25-го числа після візиту поліції він відправився до лікарні, де його оглянули, але від гіпсу він відмовився. Щербич стверджував, що після цього він почувався краще, його викликали на слідчий експеримент. За його словами, усі слідчі дії з ним проводили лише 25 числа. Дату на протоколі — 26 число, він назвав помилкою, яку не помітив тоді через стрес.

Свідчення Щербича не в усьому збігалися з тим, що він розповів у суді першої інстанції. Так, наприклад, він стверджував, що гроші, дозвіл на зброю та банківську карту у нього забрали, коли катували у підвалі. А в апеляції заявив, що це сталося дорогою до підвалу, ще у машині.

Іноді він просто відмовлявся відповідати на уточнюючі запитання адвокатів Стерненка та Демчука — їх було багато.

 «Ви чините на мене тиск, товарише адвокат! — заявляв він. — Ви вже на мене тиснете, я відмовляюся відповідати! Я вже втомився від різних питань, я вже починаю збиватися, ви мене вже заплутуєте».

Коли адвокат Вадим Оксюта запитав, чому йому повинні повірити, Щербич відповів:

«Бо я завжди кажу правду».

Ще один важливий момент, на який звернули увагу адвокати: для впізнання Щербичу пред’являли під час слідства не пістолети, як зазначено у підписаному ним протоколі, а лише світлини зброї. Щербич стверджує, що все одно зміг впізнати пістолет, з якого у нього стріляв Стерненко.

 

Що нового з’явилося у балістичній експертизі

Експерт Іван Наріжняк аналізував пістолет Сергія Стерненка. У висновку балістичної експертизи він написав, що це — «нестандартна короткоствольна вогнепальна зброя,  стартовий шумовий пістолет «ЕРМА 459-С». Експерт вказав, що конструктивні зміни у пістолет не вносилися, але водночас з нього можна стріляти і гумовими набоями, і патронами роздільного заряджання Різновид патрона, у якому запальний елемент та сам снаряд вкладені до однієї суцільної оболонки .

Експерт Іван Наріжняк (праворуч) і звинувачення в Одеському апеляційному суді. Фото: Ганна Фаріфонова, Ґрати

Адвокат Стерненка Віталій Коломієць зауважив, що експерт назвав пістолет одночасно і стартовим, і вогнепальним.

Прокурор Андрій Каражеляско попросив суд вислухати самого Наріжняка, щоб той зміг пояснити висновки експертизи, зокрема й можливі суперечності. Суд погодився.

Наріжняк заявив у суді, що на пістолеті «був відсутній комплекс захисних елементів», які б заважали стріляти кулями, вилученими у Стерненка. Але була втулка ймовірно від травматичного пістолета «ЕРМА 459-Р», яку можна було викрутити і стріляти бойовими патронами.

Наріжняк зазначив, що у 4-му пункті експертизи він написав: конструктивні особливості пістолета унеможливлюють проведення пострілів лише шумовими патронами — тобто з нього можна було стріляти різними патронами. За його словами, зміни полягали у захисному елементі каналу ствола. Пояснити суду чому тоді у 6-му пункті експертизи він написав, що конструктивних змін в пістолет не вносилося, Наріжняк не зміг.

Стерненко заявив, що у суді першої інстанції демонстрували пістолет і окремо пакетики з втулками, а до розгляду справи в апеляції втулка виявилася уже в стволі.

 

Рішення суду

Суд визнав, що провина Стерненка та Демчука у частині розбою не була доведена та повністю скасував це звинувачення.

Суд вирішив, що свідчення Щербича щодо грабежу — грошей, банківської карти і документа про дозвіл на зброю — непослідовні та суперечливі. Розбіжностями, наприклад, в апеляції визнали те, що у суді першої інстанції Щербич не конкретизував, де у нього лежали зниклі речі, а через шість років після злочину в апеляційному суді заявив, що гроші, картки та дозвіл на зброю, були у нього в портмоне. До цього він про нього ні разу не згадував, проте й ніколи не стверджував, що його не було.

До того ж, обвинувачення, на думку суду, взагалі не довело, що у Щербича було щось із собою, і що Стерненко та Демчук у нього це відібрали, а не він, наприклад, загубив. На думку суду, слідство не з’ясувало у банку, чи була взагалі у Щербича карта, чи користувався нею хтось після розбою та чи намагався Щербич її заблокувати. Також слідство не перевірило, чи дійсно у Щербича був дозвіл на зброю, і чи відновив він його пізніше.

