«Людина дозволяє собі серйозний негатив». Як і за що суди заборонили «Партію Шарія»

Акція проти «Партії Шарія» у Києві, 17 червня 2020 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Акція проти «Партії Шарія» у Києві, 17 червня 2020 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Верховний суд 6 вересня остаточно заборонив «Партію Шарія». Її засновник блогер Анатолій Шарій, що з 2012 року живе у Євросоюзі і має статус біженця. До цього, у червні, рішення про заборону його партії ухвалив Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові. Судді вирішили, що політсила Шарія «пропагує війну, загрожує суверенітету, цілісності та безпеці України». Приводом для заборони стали ролики і пости блогера. Представники партії назвали рішення безпідставним та подали апеляцію.

«Ґрати» розповідають, як її розглядав Верховний суд і чому блоги Шарія не люблять навіть його адвокати.

 

Предісторія

Українська влада почала боротися з Анатолієм Шарієм та його партією ще до повномасштабного вторгнення Росії. У березні минулого року Служба безпеки України оголосила йому підозру у державній зраді. Спецслужба закидала блогеру, що він «вступив у злочинну змову з представниками Російської Федерації» і на своєму каналі в ютубі висвітлював події в Україні у вигідному для Москви контексті.

Розпалювання ворожнечі і «пропаганда багатомовності». В чому СБУ підозрює блогера Анатолія Шарія

Слідчий оголосив Шарія у розшук. Сам блогер уже 10 років живе у країнах Євросоюзу. У 2012 року він залишив Україну після затяжного конфлікту з МВС. Латвія надала йому статус біженця.

У 2014 році Шарій завів блог у ютубі, який став популярним серед противників Євромайдану. Він критикував нову владу, висміював політиків і звинувачував українські ЗМІ в дезінформації та пропаганді. Багато хто у відповідь звинувачував його в роботі на Кремль, але сам блогер це заперечував.

2019 року він створив «Партію Шарія». Її очолила Ольга Шарій — дружина блогера, яка також веде ютуб-канал. На парламентських виборах 2019 року партія отримала 2,23%. На місцевих виборах Шарію вдалося завести до місцевих рад Одеської, Харківської та Донецької області 52 депутата.

Незабаром після відкриття кримінальної справи Міністерство юстиції подало позов про заборону партії до Окружного адміністративного суду Києва. Там його розгляд затягнувся.

24 лютого, у день вторгнення Росії в Україну, Шарій запустив на своєму каналі стрім, де обережно критикував Москву.

«Я не розумію, навіщо. Боюся, що це пов’язано з грамотєями, які переконали, що знають країну і що будуть квіти. Те, що зараз відбувається, я зрозуміти не можу», — сказав він.

Але пізніше він продовжив викладати ролики, де в основному різко критикував українську, а не російську владу. Наприклад, через те, що вони дезінформували населення про складну ситуацію під час боїв за Сєвєродонецьк. Або через те, що українські військові базуються в школах, і саме тому ці будівлі бомбардують росіяни.

Після російського вторгнення справи Шарія погіршилися. У березні ютуб заблокував його канал на території України. У травні блогера затримали в Іспанії на запит Києва. Незабаром суд його відпустив, але блогер тепер повинен приходити в суд двічі на місяць і не може залишати країну. Україна вимагає його екстрадиції.

Суд у Львові заборонив 16 проросійських партій. «Ґрати» (детально) розповідають, як це було і що чекає на їхніх депутатів

Цього ж місяця Верховна Рада спростила процедуру заборони партій. За новими правилами позови з такою вимогою протягом місяця має розглянути Восьмий апеляційний суд у Львові. Коли закон набув чинності, Мін’юст подав позови про заборону «Партії Шарія» і ще 15 проросійських політсил.

 

Докази

Львівський суд розглянув позов Мін’юсту 16 червня. Засідання тривало півтори години і відбувалося за зачиненими дверима. Судді не допустили журналістів до зали і не дозволили відеотрансляцію. У залі не було й представників партії. Суд відмовив адвокату Валентину Рибіну, який представляв партію, в участі по відеозв’язку, хоча дозволив брати участь у такому режимі представниці Служби безпеки, яка виступала третьою стороною.

