Без імунітету. Верховний суд прийняв перше рішення, що дасть змогу розглядати справи проти Росії без її представника

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду 14 квітня прийняв рішення, яким фактично дозволив українським судам розглядати справи про відшкодування завданої шкоди в результаті збройної агресії Росії без участі її представників. Тобто ігнорувати так званий судовий імунітет цієї держави, передбачений як міжнародним, так і українським законодавством.

Раніше суди масово відмовляли українцям у задоволенні подібних позовів, оскільки російська сторона не погоджувалась бути в них відповідачем. Після повномасштабного вторгнення в Україну Верховний суд змінив свою позицію.

«Ґрати» ознайомилися з рішенням та розповідають про його наслідки для судової практики.

Позов

6 серпня 2014 року під час обстрілу проросійськими бойовиками аеропорту Луганська загинув Олег Реготун. Він служив головним сержантом взводу снайперів 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої бригади Сухопутних військ Збройних сил України. 

П’ять років потому його дружина Надія Реготун подала позов до суду з вимогою отримати компенсацію від Російської Федерації за моральну шкоду, завдану їй та двом її дітям, у сумі 5 мільйонів 104 тисячі 800 гривень 180 тисяч євро, згідно з курсом Нацбанку України на день подачі позову .

«З огляду на особливий цинізм, з яким РФ порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивач та її діти відчувають безперервний, невгамовний душевний біль і страждання. Вони втратили душевний спокій і віру в майбутнє, постійно відчувають незахищеність та розчарування, що не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими та підтримувати нормальний спосіб життя», — цитує позов дружини військового Верховний суд у своєму рішенні, що є в розпорядженні «Ґрат».

Позивачка вважає, що саме РФ, її збройні сили, а також створені і фінансовані нею військові формування, винні у тому, що їй та її дітям завдана моральна шкода. Дружина загиблого також посилалася на порушення Росією права її чоловіка на життя, гарантоване статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права її дітей на повагу до сімейного життя, встановлене статтею 8 цієї ж конвенції.

Зруйнована будівля Охтирської міськради. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області 2 лютого минулого року відмовив їй у задоволенні цього позову, зазначаючи, що кожна держава може бути відповідачем у судах з власної згоди. У цій справі такої згоди представника РФ немає, вказав суд. 

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 року, яку підписала Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет. Будь-яка іноземна держава може бути відповідачем у справі в українських судах лише за умови, якщо компетентний орган цієї держави в Україні (наприклад, посольство) надасть на це згоду — явно виражену або мовчазну. Така норма закріплена і в українському законодавстві (статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.

Та Надія Реготун не погодилася з аргументацією суду першої інстанції і подала апеляцію. Закарпатський апеляційний суд також посилався на судовий імунітет Росії і зазначив, що немає підтвердження, що посольство РФ повідомлене про такий позов. 1 вересня минулого року суд направив прохання Міністерству юстиції України доручити Міністерству закордонних справ вручити посольству запит на згоду про розгляд цієї справи. При цьому суд зупинив провадження у справі до отримання відповіді. 

27 січня цього року розгляд справи поновлений, оскільки посольству РФ вручили копію позовної заяви. Засідання було призначене на 30 березня. Втім, згідно з даними сервісу «Опендатабот», рішення апеляційний суд поки не прийняв. 

Попри зупинення розгляду справи, Надія Реготун подала позов до найвищої — касаційної інстанції. Вона зазначила, що на Росію не може поширюватися судовий імунітет, оскільки «непублічний характер дій РФ під час збройної агресії проти України, застосування нею власних військових підрозділів і техніки без розпізнавальних знаків, повне заперечення участі російських військовослужбовців у бойових діях на території нашої держави, та інші дії однозначно свідчать, що збройна агресія РФ проти України не є актом публічної влади, вчиненим з публічною метою».

Крім того, вона вважає саму ідею отримувати згоду країни-агресора на притягнення її до відповідальності неприйнятною.