Суд вказав, що не можна стверджувати про корисливий мотив розбою, з урахуванням того, що після звільнення Щербичу повернули два мобільних телефони. Власне, й сам Щербич у суді, не стверджував, що саме Стерненко та Демчук щось у нього забрали. З ними були ще двоє невстановлених чоловіків, але обвинувачені не давали їм жодних вказівок щодо грабежу.

Суд погодився з аргументом захисту про те, що навіть у разі причетності Стерненка та Демчука до викрадення Щербича, вони могли не знати про те, що інші учасники забрали його речі.

До того ж, судді вирішили, що, з огляду на свідчення Щербича, не можна розділити дії, пов’язані з викраденням та розбоєм — суду було складно визначити, які дії чого стосувалися.

Слова Стерненка про те, що Щербич міг його обмовити через різні політичні погляди судді сприйняли голослівними. За словами самих Стерненка та Демчука, вони з Щербичем були знайомі поверхнево, тому версія про те, що він міг погодитися на поранення, щоб підставити обвинувачених, здалася суду абсурдною. А ось мотивом для викрадення Щербича різні політичні погляди з обвинуваченими, на думку суду, цілком могли бути.

У результаті апеляційний суд скасував вирок Приморського райсуду в частині про розбій та закрив провадження щодо цього епізоду.

Що стосується викрадення — суд його підтвердив, хоча й визнав деякі докази недопустимими. Суд не прийняв як доказ протокол огляду місця події, тому що він датований 26 квітня 2015 року, а Щербич розповів, що усі слідчі дії з ним провели 25-го.

Протокол слідчого експерименту зі свідкинею Любов’ю Захарченко суд також визнав недопустимим доказом, тому що слідство не перевірило її слова, а фактично, лише записало свідчення, повіривши на слово. Обвинувачення спочатку хотіло допитати Захарченко у суді першої інстанції, але потім чомусь відмовилося.

Також суд не прийняв протокол впізнання пістолета через те, що Щербичу показували для порівняння не чотири пістолети — як там зазначено, а лише світлини.

Захист Сергія Стерненка вивчає пістолет, з якого стріляли в Сергія Щербіча. Фото: Ганна Фаріфонова, Ґрати

Втім, апеляційний суд погодився з вимогою прокуратури призначити покарання Стерненку та Демчуку за викрадення, перш ніж звільняти їх від відповідальності через закінчення терміну давності. Суд засудив їх до п’яти років ув’язнення.

Що ж до звинувачення Стерненка у незаконному носінні зброї, суд врахував протиріччя балістичної експертизи і те, що сам експерт у суді не зміг їх пояснити. Судді погодилися, що пістолет дійсно є шумовим, а не вогнепальним.

Водночас покарання за незаконне носіння зброї та боєприпасів — три роки ув’язнення — Стерненку залишили — через один патрон калібру 5,45 мм. Сам патрон при цьому не вивчали ні в суді першої інстанції, ні в апеляції — у 2015 році експерт вистрілив ним під час проведення балістичної експертизи. Захист Стерненка стверджує, що це було зроблено незаконно — адвокат Віталій Коломієць наполягав, що у експерта було право на використання патрона, а не на його знищення. Він навів аналогію з правом використовувати автомобіль для проведення експертизи — це не означає, що його можна знищувати. Як у такому випадку відстріляти патрон для експертизи, не знищивши його, адвокат не уточнив.

Стерненко просив звільнити його від відповідальності за знайдений патрон через малозначність злочину, але суд нагадав, що участь колишнього очільника місцевого «Правого сектора» у безлічі масових заходів є загальновідомою, тому наявність бойового патрона створювала реальну небезпеку для людей. Водночас суд зазначив, що через бойові дій на Сході країни, в Україні взагалі збільшилася кількість злочинів, пов’язаних із незаконним поводженням зі зброєю. Через три постріли у Щербича можна говорити про підвищені суспільної небезпеки Стерненка — дійшов висновку суд.

Водночас він врахував, що Стерненко раніше не судимий — ще два судові процеси, у яких він проходить обвинуваченим, ще не завершені, позитивно характеризується, активно займається громадською діяльністю і навчається у ВНЗ. Стерненка звільнили від ув’язнення і призначили рік випробувального терміну.

Сергій Стерненко, коментуючи рішення суду, сказав, що вважає його несправедливим. Він має намір оскаржувати його у Верховному суді у касації. З ним згідний захист Руслана Демчука. У прес-службі Одеської прокуратури «Ґратам» повідомили, що поки розглядають питання подачі касаційної скарги, але рішення ухвалять після вивчення апеляційного рішення.