Із рішення суду випливає: позов Мін’юсту ґрунтувався на листі департаменту  захисту національної державності СБУ. Там зазначено, що діяльність «Партії Шарія» спрямована на «порушення цілісності, суверенітету, безпеки України, пропаганду війни та розпалювання міжнаціональної ворожнечі».

На підтвердження СБУ перерахувала понад десять відеороликів і постів Шарія різних років та різного змісту. В одній з публікацій у телеграм-каналі блогер критикує правоохоронців за те, що ті відпустили праворадикалів, які напали на членів проросійської організації «Патріоти — За життя». Експерт СБУ розцінив ці публікації як «неправдиву інформацію про працівників Харківської обласної прокуратури».

Ще одним доказом є виступ Шарія 2014 року, в якому він допускає ксенофобські висловлювання щодо мешканців заходу України. Він використовує вирази «неукраїнці», «полукровкі», «наполовину угорці, наполовину хз що». Наразі ролик видалили з каналу Шарія, але в інтернеті залишилися копії.

З рішення суду незрозуміло, які ще пости та висловлювання стали приводом для заборони. Там не вказано назв блогів, а посилання не відкриваються. Але судді зазначили, що переглянули їх і вирішили: ці відео «дискредитують органи державної влади, маніпулюють суспільною свідомістю та дестабілізують суспільно-політичне життя».

Мітинг «Партії Шарія» біля Окружного адмінсуду Києва. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У зв’язку з цим, суд визнав, що «Партія Шарія» загрожує безпеці України і задовольнив позов.

У відповідь блогер заявив, що це рішення є «перебором навіть для Зеленського», і адвокати партії подали апеляцію. 6 вересня її розглянув Верховний суд.

Колегія суддів засідала цілий день і переглянула у залі всі ролики, через які, на думку Мін’юсту та СБУ, варто заборонити партію. Одна з них опублікована у 2020 році і присвячена Національному бюро з протидії корупції (НАЗК), яке звинуватило «Партію Шарія» в тому, що вона передала лікарням апарати штучного дихання, але не задекларувала це. Шарій у ролику скаржиться, що обвинувачення надумані.

«Це єдиний приклад, який навело НАЗК, щоб виправдати своє існування. Вони викрили важливих корупціонерів! Країна-помийка! Країна-непотріб, з якої нормальним людям хочеться втекти», — обурюється Шарій на відео.

Суд першої інстанції вирішив, що ці слова «дискредитують орган державної влади та спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичного життя».

Інше відео оприлюднене у мережі 21 березня 2022 року, вже після повномасштабного вторгнення Росії. На ньому Анатолій Шарій стверджує, що СБУ затримує і катує людей, які підписані на проросійські сторінки у соціальних мережах. На засіданні суду представниця Мін’юсту Світлана Росоха сказала, що такими заявами блогер просуває «проросійські наративи».

Представниця Мін’юсту Світлана Росоха у Верховному суді, 6 вересня 2022 року, Фото: Олексій Арунян, Ґрати

«У період війни саме росіяни знищують українців. Хоча, за його словами, знущання з мирного населення відбувається з боку України, з боку українських спецслужб, з боку української влади. Це, на нашу думку, не лише дискредитує органи влади, а й підриває довіру до держави», — заявила вона.

СБУ та Мін’юст також просили заборонити партію на підставі того, що у 2021 році на її підтримку висловлювалася представниця МЗС Росії Марія Захарова, а перед виборами партійці Шарія роздавали агітаційні листівки з карткою України без Криму.

 

Відповідь партії

Адвокати партії просили скасувати рішення Восьмого апеляційного адмінсуду та відхилити позов Мін’юсту. Представник відповідача Дмитро Погребняк заявив: Шарій не сказав і не написав нічого протизаконного у роликах та постах, які надала СБУ. За словами адвоката, блогер лише різко критикує владу, але це не заборонено і нормально для демократичного суспільства. Погребняк сказав: ні Мін’юст, ні СБУ, ні суд першої інстанції не пояснили, що саме у відеороликах та постах Шарія можна розцінювати як «пропаганду війни», загрозу безпеці, цілісності та суверенітету України.