Нова аргументація

Судова практика щодо позовів проти Росії ще два роки тому сформувалась таким чином, що позивачі ходили по колу — від першої до третьої інстанції. Здебільшого їм відмовляли в задоволенні позовів про отримання компенсації від Росії, попри те, що судді не заперечували, що акт агресії РФ вчинила в Україні  ще 2014 року. Зокрема, суди посилалися на частину четверту статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», якою визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію. Суди різних інстанцій, в тому числі Верховний, підтвержували, що факти вимушеного переселення громадян України з Луганської та Донецької областей, втрати майна відбулися внаслідок агресії РФ. Разом з тим, зазначали, що РФ має судовий імунітет в Україні.

«У жодній справі цієї категорії в судах загальної юрисдикції належним чином повідомлена через посольства в Україні Росія не забезпечувала участі свого представника та не висловлювала будь-якої позиції за заявами», — каже «Ґратам» адвокат правозахисної організації «Всеукраїнський громадський рух «Сила права» Ігор Окунєв, що допомагав Надії Реготун та іншим українцям під час судового розгляду подібних позовів. 

Наслідки боїв за Ірпінь. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Касаційний цивільний суд в складі Верховного суду вирішив, що Росія не користується судовим імунітетом у категорії спорів про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров’ю, життю у результаті збройної агресії РФ. Необхідною умовою дотримання цього імунітету, каже суд, є взаємне визнання суверенітету країни.

«Тож коли РФ заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов’язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає… Дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну», — йдеться у рішенні суду.

Суд констатує, що збройна агресія РФ проти України почалася ще у 2014 році, і нагадує, що Верховна Рада 14 квітня 2022-го прийняла заяву і визнала дії збройних сил та керівництва РФ геноцидом українського народу та повідомила про це світову спільноту. 

«Після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни», — вирішив Верховний суд. І фактично дозволив у таких справах не звертатися до посольств РФ в Україні, тим паче, що з 24 лютого Україна розірвала з Росією дипломатичні відносини. 

«РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі — громадянину України», — зазначається в рішенні. 

Адвокат Ігор Окунєв вважає, що таке рішення Верховного суду формуватиме єдину судову практику на користь постраждалих від війни громадян України.

Виконання

Голова Верховного суду Всеволод Князєв зазначає, що подібні рішення сприятимуть стягненню компенсації за рахунок майна Російської Федерації, яке або знаходиться в Україні, або арештоване за кордоном, в тому числі те, що належить російським олігархам і політикам. 

«Механізм [стягнення коштів з РФ — Ґ] ще розробляється. Я вважаю, що правильним механізмом був би розгляд цих справ українськими судами з подальшою передачею їх на виконання як в Україні, так і за кордоном», — додав Князєв під час онлайн-брифінгу з журналістами, в якому брали участь і кореспондентка «Ґрат».

Всеволод Князєв (третій зліва) біля зруйнованої будівлі Бородянського суду Київської області. Фото: прес-служба Верховного суду

7 березня набрав чинності Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Проект такого рішення повинен внести Кабмін, прийняти Рада нацбезпеки і оборони, а ввести в дію президент, видаючи відповідний указ. Після завершення воєнного стану замість глави держави рішення про вилучення майна РФ має прийняти Верховна Рада, а також в разі необхідності створити орган, який буде розпоряджатися таким майном. 

Заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов на одному з брифінгів зазначив, що разом з Міністерством юстиції України розробили механізми стягнення коштів РФ, «заморожених» за кордоном для компенсації збитків.

«Ми маємо одразу кілька планів досягнення цього. Основний з них — підписання міжнародного договору, який передбачатиме зняття імунітету з коштів Російської Федерації та спрямування їх постраждалим громадянам і юридичним особам, а також на відновлення інфраструктури. План «Б» — ухвалення відповідного закону в кожній юрисдикції, де були заморожені кошти. В окремих країнах такі законопроекти вже зареєстровані», — сказав Смирнов.

В інтерв’ю «Лівому берегу» він зазначив, що є ідея створити два трибунали: перший — міжнародний спеціальний воєнний трибунал, який зміг би оцінити докази агресії і засудити військово-політичне керівництво РФ, другий — спеціальний трибунал з питань компенсацій. Та поки розробляються відповідні проекти закону, щоб їх створити.