«Звичайно, Шарія взагалі не кожен може дивитися. Я, наприклад, взагалі не можу його дивитися, навіть ці сім роликів, які є доказами справи, для мене було складно подивитися. І все-таки я переглянув ці ролики, і там немає жодного заклику до повалення державного ладу, порушення територіальної цілісності», — сказав він.

Акція прихильників Партії Шарія. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

На думку Погребняка, єдине відео, до якого можуть бути питання, — це ролик про мешканців західної України. Але, по-перше, його вилучили з каналу Шарія, а, по-друге, він був знятий 2014 року — за п’ять років до створення партії — нагадав юрист.

Другий адвокат партії Микола Мосійчук також несподівано зізнався, що не любить блоги Шарія.

«Я, наприклад, також не можу дивитися ролики Анатолія Шарія. Я сам родом із Західної України, із Тернополя. Я бачив ролик, де описує западенців. Звісно, ​​це неприємно дивитися. Ця людина дозволяє собі дуже серйозний негатив, і, можливо, є питання щодо її культурного рівня. Але до чого тут політична партія?» — сказав він.

Адвокати заявили: Мін’юст не має доказів, що Шарій — лідер партії. За документами, голова політсили — це його дружина Ольга Шарій, а в логотипі використовується прізвище пересічного мешканця Дніпра Віктора Шарія.

Відповідачі стверджували: партія завжди дотримувалася закону, і Мін’юст не надав жодного доказу протилежного. Адвокат Погребняк сказав, що прихильники Шарія ніколи не розповсюджували агітацію з картою України без Криму. За його словами, це були фальшиві листівки, які були створені невідомими для дискредитації партії.

Адвокати «Партії Шарія» Дмитро Погребняк та Микола Мусійченко у Верховному суді, 6 вересня 2022 року, Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Адвокати стверджували, що звинувачення Шарія у протизаконних зв’язках із Росією голослівні, поки це не підтверджено в суді.

Представниці Мін’юсту та СБУ стояли на своєму і просили Верховний суд відхилити апеляцію. Юристка міністерства Світлана Росоха наполягала: Шарій діє на користь Росії, що є неприпустимим в умовах війни. За її словами, очевидно, що він є реальним лідером партії, хоч це й не відображено в документах. Росоха зазначила, що партія ніколи не критикувала Шарія за «антиукраїнську позицію», тому має нести за нього відповідальність.

«Під час вирішення справ про заборону партій не можна чекати, доки політична партія захопить владу і робитиме конкретні кроки політики, несумісної зі стандартами Конвенції про права людини», — сказала вона.

На засіданні Верховного суду Мін’юст надав новий доказ: довідку від СБУ про кримінальну справу стосовно депутата Маріупольської міськради Олександра Баландіна. За версією спецслужби, після захоплення міста Росією він став головою управління спорту в окупаційній адміністрації.

Адвокати партії у відповідь заявили, що партію не можна карати за порушення одного члена. Вони також просили визнати ці докази неприпустимими, оскільки їх розглядав суд першої інстанції.

Апеляцію розглядала колегія із п’яти суддів під головуванням Михайла Смоковича — очільника Касаційного адміністративного суду. Заслухавши сторони, вони пішли до дорадчої кімнати і вже за 15 хвилин винесли вердикт — відхилити апеляцію та остаточно заборонити «Партію Шарія». Чим обґрунтовано рішення, поки що невідомо — суддя Смокович зачитав лише його резолютивну частину.

Колегія суддів Верховного суду оголошує рішення про заборону «Партії Шарія», 6 вересня 2022 року, Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Рішення не підлягає оскарженню в Україні, але партія може звернутися до Європейському суді з прав людини. Адвокат Дмитро Погребняк не зміг відповісти «Ґратам», чи подаватиме туди скаргу.

Сам Шарій прокоментував рішення у властивій йому манері.

«Зважаючи на цю подобу «Верховного суду», ця подоба держави ще існує чисто за інерцією. Такого не було ніколи ще до обрання Ублюдка. Різне було, таке вперше. Я не поважаю «судів» цієї «держави», її «законів», її «влади»», — написав він у своєму телеграм-каналі.